12.Охарактеризувати міжнародні, субрегіональні, регіональні та національні стратегії інформаційного суспільства: спільні та відмінні характеристики.

Інформаційне суспільство – одне з численних понять низки концепцій, які конкретизують теорію постіндустріального суспільства (Даніель Белл). Найбільш репрезентованими є концепція її «третьої хвилі» (Елвін Тофлер) та Інформаційного суспільства. (Лайнон, Масуда). Проміжне місце між ними займає теорія технотронного суспільства (Бжезинський).

Розробка флагманської міжурядової програми ЮНЕСКО «Інформація для всіх» була розпочата у 2000 році, і восени 2001 року ця Програма була прийнята на 31-й сесії Генеральною конференціі ЮНЕСКО. Концепція Програми - це уявлення про світ, в якому кожна людина має доступ до інформації, важливої для неї, і в якому вона має можливість і необхідні навички використання отриманої інформації для вирішення життєво важливих проблем і побудови більш досконалого суспільства. Програма ЮНЕСКО «Інформація для всіх 2008-2013» включає такі основні напрямки: сприяння формуванню масиву знань про важливу роль інформації в розвитку поряд з обміном ефективним досвідом; зусилля з обліку інформаційної політики в рамках політики розвитку; надання підтримки шляхом фінансування проектів новаторських форм використання інформації з метою розвитку; співпрацю з Міжнародною програмою розвитку комунікації;

Результатами обох етапів стало прийняття декількох важливих документів: «Декларації принципів побудови інформаційного суспільства: глобальна задача нового тисячоліття», «Плану дій з побудови інформаційного суспільства», «Туніського зобов’язання», «Туніської програми для інформаційного суспільства». Декларація принципів містила стратегію міжнародної програми, яка включала критерії інформаційного суспільства як нового етапу розвитку людства з охопленням усіх країн світу та створення глобального інтелектуального потенціалу для вирішення проблем, що стосуються всього людства, зазначала необхідність забезпечення загальних прав людини, права на доступ до інформаційних ресурсів, розвитку науки з інформаційних технологій та їх вплив на всі сфери життєдіяльності людства, зазначала виникнення нових форм співробітництва, важливість забезпечення економічного зростання та подолання цифрового розриву. План дій містив загальні кроки, які має здійснити кожна держава для побудови глобального інформаційного суспільства: створення системи е-врядування, розбудова інформаційної інфраструктури, розвиток інтелектуального потенціалу з високих технологій, побудова системи інформаційної безпеки, розвиток е-освіти, е-медицини, е-зайнятості, е-охорони довкілля, науки і культури, інформатизації сільського господарства.

Кожен з 5 основних географічних регіонів світу – Європейський, Африканський, АТР, Латинської Америки та Близького Сходу – має свої особливості розвитку, а також економічної, політичної, культурної систем, що спричинює необхідність розробки власних стратегій побудови і.с. Субрегіональні стратегії створюються об’єднаннями декількох близьких за розвитком та умовами країн великого регіону. Як правило, такі стратегії передбачають спільне вирішення декількома країнами певних питань, тісну кооперацію та обмін досягненнями. План дій базується на проголошених у регіональних та міжнародних стратегіях цілях і ставить своєю метою, в першу чергу, досягнути такого рівня розвитку, який дозволив би робити вагомий внесок у спільний розвиток інформаційного суспільства в рамках всього регіону та світу.

Національна стратегія є тим документом, який відображає стан, цілі, завдання та методи контролю за їх виконанням в інформаційній сфері країни. Кожна держава світу покликана знаходити та використовувати ті ефективні ресурси та способи, які в найближчому майбутньому дозволять покращити внутрішні показники її розвитку та посилити геополітичний стан на вже існуючій інформаційній мапі світу.

• Спільним для стратегій всіх рівнів є визначення загальних напрямків дій, цілей, завдань, кроків виходячи з існуючих проблем;

• Стратегії «ієрархічно вищого рівня» формують більш загальне коло питань, які потрібно вирішити порівняно з наступним рівнем;