- •1.Здійснити порівняльний аналіз ключових чинників, тенденцій та невизначеностей глобальних тенденцій розвитку людства.
- •2.Проаналізувати теорії та практику глобалізму, антиглобалізму та альтерглобалізму в інформаційному вимірі.
- •3.Охарактеризувати інформаційну парадигму цивілізаційного розвитку: складові, критерії, тенденції
- •4.Охарактеризувати глобальні тенденції розвитку людства до 2015 року: 4 версії глобалізації (порівняльний аналіз)
- •5.Охарактеризувати глобальні тенденції розвитку людства до 2020р.: версія «Світ Давосу».
- •6. Охарактеризувати глобальні тенденції 2020 (Новий халіфат).
- •7.Охарактеризувати аналітичні дослідження глобалізації до 2020р. (версія „Pax Americana”).
- •8.Проаналізувати глобальні тенденції розвитку людства до 2025 року: 4 версії майбутнього.
- •9.Охарактеризувати глобальні тенденції розвитку людства до 2030 р. Сценарії розвитку і занепаду регіонів.
- •10.Охарактеризувати wsis – як стратегію європейського інформаціоналізму. Декларації та План дій wsis для Європи 2003-2005 років і на перспективу до 2015 року.
- •11.Проаналізувати мотивацію діяльності у суспільстві знань і трансформацію технологічного укладу та інтелектуалізації європейського суспільства.
- •12.Охарактеризувати міжнародні, субрегіональні, регіональні та національні стратегії інформаційного суспільства: спільні та відмінні характеристики.
- •13.Проаналізувати моделі інформаційного суспільства: основні риси ліберальної, соціальної, інтегрованої та формальної моделей
- •14.Охарактеризувати інституційні засади міжнародного обміну інформацією. Система і структура міжнародного інформаційного права.
- •15.Проаналізувати міжнародні договори та угоди про міжнародний інформаційний обмін.
- •17.Охарактеризувати історію, теорію і практику міжнародної інформаційної політики (за документами юнеско).
- •18.Охарактеризувати діяльність міжурядово-корпоративних організацій в сфері інформації та комунікації (Інтелсат, Інмарсат, Євтелсат, Інтерсупутник)
- •20.Охарактеризувати теорії глобалізації для Європи: інтеграції, потенційного лідерства, геополітичного домінування, утопії занепаду.
- •21.Проаналізувати теорії європейського інформаційного суспільства: підходи м.Бангеманна, е.Гідденса, м.Кастельса. Ф.Уебстера та ін.
- •22.Охарактеризувати тенденцію «міжрегіонального напруження» та його наслідки для Європи (за Global trends - 2025).
- •23.Охарактеризувати моделі європейського інформаційного суспільства. Характеристика і новації ххі ст.
- •24.Охарактеризувати європейську концепцію інноваційного та інформаційного розвитку « Європа-2020». Проаналізувати основні положення програми дій.
- •25.Охарактеризувати практику інформаційного суспільства країн Європи: програми, реалізація і перспективи.
- •26.Охарактеризувати доповідь м. Бангеманна «Інформаційне суспільство – виклик для Європи»: рекомендації для Європейської Ради єс (1994р.).
- •27.Проаналізувати проблему формування єдиного інформаційного простору Європи (за програмою і- 2010)
- •28.Охарактеризувати діяльність міжнародних організацій Європи у сфері інформації і комунікації (2009-2011 рр.) .
- •29.Проаналізувати міжнародні конференції рє з інформаційної політики та нових комунікацій (2009-2011 рр.).
- •30.Охарактеризувати Політичну декларацію і резолюцію Першої Європейської міністерської конференції рє «Медіа і нові комунікаційні послуги. Нове поняття медіа?» (Ісландія, 2009 р.).
- •32.Здійснити аналіз політичних декларацій та резолюцій Європейської конференції з інформаційної політики та нових комунікацій (Ісландія, 2009 р.).
- •33.Охарактеризувати історію, динаміку і практику інформаційної політики єс.
- •34.Охарактеризувати діяльність Генерального Директорату єс з інформаційного суспільства. Проаналізувати основні напрями політики гд єс у 2010-2011роках
- •35.Охарактеризувати економічні, технологічні, культурологічні та лінгвістичні інформаційні програми єс (1983-2003 рр.) і на перспективу 2015 року.
- •36.Охарактеризувати європейську стратегію і-2010. Проаналізувати основні положення та програму дій.
- •37.Охарактеризувати провідні галузі європейського інформаційного бізнесу. Проаналізувати перспективи міжнародної конкуренції Європи в інформаційному секторі світового господарства.
- •39. Проаналізувати. Конкуренцію на європейському ринку інформаційних продуктів та послуг (корпорації, держави, зарубіжні компанії).
- •40.Охарактеризувати теорію інформаційного домінування м.Лібіцкі. Визначити основні положення та оцінки інформаційної безпеки багатополюсного світу.
- •41.Охарактеризувати провідні концепції і доктрини міжнародної інформаційної безпеки. Проаналізувати еволюцію концепцій згідно з розвитком високих технологій.
- •42.Проаналізувати моделі міжнародної інформаційної безпеки. Визначити перспективні моделі глобальної інформаційної війни.
- •44.Проаналізувати міжнародні регіональні організації у системі інформаційної безпеки (діяльність обсє, нато, шос, снд, оад, атес).
- •45.Визначити форму інформаційного протиборства за ситуативною моделлю інформаційної безпеки. Охарактеризувати проведення реальної спецоперації у сучасному світі.
- •46.Охарактеризувати стратегії боротьби з міжнародними інформаційним тероризмом. Проаналізувати відповідні міжнародні документи з проблем боротьби з інформаційним тероризмом.
- •47.Охарактеризувати етимологію міжнародного інформаційного тероризму. Визначити специфіку кібер-, медіа і психотероризму як складову інформаційних загроз.
- •48.Здійснити порівняльний аналіз стратегій національної інформаційної безпеки сша, Росії, Китаю та країн Європи.
- •49.Здійснити порівняльний аналіз національних стратегій інформаційної безпеки країн світу. Концепція інформаційної безпеки України у системі міжнародних відносин.
- •50.Проаналізувати доповідь б. Обами про нову стратегію інформаційної безпеки сша (2008). Визначити основні положення і критерії кібербезпеки сша
- •51.Проаналізувати вплив нової стратегії кібербезпеки сша на спільну європейську безпекову політику: порівняльний аналіз підходів і положень (2010-2011 рр.)
- •52.Проаналізувати Європейські міністерські конференції Ради Європи з кібербезпеки 2009-2011 рр.
- •53.Охарактеризувати вплив інформаційної революції на економічну глобалізацію. Проаналізувати вплив процесів глобалізації на міжнародну конкуренцію тнк.
- •54.Охарактеризувати концепції інформаційної економіки, основні поняття і закони.
- •55.Проаналізувати регіональні та національні стратегії інформаційної економіки .
- •60.Охарактеризувати інформаційно–аналітичну діяльність зовнішньополітичних відомств.. Проаналізувати особливості інформаційно-аналітичного забезпечення зовнішньополітичних інтересів
- •61. Охарактеризувати інформаційно – аналітичні установи у системі міжнародних відносин. Дати класифікацію, структуру і проаналізувати методи діяльності.
- •62.Здійснити класифікацію інформаційних, інформаційно-довідкових, інформаційно-аналітичних та аналітичних документів у сфері зовнішньої політики.
- •63.Охарактеризувати інформаційно-аналітичні продукти та послуги. Проаналізувати вплив інформаційно-аналітичних інституцій на прийняття зовнішньополітичних рішень.
- •65.Охарактеризувати типологію інформаційних ресурсів у структурі зовнішньополітичної діяльності.
- •66. Охарактеризувати інформаційно-аналітичне забезпечення зовнішньої політики європейських країн : проаналізувати спільні і відмінні характеристики.
- •67.Охарактеризувати теоретичні засади зовнішньополітичних комунікативних технологій.
- •68.Охарактеризувати типологію комунікативних технологій у зовнішньополітичній діяльності держави.
- •69.Проаналізувати зовнішньополітичні комунікативні технології провідних країн світу.
- •70.Проаналізувати віртуальну дипломатію як інноваційну технологію у сфері міжнародних відносин: сутність, структуру, інструменти.
- •71.Охарактеризувати концепцію віртуальної дипломатії. Проаналізувати міжнародне співробітництво у глобальній мережі Internet
- •72.Здійснити класифікацію та проаналізувати структуру Web – сайтів зовнішньополітичних відомств.
- •73.Проаналізувати використання публічної дипломатії у структурі зовнішньої політики
- •74.Проаналізувати концепції іміджевої дипломатії
- •75.Охарактеризувати іміджеву дипломатію країн світу: програми, акції, зворотні зв’язки.
- •76.Проаналізувати технології та програми формування і підтримання іміджу держав у міжнародному інформаційному просторі.
- •77.Охарактеризувати медіадипломатію як інструмент зовнішньої політики.
- •78.Охарактеризувати gr-технології у площині комунікацій політичних інституцій і ділових кіл.
- •79.Охарактеризувати технології державного брендінгу у структурі зовнішньої політики.
- •80.Проаналізувати технології створення і просування державного бренду в системі міжнародних відносин
- •81.Охарактеризувати культурну дипломатію у структурі зовнішньої політики.
- •82.Охарактеризувати класифікацію, структуру та специфіку міжнародної публічної комунікації.
- •83.Охарактеризувати технології публічної дипломатії (спічрайтинг, пропаганда, полеміка тощо).
- •84.Проаналізувати практику дипломатичних представництв України в мережі Internet.
- •85.Охарактеризувати функціонування веб-порталу мзс України.
- •86.Охарактеризувати основні положення і стратегію міжнародного брендінгу України: проаналізувати проект «Брендбук-Україна».
- •87.Проаналізувати імідж України в міжнародному інформаційному середовищі (концепт, характеристики за спектром взаємодії, репутація країни, впливи).
- •88.Охарактеризувати проект «Інформаційне суспільство України»: проаналізувати концепцію, програму, практику.
- •89.Проаналізувати інформаційну політику України, основні положення концепції.
- •90.Охарактеризувати інформаційно-комунікаційні аспекти зовнішньополітичної діяльності України по забезпеченню національних інтересів.
37.Охарактеризувати провідні галузі європейського інформаційного бізнесу. Проаналізувати перспективи міжнародної конкуренції Європи в інформаційному секторі світового господарства.
Глобалізація світової економіки та технологічні зміни трансформують міжнародне співробітництво, визначають нові тенденції міжнародної конкуренції та міжнародного бізнесу. Формами прояву процесів глобалізації світової економіки є зростання ролі інтелектуальних ресурсів, диверсифікація світових фінансових ринків та ринків праці, вплив транснаціональних корпорацій і загострення глобальної конкуренції на основі високих технологій.
Провідними галузями європейського інформаційного бізнесу сьогодні є наступні:
1) Послуги Іnternet та кіберпростору –швидкісний доступ, е-комерція, е-мобільна комерція, е-банкінг, е-врядування, е-корпоративне управління, е-офіс, е-телеконференція, е-медицина, е-освіта, е-зайнятість (робота), е-бібліотеки, е-переклад. Обсяг ринку за 2007 рік – 663 млрд євро. Серед європейських країн провідні позиції займають: ФРН(22% світового прибутку), Велика Британія (21%), франція (15%) та Італія (11%). Стан європейського ринку ІКТ пов'язаний із ключовими макроекономічними показниками, зокрема із валовим національним продуктом європейських країн. На сьогодні Європі належить третина світового продажу ІКТ.
2) Послуги телекомунікацій – супутниковий, космічний, метеорологічний, бездротовий, лоцманський, мобільний, оптично волоконний, кабельний, електронний, sos-зв’язок, Інтернет-телефонія. Ринок телекомунікацій характеризується вибуховим зростанням спектру надання послуг в умовах жорсткої конкуренції та сконцентрованості бізнесу, зокрема поширення ІP-мереж та традиційних для них послуг. Основними корпораціями на ринку телекомунікацій є: Brіtіsh Telecom, France Telecom, Deutsche Telecom. Індустрія телекомунікацій є найбільш перспективним елементом європейського ринку ІКТ. Мережі мобільного, супутникового, бездротового, кабельного зв'язку охоплюють території у 90% населення Європи.
3) Приладобудування – виробництво технологічних пристроїв, цифрових модулів, систем штучного інтелекту, мікросхем, побутових приладів, систем автоматизованого управління для промислової індустрії. Загальний обсяг європейського ринку приладобудування дорівнює 94,3 трлн. євро. Основними гравцями на цьому ринку є такі компанії, як Nokіa, Sіemens, Sony Erіcsson, Phіlіps, Bosh та інші. Основними причинами зростання ринку стали, на думку фахівців, високий споживчий попит, зростання секторів ноутбуків і зниження цін на системи. Серед провідних європейських ринків приладобудуівння найбільш потужним став ринок Франції.
4) Продукти та послуги медіа – TV та радіо, аудіо, реклама, рекламний сервіс, е-видавництва, видавництва, друкована та е-преса. Ринок складають 6 секторів: видавництво, преса, радіо та телебачення, репродукція медіа, відео, реклама. За останні роки швидкий розвиток інформаційних технологій і лібералізація медіа ринків викликали глибокі зміни в структурі європейської медіа індустрії. Серед мегакорпорацій європейського медіа ринку виділяється Bertelsmann, яка я транснаціональним медіа холдингом, чия діяльність охоплює весь спектр засобів масової інформації. Bertelsmann залишається єдиною із шести провідних медіа компаній світу, що перебуває у приватних руках і організована як закрите акціонерне товариство. Загальний оборот європейського ринку медіа – 361 млрд. євро.
5) Інформаційна інтелектуальна власність – програмне забезпечення Lіnux, чіпінг-технології, старт-картки, криптографічні засоби безпеки, патентування, ліцензування, авторське право і суміжні права, ноу-хау, розважальні ігри, аудіовідеопродукти, кіно продукти. Основний обсяг продажів науково-технічних досягнень на світовому ринку ліцензій припадає на частку промислово розвинених країн. Європейська патентна система – міжнародна система, заснована на Конвенції про видачу європейських патентів (Мюнхен, 1973 р.) і Конвенції про європейський патент для загального ринку (Люксембург, 1975 р.). Основу системи становить Європейська Патентна організація. Лідерами на європейському ринку інтелектуальної власності є: Велика Британія, Франція, Федеративна Республіка Німеччина, країни Бенілюксу, країни північної Європи, Австрія, Португалія, Італія, які займають 98,4% європейського ринку інтелектуальної власності.
6) Продукти та послуги комунікативних технологій – технології PR (іміджевий, державний, корпоративний, індивідуальний, політичний, бізнесовий, кризовий, Інтернет PR ), технології брендінгу, лобіювання, е-консалтингу, маніпулювання. Розвиток міжнародного інформаційного бізнесу, динаміка розширення і різноманітність послуг зумовлюють попит на PR як з боку виробників інформаційних продуктів та послуг, так і з боку їх конкретних потенційних споживачів. Стратегія розвитку PR-бізнесу враховує сприятливу ринкову кон'юнктуру, тенденції діяльності ФПГ та провідних європейських PR-компаній, зокрема, «Barson Marsteller», «GTS», «Edelman PR World Wіde». Найбільш прибутковим бізнесом PR вважається лобіювання – ефективний спрямований вплив на прийняття рішень владними структурами в інтересах промислових, комерційних, фінансових груп та неурядових організацій.
7) Продукти та послуги ділової інформації – кредитно-довідковий бізнес, фінансова аналітика, е-туристичний, брокерський, ріелтерський, автодовідники, ділова, оперативна, прогностична інформація, тематичні довідники, жовті сторінки, пропозиції вакансій Електронна комерція розглядається як ключова тенденція розвитку європейської економіки, яка зумовлює якісні зміни у сфері електронного бізнесу. Європа займає 30,1% загального обсягу ринку. Прогресуючою галуззю та перспективним напрямом розвитку електронної комерції у Європі є мобільна комерція, зокрема мобільний банкінг.
До головних тенденцій європейського інформаційного бізнесу можна віднести наступні:
зменшення попиту на апаратне забезпечення та збільшення попиту на програмне забезпечення у зв’язку з відносною насиченістю ринку апаратного забезпечення
зростання ролі ринку інформаційних послуг та диверсифікація напрямів послуг, що надаються в межах ринку
Найшвидшими темпами розвиток інформаційного бізнесу та, відповідно, ринку інформаційних товарів та послуг відбувається в Німеччині, Великобританії. Франція дещо відстає від цих країн через політику франкофонії, що передбачає обов’язковий відсоток інформаційних продуктів французькою мовою. А отже і намагання розробляти національний сегмент інформаційного ринку товарів та послуг, скорочуючи використання експорту в цій сфері.
Однак варто пам’ятати, що з настанням сумнозвісної світової фінансової кризи розстановка сил в інформаційному секторі світового господарства зазнала змін. Внаслідок зниження у бюджетах багатьох країн, в тому числі й країн Європи, рівня доступних коштів для інвестування в розвиток новітніх галузей (а саме такими є більшість розглянутих вище провідних галузей інформаційного бізнесу), відбулося зниження обсягів інвестицій та державних видатків на впровадження інноваційних ІТ-розробок.
Думки аналітиків щодо загальної цифри зниження дещо різняться, однак загалом можна виділити наступні ризики, пов’язані з можливим зниженням конкурентноспроможності галузей з інноваційним елементом (це в першу чергу послуги телекомунікацій, приладобудування, продукти та послуги медіа та деякі комунікативні технології, пов’язані з PR):
розорення інноваційних компаній чи їхній перехід у тіньовий бізнес, що призводить до зниження конкурентноспроможності країни в критичних технологіях;
втрата «ноу-хау» та інтелектуальної власності, їх продаж чи переведення під чужу юрисдикцію, що призводить до зниження потенціалу розвитку і росту витрат на імпорт;
відтік кваліфікованих кадрів, що змушені шукати інші країни для застосування своїх здібностей і знань («витік інформації на біологічних носіях»-(с) );
втрата наукових шкіл і систем підготовки кадрів, що нині складають єдину основу для подальших технологічних проривів.
Тим не менше, загальні прогнози щодо конкурентноспроможності Європи є втішними, оскільки більшість європейських країн вже вжили заходів щодо подолання кризи. Зупинимось на деяких з них. Так, Великобританія знизила облікової ставки до 1.5 відсотка – це найменша ставка за 315 років існування Національного банку. У Франції уряд оголосив про повне відтермінування податкових боргів на 3 роки, та переніс сплату податку на прибуток на 4 місяці. Це допоможе забути про нестачу обігового капіталу у всіх підприємств цієї країни.
Взагалі, більшість Європейських країн бореться з фінансовою кризою, виділяючи гроші для найбільших банків. (Німеччина – 480 млрд євро, Великобританія – 360 млрд євро, Франція – 320 млрд євро, Іспанія та Австрія – 100 млрд євро, Португалія – 20 млрд. євро).
Враховуючи ці заходи, на думку авторитетної дослідницької компанії ІDC, у 2009 році видатки на інформаційні технології в країнах Європи зростуть на бл. 9%, що є більшим показником, ніж, наприклад, у США (2-5%).
38.Охарактеризувати структуру інформаційного ринку ЄС: а) послуги Internet та кіберпростору; б) послуги телекомунікацій; в) приладобудування; г) продукти та послуги медіа; д) інформаційна інтелектуальна власність; е) продукти та послуги комунікативних технологій; є) продукти та послуги ділової інформації
Глобалізація світової економіки та технологічні зміни трансформують міжнародне співробітництво, визначають нові тенденції міжнародної конкуренції та міжнародного бізнесу. Дві третини європейського ринку ІКТ розподілили Німеччина, Велика Британія, Франція та Італія. До документів, які містять основоположні положення про інформаційний ринок ЄС належать: програма Європейської Комісії «Європа і глобальне інформаційне суспільство: рекомендації для Європейської Ради ЄС»(1994), 2) програма ЄС: RTD (Розвиток технологічних досліджень), 3)ІMPACT (Інформаційні технології і ринкова політика), 4) ESPRІT (Європейська стратегічна програма промислового розвитку і впровадження технологій), 5)Copernіcus (Програма досліджень і впровадження мультимедійних систем у різні сектори економіки), 5) Project ІST (програма «технології інформаційного суспільства»,2001, Шоста Рамкова Програма 2003-2007, Сьома Рамкова Програма, 2007-2013).
Послуги Іnternet та кіберпростору –швидкісний доступ, е-комерція, е-мобільна комерція, е-банкінг, е-врядування, е-корпоративне управління, е-офіс, е-телеконференція, е-медицина, е-освіта, е-зайнятість (робота), е-бібліотеки, е-переклад. Обсяг ринку до 2011 року – 150 млрд євро.
Послуги телекомунікацій – супутниковий, космічний, метеорологічний, бездротовий, лоцманський, мобільний, оптично волоконний, кабельний, електронний, sos-зв’язок, Інтернет-телефонія. Основними корпораціями на ринку телекомунікацій є: Brіtіsh Telecom, France Telecom, Deutsche Telecom. Індустрія телекомунікацій є найбільш перспективним елементом європейського ринку ІКТ.
Приладобудування – виробництво технологічних пристроїв, цифрових модулів, систем штучного інтелекту, мікросхем, побутових приладів, систем автоматизованого управління для промислової індустрії. Загальний обсяг європейського ринку приладобудування дорівнює 94,3 трлн. євро. Основними гравцями на цьому ринку є такі компанії, як Nokіa, Sіemens, Sony Erіcsson, Phіlіps, Bosh та інші.
Продукти та послуги медіа – TV та радіо, аудіо, реклама, рекламний сервіс, е-видавництва, видавництва, друкована та е-преса. Ринок складають 6 секторів: видавництво, преса, радіо та телебачення, репродукція медіа, відео, реклама. За останні роки швидкий розвиток інформаційних технологій і лібералізація медіа ринків викликали глибокі зміни в структурі європейської медіа індустрії.
Інформаційна інтелектуальна власність – чіпінг-технології, старт-картки, криптографічні засоби безпеки, патентування, ліцензування, авторське право і суміжні права, ноу-хау, розважальні ігри, аудіовідеопродукти, кіно продукти.
Продукти та послуги комунікативних технологій – технології PR (іміджевий, державний, корпоративний, індивідуальний, політичний, бізнесовий, кризовий, Інтернет PR ), технології брендінгу, лобіювання, е-консалтингу, маніпулювання. Розвиток міжнародного інформаційного бізнесу, динаміка розширення і різноманітність послуг зумовлюють попит на PR як з боку виробників інформаційних продуктів та послуг, так і з боку їх конкретних потенційних споживачів. PR-компанії: «Barson Marsteller», «GTS», «Edelman PR World Wіde».
Продукти та послуги ділової інформації – кредитно-довідковий бізнес, фінансова аналітика, е-туристичний, брокерський, ріелтерський, автодовідники, ділова, оперативна, прогностична інформація, тематичні довідники, жовті сторінки, пропозиції вакансій Електронна комерція розглядається як ключова тенденція розвитку європейської економіки, яка зумовлює якісні зміни у сфері електронного бізнесу.
Лідерами на європейському ринку інтелектуальної власності є: Велика Британія, Франція, Федеративна Республіка Німеччина, країни Бенілюксу, країни північної Європи, Австрія, Португалія, Італія, які займають 98,4% європейського ринку інтелектуальної власності.
