Розділ II оцінка рівня національної безпеки: система критеріїв і показників

2.1. Система показників безпеки

Становлення людини як особи, яка наділена мораллю, історично зумовило формування її здатності сприймати окремі суспільні вимоги як норми безпеки, цілеспрямовано реагувати на них і виробити власну поведінку за допомогою відповідних критеріїв безпеки [12]. Тому забезпечення безпеки людини, суспільства, держави й довкілля тісно пов’язане з виявленням сукупності факторів, оцінкою величин їх негативних ефектів і порівнянням ефектів впливу різних факторів на об’єкти безпеки. Отже, безпека має ґрунтуватися на системі критеріїв, що дають змогу робити висновки про ступінь небезпечності певного впливу.

Критерій – це розпізнавальна ознака явищ, що є основою для їхньої оцінки або класифікації; мірило оцінки [3].

Критерій безпеки – всебічна порівняльна оцінка стану безпеки людини, суспільства, держави й довкілля з погляду найважливіших процесів, явищ, параметрів, що відображають її суть. Крітерій є якісною оцінкою, на основі якої адекватно визначається рівень безпеки.

Сучасне суспільство з його системним баченням проблем безпеки, озброєне знаннями синергетики й нелінійної динаміки, намагається розробити такі критерії безпеки, що базуються на граничних значеннях, основу яких складають уявлення про збереження структурних зв’язків як між окремими елементами в суспільстві й довкіллям, так і між суспільством у цілому й довкіллям.

Критерії безпеки потребують вибору певних показників (індикаторів) безпеки об’єкта дослідження. Але для оцінки стану безпеки важливе значення мають не самі показники, а їхні граничні значення.

Граничні значення – граничні величини, недотримання яких заважає нормальному розвитку людини, суспільства, держави й довкілля, призводить до утворення негативних, руйнівних тенденцій.

Критерії безпеки є ширшим поняттям, ніж граничні значення.

Поняття динамічної стійкості тісно пов’язане з механізмом гомеостазу, механізмом збереження інваріантності деяких суттєвих характеристик систем безпеки незалежно від зовнішніх впливів. Тому, на думку А. Возженнікова [5], першим необхідним кроком будь-яких системних досліджень національної безпеки має бути визначення меж, тобто критичних значень параметрів різних сфер безпеки. Другим кроком досліджень має бути вивчення реакції системи на її відхилення від гомеостатичної межі. Таким чином, залежність між показниками безпеки й граничними значеннями необхідно розглядати в динаміці, а в разі значного відхилення від них вони мають бути ретельно вивчені.

Гомеостаз – це специфічне, фактично біологічне явище, що окреслює сталість певного набору характеристик, за умови підтримання яких зберігається життєдіяльність системи. Гомеостаз окреслює ще одну характеристику – спротив системи намаганням зовнішніх факторів змінити сталі внутрішні характеристики.

Механізм гомеостазу визначає умови безпечного існування людини, суспільства, екосистем, а також держави в цілому. Адже саме розуміння безпеки як стану захищеності життєво важливих інтересів людини, суспільства, держави, а також довкілля від різних загроз потребує визначення допустимих величин негативних впливів на об’єкти безпеки, які б не призвели до їхньої загибелі чи деградації. Без знань межі безпечних умов життєдіяльності є неможливим захист життєво важливих інтересів об’єктів безпеки [13].

Кожна система має параметри, які є для неї основними, життєво важливими і від значення яких залежить відповідь на запитання, чи існує сама система. Гомеостаз системи зберігає саме ці параметри і тим самим підтримує існування самої системи. Розрізняють два види гомеостазу: системний (загальний), який забезпечує зберігання інтегративної (цілісної) якості та частковий – за окремою його компонентою [14].

Вплив зміни системних параметрів на систему неоднаковий, зокрема, залежить від діапазону змін. Рисунок 2.1 ілюструє процес змін у часі системоутворюючого параметра Х. Поки його значення Х не виходить за межі області {ad}, тобто d < X < a , система зберігає свою інтегративну якість. Вихід значення параметра Х за межі області часткового гомеостазу {вс} веде до переходу системи в новий якісний стан, але не до руйнування системи. З виходом же значення параметра Х за межі області системного гомеостазу {ad} система втрачає свою інтегративну якість і за визначенням перестає існувати. Області {ав} і {cd} відповідають частковому системному гомеостазу. Наближення інтегративних параметрів системи до гранично допустимих значень може створити ситуацію системної кризи, коли подальше існування системи ставиться під сумнів. Тут вона вступає в зону біфуркації (зона А на рис. 2.1), тому майбутнє системи стає непередбачуваним. Під впливом найменших флуктуацій, зовнішніх чи внутрішніх, вона або повернеться до нормального стану, або перейде в інший стан, набувши нової якості.

Рис. 2.1. Лінія коливань системного (інтегрального) параметра Х впродовж часу t [14]

У суспільстві й державі межі гомеостазу визначаються системою забезпечення національної безпеки. Тому знання гомеостатичних меж визначає діяльність органів і сил національної безпеки.

З урахуванням зазначеного безпеку складних систем необхідно розглядати як явище, що тотожне гомеостазу системи. Під останнім прийнято розуміти такий стан динамічної стійкості складних саморегулюючих систем, суть якого полягає в підтримці найважливіших для збереження системи параметрів у допустимих межах [10].

Показники (індикатори) безпеки, за допомогою яких визначаються граничні значення, утворюють систему показників безпеки. Найвищий стан безпеки досягається за умови, коли всі показники безпеки знаходяться в допустимих межах своїх граничних значень, а граничні значення одного показника досягаються без шкоди іншим.

Таким чином, рівень безпеки людини, суспільства, держави й довкілля виявляється в системі її критеріїв і показників [7].

Будь-яка соціальна система – результат взаємодії її складових, а це дещо більше, ніж проста сума цих частин. Взаємодія елементів суспільства визначає його структуру, а самі елементи суспільства визначають склад. Існування системи в цілому визначається її взаємодією з навколишнім середовищем, тобто зовнішніми для самої системи чинниками.

Отже, безпечне функціонування суспільства залежить від його елементів, а також від їхньої взаємодії та від впливу зовнішніх щодо самого суспільства чинників. Тут об’єктами захисту суспільства з відповідними критеріями безпеки мають бути:

1. Його елементи і структура зв’язків між ними з відповідними соціальними критеріями безпеки, які характеризують ступінь захищеності суспільства та його елементів від зовнішніх і внутрішніх загроз. Їхнє призначення - обмежувати дію небезпечного фактора на групи індивідуумів.

2. Навколишнє середовище із структурою зв’язків між ним і суспільством, а також з відповідними екологічними критеріями безпеки, що покликані обмежувати негативний вплив екологічних процесів з метою збереження структурної стійкості екосистем. При цьому одним із способів впровадження екологічного критерію безпеки є виявлення найслабшої ланки даної екосистеми.

З урахуванням зазначеного можна зробити висновок, що, з одного боку, вирішення завдання забезпечення безпеки життєдіяльності людини, суспільства, держави та довкілля пов’язане з ідентифікацією для кожного з об’єктів набору чинників, вплив яких призводить до появи небажаних ефектів, а з іншого боку - до визначення критеріїв, за допомогою яких можна визначити ступінь небезпеки такого впливу.

До основної групи критеріїв безпеки відносяться [4; 9; 11]:

індивідуальні (медичні або санітарно-гігієнічні) - обмежують вплив негативних факторів на людину. За основу кількісного виміру впливу на індивідуум беруться показники індивідуального довічного або річного ризику;

генетичні - зберігають генофонд і обмежують зростання частоти генетичних хвороб у першому і/або наступних поколіннях. Генетичні критерії безпеки є частиною індивідуальних, але з огляду на їхню особливу важливість виокремлюються в особливу групу;

психологічні - відображають ступінь сприйняття/несприйняття суспільством або групою індивідуумів рівня техногенного або природно-техногенного ризику;

економічні - покликані забезпечувати сталий довготривалий економічний розвиток. Кількісним критерієм безпеки є величина економічного збитку, що призводить до дестабілізації економічної системи;

технічні - обмежують виникнення аварій і катастроф (наприклад, жорстке обмеження верхнього рівня ймовірності важкої аварії або обмеження на гранично припустиму кількість шкідливих і екологічно небезпечних речовин, що використовуються в технологічному процесі);

соціальні – обмежують вплив небезпечного фактора на групу індивідуумів, що може здійснюватися декількома способами. Одним із них є зменшення величини прийнятного індивідуального впливу під час зростання масштабу фактора загрози.

демографічні – обмежують темпи приросту населення. Одним із таких критеріїв є обмеження темпів урбанізації.

біологічні - зберігають біорізноманіття видів (наприклад, у Нідерландах не допускається зменшення видового різноманіття понад 5%). Іншим критерієм, який пропонується використовувати, є обмеження на відносне зменшення кількості осіб, чутливих до фактору впливу;

ресурсні – обмежують і регулюють інтенсивність використання відновлюваних і невідновлюваних природних ресурсів;

політико-інформаційні – передбачають інформованість та участь населення у процесі ухвалення рішень щодо потенційно небезпечних технологій, доступ до будь-якої інформації щодо цих технологій;

моральні й правові - формують моральні категорії й цінності, пов`язані з розумінням необхідності існування цивілізації;

екологічні – обмежують негативний вплив на екологічні процеси з метою збереження структурної стійкості екосистеми. За допомогою цього критерію безпеки знаходиться «слаба ланка» екосистеми та обмежений ступінь впливу на нього в таких масштабах, щоб не зруйнувати стійкість екосистеми в цілому;

ландшафтні (географічні) - характеризують ступінь захищеності неживої складової ландшафту від антропогенного впливу незалежно від ступеня захищеності суспільства, яке проживає на даній території. Покликані обмежувати негативний екологічний вплив на водозбірні басейни, ґрунти та інші географічні елементи; крім того, в просторі кліматичних параметрів - виокремлювати заборонені та прийнятні області.