8.1.1. Психологічно-медичні критерії

Психологічно-медичну норму визначено стосовно людського здоров’я. З цього погляду добрим є те, що служить доброму самопочуттю (фізичному, психічному, суспільному). Натомість поганими є всі дії, які спричиняють негативне самопочуття людини і шкодять здоров’ю. Здавалось би, що ця медична норма об’єктивна. Насправді є різниця в класифікації певних відхилень. Наприклад, у підручнику Американського психіятричного товариства “Діягностика і статистика психіятричних хвороб” за 1952 р. є відмінності від підручника за 1968 р. У 1987 році в цьому підручнику вже йде мова про лагідні відхилення, помірковані і тяжкі відхилення, тобто регулярну девіяційну практику.

8.1.2. Соціяльно-юридичні критерії

Соціяльно-юридичні критерії враховують насамперед соціяльну шкідливість дій. Акти, шкідливі для інших, такі, як педофілія чи насильство, караються законом. Оцінка шкідливости деяких дій може змінюватися, про що засвідчує факт, що в деяких суспільствах порнографія, гомосексуалізм чи проституція вже не вважають небезпечними для суспільства.

8.1.3. Моральні критерії

Статевість є суттєвим елементом людської особистости і людського життя. Служачи любові, вона веде до єднання в любові і дітородження. Цей процес сприяє розвиткові конкретної людини і суспільства. Усі дії, які заперечують гідність людини, порушують об’єктивну ціль статевости, суперечать природі статевого акту, мають негативну моральну оцінку. При цьому, звичайно, враховуємо рівень свободи і свідомости людини у виконанні вчинків, які є порушенням морального закону. Отже, не лише те, що шкодить здоров’ю людини чи завдає шкоди іншим, слід вважати моральним злом, а й те, що порушує особові блага людини та блага подружжя. Тут доцільно врахувати викладене в розділі про інтегральну концепцію статевости та про подружжя як спільноту любови і життя. Саме це визначає для нас моральні критерії оцінки дій у сексуальній сфері: принцип любови, відкритости на життя та його захист, пошанування гідности людини і, врешті, принцип розвитку ²⁹⁶.

8.2. Класифікації сексуальних відхилень і патологій

Девіяції (від лат. deviare – “відхилюватись від правильного напрямку”), або парафілія, – це відхилення сексуального потягу і сексуальних уподобань. Характерна риса парафільної поведінки – досягнення задоволення на психологічному рівні (задоволення сексуальної потреби) за одночасного вилучення прокреації та суспільної функції сексуальної поведінки (взаємин). Отож, девіяції є відносно постійною формою задоволення статевого потягу способом, що несумісний із сексуальною нормою або типовою для певної культури поведінкою²⁹⁷.

Не існує якоїсь одної, універсально визнаної класифікації (групування) сексуальних відхилень. Можна запропонувати кілька версій таких групувань.

8.2.1. Класифікація 1 (А. Імелінський).

Парафілії найчастіше поділяють на три групи:

1) за об’єктом сексуального задоволення: фетишизм, некрофілія, копрофілія, педофілія, геронтофілія, зоофілія, трансвеститизм;

2) за способом реалізації статевого потягу: садизм, мазохізм, танатофілія, ексгібіціонізм, фроттеризм, вуаєризм;

3) інші нетипові сексуальні відхилення, які не є парафіліями в прямому значенні цього слова: гомосексуалізм, транссексуалізм, кровозмішання²⁹⁸.