- •4.3.2. Статевість як дар і завдання водночас
- •5. Жіночість і чоловічість: інтегральна концепція статевости
- •5.3.4. Сутність і сенс статевости
- •6. Подружжя
- •6.3.4.3. Подружня чесність
- •7. Приготування до подружжя
- •7.3.1. Сучасна немодність чистоти
- •8. Невпорядкованість і викривлення в сексуальній сфері
- •9.2.1. Позитивний та правдивий погляд на людську статевість
- •9. Статеве виховання
- •1. Статева і подружня етика та „знаки часу”
- •1.1. Значення людської статевости в індивідуальному та суспільному житті
- •1.1.1. Основні поняття
- •1.1.2. Три підходи до людської статевости
- •1.1.2.1. Біологічний редукціонізм
- •1.1.2.2. Суспільний конструктивізм
- •1.1.2.3. Персоналістичний підхід
- •1.2. Сучасний контекст для вивчення статевої та подружньої етики
- •1.2.1. Загальна криза у сфері моралі
- •Моральний пермісивізм
- •1.2.1.2. Розвиток релятивізму
- •1.2.1.3. Етичний ситуаціонізм
- •1.2.1.4. Подвійні стандарти
- •1.2.2. Здеформований погляд на статевість та її суть
- •1.2.2.1. «Сексуальна революція» – пропаганда сексуальної свободи
- •1.2.2.2. «Десакралізація» та комерціялізація статевости
- •1.2.2.3. Статевість як розважальна сфера
- •1.2.2.4. Мітологізація сексу
- •1.2.3. Причини здеформованого погляду на людську статевість
- •1.2.3.1. Хибне розуміння свободи
- •1.2.3.2. Брак доброго статевого виховання в сім’ї
- •1.3. Важливість християнської статевої та подружньої етики в контексті сучасної кризи подружжя та сім’ї
- •1.3. 1. Відкрити персоналістичний та етичний виміри статевости
- •1.3.2. Цілісність людської особи
- •2. Джерела християнської статевої і подружньої етики
- •2.1. Боже Об’явлення
- •2.1.1. Біблія – запрошення для людини
- •2.1.2. Віра в Боже Об’явлення та роздуми над вірою
- •2.2. Традиція і вчення Церкви
- •2.2.1. Традиція – живе вчення Церкви
- •2.2.3. Турбота Церкви про людину, подружжя та сім’ю
- •2.3. Природа людської особи (природний моральний закон)
- •2.3.2. Закон, записаний в серце людини
- •2.3.3. Пошана цінности особи як основна норма міжлюдських взаємин
- •3. Статева і подружня етика: короткий історичний екскурс
- •3.1. Статева і подружня етика в позахристиянських культурах та релігіях
- •3.1.1. Релігія і стать
- •3.1.2. Культи плідности в Єгипті, Вавилоні та Ханаані
- •3.1.2.1. Єгипет
- •3.1.2.2. Вавилон
- •3.1.2.3. Ханаан
- •3.2. Великі нехристиянські релігії
- •3.2.1. Іслам
- •3.2.2. Буддизм
- •3.3. Статева і подружня етика в Старому та Новому Завітах
- •3.3.1. Біблійні свідчення про поганські культи плідности
- •3.3.2. Біблійна концепція сексуальности
- •3.3.3. Основні норми старозавітної статевої та подружньої етики
- •3.3.3.1. Заборона перелюбу
- •3.3.3.2. Заборона розпусти
- •3.3.3.3. Нечистота в Старому Завіті
- •3.3.3.4. Заручини і весілля
- •3.3.4. Новий Завіт та вимоги Христа щодо подружжя
- •3.3.4.2. Блаженні чисті серцем
- •3.3.4.3. Цінність дівицтва і піднесення гідности жінки
- •3.3.4.4. Правила життя в посланнях св. Павла
- •3.4. Статева і подружня етика на початку християнства. Патристична доба
- •3.4.1. Поапостольські Отці та апологети
- •3.4.2. Східні Отці Церкви
- •3.4.4. Етичні вимоги до подружнього життя
- •3.5. Дальший розвиток статевої та подружньої етики
- •3.5.1. Онтологічно-сакраментальна парадигма (середньовіччя)
- •3.5.2. Юридично-моральна парадигма (Тридентський Собор)
- •3.5.4. Вчення Церкви про подружжя та сім’ю у хх сторіччі
- •4. Богословсько-антропологічні основи християнської статевої та подружньої етики
- •4.1. Богословський погляд на людину
- •4.1.1. Людина – духовно-тілесна єдність
- •4.1.3. Покликання до життя у спільноті
- •4.1.4. Дар свободи для того, щоб любити
- •4.1.5. Покликання до любови
- •4.1.6. Людина та її досвід гріха
- •4.1.7. Людська особа та її гідність у перспективі спасіння через Христа
- •4.2.1. Єдність двох перспектив у погляді на тілесність (творча і спасенна)
- •4.2.1.1. Тіло – первинне таїнство створення
- •4.2.1.2. Тіло для святости
- •4.2.1.3. Тіло Христа – джерело зцілення
- •4.2.1.4. Тіло не для розпусти, а для Господа
- •4.2.2. Вчення Католицької Церкви про тіло
- •4.2.2.1. Етичні вимоги ставлення до людського тіла
- •4.2.2.2. Статевість: чотири аспекти людської тілесности
- •4.2.2.2.1. Антропологічне значення тіла
- •4.2.2.2.2. Богословське значення тіла
- •4.2.2.2.3. Тіло – знак любови
- •4.2.2.2.4. Тіло – знак плідности
- •4.2.3. Хибні погляди на тілесність
- •4.2.3.1. Дуалізм
- •4.2.3.2.Матеріялізм
- •4.2.3.3. Наслідки дуалізму та матеріялізму
- •4.3. Передумови статевої та подружньої етики
- •4.3.1. Позитивний підхід до статевости
- •4.2.3.4. Сучасні вияви маніхейства
- •4.3.2. Статевість як дар і завдання водночас
- •5. Жіночість і чоловічість: інтегральна концепція статевости
- •5.1. Структура статевости
- •5.1.1. Біологічна основа статевої відмінности
- •5.1.1.1. Генетична стать
- •5.1.1.2. Гонадальна стать
- •5.1.1.3. Формування статевих шляхів та органів
- •5.1.1.4. Пубертатний період
- •5.1.2. Психологічний вимір статевости
- •5.1.2.1. Психологічний аспект статевого дозрівання
- •5.1.2.2. Психологічні прояви статевої відмінности
- •5.1.3. Духовний вимір статевости
- •5.1.4. Динамізм людської статевости
- •5.2. Статевість і любов
- •5.2.1. Різні види любови
- •5.2.2. Статевість – мова любови в подружжі
- •5.2.3. Хибні уявлення про любов
- •5.2.4. Етичний вимір любови
- •5.2.5. Виховання для любови
- •5.3.2. Інтимний характер стосунків чоловіка та жінки. Єдність і винятковість
- •5.3.4. Сутність і сенс статевости
- •6. Подружжя
- •6.1.1. Реалізація покликання до любови в подружжі
- •6.1.2. Особливості подружньої любови
- •6.1.3. Подвійна мета шлюбу: благо подругів і дітородження
- •6.2. Подружжя як таїнство
- •6.2.1. Християнське подружжя – образ стосунків між Христом і Церквою
- •6.2.2. Дійсний знак діла спасіння
- •6.2.3. Розвиток богослов’я таїнства подружжя
- •6.2.4. Екзистенційний вимір таїнства подружжя
- •6.3. Єдність і нерозривність подружжя – основні риси подружнього союзу
- •6.3.1. Подружня любов – джерело єдности і нерозривности
- •6.3.2. Єдність подружжя
- •6.3.3. Нерозривність подружжя
- •6.3.4. Основні обов’язки подругів: любов, вірність і подружня чесність
- •6.3.4.1. Відповідальність за розвиток любови в подружжі
- •6.3.4.2. Вірність у подружжі
- •6.3.4.3. Подружня чесність
- •6.4. Моральні аспекти подружнього єднання
- •6.4.1. Обов’язок статевих актів у подружжі
- •6.4.2. Суть і обставини подружного акту
- •6.4.3. Подружня чистота
- •6.4.4. Значення і місце сексуальної насолоди в подружньому житті
- •6.5. Моральні аспекти дітородження (прокреації)
- •6.5.1. Відповідальне батьківство і материнство
- •6.5.1.1 Належне розуміння відповідального батьківства
- •6.5.1.2. Відповідальність за потенційне та дійсне батьківство і материнство
- •6.5.1.3. Виховання дітей
- •6.5.2. Заперечення відповідального батьківства і материнства
- •6.5.2.1. Моральний вимір використання контрацепції в подружжі
- •6.5.2.1.1. Види контрацепції
- •6.5.2.1.2. Моральна оцінка контрацепції
- •6.5.2.1.3. Різниця між контрацепцією та мрп
- •6.5.2.2. Стерилізація
- •6.5.2.3. Аборт
- •6.5.2.4. Штучне запліднення
- •6.6. Проблема розлучень. Сепарація
- •6.6.1. Причини розлучень
- •6.6.2. Сепарація
- •7. Приготування до подружжя
- •7.1. Три етапи підготовки до подружнього життя
- •7.2. Покликання до чистоти
- •7.2.1. Біблійне розуміння чистоти
- •7.2.2. Чеснота чистоти (цнотливости)
- •7.3. Дошлюбна чистота
- •7.3.1. Сучасна немодність чистоти
- •7.3.3. Моральна оцінка дошлюбних статевих стосунків
- •7.3.4. Як зберегти дошлюбну чистоту?
- •8. Невпорядкованість і відхилення в сексуальній сфері
- •8.1. Критерії оцінок у сексуальній сфері
- •8.1.1. Психологічно-медичні критерії
- •8.1.2. Соціяльно-юридичні критерії
- •8.1.3. Моральні критерії
- •8.2.2. Класифікація 2 (і. Розен).
- •8.2.4. Класифікація 4 (відповідно до суттєвих аспектів людської статевости).
- •8.3. Сексуальні відхилення та їхні причини
- •8.4. Розгляд окремих проблем статевої етики
- •8.4.1. Мастурбація
- •8.4.1.1. Причини мастурбації (автоеротизму)
- •8.4.1.2. Наслідки мастурбації
- •8.4.1.3. Етична оцінка мастурбації
- •8.4.2. Петинг
- •8.4.2.2. Етична оцінка петингу
- •8.4.3. Гомосексуалізм
- •8.4.3.2. Причини гомосексуалізму
- •8.4.3.2.1. Біологічні передумови
- •8.4.3.2.2. Вплив середовища
- •8.4.3.2.3. Психодинамічні й особисті передумови
- •8.4.3.3. Моральна оцінка гомосексуалізму
- •8.4.3.4. Терапія гомосексуалізму
- •8.4.4. Транссексуалізм353
- •8.4.4.1. Проблема транссексуалізму та її ознаки
- •8.4.4.2. Етичний вимір хірургічної зміни статі
- •8.4.5. Порнографія
- •8.4.5.1. Наслідки порнографії
- •8.4.5.2. Моральна оцінка порнографії
- •9. Статеве виховання
- •9.1. Мета статевого виховання
- •9.2. Статеве виховання в сім’ї
- •9.2.1. Позитивний і правдивий погляд на людську статевість
- •9.2.2. Відколи починати статеве виховання і як його здійснювати?
- •9.2.3. Цілеспрямованість сексуальних зацікавлень
- •9.2.4. Виховання для любови
- •Бібліографія
- •Евдокимов п. Женщина и спасение мира. Минск 1999.
8.4.3.2.3. Психодинамічні й особисті передумови
Порушення сексуального розвитку може бути ефектом того, що людина саме так навчилася реагувати на певні сексуальні стимули. Гомосексуальні передумови (меланхолійний характер, сумніви щодо сексуальної ідентичности, сексуальні пережиття з дитинства, ранні зацікавлення сексом, мастурбація і сексуальні фантазії) вкорінюються тоді, коли людина починає мати гомосексуальний досвід, коли піддається думкам із гомосексуальним змістом і черпає з цього насолоду. Мастурбація й еротичні фантазії можуть посилювати цю схильність (90% гомосексуалістів мастурбувало перед 15-им роком життя).
До особистих чинників, які сприяють розвиткові гомосексуалізму, треба зарахувати відсутність ознак, що полегшують ідентифікацію із власною статтю (впевненість, почуття повноцінности, вміння спілкуватися з особами протилежної статі). Формуванню гомосексуальної позиції можуть сприяти: невпевненість, страх перед особами протилежної статі, відкинення партнером протилежної статі, нарцистичні тенденції.
Підсумовуючи аналіз передумов гомосексуальної орієнтації, треба сказати, що не завжди її поява має якусь одну визначену причину. Найчастіше це вплив кількох чинників. Тому гомосексуалізм, які кожна інша форма людської статевости, завжди має індивідуальний вияв, позначений неповторною особистістю347.
8.4.3.3. Моральна оцінка гомосексуалізму
Гомосексуалізм засуджено у текстах Біблії Старого і Нового Завіту. У старозавітному суспільстві дуже велику роль відігравала плідність, яка збільшувала чисельність вибраного народу. Гомосексуальні вчинки, як вияв поганської моралі (Втор. 23, 18 н), оцінювано негативно. Книга Левіт (18, 22; 20, 13) називає це гидотою (toevah – цей термін використовували в контесті ідолопоклонства, культової проституції, магії та ворожбитства), за яку треба карати смертю. У Книзі Буття маємо опис знищення Содоми (19, 1-15.29), де не бракувало й гомосексуальної поведінки.
У Новому Завіті святий Павло зараховує гомосексуалізм до гріхів, які вилучають із Божого царства (пор. 1 Кор 6, 9) та називає його ганьбою (Рим 1, 26-27: “так само і чоловіки, полишивши природні вживання з жінкою, розпалилися своєю пожадливістю один до одного, чинячи ганьбу, чоловіки на чоловіках і приймаючи на собі самих належну плату свого блуду”).
Інтерпретація гомосексуалізму як чогось ганебного й неприродного була дуже живуча в ранньому християнстві. Дідахе (2, 2) і Лист Варрави (10, 6-8) засуджують гріх гомосексуалізму. Коли християнство виходить з підпілля в IV столітті і стає панівною релігією в західному світі, гомосексуалізм заборонили юридично і за нього карали.
Декларація про деякі питання статевої етики Конгрегації Науки Віри „Людська особа” визнає, що спостереження психологів виділили дві причини гомосексуальних тенденцій, які дозволяють відрізняти перехідні (набуті) гомосексуальні схильності та вроджені. “Існує різниця, і, очевидно небезпідставна, між гомосексуалістами, чиї одностатеві схильності походять від неправильного виховання, браку нормального статевого розвитку, звички, поганого прикладу чи інших подібних причин і є минущими і принаймні не є невиліковними, і між гомосексуалістами, які є такими через певний тип вродженого інстинкту або через патологічну конституцію, яка вважається невиліковною”. Декларація займає позицію, яку можна звести до такого принципу: гомосексуалізм треба відкинути, але гомосексуаліста треба пробувати зрозуміти. “У ділянці душпастирської праці до цих гомосексуалістів потрібно ставитися з розумінням і підтримувати їх в надії на подолання особистих труднощів”348.
Церква бере до уваги складні передумови, які обмежують свободу (людський акт). До цих передумов належать і хибне виховання, і поганий приклад, і брак статевої зрілости, і біологічні залежності. Тому Церква усвідомлює, що не завжди ця аномалія гомосексуалізму є особистою виною людини. Сама схильність не є гріхом per se, але може схиляти до морально невпорядкованої активности.
Церква засуджує, однак, гомосексуальну поведінку, оскільки вона є порушенням морального порядку і суперечить буттєвій структурі людини і її дієвій сфері (адже правильне пережиття сексуальности є суттєвим елементом особової зрілости з погляду суспільного характеру людського життя). Гомосексуальним стосункам бракує суттєвої і необхідної доцільної скерованости. “У Святому Письмі вони засуджені як серйозна розбещеність і навіть представлені як сумнівний наслідок відкинення Бога (…). Гомосексуальний акт сам по собі внутрішньо розладнаний і не може бути виправданим за жодних обставин”349.
Інколи можна почути, що гомосексуальні схильності в певних випадках не є результатом вільного вибору і що така особа змушена так поводитися, отже, в таких випадках вона не має вини. Насправді особа з гомосексуальними схильностями також має елементарну свободу, характерну для людини, і основу її гідности. Завдяки цій свободі людські зусилля, скріплені Божою благодаттю, можуть стримати цю особу від гомосексуальної активности, як і від кожного іншого зла.
У випадках, обґрунтованих з медичного погляду, Церква заохочує до відповідної терапії, так, як і у випадку інших аномалій і хвороб, застерігає перед дискримінацією цих осіб, зокрема у випадках невиліковного гомосексуалізму. Гомосексуалістів заохочено контролювати свої схильності відповідно до подібних зобов’язань статевої етики для гетеросексуалістів. Турбота про цілісне формування особистости дає змогу опановувати потяг. Моральний закон зобов’язує всіх осіб, включно з тими, які відчувають гомосексуальну тенденцію.
Вселенська Католицька Церква однозначно виступає проти легалізації гомосексуальних подруж. Конгрегація Науки Віри в 2003 році видала документ “Про легалізацію гомосексуальних союзів”350, де пригадала, що “гомосексуальним парам цілковито бракує біологічних й антропологічних елементів подружжя і сім’ї, які могли б бути раціональною основою для правної легалізації таких союзів” (№ 7). У такому разі усиновлення дітей – це насильство над беззахисними дітьми, яких позбавляють у такому випадку умов для нормального психосексуального розвитку. Легалізація таких союзів вела б до зміни цілого суспільного порядку і суперечила б спільному благові (№ 6). Такий підхід Церкви до цієї проблеми – це не лише базування свого вчення на Божому Слові, а й тверезість, що випливає зі здорового глузду.