- •Затверджено Міністерством освіти і науки України (протокол засідання науково-методичної комісії Міністерства освіти і науки України
- •Розділ I методологічні засади теорії національної безпеки
- •1.1. Безпека – запорука розвитку особи, суспільства та держави
- •1.2. Загроза – родова ознака безпеки
- •Ризик - кількісна міра безпеки
- •Компоненти “оцінки ризику”
- •Компоненти “управління ризиком”
- •Контрольні запитання
- •Список використаних джерел
- •Розділ II оцінка рівня національної безпеки: система критеріїв і показників
- •2.1. Система показників безпеки
- •Розділ II оцінка рівня національної безпеки: система критеріїв і показників
- •2.1. Система показників безпеки
- •2.2. Критерії безпеки людини
- •2.3. Критерії безпеки суспільства
- •2.4. Критерії безпеки держави
- •Контрольні запитання
- •Список використаних джерел
- •Розділ III характер впливу зовнішніх і внутрішніх чинників на стан національної безпеки україни
- •3.1. Сучасні аспекти міжнародної безпеки
- •3.2. Сучасні аспекти внутрішньої безпеки
- •Контрольні запитання
- •Список використаних джерел
- •Розділ IV система національної безпеки україни
- •4.1. Аксіологічні залежності у сфері національної безпеки України
- •Цінності держави
- •Цінності держави
- •4.2. Пріоритетність національних інтересів України
- •Задоволена потреба не мотивує та коли певна потреба задоволена, поступово з’являється інша. Отже, люди завжди змушені задовольняти якусь потребу.
- •Мережа потреб багатьох людей дуже складна, з декількома потребами, що водночас впливають на поведінку;
- •Способів задоволення потреб вищого рівня існує більше, ніж нижчого.
- •4.3. Визначальна роль цілей у творенні державної політики національної безпеки
- •4.4. Загрози національній безпеці України
- •Контрольні запитання
- •Список використаних джерел
- •Розділ V система забезпечення національної безпеки україни
- •Державна політика забезпечення національної безпеки
- •5.2. Методи забезпечення національної безпеки
- •5.3. Cуб’єкти забезпечення національної безпеки України
- •5.4. Недержавна система забезпечення національної безпеки
- •Контрольні запитання
- •Список використаних джерел
- •Розділ VI закони та концепції реалізації державної політики національної безпеки
- •6.1. Закони безпечного розвитку довкілля, суспільства, держави та міжнародних систем
- •6.1.1. Закони розвитку екологічних систем
- •6.1.2. Закони розвитку соціальних систем
- •Закон вільних дій людей
- •Закон соціальних змін
- •Закони соціальної динаміки
- •Закони розташування та взаємодії соціальних систем у географічному просторі
- •Закон частоти міжнаціональних шлюбів
- •Закон соціальної дисгармонії
- •6.1.3. Закони розвитку держави
- •6.1.4. Закони функціонування і трансформації міжнародних систем
- •6.2. Сучасні концепції реалізації державної політики національної безпеки
- •6.2.1. Безпека людини: концепція “прийнятного ризику”
- •6.2.2. Безпека суспільства: концепція “суспільства ризику”
- •6.2.3. Безпека держави: концепція “сталого розвитку”
- •6.2.4. Безпека довкілля: концепція “біосфери-ноосфери”
- •Контрольні запитання
- •Список використаних джерел
- •Розділ VII cистемні методи дослідження стану національної безпеки
- •7.1. Аналіз державної політики національної безпеки
- •7.1.1. Структурування проблеми державної політики національної безпеки: методи оцінки загальної потуги держави
- •8.1.2. Прогнозування державної політики національної безпеки: методи аналізу майбутностей
- •Прогноз Тофлера [27]
- •Прогнози Національної Ради з розвідки сша [31] (Контури глобального майбутнього) Нові глобальні гравці
- •Вплив глобалізації
- •Нові виклики у сфері управління
- •Поширення небезпеки
- •Мутація міжнародного тероризму
- •Можливі варіанти майбутнього
- •Висновки для політики
- •Мінливий характер міжнародного тероризму [32] (Національна Рада з розвідки сша)
- •Зброя, тактика, цілі
- •Загострення внутрішніх конфліктів
- •Забезпечення розвитку африканських держав
- •Фактор зму
- •Криза системи міжнародних відносин
- •Постконфліктні ситуації як серйозний виклик
- •7.1.3. Рекомендації щодо державної політики національної безпеки: оцінки інтегрального показника надійності та ризику держави
- •7.1.4. Оцінювання процесу державної політики національної безпеки: метод двомірного діахронного аналізу
- •7.1.5. Моніторинг процесу державної політики національної безпеки: модель факторного аналізу
- •7.2. Прийняття рішень у сфері національної безпеки
- •Шкала відносної важливості [24].
- •Контрольні запитання
- •Список використаних джерел
- •Рекомендована література
- •Іменний покажчик
- •Предметний покажчик
Закон соціальної дисгармонії
Соціальна дисгармонія відображає відхилення від “норми” (загальноприйнятих соціальних стандартів), а також порушення пропорційності частин у будові й динаміці соціальних систем. У соціальних системах частка соціальної дисгармонії складає в середньому 6%.
Соціальні системи не унікальні, а підпорядковуються загальним системним закономірностям самоорганізації. В них зокрема, спостерігається пануюча перевага (94%) “правильності” в будові й динаміці. Закон соціальної дисгармонії дозволяє теоретично передбачити частку різних соціальних меншин, за якими зараз немає статистики або її збір ускладнений.
Закони негаусовості
В соціальних системах закон Гауса підтверджується досить рідко, що дає підстави класифікувати їх як негаусові.
6.1.3. Закони розвитку держави
Визначення суспільних законів дає змогу представляти розвиток людської спільноти як природний історичний процес, а наявність єдиних суспільних законів не заперечує своєрідність розвитку окремих держав і народів, які проходили подібні стадії розвитку.
Розглядають три таких закони [23].
Перший закон – неперервного прискорення соціального розвитку людини та суспільства як систем, що розвиваються.
Рівень соціального розвитку визначається рівнем розвитку потреб і інтересів людини та суспільства.
Другий закон визнає, що рівень розвитку потреб і інтересів людини та суспільства визначається станом культури, освіти та науки в ньому.
Третій закон зазначає, що стабільність і безпека соціального розвитку визначаються рівнем гармонічної збалансованості інтересів особистості, суспільства та держави.
Ефективна організація державного управління дає змогу об’єктивно прискорити процес розвитку країни в усіх сферах життєдіяльності та поліпшити рівень її національної безпеки.
Закон гомеостазу держави
Кожна організаційна система, в тому числі й держава, по-різному реагує на збурення, дестабілізуючі впливи як зовнішнього, так і внутрішнього середовища. Цей закон задає граничні умови існування держави, доцільної єдності цілісності, стабільності складу, її динамічну стійкість, що визначає стан рівноваги чи цілеспрямованого розвитку організаційної системи держави [21].
Механізм гомеостазу визначає умови безпечного існування людини, суспільства, екосистем, а також держави в цілому. Адже саме розуміння безпеки як стану захищеності життєво важливих інтересів людини, суспільства, держави, а також довкілля від різних загроз потребує визначення допустимих величин негативних впливів на об’єкти безпеки, які б не призвели до їх загибелі чи деградації. Без знань межі безпечних умов життєдіяльності неможливим є захист життєво важливих інтересів об’єктів безпеки.
З огляду на викладене національну безпеку держави необхідно розглядати як явище, що тотожне гомеостазу системи. Під останнім прийнято розуміти такий тип динамічної стійкості складних саморегулюючих систем, суть якого полягає в підтримці найважливіших для збереження системи параметрів у допустимих межах [14].
Закон геополітичного атрактора
Правомірно припустити, що згідно із законом збереження енергії частина вивільненої енергії в природі перетворюється в біохімічну форму живої речовини Землі. Ця біохімічна енергія, точніше надлишок енергії, й обумовлює “пасіонарність” людей і соціальних громад у вигляді етносів і державних утворень, які є основною рушійною причиною соціальної динаміки.
Закон геополітичного атрактора можна сформулювати: “Соціальна система перебуває у спокої до моменту надання пасіонарного імпульсу, а геополітичними атракторами” (від атракція – тяжіння) пасіонарних імпульсів, що зумовлюють поведінку соціальних систем, є межі літосферних плит Землі”.
Геополітичний атрактор активної цивілізаційної діяльності і цивілізованого життя, що проходив уздовж меж літосферних плит Землі, визначив положення центрів виникнення і розвитку етносів, культур і цивілізацій. Уздовж цього геополітичного атрактора здійснювалися: первинні рухи етносів, шляхи великих переселень народів і шляхи великих географічних відкриттів, стрімке зростання у просторі світових імперій [21].
