3. Облік сумнівної та безнадійної дебіторської заборгованості

Якщо зобов’язання з оплати реалізованих товарів (робіт, послуг) не виконуються вчасно, виникає ймовірність, що дебіторська заборгованість взагалі не буде погашена . Іншими словами, виникає сумнів щодо отримання нарахованих доходів. У П(с)БО 10 така заборгованість називається сумнівною - поточна дебіторська заборгованість, щодо якої є невпевненість у її погашенні боржником. Більше того, будь-яка заборгованість, як довгострокова, так і поточна, у якийсь момент може бути визнана підприємством безнадійною. Безнадійною дебіторською заборгованістю визнається поточна дебіторська заборгованість, щодо якої є впевненість у її неповерненні дебітором або за якою минув термін позовної давності.

Зауважимо, що до 2000 року в національному бухгалтерському обліку було відсутнє поняття безнадійної заборгованості, хоч і було передбачене списання на збитки підприємства сум дебіторської заборгованості, за якою закінчився строк позовної давності або щодо якої є документальне підтвердження про неможливість її погашення, тобто документи, видані судовими органами.

На сьогодні для того, щоб визнати в бухгалтерському обліку дебіторську заборгованість безнадійною, не потрібно документального підтвердження. Досить, щоб була виконана одна з умов:

• закінчився строк позовної давності (3 роки);

• існує впевненість у тому, що боржник не погасить свою заборгованість.

Що таке "впевненість" у цьому випадку, П(С)БО 10 не уточнює, але можна передбачити, що коли підприємство-боржник оголошене банкрутом, то підприємство-кредитор може списати його заборгованість як безнадійну, знаючи, що майна банкрута не вистачить для погашення заборгованості.

Безнадійна дебіторська заборгованість за продукцію, товари, роботи або послуги списується в момент її визнання за рахунок резерву сумнівних боргів, який формується на дату балансу на підставі даних бухгалтерського обліку минулих звітних періодів. При створенні резерву сумнівних боргів збільшуються інші витрати операційної діяльності, а списання безнадійної заборгованості відбувається не за рахунок зменшення раніше нарахованого доходу, а за рахунок зменшення нарахованого резерву сумнівних боргів.

Резерв сумнівних боргів формується підприємством на дату балансу, одночасно збільшуючи витрати звітного періоду. За рахунок створеного резерву будуть списуватися безнадійні борги наступного року. Таким чином, метод списання безнадійної заборгованості за рахунок резерву сумнівних боргів відрізняється від методу прямого списання. Очевидно, що при застосуванні першого методу витрати визнаються раніше, що відповідає принципу обачності, згідно з яким витрати не можна занижувати.

Величина резерву сумнівних боргів визначається за одним із методів:

1) застосування абсолютної суми сумнівної заборгованості;

2) застосування коефіцієнта сумнівності.

Перший метод передбачає аналіз рахунків дебіторської заборгованості покупців в розрізі кожного підприємства. Його рекомендується використовувати тим підприємствам, котрі добре проінформовані про платоспроможність своїх покупців (при цьому кількість останніх є невеликою).

Приклад1. Дані про дебіторську заборгованість покупців підприємству “Фортуна” станом на 1.01.2012 pоку:

Підприємство А – 20000.00 грн;

Підприємство Б – 10000,00 грн;

Підприємство В - 15000,00 грн;

Всього - 45000,00 грн.

На підприємстві «Фортуна» проаналізовано платоспроможність усіх покупців і виявлено, що Підприємство Б навряд чи розрахується за своїми боргами. Сумнівність визначено у розмірі 50%. Тому на суму заборгованості цього підприємства створюється резерв сумнівних боргів у розмірі 5000 грн.

За методом застосування коефіцієнта сумнівності величина резерву розраховується множенням суми залишку дебіторської заборгованості на початок періоду на коефіцієнт сумнівності. При цьому коефіцієнт сумнівності може розраховуватись такими способами:

• класифікація дебіторської заборгованості за строками непогашення;

• визнання питомої ваги безнадійних боргів у чистому доході;

• визначення середньої питомої ваги списаної протягом періоду дебіторської заборгованості у сумі дебіторської заборгованості на початок відповідного періоду за попередні роки.

Суть першого способу зводиться до групування дебіторської заборгованості за строками її непогашення та визначенням коефіцієнта сумнівності для кожної групи. Для того, щоб встановити коефіцієнт сумнівності, потрібно проаналізувати фактичні суми безнадійної дебіторської заборгованості за продукцію (роботи, послуги) за попередні періоди.

Аналізувати потрібно дані попередніх періодів за один, два або три роки. Більшу кількість років для аналізу брати недоцільно у зв’язку з тим, що економічна ситуація за такий великий відповідно період суттєво змінюється, що впливає на платоспроможність контрагентів.

Приклад.2. Визначимо резерв сумнівних боргів для ТзОВ "Фортуна", дебіторська заборгованість якого станом на 31.12.2011 року становить 500000 грн. з наступним розподілом за строками її непогашення:

група 1 (1-30 днів) - 300000 грн.;

група 2 (31-60 днів) - 150000 грн.;

група 3 (більше 60 днів) - 50000 грн.

Залишок резерву сумнівних боргів до складання балансу станом на 31.12.2011 року - 10000 грн. Дані про стан дебіторської заборгованості підприємства за попередні три роки наведено у таблиці 2.2 .

Таблиця 2.2