- •4.3.2. Статевість як дар і завдання водночас
- •5. Жіночість і чоловічість: інтегральна концепція статевости
- •5.3.4. Сутність і сенс статевости
- •6. Подружжя
- •6.3.4.3. Подружня чесність
- •7. Приготування до подружжя
- •7.3.1. Сучасна немодність чистоти
- •8. Невпорядкованість і викривлення в сексуальній сфері
- •9.2.1. Позитивний та правдивий погляд на людську статевість
- •9. Статеве виховання
- •1. Статева і подружня етика та „знаки часу”
- •1.1. Значення людської статевости в індивідуальному та суспільному житті
- •1.1.1. Основні поняття
- •1.1.2. Три підходи до людської статевости
- •1.1.2.1. Біологічний редукціонізм
- •1.1.2.2. Суспільний конструктивізм
- •1.1.2.3. Персоналістичний підхід
- •1.2. Сучасний контекст для вивчення статевої та подружньої етики
- •1.2.1. Загальна криза у сфері моралі
- •Моральний пермісивізм
- •1.2.1.2. Розвиток релятивізму
- •1.2.1.3. Етичний ситуаціонізм
- •1.2.1.4. Подвійні стандарти
- •1.2.2. Здеформований погляд на статевість та її суть
- •1.2.2.1. «Сексуальна революція» – пропаганда сексуальної свободи
- •1.2.2.2. «Десакралізація» та комерціялізація статевости
- •1.2.2.3. Статевість як розважальна сфера
- •1.2.2.4. Мітологізація сексу
- •1.2.3. Причини здеформованого погляду на людську статевість
- •1.2.3.1. Хибне розуміння свободи
- •1.2.3.2. Брак доброго статевого виховання в сім’ї
- •1.3. Важливість християнської статевої та подружньої етики в контексті сучасної кризи подружжя та сім’ї
- •1.3. 1. Відкрити персоналістичний та етичний виміри статевости
- •1.3.2. Цілісність людської особи
- •2. Джерела християнської статевої і подружньої етики
- •2.1. Боже Об’явлення
- •2.1.1. Біблія – запрошення для людини
- •2.1.2. Віра в Боже Об’явлення та роздуми над вірою
- •2.2. Традиція і вчення Церкви
- •2.2.1. Традиція – живе вчення Церкви
- •2.2.3. Турбота Церкви про людину, подружжя та сім’ю
- •2.3. Природа людської особи (природний моральний закон)
- •2.3.2. Закон, записаний в серце людини
- •2.3.3. Пошана цінности особи як основна норма міжлюдських взаємин
- •3. Статева і подружня етика: короткий історичний екскурс
- •3.1. Статева і подружня етика в позахристиянських культурах та релігіях
- •3.1.1. Релігія і стать
- •3.1.2. Культи плідности в Єгипті, Вавилоні та Ханаані
- •3.1.2.1. Єгипет
- •3.1.2.2. Вавилон
- •3.1.2.3. Ханаан
- •3.2. Великі нехристиянські релігії
- •3.2.1. Іслам
- •3.2.2. Буддизм
- •3.3. Статева і подружня етика в Старому та Новому Завітах
- •3.3.1. Біблійні свідчення про поганські культи плідности
- •3.3.2. Біблійна концепція сексуальности
- •3.3.3. Основні норми старозавітної статевої та подружньої етики
- •3.3.3.1. Заборона перелюбу
- •3.3.3.2. Заборона розпусти
- •3.3.3.3. Нечистота в Старому Завіті
- •3.3.3.4. Заручини і весілля
- •3.3.4. Новий Завіт та вимоги Христа щодо подружжя
- •3.3.4.2. Блаженні чисті серцем
- •3.3.4.3. Цінність дівицтва і піднесення гідности жінки
- •3.3.4.4. Правила життя в посланнях св. Павла
- •3.4. Статева і подружня етика на початку християнства. Патристична доба
- •3.4.1. Поапостольські Отці та апологети
- •3.4.2. Східні Отці Церкви
- •3.4.4. Етичні вимоги до подружнього життя
- •3.5. Дальший розвиток статевої та подружньої етики
- •3.5.1. Онтологічно-сакраментальна парадигма (середньовіччя)
- •3.5.2. Юридично-моральна парадигма (Тридентський Собор)
- •3.5.4. Вчення Церкви про подружжя та сім’ю у хх сторіччі
- •4. Богословсько-антропологічні основи християнської статевої та подружньої етики
- •4.1. Богословський погляд на людину
- •4.1.1. Людина – духовно-тілесна єдність
- •4.1.3. Покликання до життя у спільноті
- •4.1.4. Дар свободи для того, щоб любити
- •4.1.5. Покликання до любови
- •4.1.6. Людина та її досвід гріха
- •4.1.7. Людська особа та її гідність у перспективі спасіння через Христа
- •4.2.1. Єдність двох перспектив у погляді на тілесність (творча і спасенна)
- •4.2.1.1. Тіло – первинне таїнство створення
- •4.2.1.2. Тіло для святости
- •4.2.1.3. Тіло Христа – джерело зцілення
- •4.2.1.4. Тіло не для розпусти, а для Господа
- •4.2.2. Вчення Католицької Церкви про тіло
- •4.2.2.1. Етичні вимоги ставлення до людського тіла
- •4.2.2.2. Статевість: чотири аспекти людської тілесности
- •4.2.2.2.1. Антропологічне значення тіла
- •4.2.2.2.2. Богословське значення тіла
- •4.2.2.2.3. Тіло – знак любови
- •4.2.2.2.4. Тіло – знак плідности
- •4.2.3. Хибні погляди на тілесність
- •4.2.3.1. Дуалізм
- •4.2.3.2.Матеріялізм
- •4.2.3.3. Наслідки дуалізму та матеріялізму
- •4.3. Передумови статевої та подружньої етики
- •4.3.1. Позитивний підхід до статевости
- •4.2.3.4. Сучасні вияви маніхейства
- •4.3.2. Статевість як дар і завдання водночас
- •5. Жіночість і чоловічість: інтегральна концепція статевости
- •5.1. Структура статевости
- •5.1.1. Біологічна основа статевої відмінности
- •5.1.1.1. Генетична стать
- •5.1.1.2. Гонадальна стать
- •5.1.1.3. Формування статевих шляхів та органів
- •5.1.1.4. Пубертатний період
- •5.1.2. Психологічний вимір статевости
- •5.1.2.1. Психологічний аспект статевого дозрівання
- •5.1.2.2. Психологічні прояви статевої відмінности
- •5.1.3. Духовний вимір статевости
- •5.1.4. Динамізм людської статевости
- •5.2. Статевість і любов
- •5.2.1. Різні види любови
- •5.2.2. Статевість – мова любови в подружжі
- •5.2.3. Хибні уявлення про любов
- •5.2.4. Етичний вимір любови
- •5.2.5. Виховання для любови
- •5.3.2. Інтимний характер стосунків чоловіка та жінки. Єдність і винятковість
- •5.3.4. Сутність і сенс статевости
- •6. Подружжя
- •6.1.1. Реалізація покликання до любови в подружжі
- •6.1.2. Особливості подружньої любови
- •6.1.3. Подвійна мета шлюбу: благо подругів і дітородження
- •6.2. Подружжя як таїнство
- •6.2.1. Християнське подружжя – образ стосунків між Христом і Церквою
- •6.2.2. Дійсний знак діла спасіння
- •6.2.3. Розвиток богослов’я таїнства подружжя
- •6.2.4. Екзистенційний вимір таїнства подружжя
- •6.3. Єдність і нерозривність подружжя – основні риси подружнього союзу
- •6.3.1. Подружня любов – джерело єдности і нерозривности
- •6.3.2. Єдність подружжя
- •6.3.3. Нерозривність подружжя
- •6.3.4. Основні обов’язки подругів: любов, вірність і подружня чесність
- •6.3.4.1. Відповідальність за розвиток любови в подружжі
- •6.3.4.2. Вірність у подружжі
- •6.3.4.3. Подружня чесність
- •6.4. Моральні аспекти подружнього єднання
- •6.4.1. Обов’язок статевих актів у подружжі
- •6.4.2. Суть і обставини подружного акту
- •6.4.3. Подружня чистота
- •6.4.4. Значення і місце сексуальної насолоди в подружньому житті
- •6.5. Моральні аспекти дітородження (прокреації)
- •6.5.1. Відповідальне батьківство і материнство
- •6.5.1.1 Належне розуміння відповідального батьківства
- •6.5.1.2. Відповідальність за потенційне та дійсне батьківство і материнство
- •6.5.1.3. Виховання дітей
- •6.5.2. Заперечення відповідального батьківства і материнства
- •6.5.2.1. Моральний вимір використання контрацепції в подружжі
- •6.5.2.1.1. Види контрацепції
- •6.5.2.1.2. Моральна оцінка контрацепції
- •6.5.2.1.3. Різниця між контрацепцією та мрп
- •6.5.2.2. Стерилізація
- •6.5.2.3. Аборт
- •6.5.2.4. Штучне запліднення
- •6.6. Проблема розлучень. Сепарація
- •6.6.1. Причини розлучень
- •6.6.2. Сепарація
- •7. Приготування до подружжя
- •7.1. Три етапи підготовки до подружнього життя
- •7.2. Покликання до чистоти
- •7.2.1. Біблійне розуміння чистоти
- •7.2.2. Чеснота чистоти (цнотливости)
- •7.3. Дошлюбна чистота
- •7.3.1. Сучасна немодність чистоти
- •7.3.3. Моральна оцінка дошлюбних статевих стосунків
- •7.3.4. Як зберегти дошлюбну чистоту?
- •8. Невпорядкованість і відхилення в сексуальній сфері
- •8.1. Критерії оцінок у сексуальній сфері
- •8.1.1. Психологічно-медичні критерії
- •8.1.2. Соціяльно-юридичні критерії
- •8.1.3. Моральні критерії
- •8.2.2. Класифікація 2 (і. Розен).
- •8.2.4. Класифікація 4 (відповідно до суттєвих аспектів людської статевости).
- •8.3. Сексуальні відхилення та їхні причини
- •8.4. Розгляд окремих проблем статевої етики
- •8.4.1. Мастурбація
- •8.4.1.1. Причини мастурбації (автоеротизму)
- •8.4.1.2. Наслідки мастурбації
- •8.4.1.3. Етична оцінка мастурбації
- •8.4.2. Петинг
- •8.4.2.2. Етична оцінка петингу
- •8.4.3. Гомосексуалізм
- •8.4.3.2. Причини гомосексуалізму
- •8.4.3.2.1. Біологічні передумови
- •8.4.3.2.2. Вплив середовища
- •8.4.3.2.3. Психодинамічні й особисті передумови
- •8.4.3.3. Моральна оцінка гомосексуалізму
- •8.4.3.4. Терапія гомосексуалізму
- •8.4.4. Транссексуалізм353
- •8.4.4.1. Проблема транссексуалізму та її ознаки
- •8.4.4.2. Етичний вимір хірургічної зміни статі
- •8.4.5. Порнографія
- •8.4.5.1. Наслідки порнографії
- •8.4.5.2. Моральна оцінка порнографії
- •9. Статеве виховання
- •9.1. Мета статевого виховання
- •9.2. Статеве виховання в сім’ї
- •9.2.1. Позитивний і правдивий погляд на людську статевість
- •9.2.2. Відколи починати статеве виховання і як його здійснювати?
- •9.2.3. Цілеспрямованість сексуальних зацікавлень
- •9.2.4. Виховання для любови
- •Бібліографія
- •Евдокимов п. Женщина и спасение мира. Минск 1999.
6.4.3. Подружня чистота
Тома Аквінський розрізняв чесноту чистоти і чесноту стриманости. Чистотою він називав такий порядок, який вже іманентно існує у сфері людської статевости. А стриманість – це допоміжна чеснота, завданням якої є панувати над усім тим, що в моїй статевості ще й досі не впорядковане. Необхідність стримувати непідвладні розумові пожадання нагадує нам про те, що ми грішні люди. Але треба вчитися такого стримання, яке веде до зростання в чистоті. Людина покликана здобувати ці чесноти за допомогою власних зусиль та у відкрирості на надприродну допомогу (статева етика має бути допомогою на цьому шляху). Інтимне життя подружжя не тільки не суперечить чистоті, а може й мусить бути актом цієї чесноти235.
Подружня чистота, або цнотливість, означає передусім упорядкування сфери сексуальних стосунків у подружжі відповідно до принципу любови та вимог об’єктивного морального порядку. Тут можна виділити декілька важливих елементів:
1) Пережиття статевого акту, який справді має бути мовою любови в подружжі і відкриватися на нове життя, який має постійно поглиблювати подружню єдність. Отож, до гідного пережиття подружнього сексуального акту потрібна згода і готовність обох сторін. Та передусім йдеться про загальне ставлення до особи, тобто про сповнене поваги і любови ставлення до чоловіка/дружини236.
2) Якщо існує досить вагома причина, аби відкласти зачаття наступної дитини, подружня цнотливість підказує подругам відмовитися від сексуальних стосунків у плідний перід. У такий спосіб вони з почуттям відповідальности свідомо керують своєю поведінкою, не порушуючи природного ритму плідности і неплідности жіночого організму, встановленого Богом (див. пункт 6.5.1.).
3) У подружньому житті бувають і такі моменти, коли подруги в ім’я любови мусять відмовитися від статевого акту (наприклад, відрядження одного з них, останні місяці вагітности і післяпологовий період, хвороба чоловіка/дружини). Важливо, аби в цей період вони виявляли любов одне одному в інший спосіб, адже статеві стосунки не є єдиною мовою любови в подружжі. Подружня чистота означає виключення будь-яких інших сексуальних контактів поза подружжям237.
4) Подружня чистота означає, що подруги навчилися самоопанування (тобто підпорядковують свої почуття і пристрасті розуму та волі) і в їхній єрархії цінностей приємність і насолода перебувають на належному місці. Тоді подруги уникнуть абсурдности таких ситуацій, коли подружній акт замість того щоб бути виявом справжньої взаємної любови, стає виявом справжнісінького егоїзму, небажання шанувати подружнього партнера, чим реально заподією йому кривди і приниження.
6.4.4. Значення і місце сексуальної насолоди в подружньому житті
Як треба потрактувати приємність у подружньому сексуальному житті? Чи сам факт пережиття приємности, пошуки приємности треба засуджувати і вважати гріхом? Звичайно, ні. Але для того щоб приємність вважати доброю, мають бути виконані певні умови – мусить бути збережена єрархія благ.
Пам’ятаємо про те, що існує три види добра: 1) справжнє добро (bonum honestum), яке вибираємо заради нього самого (напр., життя); 2) корисне добро – прагнемо його заради досягнення справжнього добра (пожива для життя) і 3) приємне добро (приносить задоволення, може бути наслідком справжнього і корисного добра. Напр., приємність від споживання їжі). Отже, приємність можна визначити як пережиття, що супроводжує досягнення якогось вищого добра. Корисні і приємні блага мають бути підпорядковані тому, що є добром у собі. Якщо ці блага ізолюємо від вищого добра і шукаємо їх заради них самих, то отримуємо різні прояви утилітаризму та гедонізму. Пошук цих благ заради них самих уже є певним моральним безладом.238.
Приємності бувають різні, тому що яке добро – така й приємність. Якщо добро буде відносним, то і приємність бути відносною. Тілесне добро породжує тілесну приємність, духовне – духовну. Але може бути отруєне добро – тоді і приємність стає нездоровою: помста, розпуста, ненависть можуть дати людині приємне пережиття, але це буде “брудна приємність”. Така приємність переважно залишає по собі незадоволення і розчарування. Вона не приносить радости. Ані слава, ані комфорт, ані добра їжа не заповнять браку любови, не виповнять почуття беззмістовности. Якщо втрачаємо об’єктивну єрархію благ – приємність провадить до самознищення.
Чи можна шукати приємностей, які випливають зі справжнього добра? Звісно, можна. Та при цьому потрібна моральна чутливість, аби не зазнати засліплення деякими благами. Передовсім маємо шукати добра, приємність з’явиться немовби автоматично. Християнство не засуджує прагнення до приємности, радости і щастя, яке притаманне людині, однак воно постійно пригадує, що існує не лише земна, а й вічна перспектива (“Шукайте перше Божого Царства, а все інше вам додасться”). Тому християнин ніколи не може абсолютизувати дочасної радости і щастя. Добре знаємо, що наше земне життя дуже часто сповнене труднощами і різними стражданнями. Вони також виконують певну важливу роль на шляху до Бога.
Попри різний досвід страждань і жертв християни вже тепер певною мірою беруть участь у щасливості майбутнього віку. І саме в цьому контексті пережиття радости відіграє визначну роль у християнському житті. Радість є одним із плодів любови, як говорить святий Павло. Йдеться насамперед про духовну радість і щастя. Але ж людина є тілесно-духовною єдністю. У тілесному вимірі людина переживає радість у формі приємности. Це стосується також і сексуального життя. Ці приємність і радість не є чимось поганим, якщо супроводжують досягнення основних благ подружжя, якими є любов і відкритість до дітородження.
Про це треба пам’ятати, коли оцінюємо приємність, пов’язану із сексуальним актом. У минулому деякі богослови досить негативно ставилися до цього роду приємности, що було пов’язане хибною спірітуалізацією християнського життя. Зовсім протилежною є думка св. Томи, який визнає за приємністю особливу роль – вона допомагає людині виконувати її суттєві завдання. Але приємність – це не головна мета тілесного поєднання, це наслідок. Якщо людина піддається тілесній приємності і робить з неї мету і джерело життя, тоді вона керується “розсудливістю тіла”, а не духа. Тому на площині пошуків приємности завжди потрібна свого роду “аскеза тіла”. Найважливішою нормою тут залишається любов, бо саме вона надає найвластивішого напряму в пережитті приємности: скеровує до обдарування іншої особи радістю і приємністю, а не на пошук власного егоїстичного задоволення.