Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
HKryshtal_skrypt_2009_vypr.doc
Скачиваний:
3
Добавлен:
01.03.2025
Размер:
1 Мб
Скачать
☆

5.2.4. Етичний вимір любови

Для кращого розуміння цієї проблематики варто широко обговорити книгу К. Войтила “Любов і відповідальність”. Тут обмежимося поданням деяких цитат з цієї книги.

«У любові існує відповідальність – це відповідальність за особу, яку ми втягуємо в найтіснішу спільноту буття та дії і яка завдяки самодаруванню стає до певної міри нашою власністю. Ось чому існує також відповідальність за власну любов: чи вона настільки зріла і ґрунтовна, що в її межах не зазнає розчарування величезна довіра іншої особи й народжена з її любові надія, що, віддаючи себе, вона не втратить своєї “душі”, а, навпаки, – віднайде тим більшу повноту свого існування? Відповідальність за любов зводиться, як бачимо, до відповідальности за особу, з неї випливає і до неї повертається. З цієї причини це величезна відповідальність. Проте її величину розуміє тільки той, хто повністю усвідомлює цінність особи. Хто лише здатний реагувати на сексуальні цінності, пов’язані з особою, а не бачить цінности самої особи, той постійно змішуватиме любов з еротикою, ускладнюватиме життя собі й іншим, позбавляючи себе й інших належного сенсу любови та її суттєвого “смаку”. Цей “смак” любови невіддільний від почуття відповідальности за особу. У цьому почутті приховується турбота про її справжнє благо – квінтесенція всього альтруїзму, а водночас безпомилковий знак певного розширення власного “я”, власної екзистенції завдяки іншому “я” і його екзистенції, яка для мене близька, наче моя власна. Почуття відповідальности за іншу особу буває сповнене турботи, проте само по собі воно ніколи не є неприємним чи болісним. Адже в ньому виражається не обмеження чи зубожіння людини, а, навпаки, – її збагачення і розширення. Тому любов, відмежована від почуття відповідальности за особу, є запереченням самої себе – це, як правило, егоїзм. Чим більше почуття відповідальности за особу – тим більше справжньої любови»183.

«Справжня любов, любов, сповнена внутрішньої повноти, – це коли вибираємо особу заради неї самої, коли чоловік вибирає жінку, а жінка чоловіка не тільки як “партнера” сексуального життя, а як особу, якій хоче віддати життя. Це рішення супроводжується вібруванням у чуттєвому й емоційному досвіді сексуальних цінностей, які причетні до його психологічної чіткости, проте не від них залежить глибина рішення. “Серцевина” вибору особи має бути особова, а не сексуальна. Цінність вибору, як і цінність та справжню величину любови, перевірить життя.

Насправді життя найбільше перевіряє цей вибір тоді, коли ослабне чуттєво–афективний досвід, коли сексуальні цінності, так би мовити, перестануть діяти. Тоді залишиться тільки цінність особи і вирине на поверхню внутрішня правда любови. Якщо ця любов була справжнім даруванням і взаємоналежністю осіб, тоді вона не тільки збережеться, а й стане міцнішою та обґрунтованішою. Однак якщо це був лише збіг чуттєвости й емоцій, – тоді вона втратить свій сенс і залучені до неї особи раптовно опиняться немовби в порожнечі. Треба завжди враховувати, що кожна людська любов мусить перейти крізь якісь випробування, і щойно тоді виявиться її справжня цінність»184.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]