3.3. Порядок нарахування заробітної плати та інших виплат

На деяких підприємствах оплата праці здійснюється натурою. У цьому випадку нарахування заробітної плати здійснюється традиційно, а на виплату зарплати складається платіжна відомість, на титульній сторінці якої фіксується вид продукції, товару, що видаватимуться в рахунок оплати, а також ціна за одиницю. Таким чином, виходячи із суми нарахованої заробітної плати, у відомості визначається кількість продукції , товарів, що належить видати на руки працівникам в рахунок заробітної плати . Для цього необхідно суму нарахованої заробітної плати поділити на ціну за одиницю продукції, товарів тощо.

Розрахунки по заробітній платі з працівниками можна здійснюватися за одним з наступних варіантів:

А) по розрахунково-платіжній відомості, яка одночасно використовується для виплати по ній заробітної плати.

Слід зауважити, що на невеликих підприємствах, у тих випадках, коли механізм розподілення заробітної плати за виробничими підрозділами не ускладнюється, розрахунково-платіжна відомість може виписуватись в одному примірнику. В інших випадках відомість виписується у 2-х примірниках , при чому платіжним документом є 1-й екземпляр.

Б) по розрахунковій відомості та окремій платіжній відомості. В даному випадку нарахування заробітної плати на основі первинних документів проводиться у розрахунковій відомості, а виплата з каси здійснюється по платіжній відомості, у якій виноситься лише прізвище, ім”я , по-батькові працівника та сума зарплати на руки.

В) за спеціальними аркушами розрахунку заробітної плати, які виписуються для кожноо працюючого за розрахунковий період. Записи розрахунків по зарплаті виконуються під копірку у 2-х примірниках. Суми до видачі переносяться з форми розрахунку у платіжну відомість.

У розрахункові відомості включаються усі виплати, що входять у фонд заробітної плати і окремі, що не входять у нього, але зараховуються до середньої заробітної плати і обкладаються прибутковим податком ( допомоги по тимчасовій втраті працездатності, премії, відпускні).

Не включаються у розрахункові відомості виплати, що не зараховуються до фонду оплати праці; одноразові допомоги , добові. Ці суми виплачуються окремо по платіжних відомостях чи по видаткових касових ордерах.

Методика нарахування. Для розрахунку погодинноі заробітної плати необхідно знати розряд, погодинну тарифну ставку даного розряду і кількість відпрацьованих годин за табелем.

При розрахунку заробітної плати за посадовим окладом, необхідно знати кількість відпрацьованих днів та кількість робочих днів місяця. Розраховується сума середньоденного заробітку. Якщо відпрацьована неповна кількість робочих днів, середньоденний заробіток множать на кількість відпрацьованих днів.

Приклад. Посадовий оклад працівника - 1000 гри. Робочих днів у звітному місяці - 25, фактично відпрацьовано працівником - 20 день. Середньоденний заробіток - 40 грн. (1000 грн. : 25). Сума погодинного заробітку - 800 грн. (40 х 20).

При відрядній оплаті праці та індивідуальному виконанні робіт сума заробітку визначається множенням кількості виготовленої продукції (виконаних робіт, послуг), зазначених у відповідних первинних документах, на встановлену розцінку за одиницю роботи.

При бригадній формі організації праці заробітна плата і премії за виконану роботу нараховуються всій бригаді, а потім розподіляються між членами бригади пропорційно до відпрацьованих кожним робітником годин з урахуванням їх кваліфікації (розряду). Для цього роблять розрахунок у такій послідовності: 1) спочатку множенням відпрацьованої кількості годин кожним робітником на їх погодинні тарифні ставки і підсумком цих добутків знаходять заробіток бригади за тарифними ставками; 2) потім визначають відношення відрядного заробітку бригади до заробітної плати її членів за тарифними ставками (коефіцієнт виробітку); 3) множенням заробітку за тарифною ставкою кожного члена бригади за фактично відпрацьований час на коефіцієнт виробітку визначають відрядний заробіток окремих членів бригади.

Оплата праці за понадурочний час здійснюється відповідно до ст.106 КЗпП України в подвійному розмірі погодинної ставки (при погодинній оплаті праці); при відрядній оплаті праці нараховується доплата в розмірі 100% тарифної ставки робітника відповідної кваліфікації, оплата праці якого здійснюється за погодинною формою, - за всі відпрацьовані понадурочні години.

Нарахування відпускних здійснюють шляхом ділення сумарного заробітку за останні перед настанням відпустки 12 місяців (або менший фактично відпрацьований період) на відповідну кількість календарних днів року (або менший відпрацьований період), за винятком святкових і неробочих днів, встановлених законодавством, і множенням визначеного в такий спосіб середньоденного заробітку на кількість календарних днів відпустки.

При нарахуванні допомоги по тимчасовій непрацездатності, оплаті відпусток по вагітності і пологах середньомісячна заробітна плата визначається виходячи з виплат за останні два календарних місяці.

Працівникам, які відпрацювали на підприємстві менше двох місяців, середня заробітна плата визначається виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

Якщо протягом останніх двох місяців працівник не працював, заробітна плата визначається виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Час, протягом якого відповідно з чинним законодавством або з інших поважних причин працівник не працював і за ним не зберігався заробіток або зберігався частково, з розрахункового періоду виключається.

Крім того, не враховуються виплати за час, протягом якого зберігався середній заробіток працівника (за час виконання державних і громадських обов'язків, щорічної і додаткової відпустки тощо), а також допомога по тимчасовій непрацездатності.

Нарахування допомоги по тимчасовій втраті працездатності здійснюється, виходячи із середньоденного заробітку, визначеного шляхом ділення суми нарахованої заробітної плати за попередні два місяці на кількість робочих днів за цей період та множенням середньоденного заробітку на кількість робочих днів терміну хвороби (відповідно до листка непрацездатності).

Для отримання відомостей про заробіток працюючого за попередні періоди рекомендується вести особовий рахунок, у якому, окрім загальних відомостей про працівника щомісячно відображають суми нарахованого заробітку за видами.

Нарахування основної та додаткової оплати праці здійснюється станом на останню робочу дату місця. Виплата – два рази на місяць.

Необхідність виплати заробітної плати два рази на місяць обумовлена вимогами статті 115 Кодексу законів про працю України та статтею 24 Закону України «Про оплату праці» №108/95-ВР від 24.03.1995, згідно яких:

• заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата;

• розмір заробітної плати за першу половину місяця визначається колективним договором або нормативним актом роботодавця, але не менше оплати за фактично відпрацьований час з розрахунку тарифної ставки (посадового окладу) працівника.

Міністерство праці та соціальної політики у своєму Листі №912/13/155-10 від 09.12.2010 роз’яснює, що заробітна плата, за першу половину місяця (15 календарних днів) має виплачуватись в період з 16 по 22 число, а за другу – з 1 по 7 число.

Виплата авансу за роботу у першій половині місяця при усіх варіантах нарахування заробітної плати здійснюється за платіжною відомістю. Сума авансу розраховується, виходячи із даних табеля про відпрацьований час і тарифної ставки. Аванс пізніше утримується із заробітної плати працівників, нарахованої за місяць.

Утримання із заробітної плати. З 2011 року утримання із заробітної плати працівників здійснюються у вигляді єдиного соціального внеску (ЄСВ), ставка якого складає 3,6% від суми нарахованої заробітної плати (п.7 ч.1 ст.8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» №2464-VI від 08.07.2010) та податок на доходи фізичних осіб, який складає 15% від суми нарахованої заробітної плати, зменшеної на суму єдиного внеску на загальнообов’язкове соціальне страхування та податкової соціальної пільги (п.164.6 Податкового кодексу). Окрім обов»язкових загальнодержавних утримань можуть мати місце утримання за виконавчими листками (аліменти тощо); за рішенням адміністрації (у відшкодування втрат від браку, нестачі матеріальних цінностей тощо).

Відповідно до Закону України «Про оплату праці» загальна сума утримань не повинна перевищувати 20% (а в окремих випадках, передбачених законодавством, - 50%) суми заробітку. Ці обмеження не поширюються на утримання із заробітної плати при відбуванні покарання у вигляді виправних робіт, а також при стягненні аліментів на неповнолітніх дітей.

В той же час роботодавець повинен робити нарахування на фонд оплати праці, які складають суму від 36,76% до 49,7%, в залежності від класу професійного ризику виробництва (п.5 ст.8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» №2464-VI від 08.07.2010).