6.5.2.1.2. Моральна оцінка контрацепції

Аби зрозуміти моральне вчення Церкви стосовно контрацепції, слід мати на увазі все вищесказане про статевість, подружжя та відповідальне батьківство. У світлі сказаного виявляється, що контрацепція – це моральне зло, оскільки, використовуючи контрацептивні засоби або дії з контрацептивною метою, подруги самовільно розмежовують два суттєві аспекти подружнього акту – єднальний і дітородний. Тим самим вони заперечують одне з невід’ємних завдань подружжя²⁴⁸.

Енцикліка “Humanae vitae” виразно навчає, що “недопустимою є будь-яка дія чи то до подружнього акту, чи під час нього, чи в процесі розвитку його природних наслідків, яка була б спрямована на запобігання дітородженню як ціль чи як засіб (…). Ніколи не дозволено – навіть із найсерйозніших підстав – чинити зло заради добра: тобто хотіти чогось, що по своїй природі порушує моральний порядок і через те негідне людини”²⁴⁹. Ме­то­ди ко­н­т­ра­це­п­ції су­пе­ре­чать при­ро­ді чо­ло­ві­ка і жі­н­ки та їхнім найінтимнішим стосункам, а відтак суперечать Божому задумові і Його волі.

Використовуючи штучні методи регулювання зачать, людина забуває про те, що вона не є “володарем над витоками людського життя, а радше служителем встановленого Творцем плану”²⁵⁰. Саме тому можна говорити, що використання контрацепції є запереченням відповідального батьківства. Така поведінка завжди шкодить найглибшій істині самого подружнього акту та подружжя загалом, оскільки руйнує любов²⁵¹.

Подружня любов лише тоді повна й безкорислива, коли чоловік і дружина віддають себе одне одному цілковито, а не лише частково. Плідність – це інтегральна частина людського буття і особливий дар Бога, який має в собі глибокий зміст і благородну мету. Бог створив людину особою – істотою розумною, вільною, а отже, здатною дарувати себе. Тому все, що в людині тілесне, щойно тоді стає справді людським, коли поміщене в особовому вимірі – у вимірі свободи і любови. Через прийняття контрацепції у свідомості людини відбувається розділення людської сексуальности від людської особи, а також дуже часто від справжньої любови. Якщо людська сексуальність є поза сферою свободи і моралі, то справді важко обґрунтувати, чому її не використовувати заради насолоди.

Використання контрацепції пов’язане з інструменталізацією людської особи, її тіло стає предметом для вдоволення потреб іншої людини. Контрацепція зводить сексуальність до рангу товару, який може і має бути доступним тоді, коли тільки є бажання його використати, до того ж – використати без “негативних наслідків”. Простежено, що серед подруж, які застосовують контрацепцію, більший відсоток подружніх зрад. Подружня вірність – цінність, яка лежить в основі тривалого подружнього зв’язку. Якщо її бракує, подружжя найчастіше розпадається. Недарма контрацепцію називають “приємним знищенням любови” або “подарунком з країни смерти”.

Хто звертається до контрацепції, той виразно, хоч, може, невербально, говорить, що відмовляється власною силою і розумом керувати своєю сексуальністю. Контрацепція позбавляє людину свободи і є згодою на таку “філософію життя”, за якою живуть наркомани чи люди, узалежнені від алкоголю: вони пробують керувати своїм життям за допомогою хімічних засобів. Тоді людина звільняє себе від відповідальности і перекидає її на технічні засоби.

Контрацепція не захищає перед болючими наслідками невідповідального сексуального співжиття. Причому більшість контрацептивних засобів шкодить не лише фізичному, а й психічному здоров’ю: з’являється негативне ставлення до сексуального партнера, сприйняття його плідности як ворога, якого потрібно уникати. Це своєю чергою спричиняє почуття кривди, породжує страх перед статевим єднанням. У моральному аспекті – почуття провини, гріха. У дальшій перспективі це веде до розриву стосунків з іншою людиною та оточенням.

Церква, протиставляючись контрацепції, захищає інтегральність людської любови. Використання контрацепції веде до деградації цієї любови, є її приємним винищенням. Розумне і вільне керування статевим потягом вимагає аскези, аби знаки любови, властиві для подружнього життя, відповідали етичному порядкові. Таке опанування приносить сімейному життю плоди у формі гармонії і спокою, допомагає долати труднощі, егоїзм, будить взаємоповагу, а також зміцнює почуття відповідальности. Врешті, завдяки опануванню батьки мають глибший та ефективніший вплив на дітей. Проголошуючи підпорядкування людської сексуальности моральному праву, Церква бажає захистити людину від “нового чудового світу”, в якому легкий доступ до сексуальних пережиттів стає наркотиком, з допомогою якого людина прагне заповнити духовну порожнечу та відчуття беззмістовности життя²⁵².

Сьогодні багато людей вважає, що краще застосовувати контрацептиви, ніж вдаватися до аборту. Дехто твердить, що використання контрацепції зменшить кількість абортів. Насправді ж таке твердження хибне. В Америці, Франції, Польщі люди почали найбільше вимагати легалізації абортів саме тоді, коли моральна акцептація контрацепції осягнула свою вершину. І це логічно. Бо якщо хтось переконаний, що подружній акт ізольовано від можливости зачаття нового життя, то така людина – коли зачаття, однак, відбудеться – відповість агресією і знищить це життя. Якщо підводять контрацептивні засоби, за допомогою яких подружжя хотіло застерегтися від зачаття дитини, наступним кроком є аборт. Контрацепція і аборт є двома поєднаними ланками одного “ланцюга смерти”²⁵³.

Деякі гормональні контрацептиви мають ранньоабортивну дію. Вони призводять до витончення ендометрію і неспроможности імплантації ембріона, тобто є причиною викиднів у перші тижні вагітности²⁵⁴. Отже, тут не йдеться лише про пригнічення овуляції чи бар’єр для сперматозоїдів, щоб не настало зачаття. У цьому випадку зачаття дитини вже відбулося, вона вже живе і розвивається, але тільки до певного моменту. Життя дитини припиняється через дію застосованих засобів. Настає аборт, моральна оцінка якого є така ж, як і оцінка штучного переривання вагітности, проведеного іншими способами в наступні місяці вагітности.

Отож контрацепцію слід зарахувати до потужних засобів, які знищують подружню єдність. Церква, виходячи із цілісного бачення людини та її покликання, засуджує контрацепцію як моральне зло, як те, що не достойне людини, тому що нищить її гідність, знищує любов і дуже часто нищить нове життя. На контрацепцію треба дивитися ще з одного боку: не тільки як на те, що є серйозною загрозою для справжнього щастя на землі, але і серйозною загрозою для вічного щастя. Християни не можуть забувати про цю перспективу. Кожен гріх є такою загрозою, а оскільки застосування контрацепції суперечить моральному порядкові, встановленому Богом, – вона є гріхом. Церква завжди навчала, що статеве життя, так само, як і інші ділянки людського життя, підлягає нормам об’єктивного морального порядку. Цей моральний порядок запланований Богом, підпорядкування йому – виконання Божої волі та гарантія збереження людської гідности.

Допустимим без застережень з морального боку є використання засобів, які безпосередньо необхідні для лікування хвороби, навіть якщо посередньо вони мають контрацептивну дію. Це дія з подвійним наслідком (подібно, як за посередньої стерилізації)²⁵⁵.