Бібліографія

Документи Католицької Церкви:

Документи Католицької Церкви про шлюб та сім’ю. Вибране. Від Лева ХІІІ до Бенедикта XVI. „Колесо” 2008.

Документи Другого Ватиканського Собору. Конституції. Декрети. Декларації. Львів 1996.

Катехизм Католицької Церкви. Рим 1992 № 2331-2400, 2514-2557.

Jan Paweł II. Mężczyzną i niewiastą stworzył ich. Watykan 1986.

Іван Павло ІІ. Апостольський лист Mulieris dignitatem. Про гідність та покликання жінки. Рим 1988.

Іван Павло ІІ. Енцикліка Veritatis splendor. Про деякі фундаментальні питання морального вчення Церкви. Рим 1993.

Іван Павло ІІ. Енцикліка Evangelium vitae. Про цінність і непорушність людського життя. Ватикан 1995.

Kongregacja Nauki Wiary. Quaecumque sterilizatio. Odpowiedzi na pytania Konferencji Episkopatu Ameryki Południowej dotyczące sterylizacji w szpitalach katolickich. Watykan 1974.

Papieska Rada ds. Rodziny. Etyczny i pastoralny wymiar przemian demograficznych. Watykan 1994.

Papieska Rada ds. Środków Społecznego Przekazu. Pornografia i przemoc w środkach przekazu. In anni recenti. Odpowiedź duszpasterska. Watykan 1989.

Pontificio Consiglio per la Famiglia. Famiglia e procreazione umana. Commenti sul documento. Libreria editrice Vaticana 2007.

Підручники, збірки, богословські праці та статті:

Августин Й. Сексуальна інтеграція. Львів 1999.

Аверінцев С., Рупнік М. І. Адам та його ребро. Духовність подружньої любові. Львів 1998.

Бернс Д. Гормони в гармонії, або як не бути ворогом самому собі. Львів 1999.

Брусиловский А. И. Жизнь до рождения. Москва 1984.

Войтила К. Інстинкт, любов, подружжя. Релігійне переживання чистоти. Львів 2000.

Гільдебранд Д. фон. Статеве виховання. Львів 2000.

Гільдебранд Д. фон. Подружжя. Таємниця відданої любові. Львів 2003.

Городенчук З. Похмурі тіні велетня на глиняних ногах, або факти з історії одного сумнівного екперименту // Інститут Родини і Подружнього Життя. „Статевість людини”. Вісник № 3, с. 61-83.

Григоревский М. Учение Святителя Иоанна Златоуста. О браке. Москва 2007.

Гусак П. Моральні та правові аспекти допоміжних репродуктивних технологій // Інститут Родини і Подружнього Життя. “На межі життя і смерті”. Вісник № 2. Львів 2001, с. 57-91.

Джирланда А. Ключ до Біблії. Старий Завіт. Львів 2006.

Евдокимов п. Женщина и спасение мира. Минск 1999.

Життя у Христі. Моральна катихиза. Львів 2004, с. 56-68.

Эррикер К. Буддизм. Москва 1999.

Кузнецов М. Т. Введение в психо-гигиену любви и брака. Минск 1992.

Кука О. Фізіологія статевого розвитку дитини. Пубертатний період// Інститут Родини і Подружнього Життя. „Статевість людини”. Вісник № 3. Львів 2002, с. 27-36.

Ляун А. Humanae vitae. Орієнтація на християнський стиль життя. Львів 2000.

Ляун А. Любов, подружжя, статевість – прорив у ХХ столітті. Львів 2000.

Ляун А. Про питання статевого стримання перед шлюбом. Львів 1999.

Любовь і секс в Исламе. Сборник статей. „Ансар” 2004.

Майснер К. Звідки беруться діти? Як розмовляти з дітьми про передавання життя. Львів 2005.

Мак-Давел Д. Ні! Допоможи своїй дитині подолати сексуальний тиск. Львів 2005.

Максуд Р. Ислам. Москва 1999.

Мейендорф И. Брак в Православии. Москва 1995.

Обер Ж.-М. Моральне богослов’я. Львів 1997, с. 212-253.

Плідність: дар і завдання. Навчальний посібник з розпізнавання плідності. Упорядник О. Кука, „Колесо” 2008.

Понтон Л. Сексуальная жизнь подростков. Открытие тайного мира взрослеющих мальчиков и девочек. Москва 2001.

Пуликовский Я. Стоит быть отцом. Минск 2002.

Пултавська В. Жизнь і только жизнь. Гродно 2001.

Пултавська В. Приготування до подружнього життя. Львів 1997.

Салий Я. Брак по-христиански. Кайрос 2000.

Салій Я. Дражливі питання про… Київ 2001.

Сгречча Э., Тамбоне В. Биоэтика. Учебник. Москва 2001.

Сикари А. О браке. Милан-Москва 1993.

Соловйов В. Смысл любви. Москва 1995.

Троицкий С. Христианская философия брака. Москва 1999.

Хаггет Д. Жизнь в мире, которым правит секс. Москва 2000.

Хаффнер П. Таинство брака, „Богословие” (Библейско-богословский Інститут Св. Апостола Андрея) 11: 1 (2006), с. 11-32.

Фіялковський В. Дар народжувати. Львів 1999.

Шенборн К. Іти за Ісусом щодня. Заохочення до поглиблення віри. Київ 2006.

Шиманский Г. И. Христианская добродетель целомудрия и чистоты. Москва 1997.

Штучні і природні методи планування сім’ї. Переклад з іспанської О. А. Пені. Івано-Франківськ 1999.

Allport W. Osobowość i religia. Warszawa 1988.

Augustyn J. Homoseksualizm. Kraków 1997.

Augustyn J. Wychowanie seksualne w rodzinie i szkole. Kraków 1999.

Babik M. Współżycie seksualne w nauczaniu biblijnym. Kraków 2003.

Bołoz W. Etyka seksualna. Podstawy antropologiczne. Warszawa 2003.

Blum D. Mózg i płeć. O biologicznych różnicach między kobietami i mężczyznami. Warszawa 2000.

Cameron P. Co jest przyczyną skłonności homoseksualnej – czy może ona ulec przemianie? // Kościół wobec homoseksualizmu. Opracowania – świadectwa – dokumenty. Red. T. Huk. Warszawa 1996.

Cohen R. Wyjść na prostą. Rozumienie i uzdrawianie homoseksualizmu. Kraków 2002.

Dowell J. Мс. Mity edukacji seksualnej. Przeł. B. Kośmider. Warszawa 2000.

Dziewiecki М. Powołani do życia w prawdzie i miłości. Warszawa 2004

Échivard N. Kobieto, kim jesteś? Przeł. J. Grosfel. Poznań 1989.

Fuchs E. Sexual Desire and Love. Origins and History of the Christian Ethic of Sexuality and Marriage. New York 1983.

Isay Richard A. Essere omosessuali. Omosessualita maschile e sviluppo psichico. Milano 1996.

Jan Chryzostom. O wychowaniu dzieci. Tłum. z j. franc. W. Kania // Św. Jan Chryzostom. Wybór pism. „Pisma Starochrześcijańskich Pisarzy” 13, Warszawa 1974, s. 157-185.

Jeżyna J. Autoerotyzm (masturbacja, ipsacja, onanizm, samogwałt) // Płciowość ludzka w kontekście miłości. Przesłanie moralne Kościoła. Red. J. Nagórny, M. Pokrywka. Lublin 2005, s. 193-202.

Harvey J. F. Prawda o homoseksualizmie. Wołanie wiernych. Tłum. M. Majdan. Warszawa 1999

Hogan R. M. and LeVoir J. M. Covenant of love. Pope John Paul II on Sexuality, Marriage, and Family in the Modern World. New York 1986.

Hrycuniak S. Prawosławne pojmowanie małżeństwa. Białystok 1994.

Gasidło W. Z zagadnień etyki małżeńskiej i rodzinnej. Kraków 1990.

Gocko J. Pornografia jako zagubienie sensu ludzkiej cielesności i płciowości // Płciowość ludzka w kontekście miłości. Przesłanie moralne Kościoła. Red. J. Nagórny, M. Pokrywka. Lublin 2005, s. 219-242.

Góralczyk P. Wychowawcza etyka seksualna. Ząbki 2000.

Grün A., Riedl G. Mistyka i eros. Przekład M. Ruta. Kraków 1998.

Kaplan H. S. Nuove terapie sessuali. Milano 2002.

Kippley J. F. Sex and the Marriage Covenant. A Basis for Morality. Ohio 1991.

Klocker M., Tworuschka M. i U. Etyka wielkich religii. Warszawa 2002.

Kokoszka A. Moralność życia małżeńskiego. Sakramentologia moralna. Część III. Tarnów 1999.

LaHalye T. Homoseksualizm. Co każdy powinien o nim wiedzieć. Lublin 1994.

Laun A. Przewodnik dla zakochanych. Miłość i partnerstwo w perspektywie katolickiej. Kraków 2001.

Lawler R., Boyle J., May Jr.& W. E. Cathоlic sexual ethics. Huntington 1985.

Lew-Starowicz Z. Miłość i seks. Słownik encyklopedyczny. Wydawnictwo Europa 1999.

Lucas R. L. Bioetyka dla każdego. Częstochowa 2005.

Luft S. Medycyna pastoralna. Warszawa 2002.

Macierzyństwo. Praca zb. pod red. J. Augustyna. Kraków 1998.

Marcol A. Etyka życia seksualnego. Opole 1995.

May W. E. Istota i znaczenie czystości // Nieuniknione pytania. Osoba i miłość. W kręgu etyki seksualnej. Red. J. Życiński. Tarnów 1993.

Merino E. C., de Haro R. G. Teologia moralna fundamentalna. Kraków 2004.

Moir A., Jessel D. Płeć mózgu. O prawdziwej różnicy między mężczyzną a kobietą. Warszawa 1993.

Mroczkowski I. Chrześcijańskie zasady nowej kultury życia. O odwagę nowego stylu życia // T. Styczeń, J. Nagórny (red.). Jan Paweł II. Evangelium vitae. Tekst i komentarze. Lublin 1997.

Mroczkowski I. Osoba i cielesność. Moralne aspekty teologii ciała. Płock 1994.

Muraro G. La morale familiare. Risposta alle domande più provocatorie. San Paolo 1999.

Nagórny J. Płciowość ludzka - z perspektywy chrześcijańskiego personalizmu // Płciowość ludzka w kontekście miłości. Przesłanie moralne Kościoła. Red. J. Nagórny, M. Pokrywka. Lublin 2005, s. 19-118.

Ojcostwo. Pr. zbiorowa pod red. J. Augustyna. Kraków 1998.

Ohler A. Macieństwo w Bibilii. Przeł. M. Ruta. Kraków 1995.

Olejnik S. Dar-Wezwanie-Odpowiedź. Teologia moralna. T. 7. Moralność życia społecznego. Warszawa 1993 ss. 10-224.

Olejnik S. Etyka lekarska. Katowice 1995

Olejnik S. Teologia moralna życia społecznego. Włocławek 2000.

Otowicz R. Etyka życia. Bioetyczny i teologiczny kontekst problematyki życia poczętego. Kraków 1998.

Połtawska W. Rola rodziców w wychowaniu seksualnym młodzieży // Rodzina wspólnotą miłości. Kraków 1999.

Salij J. Seks, miłość, obyczaje. Poznań-Kraków 2000.

Serra A. Sessualità natura e cultura // L’ educatione sessuale nell’eta evolutiva. Red. N. Galli. Milano 1994.

Słownik małżeństwa i rodziny. Warszawa 1999.

Skrzydlewski W. Seks, wolność, miłość. Kraków 2002.

Stein E. (S. Terasa Benedykta od Krzyża OCD). Kobieta. Jej zadanie według natury i łaski. Tuchów 1995.

Sztychmiler R. Istotne obowiązki małżeńskie. Warszawa 1997.

Świerczek A. Funkcje ciała w życiu małżeńskim w posoborowym nauczaniu Kościoła i teologów. Kraków 1999.

The philosophy of life. The Pope and the Right to Life. Compiled and introduced by Rosario Thomas. Warren 1989.

Trobish I. Kobieta Silna. Odkryj swoją tożsamość. Częstochowa 1999.

Vernon Sattler H. Challenging Children to Chastity. A Parental Guide. 1991.

Vendrame G. Sessualità. Tra desiderio dell’ altro e ricerca di Dio. 1994.

Vidal M. Il matrimonio. Tra ideale christiano e fragilità umana. Teologia, morale e pastorale. Brescia 2005.

Wilk J. Pedagogika rodziny. Zagadnienia wybrane. Lublin 2002.

Wiśniewska-Roszkowska K. Eros Zabłąkany. Warszawa 1989.

Wojtyła K. Miłość i odpowiedzialność. Lublin 1986.

Wróbel J. Antropologia ludzkiej płciowości: powołanie do życia w komunii prawdy i miłości // Ocalić obraz człowieka. Antropologiczne podstawy moralności. Red. P. Morciniec. Opole 2003 s. 87-101.

Wróbel J. Małżeństwo chrześcijańskie. Szkic historyczny // Płciowość ludzka w kontekście miłości. Przesłanie moralne Kościoła. Red. J. Nagórny, M. Pokrywka. Lublin 2005, s. 283-306.

Wróbel J. Transseksualizm (Aspekt etyczny). „Ateneum kapłańskie” 85:1993, t. 120, z. 2 (504), s. 302-317

Zadykowicz T. Dewiacje seksualne // Płciowość ludzka w kontekście miłości. Przesłanie moralne Kościoła. Red. J. Nagórny, M. Pokrywka. Lublin 2005, s. 243-258.

Літературна редакція:

1 Пор.: Павло VI. Енцикліка Humanae vitae (Людське життя). Про належний порядок передавання людського життя // Документи Католицької Церкви про шлюб та сім’ю. Вибране. Від Лева ХІІІ до Бенедикта XVI. «Колесо» 2008, № 18.

2 Jan Paweł II. Mężczyzną i niewiastą stworzył ich. Watykan 1986, s. 80.

3 W. Bołoz. Etyka seksualna. Podstawy antropologiczne. Warszawa 2003, s. 13. Див. S. Olejnik. Teologia moralna życia społecznego. Włocławek 2000, s. 165 і наст.

4 Новий тлумачний словник, Київ 2001, т. 3.

5 Пор.: Плідність: дар і завдання. Навчальний посібник з розпізнавання плідності.Упорядник/ О. Кука, „Колесо” 2008, с. 23-33

6 Пор.: Z. Lew-Starowicz. Miłość i seks. Słownik encyklopedyczny. Wydawnictwo Europa 1999, s. 48, 218.

7 Великий тлумачний словник сучасної української мови. Київ 2005, с. 355.

8 Пор.: Священна Конгрегація у справах віровчення. Декларація про деякі питання статевої етики Persona humana (Людська особа)// Документи Католицької Церкви про шлюб та сім’ю. Вибране. Від Лева ХІІІ до Бенедикта XVI. «Колесо» 2008, I.

9 Пор.: Папська рада у справах сім’ї. Правда про людську статевість та її суть. Дороговкази для виховання в сім’ї // Документи Католицької Церкви про шлюб та сім’ю. Вибране. Від Лева ХІІІ до Бенедикта XVI. «Колесо» 2008, № 3; Іван Павло ІІ. Апостольське повчання Familiaris consortio (Сімейна спільнота). Про завдання християнської сім’ї у сучасному світі// Документи Католицької Церкви про шлюб та сім’ю. Вибране. Від Лева ХІІІ до Бенедикта XVI. «Колесо» 2008, №11.

10 Пор.: Катехизм Католицької Церкви, Рим 1992, № 2337 (далі ККЦ).

11 Пор.: A. Moir, D. Jessel. Płeć mózgu. O prawdziwej różnicy między mężczyzną a kobietą. Warszawa 1993; D. Blum. Mózg i płeć. O biologicznych różnicach między kobietami i mężczyznami. Warszawa 2000.

12 Пор.: http://uk.wikipedia.org/wiki/ (21-01-09).

13 Священна Когрегація Католицького Виховання. Виховні дороговкази в людській любові. Напрямні для статевого виховання // Документи Католицької Церкви про шлюб та сім’ю. Вибране. Від Лева ХІІІ до Бенедикта XVI. «Колесо» 2008, № 3.

14 Там само, № 5.

15 Пор.: A. Serra. Sessualità natura e cultura // L’ educatione sessuale nell’eta evolutiva. Red. N. Galli. Milano 1994, p. 47; Bołoz. Etyka seksualna, s. 16-20.

16 Пор. назву одного з розділів Апостольського повчання Івана Павла ІІ Familiaris consor­tio: «Світло і тіні сучасної сім’ї».

17 Цього питання торкається моя стаття: Моральне виховання в сім’ї як можливість виходу з антпропологічної кризи // Інститут Родини і Подружнього Життя УКУ. Вісник № 5 „Сімейні взаємини”. Львів 2006, с. 38-67.

18 Пор.: S. Olejnik. Dar-Wezwanie-Odpowiedź. Teologia moralna. T. 7. Warszawa 1993, s. 29-33.

19 Пор. Іван Павло ІІ. Енцикліка «Veritatis splendor». Про деякі фундаментальні питання морального вчення Церкви. Рим 1993, № 56: „Для того щоб оправдати такі переконання [непідпорядкування об’єктивним моральним нормам, якщо цього вимагає ситуація. – Г.К.], дехто з авторів пропонує свого роду подвійний статус моральної правди. Поза доктринальним і абстрактним рівнями слід визнати окремість певних більш конкретних екзистенціяльних міркувань, які, беручи до уваги обставини та ситуацію, могли б цілком законно бути основою для певних винятків із загального правила і, таким чином, практично дати дозвіл на виконання з чистим сумлінням вчинків, котрі моральний закон визначає як внутрішньо злі. Таким чином в деяких випадках встановлюється поділ, а то й опозиція між вченням загально чинних норм і нормою індивідуального сумління, яке практично мало би бути остаточною інстанцією в вирішуванні про те, що є добром, а що злом. На цій основі робиться спроба узаконити так звані «душпастирські» розв’язки моральних проблем, протилежні до навчання Вчительського Уряду, а також виправдати «творчу» герменевтику, згідно з якою окрема негативна норма не у всіх випадках зобов’язує моральну совість людини”.

20 Іван Павло ІІ. Апостольське повчання Familiaris consortio, №12.

21 Пор.: А. Marcol. Etyka życia seksualnego. Opole 1995, s. 9.

22 Пор.: J. McDowell. Mity edukacji seksualnej. Warszawa 2000, s. 59-62.

23 Пор.: Іван Павло ІІ. Апостольське повчання Familiaris consortio, № 6.

24 ККЦ, № 1744 .

25 Пор.: К. Кардинал Шенборн. Іти за Ісусом щодня. Заохочення до поглиблення віри. Київ 2006, с. 28-37.

26 ККЦ, № 1733.

27 Священна Конгрегація Католицького Виховання. Виховні дороговкази в людській любові, № 7.

28 Іван Павло ІІ. Апостольське повчання Familiaris consortio, № 37.

29 Там само.

30 Пор.: W. Allport. Osobowość i religia. Warszawa 1988, s. 176.

31 Пор.: А. Джирланда. Ключ до Біблії. Старий Завіт. Львів 2006, с. 19.

32 Там само, с. 48.

33 Там само, с. 48-49.

34 Там само, с. 49.

35 Там само, с. 50-51.

36 ІІ Ватиканський Собор, Конституція про Боже Об’явлення// Документи Другого Ватиканського Собору: Конституції, декрети, декларації. Львів 1996, № 8.

37 ІІ Ватиканський Собор, Конституція про Боже Об’явлення, № 24; Декрет про священичий вишкіл, № 16.

38 W. Gasidło. Z zagadnień etyki małżeńskiej i rodzinnej. Kraków 1994, s. 23-24.

39 Священна Конгрегація у справах віровчення. Декларація про деякі питання статевої етики Persona humana, V.

40 S. Olejnik. Teologia moralna t. 7, s. 34-45.

41 Лев ХІІІ. Енцикліка Arcanum divinae sapientiae (Таємниця Божої Премудрості). Про християнське подружжя // Документи Католицької Церкви про шлюб та сім’ю. Вибране. Від Лева ХІІІ до Бенедикта XVI. «Колесо» 2008, № 13.

42 Пор. там само, № 15.

43 Пор. там само, № 33.

44 Священна Конгрегація у справах віровчення. Декларація про деякі питання статевої етики Persona humana, ІІІ.

45 Там само, IV.

46 Пор.: K. Wojtyła. Miłość i odpowiedzialność. Lublin 1986, s. 109-110.

47 Розкриття персоналістичного принципу та критику утилітаризму можна знайти в І-му розділі книги „Любов і відповідальність” К. Войтили (с. 23-44).

48 Пор.: M.Babik. Współżycie seksualne w nauczaniu biblijnym. Kraków 2003, s. 17-40.

49 Мусульманин – «той, хто підкоряється». Суфізм – ісламський містицизм (від «суф» – шерсть, так називали тих, хто носив вбрання із шерсти на знак аскетизму, позбавляючи себе їжі, пиття, помешкання). Можливо, походить від гр. «софос» – мудрість.

50 Любовь и секс в Исламе. Сборник статей. „Ансар” 2004.

51 Р. Максуд. Ислам. Москва 1999, с. 206-218. 247-260.

52 M. Klocker, M. i U. Tworuschka. Etyka wielkich religii. Warszawa 2002, s. 114-115.

53 К. Эррикер. Буддизм. Москва 1999, с. 216-228.

54 M. Klocker, M. i U. Tworuschka. Etyka wielkich religii, с. 116-117.

55 Пор.: M. Babik. Współżycie seksualne w nauczaniu biblijnym, s. 40–47.

56 Пор.: А. Джирланда. Ключ до Біблії. Старий Завіт, с. 64–77.

57 Пор.: А. Джирланда. Ключ до Біблії. Старий Завіт, с. 253.

58 Там само, с. 254.

59 Пор.: A. Ohler. Macieństwo w Bibilii. Przeł. M. Ruta. Kraków 1995, s. 139-140.

60 Пор.: N. Echivard. Kobieto, kim jesteś? Przeł. J. Grosfel. Poznań 1989, s. 54-60; A. Ohler. Macierzyństwo w Bibilii. Przeł. M. Ruta. Kraków 1995, s. 101-108, 199-205.

61 Пор.: М. Григоревский. Учение Святителя Иоанна Златоуста. О браке. Москва 2007, с. 21-22.

62 Там само, с. 25-26.

63 Пор.: Писания мужей апостольских. В русском переводе прот. П. Преображенского. СПб. 1895. «Пастырь», кн. II, запов. ІV, с. 185-186.

64 Пор.: М. Григоревский. Учение Святителя Иоанна Златоуста. О браке, с. 33-34.

65 Пор.: Апология 1, гл. ХХІХ. Ср.: „Послание к Диогенету” приписываемое св. Иустину, гл. V, с. 17.

66 Див. „Прошення за християнами”/ В. Лаба. Патрологія. Львів 1998, с. 79.

67 Це питання з’явиться у багатьох Отців, що свідчить про його актуальність на цей час. Багато Отців висловлювались про допустимість розірвання шлюбу з огляду на перелюб однієї зі сторін і можливість повторного одруження невинної сторони. Такий погляд сьогодні може видаватися дещо дивним. Але слід пам’ятати, яке було розуміння перелюбу на той час. Наприклад, св. Астерій Амасійський (+ 390) вважав, що подружжя розривається лише смертю та перелюбом. Поставивши перелюб на тому самому рівні, що й смерть, св. Астерій змушує нас думати про те, що перелюб за своїми наслідками для подружжя є тим самим, що й смерть, тобто повністю розриває подружжя і звільняє невинну сторону для нового подружжя. Пор.: М. Григоревский. Учение Святителя Иоанна Златоуста. О браке, с. 84.

68 Климент Александрийский. Строматы. Перев. Н. Корсунского. Ярославль, 1892, кн. ІІІ, с. 17, с. 1205. М. Григоревский. Учение Святителя Иоанна Златоуста. О браке, с. 43-53.

69 “А ныне бывают вторые, третьи и четвертые браки, чтобы не сказать о больших; и мы знаем, что такие браки изгоняют нас из Царства Божия. Ибо как приобретению церковных должностей препятствуют не только блуд, но и браки, ибо ни епископ, ни пресвитер, ни диякон не могут быть двубрачными, так, быть может, и из собрания первородных (primitivorum) и непорочных Церкви, которая не имеет скверны и порока, изгонится двубрачный: не потому, что он будет послан в вечный огонь, а потому, что не будет иметь участия в Царстве Божием... Думаю, что и единобрачный, и девы, и пребывающие в целомудрии суть от Церкви Божией, а двубрачный, хотя бы отличался доброю жизнью и был богат прочими добродетелями, не есть от Церкви и из числа тех, которые не имеют скверны или порока, или нечто от таковых, а есть из числа второстепенных (de secundo gradu) и из тех, которые, хотя во имя Господа Иисуса Христа, однако же никаким образом не будут увенчаны». In Lucam homilia XVII, col. 1846. P. C. C. Migne, t. XIII.

70 Commentar in Matth., nr. 16, col. 1229.

71 Commentar in Matth., nr. 16, col. 1228-1229.

72 „Я абсолютно не визнаю такого закону і не схвалюю звичаїв. Чоловіки були законодавцями, тому і закон суворий щодо жінок”. Пор.: Григорий Богослов. Слово ХХХVII на евангельские слова: «Егда сконча Иисус словеса сия», ч. ІІІ, с. 218.

73 Письмо 2-е к Григорию Богослову, ч.6. Москва 1847, с. 7.

74 Правила Св. Василия Великого. Правило 12. Книга правил святых соборов и св. Отец. Москва 1893, за: М. Григоревский. Учение Святителя Иоанна Златоуста. О браке, с.68-69.

75 Пор.: H. Wojtowicz. Zadania rodziny chrześcijańskiej w nauczaniu św. Jana Chryzostoma // „Vox Patrum”. Biuletyn Antyku Chrześcijańskiego. Międzynarodowy Zakład Badań nad Antykiem Chrześcijańskim. Lublin 1985, s. 8-9, 201-214.

76 Беседа LVI на Кн. Бытия т. IV, кн. 2 (числ. 3), с. 600.

77 Пор.: Беседа LXI не Евангелие Иоанна, ч. ІІ. СПб., 1862, с. 195-196.

78 Jan Chryzostom. O wychowaniu dzieci. Tłum. z j. franc. W. Kania // Św. Jan Chryzostom. Wybór pism. „Pisma Starochrześcijańskich Pisarzy” 13, Warszawa 1974, s. 157-185.

79 Homil. V in epist. Ad. Thessal., nr.3 col. 426. Пор. беседу ІХ на Посл. к Тимоф., с. 126.

80 Пор.: Похвала Максиму и о том, каких должно выбирать жен. Твор. Иоанна Златоуста, т. ІІІ, кн. І, с. 241-242; Див. М. Григоревский. Учение Святителя Иоанна Златоуста. О браке, с.116-170.

81 Patrol. Curs. Compl. Migne. Ser. Lat., t. 1. Ad uxorem, lib.II, c. IX, col. 1302.

82 Пор.: Unum matrimonium novimus, sicut unum Deum. De monogamia, c. I, col. 931. P. C. C. Migne, t. II.

83 Patr. Curs. Compl. Migne. Ser. Lat., t. IV. Testimon. Advers. Judaeos, lib. III, c. 90, col. 774 (M. Григоревский. Учение Святителя Иоанна Златоуста. О браке, c. 94)

84 In Psalm. CX expositio VIII, nr. 17, col. 1416, Migne, t. XIV.

85 Epistola XLII. Syricio papae, col. 1124, nr. 3.

86 De institutione virginitatis, lib. Un., cap. VI, col. 316, Migne, t. XVI.

87 De Abraham, lib. Un., c. IX, nr. 84-85, col. 451, Migne, t. XIV.

88 Epistola 19, PL 16, s. 982-994, i 60: PL 16, s. 1185-1188, a także Epistola 85: PL 16, s. 1279-1282. (PL – Patrologia latina I-CCXVSS, ed. J. P. Migne, Paris 1878-1890).

89 Epistola 42, 3: PL16, s. 1124.

90 De virginitate, lib. Un., C. VI, nr. 33, col. 274.

91 Творчество блж. Иеронима Стридонского, ч. І. Киев 1879, с. 119. Письмо к Евстохии о хранении девства.

92 Там само с. 118.

93 Письмо к Паммахию или апология книг против Иовиана, ч. IІ. Киев 1978, с. 29-30.

94 Письмо к Евстахии, с. 121.

95 Św. Hieronim. List XLIX czyli księga apologetyczna do Pammachiusza w obrnonie ksiąg przeciw Jowinianowi // Św. Hieronim. Listy. Warszawa 1952, t. 1, s. 275-306. Por. W. Gasidło. Z zagadnień etyki małżeńskiej i rodzinnej, s. 47-48.

96 De bono coniugali, PL 40, s. 337-396. Por. W. Gasidło. Z zagadnień etyki małżeńskiej i rodzinnej, s. 48-49.

97 Августин, Confessiones, 9, 9,19.

98 Августин, De civitate Dei, 19, 16

99 Confessiones 9, 9, 19

100 М. T. Cicero, De officiis, 1, 17,54

101 Августин, De civitate Dei, 19, 16

102 Caesary z Arles, Sermo 130, 5; 42, 5

103 Augustyn, De bono coniugali 10, 11

104 Там само 3, 3.

105 Синод в Картагіні [419] кан. 25.

106 Августин, De bono coniugali 5, 5.

107 Августин, De nuptiis et concupiscentia 2, 35,59.

108 Canones apostolorum (4/5 w. Can 47. Августин, De nuptiis et concupiscentia 1, 10, 11.

109 Justinian, Novellae 77 i 141; Codex Theodosianus 9, 7,3.

110 Пор.: M. Vidal. Il matrimonio. Tra ideale christiano e fragilità umana. Teologia, morale e pastorale. Brescia 2005, p. 33-47.

111 Пор.: Там само, р. 51-52.

112 Пор.: J. Wróbel. Małżeństwo chrześcijańskie. Szkic historyczny // Płciowość ludzka w kontekście miłości. Przesłanie moralne Kościoła. Red. J. Nagórny, M. Pokrywka. Lublin 2005, s. 287. Можливість звільнення від неконсумованого подружжя була предметом ще довгих дискусій і щойно під час понтифікату папи Климентія VІІІ (1592-1605) вона стає канонічною нормою. Цю тему розкриває M. A. Żurawski. Kanoniczne prawo małżeńskie Kościoła Katolickiego. Katowice 1987.

113 Пор.: J. Wróbel. Małżeństwo chrześcijańskie. Szkic historyczny, с. 288. Альберт Великий підкреслював, що таїнство подружжя полягає в самій угоді. Тома Аквінський слова подружньої згоди вважав „формою” таїнства подружжя.

114 Пор.: Там само, с. 56-58.

115 Sth І, q.98, art. 2.

116 Пор.: Gasidło. Z zagadnień etyki małżeńskiej i rodzinnej, s. 49. У Європі в цей період виникає нове розуміння людської любови („культура любови”): почуття кохання, романтичні почуття не пов’язуються з подружжям (ними втішалися поза межами подружжя, а не в подружжі). Аrs amandi практикували з коханцями або коханками і рідко з власним чоловіком чи дружиною. Подружжя було лише для народження дітей. „Між членами подружжя не можe бути любови”, – констатував капелан французького короля, визначаючи з цього приводу середньовічну мораль. Та й само богослов’я подружжя в цей період йшло більше в канонічному напрямі й мало наголошувало на важливості любови в подружжі. Пор.: M. Vidal. Il matrimonio. Tra ideale christiano e fragilità umana. Teologia, morale e pastorale, р. 49.

117 M. Vidal. Il matrimonio. Tra ideale christiano e fragilità umana. Teologia, morale e pastorale, p. 64-65.

118 J. Wróbel. Małżeństwo chrześcijańskie. Szkic historyczny, с. 291-292.

119 A. Marcol. Etyka życia seksualnego, s. 11.

120 Існування жіночої репродуктивної клітини відкрив у 1827 році фізіолог Карл Ерст фон Бер (Carl Ernest von BAER (1792-1876)). Вхід чоловічого насіння до яйцеклітини помітив H. Fiol щойно в 1877 році. Тільки тоді доведено рівний біологічний статус чоловіка і жінки в процесі дітородження.

А. И. Брусиловский. Жизнь до рождения. Москва 1984, с. 32-33; http://encyklopedia.interia.pl/haslo?hid=118850&kid=34.

121 Пор.: A. Laun. Przewodnik dla zakochanych. Miłość i partnerstwo w perspektywie katolickiej. Kraków 2001, s. 13-14.

122 Пор.: ІІ Ватиканський Собор. Пастирська Конституція про Церкву в сучасному світі Gaudium et spes, № 14; Іван Павло ІІ. Енцикліка Veritatis splendor, № 49-50.

123 Пор.: ІІ Ватиканський Собор. Пастирська Конституція про Церкву в сучасному світі Gaudium et spes, №12, пор. № 17, 24, 29, 34, 41.

124 Там само, № 24.

125 Пор.: Іван Павло ІІ. Лист до сімей Gratissimam sane. З нагоди року сім’ї // Документи Католицької Церкви про шлюб та сім’ю. Вибране. Від Лева ХІІІ до Бенедикта XVI. «Колесо» 2008, № 6.

126 Іван Павло ІІ. Енцикліка Veritatis splendor, 35.

127 Там само, № 34.

128 W. Gasidło. Z zagadnień etyki małżeńskiej i rodzinnej, s. 34-38.

129 Іван Павло ІІ. Апостольське повчання Familiaris consortio, № 11; пор. Іван Павло ІІ. Лист до сімей, № 9.

130 W. Gasidło. Z zagadnień etyki małżeńskiej i rodzinnej, s. 38-45.

131 ІІ Ватиканський Собор. Kонституція про Церкву, № 3.

132 Іван XXIII. Енцикліка Pacem in terris (Мир на землі). Рим 1963, № 9.

133 ІІ Ватиканський Собор. Пастирська Конституція про Церкву в сучасному світі Gaudium et spes, № 19.

134 Питання відношення між тілом і душею завжди існувало як стрижневе поняття антропології, його розуміння завжди визначало спосіб розуміння тілесности і досконалости (відношення між духовною і моральною досконалістю). Згідно з Платоном тіло і душа є двома повними субстанціями, що випадково поєдналися в земній екзистенції, однак не є однією субстанцією. Тому елімінація тілесности є необхідним шляхом до отримання досконалости. Такий спосіб мислення прийняли Плотин, Філон з Александрії, Декарт, Мелебранш, Спіноза, Ляйбніц. Див.: A. Sarmiento. Małżeństwo chrześcijańskie. Podręcznik teologii małżeństwa i rodziny. Kraków 2002 s. 27. Див.: Конгрегація Науки Віри Donum vitae, § 3: тіло є складовою частиною особи, яка через тіло об’являється і виражається.

135 Іван Павло ІІ. Лист до сімей, № 19

136 Див.: Священна Конгрегація у справах віровчення. Декларація про деякі питання статевої етики Persona humana, ІХ. Також ІІ Ватиканський Собор подає принцип, який стосується до цілої перспективи поведінки у сфері людської статевости: тоді моральний характер способу поведінки не залежить виключно від самого наміру та оцінки мотивів, а мусить бути визначений у світлі об’єктивних критеріїв, що беруть до уваги природу людської особи та її вчинків. Пор.: ІІ Ватиканський Собор. Пастирська Конституція про Церкву в сучасному світі Gaudium et spes, № 51.

137 Іван Павло ІІ. Апостольське повчання Familiaris consortio, № 32.

138 Пор.: ІІ Ватиканський Собор. Пастирська Конституція про Церкву в сучасному світі Gaudium et spes, № 22.

139 Jan Paweł II. Mężczyzną i niewiastą stworzył ich. Odkupienie ciała a sakramentalność małżeństwa. Vaticano 1986.

140 I. Mroczkowski. Chrześcijańskie zasady nowej kultury życia. O odwagę nowego stylu życia // T. Styczeń, J. Nagórny (red.). Jan Paweł II. Evangelium vitae. Tekst i komentarze. Lublin 1997, s. 227.

141 Jan Paweł II. Mężczyzną i niewiastą stworzył ich, s. 81.

142 ІІ Ватиканський Собор. Пастирська Конституція про Церкву в сучасному світі Gaudium et spes, № 22; Іван Павло ІІ. Енцикліка Re­demptor hominis (Відкупитель людини). Рим 1978, № 10.

143 ККЦ № 362, 1020.

144 ККЦ № 33.

145 W. E. May. Istota i znaczenie czystości. W: Nieuniknione pytania. Osoba i miłość. W kręgu etyki seksualnej. Red. J. Życiński. Tarnów 1993, s. 63-68.

146 Jan Paweł II. Mężczyzną i niewiastą stworzył ich, s. 78

147 Пор.: ККЦ, № 362, 1701.

148 Пор.: ККЦ, № 1015; R. Otowicz. Etyka życia. Bioetyczny i teologiczny kontekst problematyki życia poczętego. Kraków 1998, s. 130-131; S. Olejnik. Etyka lekarska. Katowice, 1995 s. 23.

149 Пор.: ККЦ, № 1017.

150 ККЦ, № 1004.

151 Священна Конгрегація у справах віровчення. Donum vitae (Дар життя). Інструкція про повагу до людського життя на його початку і гідність продовження людського роду. Відповіді на певні питання сьогодення// Документи Католицької Церкви про шлюб та сім’ю. Вибране. Від Лева ХІІІ до Бенедикта XVI. «Колесо» 2008, вступ 3.

152 R. Otowicz. Etyka życia, s. 133-134.

153 Пор.: Іван Павло ІІ. Енцикліка Evangelium vitae (Євангелія життя). Рим 1995, № 23; R. Otowicz. Etyka życia, s. 133; А. Leonard. Ciało, osoba, miłość // Nieuniknione pytania. Osoba i miłość. W kręgu etyki seksualnej. Red. J. Życiński. Tarnów 1993, s. 86-90.

154 R. Otowicz. Etyka życia, s. 127; K. Wojtyła. Miłość i odpowiedzialność, s. 43.

155 № 22.

156 Jan Paweł II. Mężczyzną i niewiastą stworzył ich, s. 67.

157 Там само, s. 68.

158 Там само, s. 41.

159 № 24.

160 Jan Paweł II. Mężczyzną i niewiastą stworzył ich, s. 42.

161 Там само, с. 49.

162 Там само, с. 49-50.

163 Там само, с. 56.

164 Там само, с. 73.

165 Пор.: J. Nagórny. Płciowość ludzka - z perspektywy chrześcijańskiego personalizmu // Płciowość ludzka w kontekście miłości. Przesłanie moralne Kościoła. Lublin 2005, s. 34-38.

166 М. А. Можейко. Дуализм / Новейший философский словарь // http://www.slovopedia.com/6/196/770477.html

167 Т. Г. Румянцева. Ницше/ Новейший философский словарь // http://www.slovopedia.com/6/196/770477.html

168 Іван Павло ІІ. Лист до сімей, № 19.

169 Венедикт XVI. Енцикліка Deus Caritas est (Бог є Любов) // Документи Католицької Церкви про шлюб та сім’ю. Вибране. Від Лева ХІІІ до Бенедикта XVI. «Колесо» 2008, № 5.

170 W. E. May. Istota i znaczenie czystości, s. 63-68.

171 K. Knotz. Obrona wiary katolickiej czy negacja sakramentu małżeństwa? // „W Drodze” nr 6 (418) 2008.

172 Пор.: J. Nagórny. Płciowość ludzka - z perspektywy chrześcijańskiego personalizmu, s. 74.

173 Плідність: дар і завдання. Навчальний посібник з розпізнавання плідності, с. 31-32.

174 Пор.: О. Кука. Фізіологія статевого розвитку дитини. Пубертатний період// Інститут Родини і Подружнього Життя. Вісник № 3„Статевість людини”. Львів 2002, с. 31.

175 Там само, с. 30-31.

176 Пор. там само, с. 28-30.

177 K. Wojtyła. Miłość i odpowiedzialność, s. 48.

178 Eleonor Maccoby i Carol Jaclin проаналізували результати досліджень, проведених на 2000 особах, стосовно відмінностей, пов’язаних зі статтю. Виходячи з цього матеріялу, вони дійшли до переконання, що можна говорити про відмінності лише щодо рівня агресії та математичних, вербальних і просторових здібностей. Дівчатка у віці 10-11 років мають більші вербальні здібності, ніж хлопчики. Зате хлопці краще виконують математичні завдання і ті, що вимагають уяви та орієнтації в просторі. Хлопці агресивніші, ніж дівчата. J. Piaget, швейцарський психолог, помітив, що під час гри для хлопців важливіші принципи, а для дівчаток міжлюдські стосунки. Дехто каже, що в таких дослідженнях немає об’єктивности. Прихильники рівности статей вважають, що немає вроджених психологічних відмінностей. Ці відмінності виникають під впливом виховання і накинутих суспільних ролей.

179 Дослідження проведене в 1951-1975 рр. в єврейському кібуцу із зашифрованою назвою Кіріят Єдідім. Melford i Audrey Spiro, організовуючи це дослідження, хотіли довести вплив суспільних умов на формування людської статевости, тобто вплив культури на натуру. Експеримент полягав у тому, що у відносно малій сільській місцевості вирішили ліквідувати суспільний поділ ролей на жіночі і чоловічі, зокрема поділ праці на чоловічу і жіночу. Головним аргументом мали бути діти, яких виховували в ізоляції від дорослих і без жодних різниць ставилися до хлопчиків і дівчаток. Уже в перші роки цього експерименту було видно, що хлопці охочіше бавилися в ігри, які вимагали багато зусиль, були пов’язані з технікою. Дівчата швидше тягнулися до ляльок і справ, які вимагали опіки й турботи. Дівчатка спонтанно допомагали вихователям опікуватися молодшими дітьми, а хлопці допомагали в польових роботах. У період статевого дозрівання з’являлися ознаки сором’язливости. Дівчатка протестували, коли їм казали купатися разом з хлопцями, і переодягалися перед сном щойно тоді, коли гасили світло. Ніхто не вчив їх такої поведінки, вона була природна. Юні дівчата звертали більшу увагу на моральні цінності, а хлопці – на матеріяльні. Після 24 річного екперименту стверджено, що біологічно-психічні потреби зумовлені індивідуальною і суспільною поведінкою цих людей.

180 Як з’ясувала берлінський психолог Констанція Факі, чоловіки розмовляють за день вдвічі менше за жінок. За підрахунками психолога, з вуст жінки протягом світлого і темного часу доби вилітає 23 тис. слів, а чоловікові вистачає 11–12 тис., причому переважно вдень. Німецькі експерти пояснюють схильність чоловіків до мовчання тим, що в них інакше працює головний мозок. Чоловік повертається з роботи, і його права половина мозку аналізує минулий день, а ліва, що відповідає за мову і слух, просто вимикається. Натомість жінки “вмикають” й активно використовують ліву половину мозку, охоче спілкуючись з іншими. Жіночий мозок діє як цілість, а не як сума окремих півкуль. Це пояснює чіткість її спостережень, схильність до міжособових стосунків.

181 J. Nagórny. Płciowość ludzka – z perspektywy chrześcijańskiego personalizmu, s. 50-53.

182 Див.: Deus Caritas est, І частина.

183 K. Wojtyła. Miłość i odpowiedzialność, s. 116-117.

184 Там само, s. 119.

185 Пор.: J. Nagórny. Płciowość ludzka - z perspektywy chrześcijańskiego personalizmu, s.77-80.

186 Папська рада у справах сім’ї. Правда про людську статевість та її суть, № 10. Платон говорив, що на початку існування людина була складена з чоловічих і жіночих елементів, вона була двостатева, у ній була повнота. Зевс її розділив, щоб ослабити, оскільки така людина була загрозою для богів. Після розділу одне начало тужить за другим. Так Платон пояснював причину взаємного притягання статей.

187 Пор.: I. Mroczkowski. Osoba i cielesność. Moralne aspekty teologii ciała. Płock 1994, s. 209.

188 Пор.: J. Nagórny. Płciowość ludzka - z perspektywy chrześcijańskiego personalizmu, s.80-93.

189 W. B. Skrzydlewski. Seks. Wolność. Miłość. Kraków 2001, s. 23-26.

190 Іван Павло ІІ. Лист до жінок. Ватикан 1995, № 2.

191 Jan Paweł II. Maryja a wartość kobiety // Osservatore Romano (PL)1996 № 2, s. 47.

192 М. Dziewiecki. Powołani do życia w prawdzie i miłości. Warszawa 2004, s. 101-102.

193 Священна Когрегація Католицького Виховання. Виховні дороговкази в людській любові, № 32. Пор. Ж.-М. Обер. Моральне богослов’я. Львів 1999, с. 228-229.

194 Там само, № 30. Глибоке пояснення значення людської статевості подає G. Vendrame. Sessualità. Tra desiderio dell’ altro e ricerca di Dio. 1994, p. 44-57.

195 Павло VI. Енцикліка Humanae Vitae, № 8.

196 ІІ Ватиканський Собор, Пастирська Конституція про Церкву в сучасному світі Gaudium et spes, № 50.

197 Д. фон Гільбебранд. Подружжя. Таємниця відданої любові. Львів 2003, с. 16.

198 Пор.: ККЦ, № 1601; 2363.

199 ККЦ, № 2366

200 Д. фон Гільбебранд. Подружжя, с. 19.

201 Павло VI. Енцикліка Humanae Vitae, № 12.

202 Пор.: KKK, № 2207.

203 Пор.: С. Аверінцев, М. І. Рупнік. Адам та його ребро. Духовність подружньої любові. Львів 1998, с. 36-37.

204 № 13.

205 Там само.

206 Тертуліян, Ad uxorem, II, VIII, 6-8: CCL I, 393.

207 Іван Павло ІІ. Промова до делегатів «Centre de Liaison des Equipes de Recherche» [«Центру зв’язку дослідницьких груп»] (3 листопада 1979 ), 3: Insegnamenti di Giovanni Paolo II II/2 (1979), 1032. Цитовано за; Famialiaris consortio, № 13.

208 K. Jadczyk. Święci na dziś// Tygodnik Katolicki “Niedziela” nr 42, 19 października 2008, s. 16-17.

http://www.mariateresa.ojczyzna.pl/TEKSTY/MARTIN-Zelia-i-Ludwik.htm (20-01-2009); http://www.karmel.pl/hagiografia/rodzice/index.php (20-01-2009).

209 Див.: М. Vidal. Il matrimonio, р. 38-39.

210 Пор.: ККЦ, № 1621, 1628.

211 Пор.: A. Kokoszka. Moralność życia małżeńskiego. Sakramentologia moralna. Część III. Tarnów 1999 s. 20.

212 Пор.: ККЦ, № 1623.

213 Пор.: Подружжя, с. 20.

214 Пор.: Там само, с. 24-35.

215 Пор.: П. Хаффнер. Таинство брака, „Богословие” (Библейско-богословский Інститут Св. Апостола Андрея) 11: 1 (2006), с. 11.

216 Іван Павло ІІ. Апостольське повчання Familiaris consortio, № 13.

217 ККЦ, № 1638-1639.

218 Д. фон Гільдебранд. Подружжя. Таємниця відданої любові. Львів 2003, с. 16. Проте варто зважати на те, що для багатьох людей, що живуть в пострадянському просторі і були виховувані на відомій ідеології, подібні висновки не до кінця прийнятні. Так, наприклад, Кузнецов ставить під сумнів питання моногамности подружніх стосунків і вважає, що “полігамія була і залишається потенційною необхідністю сексуальних стосунків, і за своєю суттю вона виходить з самої природи людини; з плином історії змінюються її форми, проте сама тенденція залишається незмінною. Підтвердженням цього є реальна практика статевих стосунків за межами подружжя, що само по собі може служити за основу для наведених теоретичних тверджень”. М. Т. Кузнецов. Введение в психо-гигиену любви и брака. Минск 1992, с. 136.

219 Пор.: I. Larrañaga. Matrimonio felice. Perchè il vostro amore si rinnovi ogni giorno. San Paolo 2003, p. 10-12.

220 Там само, p. 50-52.

221 Пор.: Л. Гридковець. Світ подружнього життя. Навчально-практичний посібник. Київ 2004, с. 40.

222 Пор.: G. Muraro. La morale familiare. Risposta alle domande più provocatorie. San Paolo 1999, p. 21-23.

223 Див.: Л. Гридковець. Світ подружнього життя, с. 40-47. Приципи проведення подружніх розмов, спорів, вирішення конфліктів див. E. Sujak. Małżeństwo. Katowice 1989, s. 84-97.

224 Іван Павло ІІ. Лист до сімей, № 7.

225 Пор.: Іван Павло ІІ. Апостольське повчання Familiaris consortio, № 21; Лист до сімей, № 18.

226 Іван Павло ІІ. Апостольське повчання Familiaris consortio, № 5.

227 Д. фон Гільдебранд. Подружжя, с. 17.

228 Пор.: A. Kokoszka. Moralność życia małżeńskiego, s. 153-159.

229 Л. Гридковець. Світ подружнього життя, с. 53.

230 Див.: Nieuniknione pytania. Osoba i miłość. W kręgu etyki seksualnej. Red. J. Życiński. Tarnów 1993, s. 49-55.

231 Пор.: A. Kokoszka. Moralność życia małżeńskiego, s. 138-139.

232 Павло VI. Енцикліка Humanae Vitae, № 12.

233 Там само, № 11.

234 Там само, № 13.

235 Я. Салій. Дражливі питання про.... Київ 2001, с. 30.

236 “Сексуальний контакт у подружньої пари починається ще задовго до того моменту, коли партнери лягають у ліжко. Їхня любовна гра, що випереджає процес тілесного злиття, починається ще вранці, коли подружжя прощається по дорозі на роботу, – і це не перебільшення. У потискуванні рук, у поцілункові під час прощання криється радість очікування майбутньої зустрічі”. Л. Гридковець. Світ подружнього життя, с. 47.

237 L. Melina. Etica della responsabilità procreativa // Pontificio Consiglio per la Famiglia. Famiglia e procreazione umana. Commenti sul documento. Libreria editrice Vaticana 2007, p. 44-45.

238 Пор.: E. C. Merino, R. G. de Haro. Teologia moralna fundamentalna. Kraków 2004, s. 109-110.

239 Павло VI. Енцикліка Humanae Vitae, № 10.

240 Іван Павло ІІ. Лист до сімей, № 12. Пор. Pontificio Consiglio per la Famiglia. Famiglia e procreazione umana. Vaticano 2006, № 11, 14 // Pontificio Consiglio per la Famiglia. Famiglia e procreazione umana. Commenti sul documento. Libreria editrice Vaticana 2007, p. 248-252.

241 Пор. там само, № 6.

242 Пор. там само, № 7.

243 Пор. там само, № 9.

244 Пор.: Павло VI. Енцикліка Humanae Vitae, № 10.

245 Іван Павло ІІ. Лист до сімей, № 16.

246 Там само.

247 Пор.: З. Городенчук. Похмурі тіні велетнів на глиняних ногах, або факти з історії одного сумнівного екперименту // Інститут Родини і Подружнього Життя. „Статевість людини”. Вісник № 3, с. 61-83.

248 Пор.: Павло VI. Енцикліка Humanae Vitae, № 14.

249 Там само.

250 Там само, № 13.

251 Пор.: Іван Павло ІІ. Лист до сімей, № 12.

252 Пор.: J. Salij. Seks-miłość-obyczaje. Kraków 2000, s. 69.

253 Пор.: Іван Павло ІІ. Енцикліка Evangelium Vitae, № 13.

254 Див.: З. Городенчук. Похмурі тіні велетня на глиняних ногах, с. 66.

255 A. Kokoszka. Moralność życia małżeńskiego, s. 191.

256 Пор.: Павло VI. Енцикліка Humanae Vitae, № 16.

257 A. Kokoszka. Moralność życia małżeńskiego, s. 167. Пор. G. Muraro. La morale familiare, p. 51-53.

258 Kongregacja Nauki Wiary. Patres congregationis. Odpowiedzi na przedstawione wątpliwości dotyczące „izolowania macicy” i innych zagadnień. Watykan 1993, № 1.

259 Papieska Rada ds. Rodziny. Etyczny i pastoralny wymiar przemian demograficznych. Watykan 1994, № 31.

260 Пій ХІ. Енцикліка Casti connubii (Непорочне подружжя) // Документи Католицької Церкви про шлюб та сім’ю. Вибране. Від Лева ХІІІ до Бенедикта XVI. «Колесо» 2008, № 71.

261 Kongregacja Nauki Wiary. Quaecumque sterilizatio. Odpowiedzi na pytania Konferencji Episkopatu Ameryki Południowej dotyczące sterylizacji w szpitalach katolickich. Watykan 1974, № 1.

262 Іван Павло ІІ. Енцикліка Evangelium vitae, № 16.

263 Пор. там само, №. 57; R. Otowicz. Etyka życia, s. 196-197.

264 R. L. Lucas. Bioetyka dla każdego. Częstochowa 2005, s. 137.

265 Пор.: Іван Павло ІІ. Енцикліка Evangelium vitae, № 58.

266 Пор.: Іван Павло ІІ. Промова до представників “Руху за Життя” (25 січня 1986) // Insegnamenti IX/1(1986), 190-192.

267 Павло VI. Енцикліка Humanae vitae, №14.

268 Іван Павло ІІ. Енцикліка Evangelium vitae, № 57. Пор. ККЦ, № 2270-2275.

269 Пор. Кодекс канонів Східних Церков. Львів 1995, кан. 1450 § 2.

270 Пор.: T. Anatrella. Una sfida della procreazione il bambino ha bisogno di un uomo e de una donna //Pontificio Consiglio per la Famiglia. Famiglia e procreazione umana. Commenti sul documento. Libreria editrice Vaticana 2007, p. 186-187.

271 R. Otowicz. Etyka życia, s. 195. Пор. П. Гусак. Моральні та правові аспекти допоміжних репродуктивних технологій // Інститут родини і подружнього життя. “На межі життя і смерті”. Вісник № 2. Львів 2001, с. 62-66.

272 R. Otowicz. Etyka życia, s. 207.

273 Пор.: B. Smolińska, U źródeł kryzysów małżeńskich, „W drodze”, 3/2006, s. 35-39.

274 Кан. 853.

275 “Якщо одне із супругів робить спільне життя небезпечним або надто важким для другої сторони чи для дітей, то дає тим самим іншій стороні законну причину відійти на підставі декрету місцевого Ієрарха і також власним рішенням, якщо небезпека є наглою” (Кодекс канонів Східних Церков, кан. 864 § 1).

276 Пор.: Папська Рада у справах сім’ї. Приготування до тайни подружжя//Документи Католицької Церкви про шлюб та сім’ю. Вибране. Від Лева ХІІІ до Бенедикта XVІ. „Колесо” 2008, № 22-31.

277 Там само, № 32-49.

278 Там само, № 50-59.

279 STh II-II, q. CLI a 1.

280 Пор.: Священна Когрегація Католицького Виховання. Виховні дороговкази в людській любові, № 18.

281 Папська рада у справах сім’ї. Правда про людську статевість та її суть, № 17.

282 Іван Павло ІІ. Апостольське повчання Familiaris consortio, № 33.

283 Священна Когрегація Католицького Виховання. Виховні дороговкази в людській любові, № 95.

284 Пор.: М. Т. Кузнецов. Введение в психо-гигиену любви и брака, с. 134-138.

285 K. Wojtyła. Miłość i odpowiedzialność, s. 130.

286 J. McDowell. Mity edukacji seksualnej, s. 261-268.

287 Там само, s. 323-348.

288 Священна Конгрегація у справах віровчення. Декларація про деякі питання статевої етики Persona humana, V.

289 Там само, VII.

290 А. Ляун. Про питання статевого стримання перед шлюбом. Львів 1999, с. 28.

291 Священна Конгрегація у справах віровчення. Декларація про деякі питання статевої етики Persona humana, X.

292 Дражливі питання про…., с. 50.

293 Д. Бернс. Гормони в гармонії, або як не бути ворогом самому собі. Львів 1999, с. 29-30.

294 Там само, с. 13-15.

295 T. Zadykowicz. Dewiacje seksualne //Płciowość ludzka w kontekście miłości. Przesłanie moralne Kościoła. Red. J. Nagórny, M. Pokrywka. Lublin 2005, s. 243.

296 Пор.: W. Bołoz. Etyka seksualna, s. 124-126.

297 T. Zadykowicz. Dewiacje seksualne, s. 246.

298 Класифікація А. Імелінського на основі Міжнародної статистичної класифікації хвороб і проблем зі здоров’ям. Пор.: http:/pl.wikipedia.org/wiki/Parafilia

299 Пор.: H. S. Kaplan. Nuove terapie sessuali. Milano 2002, с. 94-95.

300 W. Bołoz. Etyka seksualna, s. 127-128.

301 Мастурбація – відчуття сексуального задоволення шляхом досягнення статевого збудження через порнографію чи еротичні уявлення та маніпуляція статевими органами для досягнення оргазму. Явище побутує як серед чоловіків, так і жінок.

302 Петинг – форма сексуального задоволення, яка полягає в досягненні оргазму без статевого стосунку між партнерами, а лише шляхом пестощів статевих органів.

303 Нарцисизм (або автофетишизм) – невластива любов до власного тіла, захоплення власним тілом і здобуття насолоди від самозакоханости. Назва походить від Нарциса, вродливого юнака, який – відповідно до грецького міту – закохався в самого себе, коли побачив своє відображення у воді.

304 Ексгібіціонізм (від лат. exhibitio – виставлення, представлення) – форма сексуальних відхилень, коли досягнення статевого збудження і насолоди реалізують шляхом демонстрації статевих органів особам протилежної статі поза ситуаціями статевих контактів. Нерідко це відхилення є своєрідним еквівалентом фактичної неможливости статевого акту у зв'язку з імпотенцією, особливо в людей похилого віку.

305 Фроттеризм (фр. frotter – терти, розтирати) – вид сексуального відхилення, коли людина відчуває сексуальне збудження, торкаючись до тіла чужої особи в громадських місцях (наприклад, у натовпі або переповненому транспорті). Це відхилення переважно стосується чоловіків і пов’язане з фетишизмом сідниць.

306 Вуаєризм (фр. voir – бачити, дивитися) – тривала тенденція до анонімного підглядання сексуальних дій та інтимної поведінки інших людей, що зазвичай веде до сексуального збудження і мастурбації.

307 Порнографія – перегляд матеріялів з прямим або непрямим представленням статевого стосунку, які мають на меті викликати сексуальне збудження у глядача.

308 Фетишизм – отримання сексуальної насолоди виключно завдяки наявності предмета збудження (фетиша), яким можуть стати частини тіла або деякі елементи гардеробу.

309 Зоофілія – сексуальне відхилення, яке полягає в задоволенні сексуального потягу через сексуальне співжиття з тваринами.

310 Гомосексуалізм – отримання сексуального задоволення від контакту з особою тієї самої статі.

311 Транссексуалізм – відхилення статевої ідентифікації, гранична форма комплексу неприйняття своєї статі. Характеризується тривалим поганим самопочуттям з приводу статевих ознак, які людина відчуває як невідповідні для неї. Суттєва риса транссексуалізму – неузгодженість психологічної статі з біологічною (на психологічному рівні людина відчуває себе кимось іншим, ніж це виражає її тіло). Офіційно медично-психологічна статистика не зараховує транссексуалізму до сексуальних відхилень, а розглядає як окрему категорію відхилення статевої ідентифікації.

312 Педофілія – сексуальне задоволення від контакту з дітьми; статистично поширеніша серед чоловіків.

313 Трансвеститизм – досягнення сексуальної насолоди внаслідок перевдягання в одяг особи протилежної статі. Це одна з найпоширеніших парафілій. Назву “трансвеститизм” увів в 1910 році М. Гіршфельд.

314 Тріолізм – сексуальні контакти, в яких беруть участь три або більше осіб (найчастіше – це співжиття двох жінок з одним чоловіком, хоча може бути й навпаки).

315 Геронтофілія – задоволення сексуального потягу шляхом сексуальних контактів молодих людей з літніми.

316 Конкубінат – статеве співжиття між двома особами протилежної статі, які вільні від усякого зв’язку (наприклад, перебування одного з двох у шлюбі). Близький до конкубінату феномен “молодечого співжиття” і “дошлюбного життя”.

317 Садизм – вид сексуального викривлення, в якому людина відчуває сексуальне збудження внаслідок завдання фізичного та психічного болю своєму партнерові або приниження його. Назва походить від прізвища маркіза де Сад, письменника з межі XVIII–XIX століть, який прославився барвистими описами садомазохістичної поведінки.

318 Зоосадизм – сексуальна реакція, викликана знущанням із тварин.

319 Еротофонофілія – сексуальне збудження, що виникає під час завдання смерти жертві; одна із форм садизму.

320 Мазохізм – сексуальне задоволення під впливом відчуття болю і знущання, що їх завдав партнер. Назва походить від прізвища Леопольда Захера-Мазоха, популярного письменника ХІХ століття, у повістях якого героїв часто принижували сексуальні партнерки.

321 Кровозмішання – статеві стосунки між близькими родичами, яким родинний зв’язок перешкоджає одружитися. В історії людства кровозмішання завжди вважалося тяжкою провиною. У Європі, наприклад, синоди в Х сторіччі ввели заборону статевих стосунків до 7 покоління споріднення. IV Латеранський Собор зменшив цю вимогу до 4 покоління. Через інцест виникає серйозна загроза для фізичного і психічного добра потомства. Сучасна євгеніка підтверджує давнє переконання про необхідність змішування неспорідненої крови. Іншою аргументацією проти сексуальних стосунків між близькими в межах сім’ї є специфіка родинної любови, яка має інший від подружньої любови характер. Заборона кровозмішання з’являється у Святому Письмі: Левіт 18, 6.9-13; Втор 23, 1; 27, 22; Ез 20, 11). У Новому Завіті: Мк 6, 18; 1 Кор 5, 1.

322 Проституція – статевий акт за згодою двох сторін, який відбувається поза контекстом подружнього зв’язку і навіть взагалі поза контекстом якого-небудь зв’язку і близькости. Одна особа в тій ситуації настільки перебуває під владою сексуального потягу, що намагається задовільнити його у стосунках з чужою людиною. Інша особа віддає себе за гроші, стаючи об’єктом, що приносить задоволення.

323 Ксенофілія – сексуальне задоволення від стосунку з чужою, невідомою особою.

324 Тілесне згвалтування, або сексуальне насильство, – це особливо небезпечна розпуста, оскільки вчинена проти волі жертви. Одночасно вона є провиною проти справедливости, найтяжчим порушенням основного права.

325 Ж. М. Обер. Моральне богослов’я, с. 240-241.

326 T. Zadykowicz. Dewiacje seksualne, s. 254.

327 Там само, с. 254.

328 Там само, 256-257. “Дивовижний нерозум людський! Коли спіткає нас лихо – хоч би з нашої власної вини, - ми обвинувачуємо в цьому сонце, місяць та зорі. Виходить, ніби ми – мерзотники з неминучості, дурні – за небесним велінням, падлюки, злодії, зрадники – під впливом небесних сфер, п’яниці, брехуни й розпусники – тільки тому, що мусимо коритись силам планет, а всі нещастя, які на нас спадають, ідуть від Божих рук. Премудра вигадка розпусної людини, що складає вину за свою хтивість на зірки! Мій батько впав у блуд з моєю матір’ю під сузір’ям Дракона, я народився під Великою Ведмедицею, – з цього виходить, що я жорстокий і хтивий. А тим часом я був би тим, чим є, якби й найвідочніша в небі зірка сяяла тоді, коли мене незаконно зачинали” (В. Шекспір. Король Лір. Переклад М. Рильського. Київ 1986, с. 250).

329 J. Jeżyna. Autoerotyzm (masturbacja, ipsacja, onanizm, samogwałt) // Płciowość ludzka w kontekście miłości. Przesłanie moralne Kościoła. Red. J. Nagórny, M. Pokrywka. Lublin 2005, s. 193.

330 Пор.: K. Wiśniewska-Roszkowska. Eros Zabłąkany. Warszawa 1989, s. 143.

331 Священна Конгрегація у справах віровчення. Декларація про деякі питання статевої етики Persona humana, ІХ.

332 ККЦ, № 2352.

333 Священна Когрегація Католицького Виховання. Виховні дороговкази в людській любові, № 99.

334 Л. Гридковець. Світ подружнього життя, с. 72.

335 Священна Когрегація Католицького Виховання. Виховні дороговкази в людській любові, № 96.

336 Термін впровадив у 1869 р. угорський лікар Karl Maria Kertbeny. Пор.: K. Imiliński. Seksiatria. Warszawa 1990, s. 247.

337 W. Bołoz. Etyka seksualna, s. 147-148.

338 Під кінець ХІХ ст. німецький психіятр Richard Freiher von Krafft-Ebing висунув теорію, що гомосексуалізм є психічним захворюванням. Під кінець життя він змінив думку і сформулював теорію, згідно з якою гомосексуалізм – це ефект патологічних змін у мозку людини під час пренатального періоду. Див. P. H. Kieniewicz. Homoseksualizm // Płciowość ludzka w kontekście miłości. Przesłanie moralne Kościoła. Red. J. Nagórny, M. Pokrywka. Lublin 2005, s. 203-204.

339 Пор.: T. LaHalye. Homoseksualizm. Co każdy powinien o nim wiedzieć. Lublin 1994, s. 135.

340 Пор.: J. Augustyn. Homoseksualizm. Kraków 1997, s. 17.

341 Уже тоді Іван Павло ІІ в одній зі своїх промов казав: “Резолюція вимагає узаконення морального безладу… Морально недопустимим є надання юридичної санкції гомосексуальним діям… Парламент незаконно надає юридичний характер викривленій поведінці, суперечній з Божим замислом… Не можна створити справжньої сім’ї на основі союзу двох чоловіків або двох жінок” (Jan Paweł II, Anioł Pański (20 II 1994), „L’Osservatore Romano” 1994 nr 4 s. 39).

342 Пор.: J. Bancroft. Human sexuality and its Problems. Edinburg 1989, p. 196.

343 J. Nielsen. Gender role-identity and sexual bahavior in person with sex chromosome aberration. Danish Med. Bulletin 1972, nr 19, 74.

344 Пор.: W. Bołoz. Etyka seksualna, s. 154, який посилається на дослідження Stella Hu et al. Linkage between Sexual Orientation and Chromosome Xq28 in Males But Not in Females // “Nature Genetics II” (1995), 248-256.

345 Пор.: P. Cameron. Co jest przyczyną skłonności homoseksualnej – czy może ona ulec przemianie? // Kościół wobec homoseksualizmu. Opracowania – świadectwa – dokumenty. Red. T. Huk. Warszawa 1996, s. 81.

346 Пор.: W. Bołoz. Etyka seksualna s. 156-157; Richard A. Isay. Essere omosessuali. Omosessualita maschile e sviluppo psichico. Milano 1996; P. H. Kieniewicz. Homoseksualizm, s. 203-217; J. F. Harvey. Prawda o homoseksualizmie. Wołanie wiernych. Tłum. M. Majdan. Warszawa 1999.

347 Див.: W. Bołoz. Etyka seksualna, s. 157-159.

348 Священна Конгрегація у справах віровчення. Декларація про деякі питання статевої етики Persona humana, VIII.

349 Там само. Найчастішою формою гомосексуальних контактів є взаємна мастурбація, анальні й оральні контакти. Часті зміни партнерів є причиною поширення різних захворювань, які передаються статевим шляхом.

350 Попередній документ: Конгрегація Науки Віри. Лист до Єпископів Католицької Церкви на тему душпастирства гомосексуальних осіб (1986), OR 1986 nr 10, s. 3-4.

351 R. Cohen. Wyjść na prostą. Rozumienie i uzdrawianie homoseksualizmu. Kraków 2002.

352 W. Bołoz. Etyka seksualna, s. 163-164. Por. J. Augustyn. Homoseksualizm a miłość. Kraków 1997, s. 73-100; G. Van den Aardweg. Homoseksualizm i nadzieja. Stowarzyszenie Kulturalne Fronda, Warszawa (bez roku wydania).

353 Пункт опрацьовано на основі: J. Wróbel. Transseksualizm (Aspekt etyczny). „Ateneum kapłańskie” 85:1993, t. 120, z. 2 (504), s. 302-317.

354 Орган, який є предметом операції, не загрожує здоров’ю цілого організму. Тому тут маємо дивне розуміння цього принципу. Цей принцип є виправданий, коли під словом «цілість» розуміємо не тільки організм, а й особу як цілість (отже, і психічну сферу). Таку інтерпретацію підтримує вчення Вселенського Уряду Церкви.

355 J. Gocko. Pornografia jako zagubienie sensu ludzkiej cielesności i płciowości // Płciowość ludzka w kontekście miłości. Przesłanie moralne Kościoła. Red. J. Nagórny, M. Pokrywka. Lublin 2005, s. 221.

356 Пор.: там само, s. 233-240.

357 Пор.: ККЦ, № 2354.

358 Пор.: S. Luft. Medycyna pastoralna. Warszawa 2002, s. 80.

359 Пор.: А. Kokoszka. Moralność życia seksualnego, s. 247.

360 Пор.: W. Połtawska. Rola rodziców w wychowaniu seksualnym młodzieży // Rodzina wspólnotą miłości. Kraków 1999, s. 9; Іван Павло ІІ. Лист до сімей, с. 155-161.

361 Слід пам’ятати, що, окрім позитивних рис статевого виховання, в сім’ї з’являються також негативні – особливо коли в сім’ї існують викривлені стосунки. Якщо здорова сім’я сприяє розвитку статевости дітей, то розбита може провадити до викривлень і відхилень. Молодь у віці дозрівання шукає в сімейній спільноті підтримки й допомоги. Це важко віднайти в сім’ї, в якій панує насильство, негативне ставлення одне до одного тощо.

362 Пор.: К. Майснер. Звідки беруться діти? Як розмовляти з дітьми про передавання життя. Львів 2005.

363 Пор.: J. Wilk. Pedagogika rodziny. Zagadnienia wybrane. Lublin 2002, s. 152-164.

364 Д. Мак-Давел. Ні! Допоможи своїй дитині подолати сексуальний тиск. Львів 2005, с. 32.

365 Пор.: J. Augustyn. Wychowanie seksualne w rodzinnie і w szkole. Kraków 1999, s. 46-48.

366 Папська Рада у справах сім’ї. Правда про людську статевість та її суть, № 18.