Літературно-художня творчість

Хрущовська «відлига», що тривала менш як десять років, позначилася тією чи іншою мірою на творчості багатьох письменників і художників, демократизуючи й гуманізуючи її. У 60-і-80-і pp. українська література поповнюється творами одного з натхненників шістдесятництва, відомого письменника О.Гончара («Тронка», «Циклон», «Собор», «Берег любові», «Твоя зоря», «Чорний яр»), романами та повістями М.Стельмаха («Чотири броди», «Дума про тебе», «Правда і кривда»), П.Загребельного(«Розгін», «Диво»), В.Дрозда («Катастрофа»), І.Білика («Меч Арея»), В.Земляка («Лебедина зграя», «Зелені млини»), І.Чендея («Березневий сніг»), творами Гр.Тютюнника «Зав'язь», «Деревій», «Батьківські пороги», «Крайнебо», «Коріння». Зацікавлення громадськості викликала творчість романістів історичного спрямування − Р.Іваничука, Ю.Мушкетика, Р.Федоріва, Р.Іванченко. Плідно працювали О.Коломієць, М.Зарудний та інші драматурги, п'єси яких ставилися театрами України та інших республік. Українську поезію збагатили новаторські твори І.Драча, Б.Олійника, Д.Павличка, В.Голобородька, Л.Костенко, А.Малишка.

Непересічний талант і громадянську мужність виявив поет, літературознавець і критик з Донеччини В.Стус. Переслідуваний і гнаний, він лише за кордоном зміг опублікувати книжку чудових поезій «Зимові дерева».

Високим громадянським звучанням були позначені поетичні твори І.Калинця («Вогонь Купала» та самвидавні збірки), збірка М.Осадчого «Квос его».

Трагічною була доля М.Руденка, поета, письменника та публіциста, ветерана війни з німецько-фашистськими загарбниками. Його літературний доробок багатий і різноманітний. Перу М.Руденка належать романи «Вітер в обличчя», «Остання шабля» та ін., фантастичні повісті «Чарівний бумеранг», «Народжений блискавкою», трагедія «На дні морському». Наприкінці 60-х pp. вийшли три збірки поета − «Всесвіт у тобі», «Сто світил», «Оновлення». Всі вони одразу по виході були заборонені, як і попередні збірки. Автора заарештували. Перебуваючи в ув’язненні та психіатричній лікарні, М.Руденко пише цикл віршів «Я вільний», поему «Хрест», збірки лірики «Прозріння , «За ґратами».

Письменники України, попри всі труднощі, переслідування й репресії, працювали над історичною та сучасною тематикою. Г.Снєгірьов підготував у 70-і pp. повість «Набої для розстрілу («Ненько моя, ненько...)» про відомий процес «Спілки визволення України», яка вийшла за кордоном. Є.Сверстюк, що багато сил віддавав боротьбі за збереження національних традицій, написав есе «Собор у риштованні» − історико-філософський твір про трагедію сучасної України. Справжнім шедевром був видрукуваний 1980 р. віршований роман Ліни Костенко «Маруся Чурай», що в яскравих образах змальовує епоху Б.Хмельницького. У центрі твору − народна поетеса і співачка Маруся Чурай, авторка багатьох пісень, які здобули велику популярність серед людей.

У 1981 р. у видавництві «Молодь» вийшла збірка «Лебеді материнства» В.Симоненка. У ній − поезії, новели, гумористичні твори, публіцистика видатного поета й прозаїка.

Із політичного забуття повернулося до нас на початку 90-х pp. ім я талановитої поетеси І.Ратушинської, засудженої в 70-і pp. «за антирадянську діяльність» на 7 років виправно-трудової колонії суворого режиму та 5 років заслання. Поетична слава київської правозахисниці у світі була такою, що на її захист виступали Р.Рейган, М.Тетчер, Ф.Міттеран. Її звільнення вимагали лауреати Нобелівської премії академік А.Сахаров і поет Й.Бродський, багато інших письменників та політичних діячів. В Україні поетесу мало хто знав, тоді як її книжку «Сірий − колір надії» було перекладено на всі європейські та японську мови. Британський книжковий клуб включив цю збірку до тих 30 книжок, які щороку даруються королеві. У США видання було визнано найкращою релігійною книжкою року. У списку бестселерів у Швеції вона також стояла на першому місці.

Через крижану товщу застою та всезаборонства з великими труднощами пробивало собі шлях новаторство в кінематографії й музиці, образотворчому й театральному мистецтві. Видатним явищем українського кіно стала творчість Л.Бикова, С.Параджанова, Ю.Іллєнка, Л.Осики, О.Фіалка, О.Савченка, Р.Сергієнка, К.Муратової. Скарбницю українського кіно поповнили такі талановиті стрічки, як «Тіні забутих предків», «Камінний хрест», «Вечір на Івана Купала», «Білий птах з чорною ознакою», «Криниця для спраглих», «Подарунок на іменини», «Соломія Крушельницька», «Меланхолійний вальс», «Розпад», «Поріг» та ін.

Розвиток українського театрального мистецтва в Україні в 70-і-80-і pp. тісно пов'язаний з іменами таких режисерів, як С.Сміян, А.Скибенко, О.Король, В.Афанасьєв, О.Бєляцький, І.Равицький, В.Загоруйко, В.Козьменко-Делінде, М.Шейко. Високохудожні образи створювали на сцені видатні майстри − Н.Ужвій, В.Дальський, В.Добровольський, О.Кусенко, А.Роговцева, Д.Гнатюк, А.Солов'яненко, А.Мокренко, М.Кондратюк, Є.Мірошниченко.

На різні роки випадав пік творчих досягнень таких митців, як скульптор і живописець І.Гончар, художники А.Горська, Л.Семикіна, О Заливаха, Г.Севрук, І.Кулик, А.Рибачук, В.Мельниченко, майстри сцени та кіно І.Миколайчук, Б.Брондуков, В.Симчич. Оригінальні твори створені українськими композиторами в жанрах пісенної та хорової музики. Тут особливо плідно працювали Б.Лятошинський, П.Майборода, О.Білаш, К.Данькевич, К.Домінчен, С.Сабадаш та ін. Найхарактернішими рисами творчості всіх цих митців були високий професіоналізм, новаторство, оригінальність і національний колорит.

Людиною великого таланту й музичного чуття був В.Івасюк − молодий композитор, уродженець Буковини. Він мав хист і до музики, і до поезії, укладаючи віршовані тексти для своїх музичних творів. Його пісні «Я піду в далекі гори» (1968 p.), «Червона рута» (1969), «Водограй» (1969) дуже швидко заспівали по всій Україні й далеко за її межами. Співали його пісні навіть ті, хто ніколи не розмовляв українською мовою. Пісня В.Івасюка «Червона рута» дала назву фестивалю української пісні та музики, який з 1989 р. регулярно проводиться в містах України.

Нових барв набула в 70-і-80-і pp. музика Л.Дичко, І.Шамо, М.Скорика, Є.Станковича. Широкою популярністю користувалися виконавці масової естрадної пісні С.Ротару, В.Зінкевич, Н.Яремчук. Широковідомими в Україні та за її межами були вокально-хореографічні колективи: Державний народний хор ім. Г.Верьовки, академічна капела «Думка», академічний ансамбль танцю ім. П.Вірського, Київський камерний хор.

Літературно-художня творчість письменників і митців України гартувала національну свідомість народу, духовно збагачувала його, була підґрунтям тих процесів, які розгорнулися в Україні в другій половині 80-х-на початку 90-х pp.