6.2.2. Дійсний знак діла спасіння

Подібно, як і кожне зі семи Таїнств, подружжя притаманним йому способом є дійсним знаком діла спасіння. Подруги через участь у таїнстві подружжя покликані постійно пригадувати Церкві те, що звершилося на хресті. Вони стають одне для одного і для дітей свідками спасіння, учасниками якого стали завдяки Таїнству, тому що таїнство подружжя, як і кожне інше таїнство, – це пам’ятка та актуалізація діла спасіння: «Як пам’ятка, Таїнство дає їм благодать і завдання усвідомити великі Божі діла та свідчити про них своїм дітям; як актуалізація – дає їм благодать та завдання застосовувати на практиці вимоги любови як одне до одного, так і до дітей, – любови, яка прощає і обдаровує спасінням; як пророцтво – дає їм благодать і завдання жити та свідчити про надію на майбутню зустріч із Христом»²⁰⁷.

Подружжя християн має освячувальну силу. Чоловік причиняється до спасіння жінки і навпаки (пор. 1 Кор 7, 16). У випадку подружжя охрещеної з неохрещеним поганин освячується завдяки охрещеній стороні. Але подружжя може бути розв’язане, якщо з двох неохрещених хтось приймає хрещення, а невіруюча особа відходить або між подругами виникає стан незгоди, який не дає змоги продовжувати спільне життя і загрожує добру віри охрещеної сторони. Це т.зв. “Павлів привілей” (“А іншим то кажу я, не Господь: Коли якийсь брат має невіруючу жінку, і вона погоджується з ним жити, нехай її не відпускає. І коли якась жінка має невіруючого чоловіка, і цей погоджується з нею жити, нехай чоловіка не відпускає. Невіруючий бо чоловік освячений жінкою, і невіруюча жінка освячена братом. Інакше ваші діла були б не чисті, а тепер вони святі. Коли ж невіруючий хоче розлучитися, нехай розлучається; брат чи сестра не зв’язалися в такім випадку: Бог покликав нас жити в мирі” 1 Кор 7, 12-15).

Отож, дія таїнства подружжя така, що воно чинить союз чоловіка і жінки священним зв’язком і є знаком благодаті, особливої участи в житті Христа. Вона вдосконалює любов подругів і скріплює нерозривну єдність. Завдяки благодаті вони допомагають одне одному осягати святість у подружньому житті, а також прийняти і виховати потомство. 19 жовтня 2008 року в Католицькій Церкві були проголошені блаженними батьки св. Терези від Дитятка Ісус Зелія та Людовік Мартін. Разом вони прожили нелегке життя, багато страждали через смерть чотирьох своїх дітей, виховали п’ятеро дочок, які цілковито віддали своє життя Богові. Це було надзвичайно гармонійне подружжя, і для сучасних подруж воно залишається прикладом того, що можна осягнути святість разом²⁰⁸.

6.2.3. Розвиток богослов’я таїнства подружжя

Християнство від початку вважало подружжя добрим і святим. В Отців Церкви вже знаходимо ескіз подружньої містики. Климент Олександрійський вбачав у подружжі присутність Христа і таким чином проголошував рівність чоловіка і жінки. Св. Августин бачив у подружжі найдосконалішу любов серед тілесної любови. У патристичну епоху вже були згадки про те, що подружжя встановив Христос і що воно дає одруженим особливі благодаті: особистого освячення і взаємної допомоги.

Подружжя християн вважали чимось вищим від подружжя поган, оскільки в ньому вбачали символ єдности Христа і Церкви. Таке переконання було тривалим і вимагало від подругів святих і чистих стосунків. Ігнатій Антіохійський навчав, що християнське подружжя має поблагословити єпископ, Тертуліян і Кипріян використовували термін „sacramentum”, проте значення таїнства більше розвинув св. Августин²⁰⁹.

Правду про сакраментальний характер християнського подружжя неодноразово наголошувало вчення Церкви: ІІ Латеранський Собор (1139 р.), крім таїнств Хрещення, Євхаристії та Священства, говорить про подружжя. Тредентський Собор до семи сакраментів зараховує і подружжя. Лев ХІІІ, як і Пій ХІ, пригадують це вчення.

Дієва причина подружжя – це взаємна згода (дія волі, коли чоловік і жінка взаємно віддають себе одне одному). Тому має існувати змога дати згоду. Важливе також усвідомлення того, що подружжя – це постійний союз чоловіка і жінки, призначений для народження та виховання дітей. Якщо одна зі сторін свідомо відкидає це або вступає в подружжя внаслідок обману, то таке подружжя недійсне²¹⁰.

Матерією таїнства подружжя є згода подругів на взаємне самовіддання (traditio), а формою – взаємне прийняття цього віддання (acceptatio), і це мають виразити слова присяги²¹¹. Акт взаємного самовіддання охоплює два аспекти: взаємну любов і передання життя. Таким чином будь-яке рішення, яке суперечить переданню життя і прийняте в момент встановлення подружжя, порушує матерію таїнства і таким чином позбавляє його важности.

У латинській Церкві формою таїнства є взаємна згода, виражена словами подружньої обіцянки. У багатьох східних католицьких Церквах, а також у православних формою таїнства є благословення священика і вінчання. Та перед тим як священик поблагословить, подруги мають висловити згоду. Корони на головах наречених – це символ подружнього союзу²¹².

Як Захід, так і Схід приймають вчення, що укладення подружжя – це Божий дар, виражають ідею самовіддання і прийняття, а також ідею рівности. Сакраментальна форма таїнства веде до ідеї канонічної форми таїнства, яку здійснюють наречені в присутності священика і двох свідків. Канонічна і літургійна форма пов’язані.