65.Охарактеризувати типологію інформаційних ресурсів у структурі зовнішньополітичної діяльності.

Інформаці́йні ресу́рси - документи і масиви документів в інформаційних системах (бібліотеках, архівах, фондах, банках даних, депозитаріях, музейних сховищах і т.і.). Розрізняють інформаційні ресурси державні та недержавні.

Інформаційний ресурс — сукупність документів у інформаційних системах (бібліотеках, архівах, банках даних тощо).

Види інформаційних ресурсів:

• Новинні стрічки (online-новини).

• Підписки на електронні копії періодичних видань. Деякі газети і журнали випускають свої повні електронні копії і надають до них доступ.

• Доступ до електронних архівів і баз даних, що містить інформацію з найрізноманітніших питань.

• Аналітичні звіти і дослідження. Замість того, щоб надавати клієнту доступ до баз даних, компанія може сама, за замовленням клієнта, провести аналіз зберігаються в базі матеріалів та підготувати для клієнта звіт по його питанню.

• Власні аналітичні матеріали і прогнози. Поряд з аналізом баз даних, компанія може своїми силами аналізувати ринки, політичну та економічну ситуацію і робити свої прогнози та дослідження.

+ СМОТРИ В ТЕТРАДКЕ

66. Охарактеризувати інформаційно-аналітичне забезпечення зовнішньої політики європейських країн : проаналізувати спільні і відмінні характеристики.

Інформаційно-аналітичне забезпечення зовнішньополітичної діяльності – робота, спрямована на формування інформаційного середовища підтримки процесів прийняття зовнішньополітичних рішень щодо стратегії і тактики реалізації зовнішньополітичного курсу країни, наявних для цього ресурсів, організаційних форм і технологічних прийомів, які необхідні для його здійснення, а також умов безпосередньої реалізації тощо. Робота з формування інформаційного середовища пов’язана із цілеспрямованим збиранням з різних джерел (офіційних, оперативних, ЗМІ та ін.) матеріалів з питань міжнародних відносин і зовнішньої політики, їх накопиченням і обробкою, проведенням на їх базі аналітичних досліджень і розробок. Результатами цієї роботи є аналітичні і довідкові матеріали, бази і сховища даних і знань, систематизовані архіви тощо. Їх підготовкою займаються представники дипломатичного корпусу усіх рівнів, підрозділи зовнішньополітичного відомства, пов’язані з ними інші державні органи, інформаційно-аналітичні центри і окремі експерти.

На міжнародному рівні використовують такі інфо центри:

1. Професійні дослідницькі асоціації (Association for Computing Machinery, IEEE Communications Society).

2. Дослідницькі лабораторії (Bell Laboratories, Національна лабораторія Л Берклі, лабораторія А. Лінкольна).

3. Неурядові організації (Greenstar Foundation).

4. Науково-дослідницькі центри при відомих університетах (Georgetown University, Massachusetts Institute of Technology).

5. Аналітичні центри великих корпорацій (Electronic Industries Alliance, SkNY, Coca-Cola);

6. Інформаційно-аналітичні центри на зразок "think tanks" (Атлантична Рада СІЛА, Центр вивчення європейської політики в Брюсселі, Advocate Institute of Human Resources та ін.).

У зарубіжній практиці розроблені та успішно реалізуються програми, спрямовані на проведення систе­матичних досліджень і порівняльного аналізу практики формування та реалізації інноваційної політики в країнах-членах ЄС, а також на поглиблення діалогу між зацікавленими державними органами та громадськими організаціями.

У Німеччині головна відповідальність за здійснення Інформаційної політики лежить на міністерстві економіки. Координація впровадження інформаційної політики та розробка відповідних проектів здійснюється в рамках 9 робочих груп, що очолюються провідними експертами в галузі ІКТ, академіками та безпосередньо міністром економіки. До того ж створений профільний блог, на якому голови ІКТ компаній та інші експерти галузі можуть постійно обмінюватися інформацією он-лайн. Робоча програма на 2009р. виділяла наступні пріоритети: 1) ствердження лідерських позицій Німеччини на ІКТ ринку Європи та міжнародному ринку 2) Green IT action plan: використання ІКТ як інструменту економічного процвітання, соціальної стабільності та збереження навколишнього середовища,3) збільшення довіри населення до ІКТ технологій.

Реалізовані урядові програми Німеччини:

1) І&D – Program була прийнята у 1974-77 рр. з метою розширення доступу до інформаційних систем; сприяння накопиченню та обміну науковими знаннями, розвитку інформаційної освіти; вдосконалення електронної комерції, поширення ІКТ для підприємств малого і середнього бізнесу;сприяння е-врядуванню.

2)"Fash informations program" (1985) з метою розвитку інформаційного ринку та інформаційного бізнесу; лібералізація інформаційної діяльності підприємств приватного сектору; гарантії вільного обігу інформації; забезпечення доступу до міжнародних систем і мереж німецьких підприємств, зорієнтованих на застосування нових технологій.

3)"Федеральна програма підтримки нових комунікаційних та інформаційних технологій" – була підготовлена в 1990-1994 рр. для контролю з боку відповідних міністерств фінансування державних установ та приватних підприємств, інформаційних центрів та служб за новими напрямками діяльності (підтримка інформаційних центрів зросла від 100 до 153 млн. ДМ).

4) "Info-2000 (Germany’s Way to the Information Society)» (1996): становлення інформаційного суспільства у Німеччині.

В рамках Угоди про діяльність радіостанції "Німецька хвиля" зацікавленим країнам надаються супутникові послуги для поширення німецьких програм і самобутніх національних програм через засоби комунікації ФРН. Федеральний уряд також надає фінансову підтримку (близько 70 млн. DM) та інформаційні продукти для виготовлення, ліцензування та поширення таких програм в інших регіонах світу.

Мета інформаційної стратегії Великої Британії – вдосконалення умов конкуренції на інформаційному ринку, зростання ефективності інформаційних послуг і впровадження інформаційних технологій в державне управління. Основні завдання політики– реалізація проекту Super Janet (2001р.) – побудови британської інформаційної супермагістралі; створення умов для інформаційного бізнесу і підприємництва; розвиток інформаційних супермагістралей шляхом безпосереднього їх використання..

Головним документом, що координує інформаційну політику UK є план дій «Інформаційне суспільство: порядок денний для Великої Британії», прийнятий палатою Лордів у 1996р. 1998 році програму було оновлено і доповнено. Саме тоді одним з найважливіших пріоритетів інформаційної політики було широке запровадження ІКТ технологій в секторі освіти. З 1998р. по 2009 р. на це було інвестовано понад 6,5 млрд.фунтів. Крім того на рівні профільних міністерств приймаються щорічні робочі програми щодо нових ініціатив у галузі. Тим не менш серцем британської інформаційної політики є Офіс сектору публічної інформації.

Політичні аспекти інформаційної політики країни сформульовані в урядових програмах:

1)Програма "Information Age" (2000 р.) спрямована на розвиток електронної комерції як головного чинника нової економічної політики

2)"The Government’s Policy for the Information Age", якою передбачається всебічний розвиток електронної комерції для забезпечення економічного зростання; розвиток телекомунікаційного ринку країни; впровадження ІКТ в усі сфери життєдіяльності суспільства.

3)"The UK on-line: Information Society Initiative" має на меті підтримку малого та середнього підприємництва шляхом інтеграції в мережу електронної комерції

4) веб-сайту "Information Society Initiative" здійснює аналітичні моніторинги інформаційного сектору європейської економіки.

Крім того, велику роль в інформаційній політиці UK відіграють неурядові організації. Так, створений 1998 року аналітичний центр активно співпрацює з урядом, по таким питанням: посилення довіри до ел. комерції та ел. врядування; інтелектуальна власність та ІКТ; право та інтернет; інформаційний контроль та безпека; ІКТ на наукова діяльність; контроль над експортом інформації та розробок ІКТ.

Інформаційна політика Франції є складовою державної стратегії розвитку країни, стратегії франкофонії і збереження національної ідентичності. Мета – становлення інформаційного суспільства, розвиток інформаційних супермагістралей, електронного ринку і банківської сфери, лібералізація комунікацій, оновлення інформаційного законодавства, стимулювання наукових досліджень у галузі інформаційного бізнесу, створення систем безпеки інформації і попередження комп’ютерних злочинів.

Програма інформаційного суспільства (1998 р.) : було вироблено спільний план дій щодо вдосконалення міжнародних інформаційних обмінів і підкреслено важливість електронного ринку торгівлі та послуг (встановлено тимчасовий статус-кво на впровадження мита на операції в галузі електронної торгівлі). Пріоритетними напрямами визнано культурну і мовну різноманітність.

Стратегії інформаційної політики Франції стосуються також країн пріоритетного співробітництва, зокрема, франкомовних країн Африки, Азії, Латинської Америки. Уряд Франції започаткував створення (1998 р.) інвестиційного фонду допомоги і співробітництва (20,6 млн. франків) для підтримки споживання нових французьких технологій в африканському регіоні.

Підсумки:

Спільні риси:

1. Єдина мета - побудова інформаційного суспільства

2. Спільні пріоритети – лібералізація та оптимізація інформаційного потоку, ел. врядування, ел. економіка, ІКТ в науці

Відмінні риси:

1. Інф. Політика Франції вирізняється своє культурною спрямованістю. Саме Франція робить найбільший акцент на збереженні культурній самобутності країн в добу інформатизації та глобалізації, в той час як UK та головним чином Німеччина розглядють ІКТ як засіб економічного росту та оптимізації політичного діалогу.

2. Інформаційна політика Німеччини та Франції головним чином формується їхніми урядами, в той час як британська інформаційна політика є результатом співпраці урядових та неурядових організацій.