Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Хрестоматія з історії української культури_ Улі...doc
Скачиваний:
6
Добавлен:
01.03.2025
Размер:
3 Мб
Скачать
☆

Святий Серапіон Печерський − маловідомий український письменник XIII ст.

Св. Серапіон († 1275 р.) відомий дослідникам насамперед, як один із найцікавіших письменників Києво-Печерської лаври, тим більше, що є єдиним однозначно атрибутованим представником цієї літературної школи другої половини XIII ст. [...]

Жахливе лихо, свідком якого св. Серапіон був у молодості (зруйнування Києва ханом Батиєм у 1240 році − упорядн.), назавжди наклало відбиток на його творчість, і згадка про нього, стала для дослідників чимось на зразок «авторського підпису» в процесі визначення творів святого.

Під 1274 роком ім’я св. Серапіона вперше згадане в літописанні (причому, як українському, так і російському). Це − інформація про його поставлення на Володимирську кафедру: «Прийшов із Києва Кирило, митрополит, до Володимира, і привів із собою св. Серапіона, архімандрита Печерського [аби поставити] на єпископа Володимиру і Суздалю». Під 1275 роком у літописі оповідається про смерть старця: «Того ж літа преставився св. Серапіон, єпископ Володимирський та Суздальський та Новгородський. І поклали його у Володимирі в церкві Пречистої Богородиці Золотоверхій. Був же вельми добрий проповідник, і знався на Святому Письмі». [...]

Ось і все, що ми, загалом, можемо оповісти про Києво-Печерську лавру та долю її архімандрита св. Серапіона. [...]

Найбезсумнівнішими в плані приналежності до творчості св. Серапіона є нині п’ять його повчань до пастви. [...]

Повчання преподобного Серапіона

Велику печаль в серці своєму маю задля вас, чада, оскільки [аж] ніяк не бачу, аби ви відвернулися від справ неналежних. Не таку скорботу має мати, бачачи дітей своїх хворими, як же я, грішний отець ваш, бачачи вас хворими на беззаконні справи. Багато разів звертався до вас, бажаючи відвернути вас від поганих звичаїв − [проте] не бачу в вас жодних змін. Якщо хто з вас розбійник − розбишакувати не припиняє, якщо хто краде − крадіжок не лишає, якщо хто ненависть до іншого має − ворогує невтомно, якщо хто [кого] обижає й хапає, грабуючи − не насититься, якщо хто лихвар − відсотків брати не перестає. Проте, за Пророком: «Дарма метається: збирає, не знаючи кому збирає». Окаянний і [не] подумає, що нагим народився − так і піде, нічого не взявши, крім прокляття вічного.

Якщо хто розпусник − любасів не відлучиться, лайливець і п’яниця свого звичаю не кине.

Як утішуся, бачачи, що ви від Бога відлучилися? Як зрадію? Повсякчас засіваю ниву сердець ваших сім’ям божественним, [та] ніколи не бачу, аби проросло і плід зродило. Молю вас, брати й сини: змініться на краще, обновіться добрим оновленням, перестаньте погане творити, побійтеся Бога, Творця нашого, затремтіть перед Судом Його страшним! Куди йдемо, до кого наближаємося, пішовши зі світу цього? Що кажемо, що відповідаємо? Страшно, чада, підпасти під гнів Божий. Чому не думаємо про те, що чигає на нас, [доки] ще в цьому житті є? Якої [біди] ще не накликали на себе? Якого покарання від Бога не отримали? Чи не полонена була земля наша? Чи не взяті були міста наші? Чи давно впали отці та брати наші мерцями на землю? Чи не ведені були жони й діти наші в полон? Чи не поневолені були ті, хто лишився, гірким іноплемінним рабством? Ось уже до 40 років наближається страждання та мука, й данини тяжкі не припиняються, голод, мори на худобу нашу, і досхочу хліба свого наїстися не можемо, і зітхання наші та печаль сушать кості наші. Хто ж нас до цього довів? Наше беззаконня та наші гріхи, наш неслух, наша непокаянність!

Молю вас, брати, кожного з вас: вникніть у думки ваші, перегляньте сердечними очима справи ваші. Зненавидіть їх і відкинувши їх, до покаяння прийдете. Гнів Божий припиниться і милість Господня виллється на нас, ми ж у радості поживемо на землі нашій, по відшесті ж зі світу цього прийдемо, радіючи, як діти до батька, до Бога свого і успадкуємо Царство Небесне, задля якого створені Господом. Великими бо Господь сотворив нас, ми ж непослухом малими стали. Не погубімо, брати, величі нашої. Не ті, хто чув про закон і справи [належні] спасуться, але ті, хто творить [те]. Якщо ж чим і спокусилися, знову до покаяння прийдімо, любов до Бога принесімо, прослізимося, милостиню жебракам по силі сотворімо, [бо якщо] бідним допомогти можете − від бід вибавляйте [їх]! Якщо не будемо такими − гнів Божий буде на нас, завше в любові перебуваючи − мирно житимемо. Чули бо [про] Ниневію-град: була велика безліччю людей, сповнена ж беззаконня. Бог хотів [її] знищити, як Содом і Гоморру. Йону-пророка послав, аби проповідував погибель граду їхнього. Вони ж, почувши, не чекали, але швидко відреклися від гріхів своїх, і кожен від шляху свого поганого, й перебороли беззаконня своє покаянням, постом, молитвою і плачем, [не лише] від старців до дітей, до немовлят, [бо] і тих від молока відлучили на 3 дні, але й до худоби: і коням, і всім тваринам піст зробили. І вмолили Господа, і від покарання Його звільнилися, гнів Божий перемінили на милосердя й погибелі уникнули. Йонине пророцтво даремним виявилось, аж стуживши, дорікнув Богу, ремствуючи за безчестя пророцтв своїх: адже місто не загинуло! Йона, як людина, загибелі міста чекав. Бог [же], побачивши їхні серця, котрі воістину покаялися, відвернулися кожне від свого зла справою та думкою, помилував нещасних. Ми ж що таке кажемо? Чого не бачили? Чого над нами не сотворилося? Чим ще не карає нас Господь Бог наш, бажаючи нас відвернути від беззаконнь наших? Жодного літа чи зими не пройшло, коли не були карані Богом − і ніяк не втратимо поганого нашого звичаю: але хто в якому грісі зав’яз − в тому перебуває, до покаяння ніхто не тягнеться, ніхто правдиво не обіцяє Богу поганого не творити. Якої кари не зазнаємо в цей вік, і в наступному − вогонь невгасимий?!

Від сьогодні перестаньте Бога гнівити, молю вас! Багато бо хто між вами є істинними рабами Божими, але на цьому світі нарівні з грішниками Богом карані, аби ще світліших від Господа вінців сподобилися, грішникам же − більша мука [вготована], що праведники покарані були за їхнє беззаконня.

Це чувши, побійтеся, затремтіть, перестаньте [творити] зло, творіть добро. Сам бо Господь каже: «Повернітесь до Мене, і Я повернусь до вас». Чекає нашого покаяння, помилувати нас хоче, від біди вибавити хоче, від зла хоче порятувати! Ми ж з Давидом кажімо: «Господи, бачиш смирення наше, відпусти всі гріхи наші, наверни нас, Боже, Спасителю наш, відверни гнів Свій від нас, аби увік не прогнівався на нас, ні простер гнів свій від роду в рід!» Ти бо єси Бог Небесний, і Тебе прославляємо з безначальним Отцем і з Пречистим Духом і нині, і повсякчас, [і] у віки [віків].

Жиленко І. Святий Серапіон Печерський − маловідомий український письменник XIII ст. // Лаврський альманах. К., 2001. № 3. − С. 26−36.