Компоненти “оцінки ризику”

Об’єктивні	Суб’єктивні
Оцінка джерела Оцінка впливу Оцінка ефектів впливу	Політика оцінки ризику
Характеристика ризику

Друга складова управління ризиком (risk management) включає економічні, правові, політичні аспекти. Компоненти “управління ризиком” у США наведені в таблиці 1.2.

Таблиця 1.2.

Компоненти “управління ризиком”

Об’єктивні		Суб’єктивні
Характеризований ризик	Сприйняття ризику
Порівняльна оцінка ризику	Політичний вплив
Оцінка вартості	Юридичний вплив
Оцінка вартість-вигода	Неохоплені аспекти
Керівні рішення

Третя складова - комунікабельність ризику (risk communication) передбачає поширення інформації про ризик, що становить “послання - джерело (послання) – канал - абонент”.

У Заяві Американської Асоціації Інженерних товариств зроблено низку рекомендацій:

- усім федеральним агентствам доцільно використовувати єдину термінологію в своїх рішеннях, а для цього необхідно прийняти єдину термінологію для процесу “аналіз ризику”;

- всім агентствам США, пов’язаним із небезпечними видами діяльності, природними й фінансовими ризиками, доцільно об’єднати свої зусилля з Координаційним комітетом аналізу ризику;

- всі соціальні цінності доцільно враховувати, виходячи з оцінки ризику;

- специфічні ризики здоров’ю (смертності) мають розглядатися як зменшення тривалості життя виділеної групи населення;

- аналіз “вартість-вигода”, виражений у вартості відвернутого ризику, має стати основою для урядових рішень;

- вартість людського здоров’я (смерті) має бути виражена в доларах на одиницю часу скорочення тривалості життя. Основу цієї величини мають складати найбільш імовірні оцінки із статистичними верхніми й нижніми оцінками достовірності;

- регулюючим агентствам доцільно проводити порівняльні оцінки ризику й аналіз на основі концепції “вартість-вигода”;

- характерний ризик для акцій, що передбачаються урядом, доцільно порівнювати із звичайними ризиками, які зустрічаються у повсякденному житті. Основою для порівняння доцільно вибирати вартість, пов’язану з продовженням тривалості життя на основі статистичних даних;

- всі оцінки ризику, зроблені регулюючими агентствами, можуть базуватися на результатах наукових досліджень. Ці оцінки, крім того, повинні вивчатися незалежною експертизою, думка якої має бути доступною для широких верств громадськості;

- як регулюючі органи, так і наукові й інженерні сили, інші зацікавлені організації й громадськість мають брати участь у процесі аналізу ризику.

За нинішніх умов стало очевидним, що від відповіді на запитання про те, який рівень безпеки є прийнятним, значною мірою залежать темпи та масштаби політичних, економічних і соціальних перетворень, зрештою, й безпека людини, суспільства, держави.

Прийнятний ризик – рівень індивідуального ризику, виправданий з економічної, соціальної й екологічної точок зору, що також є прийнятним для управлінського адміністративного органу.

Поняття прийнятного ризику є основою методології, яка дозволяє встановити рівень загрози – надмірний чи прийнятний, а також встановити межі для кількісного виміру рівня безпеки. Ця методологія заснована на методах математичного моделювання оцінок ризику.

Сьогодні вченими не розроблено уніфікованого підходу до математичного моделювання оцінок ризику. Натомість для формалізації ризику R широко використовується адитивно-мультиплікативна модель, що пов’язує між собою імовірність виникнення подій P_і (загроз) і відповідних їм небажаних наслідків W_і.

R = å P_і W_і , (1.1)

у випадку, коли і = 1

R = PW (1.2)

За допомогою формули (1.1) можна пояснити як невизначеність щодо можливої появи події, що призводить до небажаних наслідків, так і масштаби цих наслідків. Ураховуючи, що 0 £ P £ 1 і нормований збиток 0 £ W £ 1, її можна використати для аналізу ризику у вигляді чотирьох ідеалізованих ситуацій, що є звичним способом дослідження поведінки функцій у математиці:

а) P = 1, W = 0, R = 0.

Випадок відповідає ситуації, коли частота реалізації події велика, а величина наслідків для заданої події незначна.

б) P = 0, W = 1, R = 0.

Випадок відповідає ситуації, коли подія спостерігається досить рідко, а величина наслідків для них значна.

в) P = 0, W = 0, R = 0.

Випадок відповідає ситуації з досить рідкими подіями й незначними наслідками.

г) P ¹ 0, W ¹ 0, R ¹ 0.

Випадок відповідає ситуації, коли спостерігаються різні частота події й наслідків. Вона може оцінюватись як небезпечна і характеризуватися відповідною величиною ризику.

Оцінка ризику має передбачати розвиток несприятливих подій, які розвиваються за різними сценаріями

д) R = ,

де індекс і відноситься до події, а j – до даного сценарію.

Очевидно, що вибір конкретної математичної моделі оцінки ризику залежить від кожної з цих ситуацій. Як наслідок – існує значна кількість як самих моделей, так і підходів щодо моделювання оцінок ризику.

Нині методологія кількісного оцінювання ризику набула широкого застосування в різних сферах людської діяльності. Для цього використовуються три основні методологічні підходи щодо розробки математичних моделей оцінки ризику:

1) математичного моделювання. Розробляються математичні моделі процесів, що призводять до небажаних наслідків для людини, суспільства та навколишнього середовища у разі використання шкідливих хімічних сполук тощо;

2) експертний. При використанні першого підходу для оцінки ризику часто зустрічаються випадки, коли недостатньо статистичних даних або не зовсім зрозумілі деякі принципові залежності. Тоді єдине джерело даних - експерти. Перед ними ставиться завдання імовірнісної оцінки тих чи інших подій, пов'язаних з аналізом ризику;

3) соціологічний. За допомогою цього методу визначається сприйняття населенням і його окремими групами того чи іншого ризику. Для цього проводяться спеціальні соціологічні опитування, під час яких визначаються оцінки ризику, пов’язані з різними видами діяльності, що даються людьми.

Розглядаючи всі три підходи до оцінки ризику, слід зазначити, що вони мають різні галузі застосування, при цьому кожен із них не позбавлений окремих недоліків.