- •4.3.2. Статевість як дар і завдання водночас
- •5. Жіночість і чоловічість: інтегральна концепція статевости
- •5.3.4. Сутність і сенс статевости
- •6. Подружжя
- •6.3.4.3. Подружня чесність
- •7. Приготування до подружжя
- •7.3.1. Сучасна немодність чистоти
- •8. Невпорядкованість і викривлення в сексуальній сфері
- •9.2.1. Позитивний та правдивий погляд на людську статевість
- •9. Статеве виховання
- •1. Статева і подружня етика та „знаки часу”
- •1.1. Значення людської статевости в індивідуальному та суспільному житті
- •1.1.1. Основні поняття
- •1.1.2. Три підходи до людської статевости
- •1.1.2.1. Біологічний редукціонізм
- •1.1.2.2. Суспільний конструктивізм
- •1.1.2.3. Персоналістичний підхід
- •1.2. Сучасний контекст для вивчення статевої та подружньої етики
- •1.2.1. Загальна криза у сфері моралі
- •Моральний пермісивізм
- •1.2.1.2. Розвиток релятивізму
- •1.2.1.3. Етичний ситуаціонізм
- •1.2.1.4. Подвійні стандарти
- •1.2.2. Здеформований погляд на статевість та її суть
- •1.2.2.1. «Сексуальна революція» – пропаганда сексуальної свободи
- •1.2.2.2. «Десакралізація» та комерціялізація статевости
- •1.2.2.3. Статевість як розважальна сфера
- •1.2.2.4. Мітологізація сексу
- •1.2.3. Причини здеформованого погляду на людську статевість
- •1.2.3.1. Хибне розуміння свободи
- •1.2.3.2. Брак доброго статевого виховання в сім’ї
- •1.3. Важливість християнської статевої та подружньої етики в контексті сучасної кризи подружжя та сім’ї
- •1.3. 1. Відкрити персоналістичний та етичний виміри статевости
- •1.3.2. Цілісність людської особи
- •2. Джерела християнської статевої і подружньої етики
- •2.1. Боже Об’явлення
- •2.1.1. Біблія – запрошення для людини
- •2.1.2. Віра в Боже Об’явлення та роздуми над вірою
- •2.2. Традиція і вчення Церкви
- •2.2.1. Традиція – живе вчення Церкви
- •2.2.3. Турбота Церкви про людину, подружжя та сім’ю
- •2.3. Природа людської особи (природний моральний закон)
- •2.3.2. Закон, записаний в серце людини
- •2.3.3. Пошана цінности особи як основна норма міжлюдських взаємин
- •3. Статева і подружня етика: короткий історичний екскурс
- •3.1. Статева і подружня етика в позахристиянських культурах та релігіях
- •3.1.1. Релігія і стать
- •3.1.2. Культи плідности в Єгипті, Вавилоні та Ханаані
- •3.1.2.1. Єгипет
- •3.1.2.2. Вавилон
- •3.1.2.3. Ханаан
- •3.2. Великі нехристиянські релігії
- •3.2.1. Іслам
- •3.2.2. Буддизм
- •3.3. Статева і подружня етика в Старому та Новому Завітах
- •3.3.1. Біблійні свідчення про поганські культи плідности
- •3.3.2. Біблійна концепція сексуальности
- •3.3.3. Основні норми старозавітної статевої та подружньої етики
- •3.3.3.1. Заборона перелюбу
- •3.3.3.2. Заборона розпусти
- •3.3.3.3. Нечистота в Старому Завіті
- •3.3.3.4. Заручини і весілля
- •3.3.4. Новий Завіт та вимоги Христа щодо подружжя
- •3.3.4.2. Блаженні чисті серцем
- •3.3.4.3. Цінність дівицтва і піднесення гідности жінки
- •3.3.4.4. Правила життя в посланнях св. Павла
- •3.4. Статева і подружня етика на початку християнства. Патристична доба
- •3.4.1. Поапостольські Отці та апологети
- •3.4.2. Східні Отці Церкви
- •3.4.4. Етичні вимоги до подружнього життя
- •3.5. Дальший розвиток статевої та подружньої етики
- •3.5.1. Онтологічно-сакраментальна парадигма (середньовіччя)
- •3.5.2. Юридично-моральна парадигма (Тридентський Собор)
- •3.5.4. Вчення Церкви про подружжя та сім’ю у хх сторіччі
- •4. Богословсько-антропологічні основи християнської статевої та подружньої етики
- •4.1. Богословський погляд на людину
- •4.1.1. Людина – духовно-тілесна єдність
- •4.1.3. Покликання до життя у спільноті
- •4.1.4. Дар свободи для того, щоб любити
- •4.1.5. Покликання до любови
- •4.1.6. Людина та її досвід гріха
- •4.1.7. Людська особа та її гідність у перспективі спасіння через Христа
- •4.2.1. Єдність двох перспектив у погляді на тілесність (творча і спасенна)
- •4.2.1.1. Тіло – первинне таїнство створення
- •4.2.1.2. Тіло для святости
- •4.2.1.3. Тіло Христа – джерело зцілення
- •4.2.1.4. Тіло не для розпусти, а для Господа
- •4.2.2. Вчення Католицької Церкви про тіло
- •4.2.2.1. Етичні вимоги ставлення до людського тіла
- •4.2.2.2. Статевість: чотири аспекти людської тілесности
- •4.2.2.2.1. Антропологічне значення тіла
- •4.2.2.2.2. Богословське значення тіла
- •4.2.2.2.3. Тіло – знак любови
- •4.2.2.2.4. Тіло – знак плідности
- •4.2.3. Хибні погляди на тілесність
- •4.2.3.1. Дуалізм
- •4.2.3.2.Матеріялізм
- •4.2.3.3. Наслідки дуалізму та матеріялізму
- •4.3. Передумови статевої та подружньої етики
- •4.3.1. Позитивний підхід до статевости
- •4.2.3.4. Сучасні вияви маніхейства
- •4.3.2. Статевість як дар і завдання водночас
- •5. Жіночість і чоловічість: інтегральна концепція статевости
- •5.1. Структура статевости
- •5.1.1. Біологічна основа статевої відмінности
- •5.1.1.1. Генетична стать
- •5.1.1.2. Гонадальна стать
- •5.1.1.3. Формування статевих шляхів та органів
- •5.1.1.4. Пубертатний період
- •5.1.2. Психологічний вимір статевости
- •5.1.2.1. Психологічний аспект статевого дозрівання
- •5.1.2.2. Психологічні прояви статевої відмінности
- •5.1.3. Духовний вимір статевости
- •5.1.4. Динамізм людської статевости
- •5.2. Статевість і любов
- •5.2.1. Різні види любови
- •5.2.2. Статевість – мова любови в подружжі
- •5.2.3. Хибні уявлення про любов
- •5.2.4. Етичний вимір любови
- •5.2.5. Виховання для любови
- •5.3.2. Інтимний характер стосунків чоловіка та жінки. Єдність і винятковість
- •5.3.4. Сутність і сенс статевости
- •6. Подружжя
- •6.1.1. Реалізація покликання до любови в подружжі
- •6.1.2. Особливості подружньої любови
- •6.1.3. Подвійна мета шлюбу: благо подругів і дітородження
- •6.2. Подружжя як таїнство
- •6.2.1. Християнське подружжя – образ стосунків між Христом і Церквою
- •6.2.2. Дійсний знак діла спасіння
- •6.2.3. Розвиток богослов’я таїнства подружжя
- •6.2.4. Екзистенційний вимір таїнства подружжя
- •6.3. Єдність і нерозривність подружжя – основні риси подружнього союзу
- •6.3.1. Подружня любов – джерело єдности і нерозривности
- •6.3.2. Єдність подружжя
- •6.3.3. Нерозривність подружжя
- •6.3.4. Основні обов’язки подругів: любов, вірність і подружня чесність
- •6.3.4.1. Відповідальність за розвиток любови в подружжі
- •6.3.4.2. Вірність у подружжі
- •6.3.4.3. Подружня чесність
- •6.4. Моральні аспекти подружнього єднання
- •6.4.1. Обов’язок статевих актів у подружжі
- •6.4.2. Суть і обставини подружного акту
- •6.4.3. Подружня чистота
- •6.4.4. Значення і місце сексуальної насолоди в подружньому житті
- •6.5. Моральні аспекти дітородження (прокреації)
- •6.5.1. Відповідальне батьківство і материнство
- •6.5.1.1 Належне розуміння відповідального батьківства
- •6.5.1.2. Відповідальність за потенційне та дійсне батьківство і материнство
- •6.5.1.3. Виховання дітей
- •6.5.2. Заперечення відповідального батьківства і материнства
- •6.5.2.1. Моральний вимір використання контрацепції в подружжі
- •6.5.2.1.1. Види контрацепції
- •6.5.2.1.2. Моральна оцінка контрацепції
- •6.5.2.1.3. Різниця між контрацепцією та мрп
- •6.5.2.2. Стерилізація
- •6.5.2.3. Аборт
- •6.5.2.4. Штучне запліднення
- •6.6. Проблема розлучень. Сепарація
- •6.6.1. Причини розлучень
- •6.6.2. Сепарація
- •7. Приготування до подружжя
- •7.1. Три етапи підготовки до подружнього життя
- •7.2. Покликання до чистоти
- •7.2.1. Біблійне розуміння чистоти
- •7.2.2. Чеснота чистоти (цнотливости)
- •7.3. Дошлюбна чистота
- •7.3.1. Сучасна немодність чистоти
- •7.3.3. Моральна оцінка дошлюбних статевих стосунків
- •7.3.4. Як зберегти дошлюбну чистоту?
- •8. Невпорядкованість і відхилення в сексуальній сфері
- •8.1. Критерії оцінок у сексуальній сфері
- •8.1.1. Психологічно-медичні критерії
- •8.1.2. Соціяльно-юридичні критерії
- •8.1.3. Моральні критерії
- •8.2.2. Класифікація 2 (і. Розен).
- •8.2.4. Класифікація 4 (відповідно до суттєвих аспектів людської статевости).
- •8.3. Сексуальні відхилення та їхні причини
- •8.4. Розгляд окремих проблем статевої етики
- •8.4.1. Мастурбація
- •8.4.1.1. Причини мастурбації (автоеротизму)
- •8.4.1.2. Наслідки мастурбації
- •8.4.1.3. Етична оцінка мастурбації
- •8.4.2. Петинг
- •8.4.2.2. Етична оцінка петингу
- •8.4.3. Гомосексуалізм
- •8.4.3.2. Причини гомосексуалізму
- •8.4.3.2.1. Біологічні передумови
- •8.4.3.2.2. Вплив середовища
- •8.4.3.2.3. Психодинамічні й особисті передумови
- •8.4.3.3. Моральна оцінка гомосексуалізму
- •8.4.3.4. Терапія гомосексуалізму
- •8.4.4. Транссексуалізм353
- •8.4.4.1. Проблема транссексуалізму та її ознаки
- •8.4.4.2. Етичний вимір хірургічної зміни статі
- •8.4.5. Порнографія
- •8.4.5.1. Наслідки порнографії
- •8.4.5.2. Моральна оцінка порнографії
- •9. Статеве виховання
- •9.1. Мета статевого виховання
- •9.2. Статеве виховання в сім’ї
- •9.2.1. Позитивний і правдивий погляд на людську статевість
- •9.2.2. Відколи починати статеве виховання і як його здійснювати?
- •9.2.3. Цілеспрямованість сексуальних зацікавлень
- •9.2.4. Виховання для любови
- •Бібліографія
- •Евдокимов п. Женщина и спасение мира. Минск 1999.
3.2. Великі нехристиянські релігії
3.2.1. Іслам
Хоча вбачає в еротиці й сексуальному пережитті велику цінність, стереже її, однак, за допомогою багатьох суворих норм. Сексуальне життя в ісламі вважають великим даром Аллаха, який дає людині частково відчути блаженство Раю49. Шукаючи сексуального задоволення, люди можуть обдаровувати одне одного взаємно великою радістю і щастям, але можуть також причинити великий біль. Оскільки статевість – це дар, мусульмани не вважають її чимсь принизливим чи поганим.
Любов і секс у свідомості арабів є цінностями священного характеру. Той, хто справді кохає, отримає велику нагороду від Аллаха. Поетизовано статус мусульманки, її ролі надано відтінку духовної досконалости. Вона не є, як це вважали деякі християнські богослови, знаряддям диявола. Єднання двох статей дає можливість пережити завдяки любові та сексу глибинні пласти досвіду людського буття, аби усвідомити своє істинне призначення у світі.
Іслам визнає, що любов так само необхідна для життя, як їжа, пиття, повітря. Статеві стосунки, які пов’язують з любов’ю, є так само природні. Тут не існує платонічної духовної любови до жінки або зречення від сексуальних стосунків задля служіння Богові (монаших інститутів). Не схвалюють вибору людей, які з релігійних переконань відмовляються від подружжя, – це сприймають як невдячність Аллахові за цей дар. З іншого боку, задоволення сексуальних бажань без моральних понять – це також зловживання задумом Аллаха. Іслам не має нічого проти сексуального задоволення, але вимагає, аби людська особистість та інтереси сім’ї були захищені від негативних наслідків.
Статеві стосунки регулюють чіткі релігійні приписи, які допускають секс у законному подружжі і засуджують людей нетрадиційної орієнтації. Іслам допускає сексуальну активність, яка задовольняє фізичні й соціяльно-психологічні потреби шляхом шаріатського подружжя. Забороняє кровозмішання, гомосексуалізм, зоофілію, педофілію, некрофілію, садомазохізм, а також анальний секс і накладає за їх здійснення на мусульманина різні покарання50.
Іслам не тільки забороняє дошлюбні сексуальні стосунки, а й осуджує спільне проведення часу між дорослими чоловіком і жінкою, якщо вони не є родичами і не пов’язані шлюбним зв’язком. Така заборона має вберегти їх від спокуси. Строгий звичай намагається не допускати перебування чоловіків і жінок разом у громадських місцях.
Чоловікові не дозволено залишатися наодинці з жінкою, яка не належить йому за законом, інакше третім з ними буде сатана (Тирмизи). Пророк знав, що чоловікові досить часто лише побачити жінку, аби відчути фізичне збудження, тому Аллах вимагає, щоб чоловіки і жінки не шукали контактів на самоті, щоб не спокушали одне одного вбранням, словами чи поглядами. Між іншим, жінка має якнайменше показуватися в публічних місцях, має прикривати лице.
А якщо в чоловіка, який перебуває поза домом, виникає сексуальний потяг до іншої жінки, він має “негайно вирушити до дружини й мати з нею стосунки, бо тільки це зможе погасити його почуття» (Муслим, Абу Дауд).
Подружнє ложе – це свята річ. Мусульманам заборонено сексуальне життя поза подружжям, і тому члени подружжя мають любити одне одного й поважати. Якщо хтось один зраджує, то це може довести до розриву подружнього зв’язку. Пророки, знаючи самолюбство чоловіків, неодноразово закликали їх, аби вони лагідно й ніжно ставилися до своїх дружин, аби турбувалися про них, не думали тільки про задоволення власних бажань (Аль-Газари). Від жінки очікують покірності волі чоловіка й готовності до задоволення його потреб. Від мусульман закон вимагає зберігати в таємниці свої інтимні зв’язки від сторонніх людей.
Мусульмани протестують проти введення в школи статевого виховання, бо для них важливо, аби таке виховання проводила людина з високими моральними ідеалами. Іслам виступає проти гомосексуалізму.
Інколи можна почути, що жінку вважають за нижче від чоловіка створіння, бо вона має тільки частину душі. Між іншим, тому нібито проводять обрізання жінки (клітора та малих статевих губ), бо тільки чоловіки мають право насолоджуватися статевим життям. Але Р. Максуд твердить, що мусульманська доктрина аж ніяк не вважає жінку за істоту нижчого роду і пригадує, що чоловік і жінка початково були створені з тієї самої душі (Коран, сура 4:1). Мусульманським жінкам не тільки гарантовано такі самі права, як чоловікам – на них накладено такі ж обов’язки.
Мусульманські жінки не вважають домашню роботу за щось принизливе чи другорядне, вони переконані в її необхідності для блага сім’ї. Як чоловікам, так і жінкам дозволено вчитися.
Чоловіча перевага, вищість в ісламі є лише у визначених аспектах (Коран, сура 2: 228): коли йдеться про утримання сім’ї та розв’язання подружжя. Таку вищість пояснюють тим, що здебільшого на чоловіка було покладено обов’язок утримувати сім’ю та відповідати за її благо.
Жінка, однак, має право на працю поза домом, хоча це не може завдавати шкоди цілісності та благополуччю сім’ї. Жінка має право бути забезпеченою від чоловіка, і він не може примушувати її до роботи. Навіть якщо жінка багатша за свого чоловіка, він все одно зобов’язаний утримувати її, а не розраховувати на допомогу з її боку.
Пурда – це цілковите відмежування жінок від чоловіків, яке існує в багатьох мусульманських спільнотах. В сучасному світі можна побачити мусульманок, скромно одягнених або в довгих широких сукнях (це прояв напівзакритости). Коли мусульманка не бажає говорити зі сторонніми, вона прикриває лице чадрою. Ці жіночі стандарти поведінки зовсім не є накладені їй кимось. Сама жінка старається догодити Аллахові й підпорядковується Йому також в тому, що стосується вбрання.
“Хто одружився, уже наполовину виконав приписи своєї віри)» (Байхаки). Для мусульман подружжя – це не таїнство. Це насамперед соціяльний договір, який накладає на чоловіка і жінку рівні обов’язки та рівні права. І тільки за двостороннього виконання цих обов’язків, приписів, умов взаємної любови подружжя може бути успішним.
“Не одружуйтесь заради привабливої зовнішности, краса може служити причиною морального падіння. Не одружуйтесь заради багатства, бо воно може стати причиною непослуху. Одружуйтесь в ім’я релігійного благочестя» (Тирмизи). Мусульмани у своїх жінках бачать насамперед матерів своїх дітей. Мати прищеплює моральні принципи своїм дітям.
Іслам зобов’язує чоловіка виплачувати кожній зі своїх жінок придане, яке залишається її власністю. Хлопці-мусульмани можуть одружуватися з християнками або індусками, але дівчатам-мусульманкам не можна виходити заміж за немусульман. Пояснюють це тим, що діти зазвичай приймають релігію батьків і також стають немусульманами.
В ісламі можлива полігамія: чоловіки можуть мати 4 (але не більше) жінки. Та для цього необхідна згода першої жінки, наступні жінки не можуть бути причинами розчарувань для попередніх, усім жінкам чоловік має приділяти однакову увагу.
Виникнення полігамії пояснюють не стільки підпорядкуванням Коранові, а особливою жалістю до тих жінок, які залишалися неодруженими (у країнах, де переважають жінки внаслідок, наприклад, війни).
Іслам приймає розлучення, але це дуже серйозна справа, і, як видається, Аллахові подобається найменше. Навіть розлучена жінка має право жити в домі свого колишнього чоловіка, і до неї слід ставитися з повагою. Ні в якому разі не можна примусити її покинути дім51. Справа виховання дітей і право опіки над ними в разі розлучення належить батькові. Але, поки триває подружжя, вони мають однакове право на виховання дитини. Коли вмирає батько, це право переходить на найближчого з родичів. Мати має право виховувати сина до 7-го року життя, дівчинку – до 9-го. Її право на виховання дитини зникає, якщо вона після розлучення (наприклад, християнка) покидає країну чоловіка. Регуляція права стосовно виховання дитини, яке брало б до уваги право жінки, мусить бути висвітлене в подружньому контракті. Якщо жінка-немусульманка мала б своє бачення релігійного виховання дитини, вона має повідомити про це перед одруженням.