2.6.Облік інших обов»язкових платежів

Окрім ПДВ та податку на прибуток підприємства, ПДФО до основних обов»язкових платежів відносяться акцизний збір; збір за першу реєстрацію транспортного засобу; екологічний податок; плата за землю.

Інші обов»язкові платежі мають галузевий характер:рентна плата за транспортування нафти і нафтопродуктів агістральними нафтопроводами та нафтопродуктопроводами, транзитне ранспортування трубопроводами природного газу та аміаку територією України; ентна плата за нафту, природний газ і газовий конденсат, що видобуваються в Україні; плата за користування надрами;збір за користування радіочастотним ресурсом України; збір за спеціальне використання води; збір за спеціальне використання лісових ресурсів; фіксований сільськогосподарський податок; збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства; мито; збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію, крім електроенергії, виробленої кваліфікованими когенераційними установками; збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності.

Розгдянемо особливості нарахування та сплати основни х податкових платежів.

Податок на землю. У відповідності зі ст. 206 Земельного кодексу використання землі в Україні є платним. Об’єктом плати є земельна ділянка, а також земельна частка (пай). Плата за землю стягується у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначаються, виходячи з грошової оцінки земель. Земельний податок сплачують власники і землекористувачі земельних ділянок (часток) із дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. Права на земельну ділянку виникають у власника або користувача після одержання документа, що засвідчує право власності або право постійного користування земельною ділянкою, і його державної реєстрації. Таким документом для власника земельної ділянки є Державний акт на право власності на земельну ділянку, а для землекористувача - Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою.

Розмір земельного податку не залежить від результатів господарської діяльності власників землі і землекористувачів.

За своїм призначенням землі поділені на три основні групи:

1. землі сільськогосподарського призначення - землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, проведення сільськогосподарської науково-дослідної і навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури або призначені для цих цілей;

2. землі населених пунктів - земельні ділянки в межах населених пунктів, що використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об’єктів загального користування;

3. землі промисловості, транспорту, зв’язку, оборони й іншого призначення, а також землі природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного призначення і землі лісового і водного фондів, розташовані за межами населених пунктів.

З метою оподатковування землі можна розділити на дві категорії:

1. землі, грошова оцінка яких проведена. Для них ставки податку встановлюються у відсотках від цієї оцінки в залежності від призначення землі;

2. землі, грошова оцінка яких не проведена. Для них розмір податку на землю залежить від площі земельної ділянки з урахуванням її місця розташування.

Грошова оцінка земельних ділянок здійснюється органами Державного комітету з земельних ресурсів і уповноваженими ним організаціями. Дані про грошову оцінку землі мають у своєму розпорядженні відділи земельних ресурсів при місцевих органах виконавчої влади.

Таким чином, ставка податку на землю є диференційованою, встановлюється за місцем розташування юридичної особи. Декларується цей податок 1 раз на початку року. Сплата може проводитись поквартально.

Відповідно до п. 18 П(С)БО 16 сума податку на землю включається до складу адміністративних витрат, тому що до них відносяться податки, збори й інші передбачені законодавством обов’язкові платежі, крім податків, зборів і обов’язкових платежів, що включаються у виробничу собівартість продукції, робіт, послуг. Тому в бухгалтерському обліку податок на землю варто враховувати на рахунку 92 "Адміністративні витрати".

Акцизний збір - це вид платежу до бюджету, який встановлюється на товари народного споживання, що не є першою життєвою необхідністю (лікеро-горілчані вироби, сигарети, килими і килимові вироби, легкові автомобілі та інші). Перелік підакцизних товарів і розмір акцизного збору встановлюється Верховною Радою Украіни. Джерелом сплати акцизного збору є дохід від реалізації. Сума цього податку нараховується: Д-т 70 К-т 641 . Сплата: Д-т 641 К-т 311.

Для розрахунків за податками та платежами до бюджету в обліку застосовуються активно-пасивний рахунок № 64 «Розрахунки з податків та платежів».

За кредитом рахунка відображаються суми фактично утриманих та нарахованих податків і платежів до бюджету. За дебетом відображається факт перерахування податків та платежів у дохід бюджету (Рис.2.1).

Розрахунки за податками і платежами
Д-т	К-т
Погашення заборгованості за податками і платежами	Кредиторська заборгованість за нарахованими податками

Рис. 2.1. Схема обліку на рахунку 641»Розрахунки за податками і платежами»

Аналогічно обліковуються зобов’язання перед бюджетом за іншими платежами. Аналітичний облік за рахунком 64 «Розрахунки за податками і платежами» ведеться за видами платежів до бюджету.

Основні терміни та визначення

Система оподаткування - сукупність податків і зборів до бюджету та державних цільових фондів, що справляються у встановленому законами України порядку.

Податкова система – це сукупність правових норм, що регулюють розміри, форми, методи і терміни стягнення податків і платежів, які мають податковий характер і необхідні державі для виконання її функції.

Акцизний збір - це вид платежу до бюджету, який встановлюється на товари народного споживання, що не є першою життєвою необхідністю

Податкове зобов”язання (ПЗ) – сума ПДВ, яку підприємство – продавець нараховує на кожному етапі реалізації товарно-матеріальних цінностей, робіт, послуг у розмірі 20% до відпускної ціни.

Податковий кредит з ПДВ (ПК) – сума ПДВ, на яку підприємство має право зменшити собі податкове зобов”язання за звітний період.

ПДФО – податок з доходів фізичних осіб.

Податкова різниця - різниця, яка виникає між оцінкою і критеріями визнання доходів, витрат, активів, зобов'язань за положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку та доходами і витратами, визначеними податковим законодавством.

Податковий прибуток (збиток) - сума прибутку (збитку), визначена за податковим законодавством об'єктом оподаткування за звітний період.

Постійна податкова різниця - податкова різниця, яка виникає у звітному періоді та не анулюється в наступних звітних податкових періодах.

Тимчасова податкова різниця - податкова різниця, яка виникає у звітному періоді та анулюється в наступних звітних податкових періодах.

Відстрочені податкові зобов’язання – це суми податку на прибуток, яка підлягає сплаті в майбутніх періодах відповідно до суми оподатковуваних тимчасових різниць .

Відстрочений податковий актив – це сума податку на прибуток, що підлягає відшкодуванню в майбутніх періодах.