9.2.3. Цілеспрямованість сексуальних зацікавлень

Секс не має власної автономії, не має життя для самого себе – він завжди має бути підпорядкований функції дітородження та вищим цінностям – любові до Бога або іншої возлюбленої особи. Тому й сексуальне виховання дитини має спрямовувати ці зацікавлення на подружжя, в якому дві особи протилежної статі доповнюються в глибокому пережитті взаємної любови, що є найважливішою умовою для передання нового життя. У статевому вихованні слід підкреслювати, що найкращим місцем започаткування нового життя є подружжя.

Молоді треба усвідомлювати, що статева сфера має поєднуватися з любов’ю і відповідальністю – за себе, за іншу особу, за нове життя. Скерування сексуальних зацікавлень на любов до іншої особи і на подружжя дозволить молодій людині інакше подивитись на багато сексуальних викривлень, як-от мастурбація, раннє співжиття без жодної відповідальности за іншу особу та її долю³⁶³.

Інформація про функціювання статевої сфери важлива, проте не вичерпує всієї проблематики. Слід наголошувати, що “Бог створив секс як частину сповнених любови шлюбних стосунків. У межах любови, довічної вірности й безпеки цього контексту секс – це дар Бога, яким треба втішатися з Його благословення. І коли цим даром зловживають поза межами шлюбу, він стає злом”³⁶⁴. Статеве виховання охоплює також формування сумління і зрілих міжособових взаємин.

9.2.4. Виховання для любови

Статеве виховання має відбуватися в широкому контексті виховання для подружньої і батьківської любови, бо суттю людської статевости є відкритість на любов. Статевість є місцем самовіддання і прийняття любови. Статевий акт, інтегрально вписаний у стосунки жінки і чоловіка, – це один зі знаків подружньої і батьківської любови. Його неможливо звести лише до тілесного виміру, він справді має бути виявом емоціної та духовної єдности. Сексуальність осягає свою зрілість тоді, коли фізичну єдність випереджує емоційна і духовна єдність. Тому сексуальна інформація, пристосована до потреб і розвиткових можливостей дитини, має бути пов’язана із вихованням до зрілих емоційних зв’язків. Усі повідомлення та пояснення на тему статевости також завжди мусять мати моральний вимір, адже неможливо говорити про сексуальні дії людини без виразного ставлення до етики і моралі.

Оскільки в нашому суспільстві є багато розлучень, статеве виховання має не лише наголошувати на подружній вірності, а й виховувати до неї, а також до відповідальности³⁶⁵.

Згідно з цілою християнською традицією, покликання до любови може здійснюватись як у подружжі, так і в дівицтві. Реалізація покликання до любови в подружжі більше відповідає тілесно-духовній природі людини. Це покликання бере до уваги земний вимір людського існування. Воно має таїнственний характер. Дівицтво також є шляхом віддання себе з любови, але тут настає відмова від реалізації її в тілесному вимірі “заради Божого Царства”. Тут домінує есхатологічна перспектива. Зрілі батьки зуміють пояснити дитині, що людина, яка віддає себе Богові, хоча зрікається фізичної плідности, може бути плідною в духовному вимірі (наприклад, Мати Тереза з Калькутти, яка стала духовною матір’ю для багатьох сиріт). Дівицтво завжди є покликанням до любови. Воно робить серце людини здатним до вільного возлюблення Бога й до безкорисливого служіння братам і сестрам у Христі через молитву та діла милосердя.

9.2.5. Виховання для чистоти і свободи

У зв’язку з потребою опанувати себе, а отже, і статевого потягу, виникає необхідність виховання до чистого життя, яке передбачає самоопанування, повагу до інтимних справ, пошану осіб протилежної статі, а також підпорядкування цих речей надприродним цінностям, Богові. Чистота потрібна людям усіх станів і на всіх етапах життя (для кожного у певний спосіб). Чистота є позитивною чеснотою, спрямованою на любов.

Внаслідок первородного гріха людина відчуває втрату гармонії в межах внутрішньої єдности свого тілесно-духовного буття, а також у відношенні жінка –чоловік. Людина прагне добра, але його здійснення іноді вимагає багато зусиль. Перед людиною стоїть завдання чистоти, яку можна визначити як чесноту, що скеровує сексуальну активність до особистого добра, до інтеграції її в добрі особи.

“Чистота передбачає навчання самовладання, тобто – тренування людської свободи. Альтернатива чітка: або людина управляє своїми пристрастями і знаходить мир, або вона дозволяє їм панувати над собою і стає нещасливою. Кожна особа знає з досвіду, що чистота вимагає відкидати певні думки, слова і грішні вчинки. Для досягнення цього необхідні здатність і настанова до самовладання, які є знаками внутрішньої свободи, відповідальність за себе і інших. В той самий час ці знаки свідчать про вірну совість”³⁶⁶.

Сутність свободи – це шанування порядку, встановленого Творцем, це згідність із правдою. Треба, отже, навчити з вдячністю прийняти дар статевости, вшанувати й розвинути його в дусі відповідальности за себе та інших.

Статеве виховання в школі не звільняє батьків від відповідальности за таке виховання вдома. Батьки не мають відмовлятися від нього, навіть коли школа проводить заняття на тему статевого виховання. Вони мусять цікавитися, яким є це виховання, яку позицію воно приймає (християнську, ліберальну), яку інформацію і які цінності подають дітям учителі, якими методами, чи це виховання пристосоване до їхнього віку, які підручники використовують.

Коли дитина отримає належну інформацію, належний погляд на справи, пов’язані зі статевістю, вона легше протистоятиме всім спокусам, які несе життя, легше долатиме сесуальний тиск з боку підлітків (бажання контактів, щоб не бути «білою вороною» серед ровесників) чи ЗМІ. Якщо дитина зростатиме в кліматі любови і довіри, то її головні потреби любови і безпеки будуть задоволені – вона не шукатиме задоволення у випадкових статевих контактах. Якщо дитина знатиме, що статева сфера велична й сакральна, бо призначена бути мовою любови в подружжі й місцем народження нової особи, місцем співпраці з Творцем, то не шукатиме любовних пригод і не розтратить дару незайманости, який можна подарувати лише раз. Якщо аж стільки переваг можна отримати завдяки статевому вихованню в сім’ї, то батькам не варто занедбувати цієї ділянки, бо відповідають за це не лише перед дітьми, а й перед Богом.