1.3. Важливість християнської статевої та подружньої етики в контексті сучасної кризи подружжя та сім’ї

1.3. 1. Відкрити персоналістичний та етичний виміри статевости

Ситуація подружжя та сім’ї в нашому суспільстві заслуговує на назву «кризової». Про це свідчить кількість розлучень, розбитих і патологічних сімей. Причини такого стану різні: це і згадані вище погляди на життя та моральність, які характеризують також суспільства інших країн; і специфічні причини, притаманні лише для пострадянського простору (наприклад, “подвійні стандарти”). 70 років комуністично-соціялістичної ідеології залишили свій відбиток не тільки в архітектурі, а й у ментальності людей. Брак релігії як основи моралі довів до того, що багато хто, будучи при владі, пробував встановлювати власну мораль, власні норми поведінки. «Якщо Бога немає, тоді вже ніщо не є неморальне» (Ф. Достоєвський).

Важливо, щоб ми усвідомлювали собі ситуацію (особисту й суспільну), в якій перебуваємо. Насамперед треба стати у світлі правди, якою для нас є Христос, і визнати, що є добре, а що зле. А вже тоді починати шукати вихід з наявних проблем та вводити потрібні зміни.

Сучасна кризова ситуація в Україні підкреслює, що нам необхідно виховати морально сильних людей, які вмітимуть відрізняти добро від зла і називати кожне на ім’я. Етика потрібна у всіх сферах життя людини: в економіці, медицині, науці, а також в подружжі і сім’ї. Виховання в сім’ї має охопити всі виміри людини: інтелектуальний, моральний, релігійний і статевий, а для цього потрібен добрий етичний рівень батьків.

Якщо йдеться про статеве виховання, дуже важливо, аби в ньому чітко подати християнську концепцію статевости, особливо підкресливши її персоналістичний та етичний характер. На це звернув увагу Іван Павло ІІ: „перед лицем культури, яка переважно баналізує людську статевість, інтерпретуючи і переживаючи її обмежено й убого, відносячи її тільки до тіла і егоїстичної приємности, виховне служіння батьків мусить зосередитися на культурі статевого життя, аби вона була істинно й повністю особова: статевість є по суті багатством усієї особи – тіла, почуттів і душі, – яка виявляє своє глибоке значення в доростанні особи до самодарування в любові”²⁸.

Існує безпосередній зв’язок персоналістичного виміру статевости з етичним порядком: „З огляду на пов’язання, які відбуваються між статевим виміром особи і її етичними цінностями, виховання має довести до пізнання моральних принципів і визнання їх за необхідну й цінну гарантію відповідального особового зростання у сфері людської статевости”²⁹.

1.3.2. Цілісність людської особи

Статева і подружня етика має допомогти людській особі відкрити правду про себе як особу, позначену статевістю на всіх рівнях, та дозріти в моральному і духовному аспектах, тобто жити відповідно до свого людського і життєвого покликання. Йдеться про цілісність людської особи і цілісне бачення її покликання.

Цілісність (інтеграція) – це вироблення в собі одностайної цілости серед різних неузгоджених імпульсів та аспірацій³⁰. Таке визначення підкреслює важливість духовного і релігійного елементу в процесі інтеграції. Це довгий процес психологічного дозрівання, впорядкування почуттів, імпульсів і сексуальних та емоційних прагнень. Статева інтеграція означає єдність усіх сфер (генітальної, емоційної та духовної) в одному досвіді любови. Зріла людська сексуальність – це гармонія на всіх рівнях, яка не вилучає ні інстинкту, ні почуттів, проте інстинкт і почуття інтегрує і підпорядковує волі, що свідома власної мети та викликів.

Інтеграція – це завдання для кожної людини. Людина постійно розвивається. Той факт, що на землі людина не може осягнути досконалої інтеграції, відкриває її на позаземну дійсність. Таким чином, сексуальність у найглибшому значенні є не лише «місцем» глибокого міжлюдського досвіду, а й «місцем» зустрічі з Богом. Отож, статева інтеграція є шляхом до зрілої людської любови, яка є запорукою міцности подружжя та сім’ї.