Зі статті і. Багряного «Українська література й мистецтво під комуністичним московським терором»

Національна політика комуністичного Кремля в галузі літератури й мистецтва (як і взагалі в галузі національної культури) в союзних республіках, а особливо в Україні, була і є продиктована інтересами збереження цілості й величі т. зв. «єдиної держави», тобто СРСР, а фактично московської імперії в новій формі, червоній. Останнє, цебто збереження московської імперії, − це справжня мета всієї радянської кремлівської політики в галузі культури.

Формально, для улегшення досягнення згаданої мети, мала слугувати вся комуністична ідеологія. На це та ідеологія була увесь час від самих початків комуністичної диктатури в колишній Росії цілеспрямована. В інтересах збереження цілості Росії в формі СРСР ця комуністична ідеологія оперувала гаслами про:

спільність інтересів усіх трудящих колишньої Росії царської, цими ж інтересами є − побудова комунізму й довершення світової революції комуністичної як найголовнішої передумови побудови комунізму в усьому світі;

для досягнення ж цього увесь пролетаріат колишньої Російської імперії, без різниці національної приналежності, мусить мати єдину, могутню «пролетарську» державу як «форпост світової революції» й «арсенал світового комунізму»;

тією єдиною державою пролетаріату, «вітчизною всього світового пролетаріату», форпостом світової революції й арсеналом світового комунізму має бути СРСР, з провідною роллю російського пролетаріату, що (за тезою Леніна) мав би виказувати збройну допомогу пролетаріатові всього світу в боротьбі проти капіталізму за комунізм;

всі, хто проти розбудовування й збереження цілості «єдиної пролетарської держави − СРСР», є ворогами всього людства, а насамперед ворогами російського пролетаріату, що є авангардом пролетаріату світового; вони також є ворогами лютими власного національного пролетаріату (пролетаріату союзних республік), бо намаганням відірвати його від російського пролетаріату вони віддають його на зжертя «капіталістичним акулам».

Ось така пропагандна схема мотивацій Кремля про необхідність збереження єдиного великого СРСР, а фактично − єдиної і неподільної Росії (імперіальної). [...] Наведена вище схема була і є відправними засадами кремлівської культурної політики в усіх національних республіках, а особливо в Україні. Підкреслення «особливо в Україні» робимо тому, що їй приділяється найбільше уваги, бо вона − найбільша республіка після РСФСР, і найбагатша з усіх, і на втриманні її в складі червоної комуністичної імперії Кремлеві найбільше залежить. Без України СРСР як «форпост світової революції й світового комунізму» мусить розпастися, неминуче.

Цими загадами була продиктована й політика Кремля в галузі національної літератури й мистецтва підвладної Кремлеві України. Причому треба мати на увазі, що цій галузі а саме літературі й мистецтву, більшовики приділяти виключну увагу, бо, за комуністичними настановами, література й мистецтво є виключно важливими факторами, засобами організаційної психології мас та формування їхнього світогляду для боротьби за вищезгадані кремлівські цілі. [...]

Багряний Іван. Під знаком скорпіона. З творчої спадщини письменника. Поезія, проза, публіцистика / Іван Багряний. − К., 1994. − 237 с. − С. 40−42.