- •4.3.2. Статевість як дар і завдання водночас
- •5. Жіночість і чоловічість: інтегральна концепція статевости
- •5.3.4. Сутність і сенс статевости
- •6. Подружжя
- •6.3.4.3. Подружня чесність
- •7. Приготування до подружжя
- •7.3.1. Сучасна немодність чистоти
- •8. Невпорядкованість і викривлення в сексуальній сфері
- •9.2.1. Позитивний та правдивий погляд на людську статевість
- •9. Статеве виховання
- •1. Статева і подружня етика та „знаки часу”
- •1.1. Значення людської статевости в індивідуальному та суспільному житті
- •1.1.1. Основні поняття
- •1.1.2. Три підходи до людської статевости
- •1.1.2.1. Біологічний редукціонізм
- •1.1.2.2. Суспільний конструктивізм
- •1.1.2.3. Персоналістичний підхід
- •1.2. Сучасний контекст для вивчення статевої та подружньої етики
- •1.2.1. Загальна криза у сфері моралі
- •Моральний пермісивізм
- •1.2.1.2. Розвиток релятивізму
- •1.2.1.3. Етичний ситуаціонізм
- •1.2.1.4. Подвійні стандарти
- •1.2.2. Здеформований погляд на статевість та її суть
- •1.2.2.1. «Сексуальна революція» – пропаганда сексуальної свободи
- •1.2.2.2. «Десакралізація» та комерціялізація статевости
- •1.2.2.3. Статевість як розважальна сфера
- •1.2.2.4. Мітологізація сексу
- •1.2.3. Причини здеформованого погляду на людську статевість
- •1.2.3.1. Хибне розуміння свободи
- •1.2.3.2. Брак доброго статевого виховання в сім’ї
- •1.3. Важливість християнської статевої та подружньої етики в контексті сучасної кризи подружжя та сім’ї
- •1.3. 1. Відкрити персоналістичний та етичний виміри статевости
- •1.3.2. Цілісність людської особи
- •2. Джерела християнської статевої і подружньої етики
- •2.1. Боже Об’явлення
- •2.1.1. Біблія – запрошення для людини
- •2.1.2. Віра в Боже Об’явлення та роздуми над вірою
- •2.2. Традиція і вчення Церкви
- •2.2.1. Традиція – живе вчення Церкви
- •2.2.3. Турбота Церкви про людину, подружжя та сім’ю
- •2.3. Природа людської особи (природний моральний закон)
- •2.3.2. Закон, записаний в серце людини
- •2.3.3. Пошана цінности особи як основна норма міжлюдських взаємин
- •3. Статева і подружня етика: короткий історичний екскурс
- •3.1. Статева і подружня етика в позахристиянських культурах та релігіях
- •3.1.1. Релігія і стать
- •3.1.2. Культи плідности в Єгипті, Вавилоні та Ханаані
- •3.1.2.1. Єгипет
- •3.1.2.2. Вавилон
- •3.1.2.3. Ханаан
- •3.2. Великі нехристиянські релігії
- •3.2.1. Іслам
- •3.2.2. Буддизм
- •3.3. Статева і подружня етика в Старому та Новому Завітах
- •3.3.1. Біблійні свідчення про поганські культи плідности
- •3.3.2. Біблійна концепція сексуальности
- •3.3.3. Основні норми старозавітної статевої та подружньої етики
- •3.3.3.1. Заборона перелюбу
- •3.3.3.2. Заборона розпусти
- •3.3.3.3. Нечистота в Старому Завіті
- •3.3.3.4. Заручини і весілля
- •3.3.4. Новий Завіт та вимоги Христа щодо подружжя
- •3.3.4.2. Блаженні чисті серцем
- •3.3.4.3. Цінність дівицтва і піднесення гідности жінки
- •3.3.4.4. Правила життя в посланнях св. Павла
- •3.4. Статева і подружня етика на початку християнства. Патристична доба
- •3.4.1. Поапостольські Отці та апологети
- •3.4.2. Східні Отці Церкви
- •3.4.4. Етичні вимоги до подружнього життя
- •3.5. Дальший розвиток статевої та подружньої етики
- •3.5.1. Онтологічно-сакраментальна парадигма (середньовіччя)
- •3.5.2. Юридично-моральна парадигма (Тридентський Собор)
- •3.5.4. Вчення Церкви про подружжя та сім’ю у хх сторіччі
- •4. Богословсько-антропологічні основи християнської статевої та подружньої етики
- •4.1. Богословський погляд на людину
- •4.1.1. Людина – духовно-тілесна єдність
- •4.1.3. Покликання до життя у спільноті
- •4.1.4. Дар свободи для того, щоб любити
- •4.1.5. Покликання до любови
- •4.1.6. Людина та її досвід гріха
- •4.1.7. Людська особа та її гідність у перспективі спасіння через Христа
- •4.2.1. Єдність двох перспектив у погляді на тілесність (творча і спасенна)
- •4.2.1.1. Тіло – первинне таїнство створення
- •4.2.1.2. Тіло для святости
- •4.2.1.3. Тіло Христа – джерело зцілення
- •4.2.1.4. Тіло не для розпусти, а для Господа
- •4.2.2. Вчення Католицької Церкви про тіло
- •4.2.2.1. Етичні вимоги ставлення до людського тіла
- •4.2.2.2. Статевість: чотири аспекти людської тілесности
- •4.2.2.2.1. Антропологічне значення тіла
- •4.2.2.2.2. Богословське значення тіла
- •4.2.2.2.3. Тіло – знак любови
- •4.2.2.2.4. Тіло – знак плідности
- •4.2.3. Хибні погляди на тілесність
- •4.2.3.1. Дуалізм
- •4.2.3.2.Матеріялізм
- •4.2.3.3. Наслідки дуалізму та матеріялізму
- •4.3. Передумови статевої та подружньої етики
- •4.3.1. Позитивний підхід до статевости
- •4.2.3.4. Сучасні вияви маніхейства
- •4.3.2. Статевість як дар і завдання водночас
- •5. Жіночість і чоловічість: інтегральна концепція статевости
- •5.1. Структура статевости
- •5.1.1. Біологічна основа статевої відмінности
- •5.1.1.1. Генетична стать
- •5.1.1.2. Гонадальна стать
- •5.1.1.3. Формування статевих шляхів та органів
- •5.1.1.4. Пубертатний період
- •5.1.2. Психологічний вимір статевости
- •5.1.2.1. Психологічний аспект статевого дозрівання
- •5.1.2.2. Психологічні прояви статевої відмінности
- •5.1.3. Духовний вимір статевости
- •5.1.4. Динамізм людської статевости
- •5.2. Статевість і любов
- •5.2.1. Різні види любови
- •5.2.2. Статевість – мова любови в подружжі
- •5.2.3. Хибні уявлення про любов
- •5.2.4. Етичний вимір любови
- •5.2.5. Виховання для любови
- •5.3.2. Інтимний характер стосунків чоловіка та жінки. Єдність і винятковість
- •5.3.4. Сутність і сенс статевости
- •6. Подружжя
- •6.1.1. Реалізація покликання до любови в подружжі
- •6.1.2. Особливості подружньої любови
- •6.1.3. Подвійна мета шлюбу: благо подругів і дітородження
- •6.2. Подружжя як таїнство
- •6.2.1. Християнське подружжя – образ стосунків між Христом і Церквою
- •6.2.2. Дійсний знак діла спасіння
- •6.2.3. Розвиток богослов’я таїнства подружжя
- •6.2.4. Екзистенційний вимір таїнства подружжя
- •6.3. Єдність і нерозривність подружжя – основні риси подружнього союзу
- •6.3.1. Подружня любов – джерело єдности і нерозривности
- •6.3.2. Єдність подружжя
- •6.3.3. Нерозривність подружжя
- •6.3.4. Основні обов’язки подругів: любов, вірність і подружня чесність
- •6.3.4.1. Відповідальність за розвиток любови в подружжі
- •6.3.4.2. Вірність у подружжі
- •6.3.4.3. Подружня чесність
- •6.4. Моральні аспекти подружнього єднання
- •6.4.1. Обов’язок статевих актів у подружжі
- •6.4.2. Суть і обставини подружного акту
- •6.4.3. Подружня чистота
- •6.4.4. Значення і місце сексуальної насолоди в подружньому житті
- •6.5. Моральні аспекти дітородження (прокреації)
- •6.5.1. Відповідальне батьківство і материнство
- •6.5.1.1 Належне розуміння відповідального батьківства
- •6.5.1.2. Відповідальність за потенційне та дійсне батьківство і материнство
- •6.5.1.3. Виховання дітей
- •6.5.2. Заперечення відповідального батьківства і материнства
- •6.5.2.1. Моральний вимір використання контрацепції в подружжі
- •6.5.2.1.1. Види контрацепції
- •6.5.2.1.2. Моральна оцінка контрацепції
- •6.5.2.1.3. Різниця між контрацепцією та мрп
- •6.5.2.2. Стерилізація
- •6.5.2.3. Аборт
- •6.5.2.4. Штучне запліднення
- •6.6. Проблема розлучень. Сепарація
- •6.6.1. Причини розлучень
- •6.6.2. Сепарація
- •7. Приготування до подружжя
- •7.1. Три етапи підготовки до подружнього життя
- •7.2. Покликання до чистоти
- •7.2.1. Біблійне розуміння чистоти
- •7.2.2. Чеснота чистоти (цнотливости)
- •7.3. Дошлюбна чистота
- •7.3.1. Сучасна немодність чистоти
- •7.3.3. Моральна оцінка дошлюбних статевих стосунків
- •7.3.4. Як зберегти дошлюбну чистоту?
- •8. Невпорядкованість і відхилення в сексуальній сфері
- •8.1. Критерії оцінок у сексуальній сфері
- •8.1.1. Психологічно-медичні критерії
- •8.1.2. Соціяльно-юридичні критерії
- •8.1.3. Моральні критерії
- •8.2.2. Класифікація 2 (і. Розен).
- •8.2.4. Класифікація 4 (відповідно до суттєвих аспектів людської статевости).
- •8.3. Сексуальні відхилення та їхні причини
- •8.4. Розгляд окремих проблем статевої етики
- •8.4.1. Мастурбація
- •8.4.1.1. Причини мастурбації (автоеротизму)
- •8.4.1.2. Наслідки мастурбації
- •8.4.1.3. Етична оцінка мастурбації
- •8.4.2. Петинг
- •8.4.2.2. Етична оцінка петингу
- •8.4.3. Гомосексуалізм
- •8.4.3.2. Причини гомосексуалізму
- •8.4.3.2.1. Біологічні передумови
- •8.4.3.2.2. Вплив середовища
- •8.4.3.2.3. Психодинамічні й особисті передумови
- •8.4.3.3. Моральна оцінка гомосексуалізму
- •8.4.3.4. Терапія гомосексуалізму
- •8.4.4. Транссексуалізм353
- •8.4.4.1. Проблема транссексуалізму та її ознаки
- •8.4.4.2. Етичний вимір хірургічної зміни статі
- •8.4.5. Порнографія
- •8.4.5.1. Наслідки порнографії
- •8.4.5.2. Моральна оцінка порнографії
- •9. Статеве виховання
- •9.1. Мета статевого виховання
- •9.2. Статеве виховання в сім’ї
- •9.2.1. Позитивний і правдивий погляд на людську статевість
- •9.2.2. Відколи починати статеве виховання і як його здійснювати?
- •9.2.3. Цілеспрямованість сексуальних зацікавлень
- •9.2.4. Виховання для любови
- •Бібліографія
- •Евдокимов п. Женщина и спасение мира. Минск 1999.
3.3.4.2. Блаженні чисті серцем
Варто також звернути увагу на вислів Ісуса, з якого випливає, що джерелом злих думок і перелюбу є серце людини (пор.: Мт 15, 18-20; Мт 16,18; пор. Мк 1, 21 н). З цього неважко зробити висновок, що обов’язок зберігати чистоту стосується також серця, тобто нутра людини, її душі, а отже, її думок, прагнень, волі – взагалі цілого ставлення особи до іншої статі. Отже, йдеться не лише про саме пожадання скероване до жінки, а про чистоту серця осіб двох статей. Вищезгадані слова Христа “а Я вам кажу …” стосуються не лише до чоловіків, а й до жінок, і не тільки тих, хто живе в подружжі, а й до тих, хто неодружений.
Христос, відповідаючи на запитання багатого юнака про те, що треба робити, щоб осягнути вічне життя, вказує, аби жити заповідями, серед яких виразно згадує про заповідь «не чини перелюбу» (Мт 19, 18). При цьому треба звернути увагу, що ці слова Христос скеровує до юнака, а отже, до особи, яка, вочевидь,ще не живе в подружжі.
У такий спосіб Христос вводить нове розуміння людської особи та людської любови. Пошана до подружнього союзу є причиною того, що навіть пожадливий погляд на жінку кваліфіковано як перелюб (пор. Мт 5, 27 н.). Подружня спільнота – це не тільки зв’язок для визначеної мети, який можна розірвати тоді, коли ця мета не сповняється. Подружжя – це покликання, дорога до спасіння, на якій чоловік і жінка свідчать одне одному взаємну “допомогу”, про яку говорить Книга Буття.
Згадана вище відповідь Христа, як і вчення св. Павла, стосуються безпосередньо до подружжя, посередньо, однак, – до статевих взаємин взагалі. У їхньому світлі статева відмінність – статевість взагалі – набирає глибокого сенсу, даного Творцем і можливого для здійснення у спільноті подружжя. Жінка і чоловік створені одне для одного. Цю особливу єдність, глибокий зв’язок між ними, Іван Павло ІІ назвав „спільнотою осіб”. А оскільки ця спільнота створюється на основі вільного вибору, вона накладає відповідальність.
3.3.4.3. Цінність дівицтва і піднесення гідности жінки
Новий Завіт, на противагу Старому, високо цінує дівицтво і безженство. Ісус пригадує, що люди після воскресіння ані одружуватися, ані виходити заміж не будуть. Їхній стан нагадуватиме стан небесних ангелів (Пор. Мк 12, 25). Відповідно до того існують люди, які в ім’я Божого Царства відмовляються від подружжя (пор. Мт 19, 12). Звісно, це не універсальне зобов’язання, а відчуття в серці Божого покликання.
Треба звернути увагу й на те, що Христос підносить гідність жінки. У Новому Завіті подано імена багатьох жінок, які супроводжували Христа (Єлисавета, Марія, Анна, Марія і Марта з Витанії). Христос також зцілює багатьох жінок (Йо 4, 27). Він ставиться до жінки з великою внутрішньою свободою і повною поваги любов’ю, яка не дозволяє йому ставитися до неї по-іншому, ніж до чоловіка60.
3.3.4.4. Правила життя в посланнях св. Павла
Біблійні свідчення Нового Завіту можна поширювати, покликаючись на вчення святих апостолів про статевість і подружжя. Зокрема варто згадати про вчення св. Павла, який вимагає від членів подружжя чистоти і мотивує цю вимогу освяченням, якого вимагає Бог. Подає також інші мотиви: тіла охрещених є Божим храмом, належать до Містичного Христового Тіла і є храмом Святого Духа (пор. 1 Кор 6,15-20). Отже, св. Павло розглядає подружжя в есхатологічній перспективі й тому ставить дівицтво вище від подружжя (пор. 1 Кор 7, 25-34): “Що ж до дівиць, то наказу Господнього не маю, а даю раду як той, хто завдяки милості Божій гідний довір’я … Хто нежонатий клопочеться про Господні справи, як подобатися Господеві, а хто жонатий, клопочеться про справи цього світу, як догодити жінці і він поділений”. З іншого боку, подружжя має бути укладене в Господі. Святий Павло залучає подружжя християн у відносини Христа і Церкви.
Варті уваги повчання св. Павла на тему сексуальної поведінки. У нього знаходимо перелік порушень супроти чистоти, серед яких згадано про розпусту та гомосексуалізм (пор. Рим 1, 27: “Так само і чоловіки, полишивши природні вживання з жінкою, розпалилися своєю пожадливістю один до одного, чинячи ганьбу, чоловіки на чоловіках, і приймаючи на собі самих належну плату свого блуду”; 1 Кор 6, 12 “Тіло ж не для розпусти, але для Господа, і Господь для тіла”). Аргументуючи свою позицію, св. Павло говорить про небезпеку вічної кари (пор. Еф 5, 3-5), волю Бога (пор. 1 Сол 5, 16-18), смерть Христа за всіх (пор. Рим 14, 15), вимагає наслідування Христа (пор. Еф 5, 2), зобов’язань, які виникають з факту хрещення (пор. 1 Кор 6, 5-11) та про прославлення Бога в тілі (пор. 1 Кор 6, 12-20).
Аналізуючи моральне вчення Апостола Народів, можна переконатися, що християнське життя має формуватися з допомогою Святого Духа. Всі аргументи святого Павла можна звести, власне, до одного: послух Святому Духові і підпорядкування Йому: “Коли ми живемо духом, то духом і ходімо” (Гал 5, 25). Пор.: 1 Сол 4, 1-12; Фил 2, 13; Рим 8, 1-14. Етика святого Павла – це етика Духа, вона вимагає життя і поведінки в Дусі.