- •4.3.2. Статевість як дар і завдання водночас
- •5. Жіночість і чоловічість: інтегральна концепція статевости
- •5.3.4. Сутність і сенс статевости
- •6. Подружжя
- •6.3.4.3. Подружня чесність
- •7. Приготування до подружжя
- •7.3.1. Сучасна немодність чистоти
- •8. Невпорядкованість і викривлення в сексуальній сфері
- •9.2.1. Позитивний та правдивий погляд на людську статевість
- •9. Статеве виховання
- •1. Статева і подружня етика та „знаки часу”
- •1.1. Значення людської статевости в індивідуальному та суспільному житті
- •1.1.1. Основні поняття
- •1.1.2. Три підходи до людської статевости
- •1.1.2.1. Біологічний редукціонізм
- •1.1.2.2. Суспільний конструктивізм
- •1.1.2.3. Персоналістичний підхід
- •1.2. Сучасний контекст для вивчення статевої та подружньої етики
- •1.2.1. Загальна криза у сфері моралі
- •Моральний пермісивізм
- •1.2.1.2. Розвиток релятивізму
- •1.2.1.3. Етичний ситуаціонізм
- •1.2.1.4. Подвійні стандарти
- •1.2.2. Здеформований погляд на статевість та її суть
- •1.2.2.1. «Сексуальна революція» – пропаганда сексуальної свободи
- •1.2.2.2. «Десакралізація» та комерціялізація статевости
- •1.2.2.3. Статевість як розважальна сфера
- •1.2.2.4. Мітологізація сексу
- •1.2.3. Причини здеформованого погляду на людську статевість
- •1.2.3.1. Хибне розуміння свободи
- •1.2.3.2. Брак доброго статевого виховання в сім’ї
- •1.3. Важливість християнської статевої та подружньої етики в контексті сучасної кризи подружжя та сім’ї
- •1.3. 1. Відкрити персоналістичний та етичний виміри статевости
- •1.3.2. Цілісність людської особи
- •2. Джерела християнської статевої і подружньої етики
- •2.1. Боже Об’явлення
- •2.1.1. Біблія – запрошення для людини
- •2.1.2. Віра в Боже Об’явлення та роздуми над вірою
- •2.2. Традиція і вчення Церкви
- •2.2.1. Традиція – живе вчення Церкви
- •2.2.3. Турбота Церкви про людину, подружжя та сім’ю
- •2.3. Природа людської особи (природний моральний закон)
- •2.3.2. Закон, записаний в серце людини
- •2.3.3. Пошана цінности особи як основна норма міжлюдських взаємин
- •3. Статева і подружня етика: короткий історичний екскурс
- •3.1. Статева і подружня етика в позахристиянських культурах та релігіях
- •3.1.1. Релігія і стать
- •3.1.2. Культи плідности в Єгипті, Вавилоні та Ханаані
- •3.1.2.1. Єгипет
- •3.1.2.2. Вавилон
- •3.1.2.3. Ханаан
- •3.2. Великі нехристиянські релігії
- •3.2.1. Іслам
- •3.2.2. Буддизм
- •3.3. Статева і подружня етика в Старому та Новому Завітах
- •3.3.1. Біблійні свідчення про поганські культи плідности
- •3.3.2. Біблійна концепція сексуальности
- •3.3.3. Основні норми старозавітної статевої та подружньої етики
- •3.3.3.1. Заборона перелюбу
- •3.3.3.2. Заборона розпусти
- •3.3.3.3. Нечистота в Старому Завіті
- •3.3.3.4. Заручини і весілля
- •3.3.4. Новий Завіт та вимоги Христа щодо подружжя
- •3.3.4.2. Блаженні чисті серцем
- •3.3.4.3. Цінність дівицтва і піднесення гідности жінки
- •3.3.4.4. Правила життя в посланнях св. Павла
- •3.4. Статева і подружня етика на початку християнства. Патристична доба
- •3.4.1. Поапостольські Отці та апологети
- •3.4.2. Східні Отці Церкви
- •3.4.4. Етичні вимоги до подружнього життя
- •3.5. Дальший розвиток статевої та подружньої етики
- •3.5.1. Онтологічно-сакраментальна парадигма (середньовіччя)
- •3.5.2. Юридично-моральна парадигма (Тридентський Собор)
- •3.5.4. Вчення Церкви про подружжя та сім’ю у хх сторіччі
- •4. Богословсько-антропологічні основи християнської статевої та подружньої етики
- •4.1. Богословський погляд на людину
- •4.1.1. Людина – духовно-тілесна єдність
- •4.1.3. Покликання до життя у спільноті
- •4.1.4. Дар свободи для того, щоб любити
- •4.1.5. Покликання до любови
- •4.1.6. Людина та її досвід гріха
- •4.1.7. Людська особа та її гідність у перспективі спасіння через Христа
- •4.2.1. Єдність двох перспектив у погляді на тілесність (творча і спасенна)
- •4.2.1.1. Тіло – первинне таїнство створення
- •4.2.1.2. Тіло для святости
- •4.2.1.3. Тіло Христа – джерело зцілення
- •4.2.1.4. Тіло не для розпусти, а для Господа
- •4.2.2. Вчення Католицької Церкви про тіло
- •4.2.2.1. Етичні вимоги ставлення до людського тіла
- •4.2.2.2. Статевість: чотири аспекти людської тілесности
- •4.2.2.2.1. Антропологічне значення тіла
- •4.2.2.2.2. Богословське значення тіла
- •4.2.2.2.3. Тіло – знак любови
- •4.2.2.2.4. Тіло – знак плідности
- •4.2.3. Хибні погляди на тілесність
- •4.2.3.1. Дуалізм
- •4.2.3.2.Матеріялізм
- •4.2.3.3. Наслідки дуалізму та матеріялізму
- •4.3. Передумови статевої та подружньої етики
- •4.3.1. Позитивний підхід до статевости
- •4.2.3.4. Сучасні вияви маніхейства
- •4.3.2. Статевість як дар і завдання водночас
- •5. Жіночість і чоловічість: інтегральна концепція статевости
- •5.1. Структура статевости
- •5.1.1. Біологічна основа статевої відмінности
- •5.1.1.1. Генетична стать
- •5.1.1.2. Гонадальна стать
- •5.1.1.3. Формування статевих шляхів та органів
- •5.1.1.4. Пубертатний період
- •5.1.2. Психологічний вимір статевости
- •5.1.2.1. Психологічний аспект статевого дозрівання
- •5.1.2.2. Психологічні прояви статевої відмінности
- •5.1.3. Духовний вимір статевости
- •5.1.4. Динамізм людської статевости
- •5.2. Статевість і любов
- •5.2.1. Різні види любови
- •5.2.2. Статевість – мова любови в подружжі
- •5.2.3. Хибні уявлення про любов
- •5.2.4. Етичний вимір любови
- •5.2.5. Виховання для любови
- •5.3.2. Інтимний характер стосунків чоловіка та жінки. Єдність і винятковість
- •5.3.4. Сутність і сенс статевости
- •6. Подружжя
- •6.1.1. Реалізація покликання до любови в подружжі
- •6.1.2. Особливості подружньої любови
- •6.1.3. Подвійна мета шлюбу: благо подругів і дітородження
- •6.2. Подружжя як таїнство
- •6.2.1. Християнське подружжя – образ стосунків між Христом і Церквою
- •6.2.2. Дійсний знак діла спасіння
- •6.2.3. Розвиток богослов’я таїнства подружжя
- •6.2.4. Екзистенційний вимір таїнства подружжя
- •6.3. Єдність і нерозривність подружжя – основні риси подружнього союзу
- •6.3.1. Подружня любов – джерело єдности і нерозривности
- •6.3.2. Єдність подружжя
- •6.3.3. Нерозривність подружжя
- •6.3.4. Основні обов’язки подругів: любов, вірність і подружня чесність
- •6.3.4.1. Відповідальність за розвиток любови в подружжі
- •6.3.4.2. Вірність у подружжі
- •6.3.4.3. Подружня чесність
- •6.4. Моральні аспекти подружнього єднання
- •6.4.1. Обов’язок статевих актів у подружжі
- •6.4.2. Суть і обставини подружного акту
- •6.4.3. Подружня чистота
- •6.4.4. Значення і місце сексуальної насолоди в подружньому житті
- •6.5. Моральні аспекти дітородження (прокреації)
- •6.5.1. Відповідальне батьківство і материнство
- •6.5.1.1 Належне розуміння відповідального батьківства
- •6.5.1.2. Відповідальність за потенційне та дійсне батьківство і материнство
- •6.5.1.3. Виховання дітей
- •6.5.2. Заперечення відповідального батьківства і материнства
- •6.5.2.1. Моральний вимір використання контрацепції в подружжі
- •6.5.2.1.1. Види контрацепції
- •6.5.2.1.2. Моральна оцінка контрацепції
- •6.5.2.1.3. Різниця між контрацепцією та мрп
- •6.5.2.2. Стерилізація
- •6.5.2.3. Аборт
- •6.5.2.4. Штучне запліднення
- •6.6. Проблема розлучень. Сепарація
- •6.6.1. Причини розлучень
- •6.6.2. Сепарація
- •7. Приготування до подружжя
- •7.1. Три етапи підготовки до подружнього життя
- •7.2. Покликання до чистоти
- •7.2.1. Біблійне розуміння чистоти
- •7.2.2. Чеснота чистоти (цнотливости)
- •7.3. Дошлюбна чистота
- •7.3.1. Сучасна немодність чистоти
- •7.3.3. Моральна оцінка дошлюбних статевих стосунків
- •7.3.4. Як зберегти дошлюбну чистоту?
- •8. Невпорядкованість і відхилення в сексуальній сфері
- •8.1. Критерії оцінок у сексуальній сфері
- •8.1.1. Психологічно-медичні критерії
- •8.1.2. Соціяльно-юридичні критерії
- •8.1.3. Моральні критерії
- •8.2.2. Класифікація 2 (і. Розен).
- •8.2.4. Класифікація 4 (відповідно до суттєвих аспектів людської статевости).
- •8.3. Сексуальні відхилення та їхні причини
- •8.4. Розгляд окремих проблем статевої етики
- •8.4.1. Мастурбація
- •8.4.1.1. Причини мастурбації (автоеротизму)
- •8.4.1.2. Наслідки мастурбації
- •8.4.1.3. Етична оцінка мастурбації
- •8.4.2. Петинг
- •8.4.2.2. Етична оцінка петингу
- •8.4.3. Гомосексуалізм
- •8.4.3.2. Причини гомосексуалізму
- •8.4.3.2.1. Біологічні передумови
- •8.4.3.2.2. Вплив середовища
- •8.4.3.2.3. Психодинамічні й особисті передумови
- •8.4.3.3. Моральна оцінка гомосексуалізму
- •8.4.3.4. Терапія гомосексуалізму
- •8.4.4. Транссексуалізм353
- •8.4.4.1. Проблема транссексуалізму та її ознаки
- •8.4.4.2. Етичний вимір хірургічної зміни статі
- •8.4.5. Порнографія
- •8.4.5.1. Наслідки порнографії
- •8.4.5.2. Моральна оцінка порнографії
- •9. Статеве виховання
- •9.1. Мета статевого виховання
- •9.2. Статеве виховання в сім’ї
- •9.2.1. Позитивний і правдивий погляд на людську статевість
- •9.2.2. Відколи починати статеве виховання і як його здійснювати?
- •9.2.3. Цілеспрямованість сексуальних зацікавлень
- •9.2.4. Виховання для любови
- •Бібліографія
- •Евдокимов п. Женщина и спасение мира. Минск 1999.
5.1.4. Динамізм людської статевости
Отже, дозрівання статевости є одним з елементів дозрівання цілої особистости людини. Статевість бере участь у динамічній структурі людської особи. Емоційна зрілість – це відповідна інтеграція інтелектуальних, вольових і почуттєвих процесів, а також конкретна здатність до діялогу з цілим зовнішнім світом. Хоча базою дозрівання статевости є фізична зрілість, однак значно суттєвішою є емоційна зрілість, а над усе – духовна.
Уже в цьому динамізмі треба відкрити істотний моральний та етичний сенс статевости. Коли стверджуємо, що йдеться не тільки про фізичний, а й психічний і духовний розвиток, то водночас треба визнати, що духовний і психічний розвиток піддається вихованню, яке остаточно має перейти в самовиховання. Йдеться про прийняття відповідальности за розвиток своєї особистости у всіх вимірах. Ці моральні зусилля зумовлені попередніми й актуальними умовами виховного середовища.
У цьому дозріванні йдеться про дві основні речі – властиву інтеграцію всіх вимірів особовости, а також про вміле підпорядкування конкретних сфер тієї особовости. Інакше – йдеться про гармонію і відповідну єрархію в межах тієї особовости. Щодо статевости йдеться тут про гармонізацію її конкретних вимірів і водночас про підпорядкування тілесно-інстинктовної і почуттєвої сфери духовному виміру. Без цього впорядкування людині загрожує панування нижчих сфер.
У дозріванні важливе спрямування на мету (внутрішня цілеспрямованість статевости). Шляхом до зрілости є відкритість на повну любов, яка в християнській перспективі є не лише фундаментальною здатністю особи, а й участю в одвічній любові Бога. Тільки в поєднанні з любов’ю статевість людини може стати істинним виявом буття особою. Уже тут можна підкреслити значення статевої етики, яка на відміну від інструктажу в царині людської статевости хоче формувати в людині все те, що визначає її статевість і що має бути віддане на службу любові. Отже, етичні норми в царині людської статевости не слід сприймати як обмеження свободи, а як дороговказ і спосіб досягнення мети, тобто підпорядкування всього фундаментальному покликанню людини до любови.
5.2. Статевість і любов
5.2.1. Різні види любови
Філософія говорить про три види любови:
Любов-пожадання (eros, amor concupiscentiae) може мати чисто тілесний, матеріяльний характер. Людина передусім зосереджується на власних прагненнях і бажаннях, маючи надію, що інша людина їх задовільнить. Йдеться тут насамперед про прийняття дару іншої людини. Та якщо глянути глибше, то відкриємо прагнення повноти існування. Це знак того, що людина є недосконалою, обмеженою та несамодостатньою істотою. Це любов “потреби”, в якій особу приваблює “благо”, яке їй відповідає та її вдосконалює. Дуже важливо, аби це було справжнє благо, а не лише його видимість. Існують різні справжні блага: життя, пізнання правди і краси, вдосконалення своїх талантів, розсудливість, гармонійний зв’язок з Богом. Кожна людина має бути учасником цих благ для досягнення повноти свого духовного і морального розвитку.
Любов-уподобання (amor complacentiae) – висловлює насамперед почуття захоплення, причарування, визнання. Вона може поєднуватися з пожадливістю, проте може також бути чистим уподобанням без бажання взяти все для себе. У цій любові є місце на те, щоб “дати”, а не лише брати, є готовність до жертви.
Любов-доброзичливість (amor benevolentiae) називається також “любов’ю доброї волі” – вона спроможна давати, не сподіваючись ніякої відплати. Тут є суттєвим спрямування волі на здійснення добра для іншої особи. Вона найліпше реалізує можливості, які закладено в людині. Цю любов можна назвати справжньою, оскільки вона дає закоханим можливість розвиватися. Така любов абсолютно безкорислива. Християнська любов до ближнього є типовою формою такої любови.
Любов-уподобання називають ще альтруїстичною або любов’ю-дружбою (amor amicitiae, filia). Це також вид любови, яка прагне добра і повноти існування для друга. Проте вона не безкритична стосовно його думок і вчинків. Це вимоглива любов, яка наказує долати вади і жити повнотою життя.
Милосердна любов (agape, caritas) – це любов, яка творить добро, перемагає зло, лікує та втішає. У цьому значенні Божа любов перевищує всі інші. Цією любов’ю Бог наповнює серце людини, коли вона завдяки благодаті з власної волі приймає дар Відкуплення. Милосердя – це фундамент тісних взаємин як між Богом і людиною, так і між людьми. Особливим виявом цієї любови-дружби є подружня любов, в якій чоловік і жінка стають одне для одного винятковими супутниками життя, в якому є радісні і сумні миті, а також миті взаємного обдарування та миті прощення.
Хоча ці види любові (ерос, філія, агапе) відрізняються, між ними немає ніякої суперечности. Якщо їх розділяти, то це матиме фатальні наслідки. Ерос, який не буде під впливом агапе, дегенерує і затримається лише на створеній красі, замість того щоби підноситися до Бога як первинної краси. Філія без натхнення агапе легко стає поверхневим гуманізмом, який не розуміє потреб ближнього. І, з іншого боку, хто в абсолютний спосіб і в кожному випадку вилучає ерос в упорядкованій формі з агапе, то робить з неї нелюдську любов, холодну й позбавлену почуттів. Хто не здатний вийти назустріч потребам людини у формі впорядкованої філії, той не може також у належний спосіб піднестися до Бога і Його безкорисливо любити (пор.: 1 Йо – хто не любить ближнього, якого бачить, той не може любити Бога, якого не бачить)182.
Розвиток любови між чоловіком і жінкою проходить кілька етапів: від відкриття цінности іншої особи через любов-уподобання, любов-пожадання, любов-доброзичливість та опіку врешті доходить до взаємної і творчої любови. У подружжі всі ці види любови гармонійно співіснують, накладаються одна на одну і ведуть до повної, зрілої, справжньої любови між чоловіком і жінкою. Плодом любови є єдність. Справжня любов завжди прямує до єдности, вона прагне присутности того, кого любимо. Розлука для закоханих завжди є причиною страждання. Це суттєве спрямування любови на “unio” дуже виразне в подружній, батьківській любові чи любові-дружбі. У цих природних категоріях любови основою є фізична присутність, емоційна єдність. У такій любові є взаємне розуміння і проймання.