Питання для самоконтролю:

1. Обгрунтуйте економічний зміст .визначення та структуру грошових коштів за національними стандартами бухгалтерського обліку.

2. Висвітліть методику первинного. Аналітичного і синтетичного обліку готівки в касі у національній валюті.

3. Що таке ліміт готівки в касі?

4. У чому полягають особливості обліку касових операцій в іноземній валюті?

5. Операційні та неопераційні курсові різниці: методика відображення в обліку.

6. Поточний рахунок в банку :порядок відкриття та проведення розрахунків.

7. Висвітліть методику первинного, аналітичного і синтетичного обліку грошових коштів на поточному рахунку в банку.

8. Назвіть та охарактеризуйте форми безготівкових розрахунків.

9. Інші рахунки в банку, необхідність і порядок їх відкриття.

10. Висвітліть методику обліку грошових коштів на інших рахунках в банку.

11. Інші грошові кошти: зміст і методика обліку.

Розділ 2. Облік поточної дебіторської заборгованості

2.1. Змістові характеристики та оцінка дебіторської заборгованості

2.2. Облік розрахунків з покупцями і замовниками

2.3. Облік сумнівної дебіторської заборгованості

2.4. Облік розрахунків з іншими дебіторами

1. Змістові характеристики та оцінка дебіторської заборгованості

За результатами розрахунків з іншими юридичними або фізичними особами одночасно з передачею майна, виконанням робіт, наданням послуг тощо підприємство не завжди отримує грошові кошти. У зв'язку із цим у нього виникає дебіторська заборгованість.

Дебіторська заборгованість визначається як сума заборгованості дебіторів підприємству на певну дату. Дебітори - це юридичні та фізичні особи, які внаслідок минулих подій заборгували підприємству певні суми грошових коштів, їх еквівалентів або інших активів. Дебіторами можуть бути як юридичні, так і фізичні особи.

Дебіторська заборгованість відображається у формі 1”Баланс” у складі активів. Активи – це ресурси, які контролюються підприємством, від використання яких очікується економічна вигода в майбутньому. Від дебіторської заборгованості економічна вигода виражається в тому, що підприємство в результаті її погашення розраховує рано чи пізно отримати грошові кошти чи їх еквіваленти. Відповідно дебіторську заборгованість можна визнати активом лише за умови її погашення боржником. Якщо такої ймовірності немає, то суму дебіторської заборгованості слід списати. Якщо дебіторську заборгованість неможливо достовірно оцінити, тобто визначити її суму, вона не може бути визнана активом і не повинна відображатися в балансі.

Одним з методичних нормативних інструментів, що регламентує визнання, оцінку та облік дебіторської заборгованості, є ПСБО 10 «Дебіторська заборгоаність", відповідно до якого дебіторська заборгованість поділяється на довго- та короткострокову.

Довготерміновою дебіторською заборгованістю визнається заборгованість, яка не виникає в ході нормального операційного циклу і буде погашена після 12-ти місяців з дати балансу.( У ПСБО 2 дається визначення операційного циклу – це проміжок часу між придбанням запасів для здійснення діяльності й отриманням коштів від реалізації виробленої з них продукції або товарів і послуг. Звичайно операційний цикл не перевищує 12 місяців, але за деякими видами діяльності він може продовжуватися більше одного року. Незважаючи на це, заборгованість, що виникла в ході такого операційного циклу, все одно визначається не довгостроковою, а поточною.)

Поточна дебіторська заборгованість – заборгованість, що виникає в ході нормального операційного циклу або буде погашена протягом 12-ти місяців.

З наведеного вище слід зробити висновок, що оскільки віднесння заборгованості до поточної чи довготтермінової прив”язане до дати балансу, то на вказану дату слід переглядати довгострокову заборгованість за окремими дебіторами за термінами її погашення. Якщо виявиться, що до терміну погашення залишилося менше 12 місяців, колишню довгострокову заборгованість слід відобразити як поточну.

Наприклад, в балансі станом на 31 березня числиться заборгованість працівника за наданою йому позикою, термін погашення якої – 10 травня наступного року. У звітності за 1-й квартал поточного року така заборгованість повинна відображатися як довгострокова, оскільки буде погашена за 13 місяців. Проте у звіті за 2-й квартал поточного року дана заборгованість повинна бути визнана короткостроковою, оскільки її погашення відбудеться через 10 місяців.

Для обліку сум дебіторської заборгованості застосовується декілька видів оцінок.

1. Дисконтована вартість майбутніх платежів, що очікуються для погашення цієї заборгованості.

Оцінка за дисконтованою вартістю майбутніх платежів застосовується виключно за договорами фінансової оренди між орендарем та орендодавцем. Сума таких платежів повинна відображатися в сумі чистих інвестицій в оренду, що дорівнює загальній сумі мінімальних орендних пяатежів і негарантованої ліквідаційної вартості за вирахуванням незаробленого фінансового доходу.

2. Чиста реалізаційна вартість.

Оцінка за чистою реалізаційною вартістю застосовується для поточної дебіторської заборгованості за продукцію, товари, роботи і послуги. Суть її полягає в наступному.

Підприємство, відвантажуючи продукцію або товари, виконуючи роботи або надаючи послуги, не завжди отримує оплату від покупців і замовників негайно. Воно йде на певний ризик з метою збільшення обсягів своєї реалізації. По-суті, підприємство надає своїм покупцям комерційний кредит. У таких умовах завжди залишається ймовірність того, що оплата від покупця не надійде. У той же час відповідно до принципу нарахування в момент відвантаження товарів (продукції,робіт,послуг), підприємство повинне визнати дохід від реалізації. У дохід включаються також борги, що, імовірно, ніколи не будуть оплачені. Це призводить до того, що реальний дохід, який отримає підприємство в майбутньому, необгрунтоване завищується на суму зазначених боргів. Тому при визнанні доходу від реалізації його необхідно зменшити на суму сумнівних боргів. Цього вимагає і принцип обачності, згідно з яким не можна завищувати доходи.

Відмітимо, що для оцінки суми сумнівних боргів існують спеціальні методики, відповідно до яких підприємство формує резерв сумнівних боргів. Таким чином, поточна дебіторська заборгованість за продукцію, товари, роботи і послуги в момент визнання її активом збільшує дохід від реалізації та оцінюється за первинною вартістю. Але на дату балансу її сума повинна бути зменшена на величину резерву сумнівних боргів. До підсумку балансу заборгованість включається за чистою реалізаційною вартістю, що являє собою різницю між первісною вартістю поточної дебіторської заборгованості і сумою резерву сумнівних боргів. Проте, якщо жодна із сум дебіторської заборгованості не є сумнівною, чиста реалізацій вартість такої заборгованості дорівнює її первісній вартості.

3. Первісна вартість.

Оцінка за первісною вартістю застосовується для всіх видів довгострокової і поточної дебіторської заборгованості, які не є заборгованістю за продукцію, товари, роботи чи послуги, або очікуваними платежами за договорами фінансової оренди. Для цих видів заборгованості резерв сумнівних боргів не створюється.

Таким чином, оцінка дебіторської заборгованості залежить від виду дебіторської заборгованості. Залежно від виникнення дебіторська заборгованість поділяється на:

• дебіторську заборгованість за роботи, товари, послуги (облік розрахунків з покупцями і замовниками);

• векселі отримані;

• дебіторську заборгованість за розрахунками;

• іншу поточну дебіторську заборгованість.

Така класифікація лежить в основі організації обліку дебіторської заборгованості.