9.2. Статеве виховання в сім’ї

Сім’я є першою спільнотою любови. Статеве виховання в сім’ї тісно пов’язане з вихованням до родинного життя і моральним вихованням³⁶¹. Воно має інтегральний характер. Батьки дають дитині теоретичні основи, переказують цінності і норми, які стоять на сторожі добра, вчать оцінювати, яка поведінка добра, а яка погана. Такий виховний процес відбувається відразу на кількох площинах (крім інформації, є практичні моделі поведінки). Сім’я є найвідповіднішим середовищем сексуального виховання, оскільки емоційні зв’язки, довіра, приклад батьків і переказувані знання дозволяють зрозуміти покликання чоловіка і жінки та їхні специфічні ролі. Дуже важливо, щоб у дітей сформувати правильне ставлення до справ статі, а не лише подати інформацію.

Батькам слід сформувати міцні, сповнені любови та довіри стосунки зі своїми дітьми, бо це найкраща атмосфера для виховання до любови, свободи, цнотливости, правди, пошани гідности особи та пошуку добра для іншої особи. І тільки таким чином вони зможуть прищепити дітям певні правила поведінки без їхнього спротиву. Якщо в сім’ї є прихильність, схвалення, доступність (час для дітей), ласка, взаємна любов між подругами, природність і невимушеність у відповідях на дитячі запитання, – то батьки на доброму шляху.

Батьки мусять пам’ятати, що основними принципами статевого виховання є правда про людину, позитивне й об’єктивне індивідуалізоване статеве виховання, (достосоване до віку і статі дитини, яке враховує пізнавальні можливості дитини), висвітлення життєвих ролей чоловіка і жінки, виховання цнотливости та свободи. Батьки мають передати дитині саму суть речей зрозуміло й переконливо.

9.2.1. Позитивний і правдивий погляд на людську статевість

Стать – це свого роду доля людини, це те, чого вона для себе не вибирала. Для віруючої людини – це воля Творця. Стать визначає покликання, життєвий шлях (наприклад, жінка покликана до материнства). Відмінність статей, така чарівна в пережитті, тісно пов’язана з відмінністю завдань, які стоять перед людиною. Відмінність завдань має позначитися на виховних методах: хлопців слід виховати так, щоб вони були надійною опорою для жінок, дівчині ж треба показувати велич материнства.

Об’єктивна правда про роль статі підказує, що вона служить переданню життя. Статевість набирає великого значення саме завдяки плідності, тобто завдяки особливій здатності передавати життя. Тіло людини набирає особливої сили, яка його переростає. Правду про плідність слід наголосити разом із відповідальністю за плідність. Слід вказати на велич – співучасть у творчій силі Бога. Щоб плідність стала джерелом справжньої радости, вона має бути підпорядкована розумові. Для цього необхідні знання з анатомії та фізіології дітородної системи. Молода людина, зорієнтована в умовах запліднення, згодом буде здатна реалізувати відповідальне батьківство. Якщо правильно дивитися на плідність, то вона породжує здивування і захоплення мудрістю Творця. І це має вести до відповідального прийняття цього дару.

Завдяки плідності чоловіка та жінки народжується дитина, яка житиме тут, на землі, і завдяки своїй безсмертній душі, отриманій від Бога, житиме також у вічності. Тому треба наголосити на відповідальності за цей конкретний вчинок, яким є статевий акт. Якщо молоді люди усвідомлять, що їхні сексуальні дії сягатимуть у вічність, – будуть обережніші. Важливо, щоб у свідомості молодої людини виникло глибоке переконання, що сексуальний акт – це людський вчинок, який підлягає повній моральній кваліфікації. Він може бути або святий і добрий, або поганий і грішний. У сфері сексуальних пережиттів деякі люди мають тенденції, аби ці дії відірвати від сфери оцінювання, відділити від моральної оцінки.

Треба також вказувати, що сексуальний акт не є виключно тілесною дією, він охоплює цілу людину, а отже – не може забракнути місця для душі. Також треба підкреслювати, що місцем повного статевого поєднання є подружжя, бо сексуальний акт – це вираження любови і відкритість на життя.

Треба також відповідно обґрунтувати норми. Норма як заборона викликає в молоді бунт, почуття кривди. Інколи заборони без пояснень можуть мати протилежний ефект. Що робити, щоб норми були прийняті? Заборона не має сили сформувати переконання, хіба якщо походить від самої людини. Тільки тоді можна мати надію на реалізацію норми, коли людина через відомі їй причини приймає рішення застосувати норму. Аби норма була прийнята, мусить бути усвідомлення, що вона не є простим позбавленням якогось добра, а, навпаки, стоїть на сторожі добра особи. Поки людина не зрозуміє, що через порушення норми вона втрачає якесь велике добро, їй важко жити за принципами (наприклад, дошлюбної чистоти). З цього огляду дуже важливий авторитет батьків та переконання, що вони, ставлячи вимоги до дитини, хочуть її блага і щастя.

Для того щоб сформувати позитивний і правдивий погляд на людську статевість, батькам треба:

• перемогти „сором”, який є прикриттям власного невміння говорити про статеві справи або виправданням бездіяльности в цій сфері;

• виробити позитивний стиль мови, що пов’язується з цілістю нашої культури в цій ділянці;

• природности (а не штучних уроків), що виростає з уміння помічати потреби дитини з її запитань;

• cпокою в складних ситуаціях (особливо якщо батьки зауважать якісь проблеми, треба мати відвагу порадитись із компетентними особами);

• конфіденційности та правди у відповідях (відповіді на взірець “тебе приніс лелека” або “знайшли в капусті” не дають змоги налагодити добрий контакт з дітьми, підривають довіру до батьків і змушують дітей черпати інформацію з інших джерел).