Основні поняття та визначення:

Забезпечення ― особливий вид зобов’язань, які самостійно формуються підприємством  (резервуються кошти в якості внутрішніх джерел фінансування для відшкодування наступних (майбутніх) операційних витрат.

Резерв відпусток – резерв, що створюється з метою рівномірного включення майбутніх витрат на виплату відпусток до витрат звітного періоду (наприклад, місяця).

Цільове фінансування - спрямування фінансових ресурсів на певні, чітко визначені потреби (заходи).

Гуманітарна допомога - цільова адресна безоплатна допомога в грошовій або натуральній формі у вигляді безпосередньої фінансової допомоги або добровільних пожертвувань, а також допомога у вигляді виконання робіт, надання послуг.

Субсидії – кошти, що надаються юридичній особі на умовах пайового фінансування цільових засобів, програм і проектів.

Субвенції – кошти, що надаються на умовах повного фінансування цільових заходів, програм, проектів. Різновидом таких асигнувань можуть бути державні гранти.

Грант - безоплатне фінансування наукових досліджень, дослідно-конструкторських робіт, навчання, лікування та на інші цілі з подальшим звітом перед грантором про використання виділених ним коштів. Гранти можуть надаватися і недержавними структурами, у тому числі міжнародними організаціями.

Державні дотації – державні кошти, що спрямовуються на підтримку заданого рівня регульованих цін на окремі види товарів і послуг, що реалізуються населенню, на підтримку відносно невисокого рівня .

Питання для самоконтролю:

1. Економічний зміст та види забезпечень та цільового фінансування.

2. Облік забезпечення резерву відпусток.

3. Облік формування резерву на додаткове пенсійне забезпечення.

4. Облік інших забезпечень.

5. Облік цільового фінансування.

Розділ 7. ОБЛІК ВЛАСНОГО КАПІТАЛУ

7.1. Змістові та класифікаційні характеристики власного капіталу

7.2. Облік статутного капіталу

7.3. Облік пайового капіталу

7.4. Облік додаткового капіталу

7.5.Облік резервного капіталу

7.1.Змістові та класифікаційні характеристики власного капіталу

Капітал підприємства за джерелами формування поділяється на власний та позиковий. Складовими власного капіталу є: статутний (акціонерний) капітал, додатковий капітал, резервний капітал та нерозподілений прибуток.

Позиковий капітал формується з фінансових кредитів та облігаційних позик.

Загалом структуру капіталу підприємства зображено схематично (Рисунок 7.1.).

Капітал підприємства

Позиковий Власний

Статутний

Фінансові кредити

Додатковий

Облігаційні

позики

Резервний

Нерозподілений прибуток

Рис.7.1. Структура капіталу підприємства

Власний капітал є основою для початку і продовження господарської діяльності будь-якого підприємства, є одним із найістотніших і найважливіших показників, оскільки вико­нує такі функції:

• самостійності і влади – розмір власного капіталу визначає ступінь незалежності та впливу його власників на підприємство;

• відповідальності і захисту прав кредиторів - відображений в балансі підприємства власний капітал є для зовнішніх користувачів мірилом відносин відповідальності на підприємстві, а також захистом кредиторів від втрати капіталу;

• довгострокового кредитування – перебуває в розпо­рядженні підприємства необмежений час;

• фінансування ризику – власний капітал використо­вується для фінансування ризикових інвестицій, на що можуть не погодитись кредитори;

• кредитоспроможності – при наданні кредиту, за інших рівних умов, перевага надається підприємствам з меншою кредиторською заборгованістю і більшим власним капіталом;

• компенсації понесених збитків – тимчасові збитки мають погашатись за рахунок власного капіталу;

• розподілу доходів і активів – частки окремих власників у капіталі є основою при розподілі фінансового результату та майна при ліквідації підприємства.

• Утворення (формування) власного капіталу можливе двома шляхами:

• внесенням власниками підприємства грошових коштів та інших активів;

• накопиченням суми доходу, що залишається на підпри­ємстві.

• За формами власний капітал поділяється на дві категорії:

• інвестований (вкладений або сплачений капітал);

• нерозподілений прибуток.

Інвестований капітал – сума простих та привілейо­ваних акцій за їх номінальною (оголошеною) вартістю, а також додатково вкладений капітал, який також може бути поділений за джерелами утворення.

Нерозподілений прибуток – це частина чистого прибут­ку, що не була розподілена між акціонерами.

За рівнем відповідальності власний капітал поділя­ється на:

• Статутний капітал, сума якого визначається в уста­новчих документах і підлягає обов'язковій реєстрації у державному реєстрі господарюючих одиниць;

• Додатковий капітал (нереєстрований) – це додатково вкладений капітал, резервний капітал та нерозподілений прибуток.

Функції Статутного і Додаткового капіталів різні. Статутний капітал – це первісне джерело інвестування і формування майна підприємства. На відміну від Додаткового капіталу Статутний капітал забезпечує регулювання відносин власності та управління підприємством, його розмір не може бути меншим за встановлену законодавством суму. Статутний капітал – це зафіксована в установчих документах загальна вартість активів, які є внеском власників (учасників) до капіталу підприємства.

Власник, вкладаючи кошти в підприємство, очікує, що у майбутньому вкладений ним капітал зросте. Отриманий підприємством прибуток і означає приріст цього капіталу.