- •1.Здійснити порівняльний аналіз ключових чинників, тенденцій та невизначеностей глобальних тенденцій розвитку людства.
- •2.Проаналізувати теорії та практику глобалізму, антиглобалізму та альтерглобалізму в інформаційному вимірі.
- •3.Охарактеризувати інформаційну парадигму цивілізаційного розвитку: складові, критерії, тенденції
- •4.Охарактеризувати глобальні тенденції розвитку людства до 2015 року: 4 версії глобалізації (порівняльний аналіз)
- •5.Охарактеризувати глобальні тенденції розвитку людства до 2020р.: версія «Світ Давосу».
- •6. Охарактеризувати глобальні тенденції 2020 (Новий халіфат).
- •7.Охарактеризувати аналітичні дослідження глобалізації до 2020р. (версія „Pax Americana”).
- •8.Проаналізувати глобальні тенденції розвитку людства до 2025 року: 4 версії майбутнього.
- •9.Охарактеризувати глобальні тенденції розвитку людства до 2030 р. Сценарії розвитку і занепаду регіонів.
- •10.Охарактеризувати wsis – як стратегію європейського інформаціоналізму. Декларації та План дій wsis для Європи 2003-2005 років і на перспективу до 2015 року.
- •11.Проаналізувати мотивацію діяльності у суспільстві знань і трансформацію технологічного укладу та інтелектуалізації європейського суспільства.
- •12.Охарактеризувати міжнародні, субрегіональні, регіональні та національні стратегії інформаційного суспільства: спільні та відмінні характеристики.
- •13.Проаналізувати моделі інформаційного суспільства: основні риси ліберальної, соціальної, інтегрованої та формальної моделей
- •14.Охарактеризувати інституційні засади міжнародного обміну інформацією. Система і структура міжнародного інформаційного права.
- •15.Проаналізувати міжнародні договори та угоди про міжнародний інформаційний обмін.
- •17.Охарактеризувати історію, теорію і практику міжнародної інформаційної політики (за документами юнеско).
- •18.Охарактеризувати діяльність міжурядово-корпоративних організацій в сфері інформації та комунікації (Інтелсат, Інмарсат, Євтелсат, Інтерсупутник)
- •20.Охарактеризувати теорії глобалізації для Європи: інтеграції, потенційного лідерства, геополітичного домінування, утопії занепаду.
- •21.Проаналізувати теорії європейського інформаційного суспільства: підходи м.Бангеманна, е.Гідденса, м.Кастельса. Ф.Уебстера та ін.
- •22.Охарактеризувати тенденцію «міжрегіонального напруження» та його наслідки для Європи (за Global trends - 2025).
- •23.Охарактеризувати моделі європейського інформаційного суспільства. Характеристика і новації ххі ст.
- •24.Охарактеризувати європейську концепцію інноваційного та інформаційного розвитку « Європа-2020». Проаналізувати основні положення програми дій.
- •25.Охарактеризувати практику інформаційного суспільства країн Європи: програми, реалізація і перспективи.
- •26.Охарактеризувати доповідь м. Бангеманна «Інформаційне суспільство – виклик для Європи»: рекомендації для Європейської Ради єс (1994р.).
- •27.Проаналізувати проблему формування єдиного інформаційного простору Європи (за програмою і- 2010)
- •28.Охарактеризувати діяльність міжнародних організацій Європи у сфері інформації і комунікації (2009-2011 рр.) .
- •29.Проаналізувати міжнародні конференції рє з інформаційної політики та нових комунікацій (2009-2011 рр.).
- •30.Охарактеризувати Політичну декларацію і резолюцію Першої Європейської міністерської конференції рє «Медіа і нові комунікаційні послуги. Нове поняття медіа?» (Ісландія, 2009 р.).
- •32.Здійснити аналіз політичних декларацій та резолюцій Європейської конференції з інформаційної політики та нових комунікацій (Ісландія, 2009 р.).
- •33.Охарактеризувати історію, динаміку і практику інформаційної політики єс.
- •34.Охарактеризувати діяльність Генерального Директорату єс з інформаційного суспільства. Проаналізувати основні напрями політики гд єс у 2010-2011роках
- •35.Охарактеризувати економічні, технологічні, культурологічні та лінгвістичні інформаційні програми єс (1983-2003 рр.) і на перспективу 2015 року.
- •36.Охарактеризувати європейську стратегію і-2010. Проаналізувати основні положення та програму дій.
- •37.Охарактеризувати провідні галузі європейського інформаційного бізнесу. Проаналізувати перспективи міжнародної конкуренції Європи в інформаційному секторі світового господарства.
- •39. Проаналізувати. Конкуренцію на європейському ринку інформаційних продуктів та послуг (корпорації, держави, зарубіжні компанії).
- •40.Охарактеризувати теорію інформаційного домінування м.Лібіцкі. Визначити основні положення та оцінки інформаційної безпеки багатополюсного світу.
- •41.Охарактеризувати провідні концепції і доктрини міжнародної інформаційної безпеки. Проаналізувати еволюцію концепцій згідно з розвитком високих технологій.
- •42.Проаналізувати моделі міжнародної інформаційної безпеки. Визначити перспективні моделі глобальної інформаційної війни.
- •44.Проаналізувати міжнародні регіональні організації у системі інформаційної безпеки (діяльність обсє, нато, шос, снд, оад, атес).
- •45.Визначити форму інформаційного протиборства за ситуативною моделлю інформаційної безпеки. Охарактеризувати проведення реальної спецоперації у сучасному світі.
- •46.Охарактеризувати стратегії боротьби з міжнародними інформаційним тероризмом. Проаналізувати відповідні міжнародні документи з проблем боротьби з інформаційним тероризмом.
- •47.Охарактеризувати етимологію міжнародного інформаційного тероризму. Визначити специфіку кібер-, медіа і психотероризму як складову інформаційних загроз.
- •48.Здійснити порівняльний аналіз стратегій національної інформаційної безпеки сша, Росії, Китаю та країн Європи.
- •49.Здійснити порівняльний аналіз національних стратегій інформаційної безпеки країн світу. Концепція інформаційної безпеки України у системі міжнародних відносин.
- •50.Проаналізувати доповідь б. Обами про нову стратегію інформаційної безпеки сша (2008). Визначити основні положення і критерії кібербезпеки сша
- •51.Проаналізувати вплив нової стратегії кібербезпеки сша на спільну європейську безпекову політику: порівняльний аналіз підходів і положень (2010-2011 рр.)
- •52.Проаналізувати Європейські міністерські конференції Ради Європи з кібербезпеки 2009-2011 рр.
- •53.Охарактеризувати вплив інформаційної революції на економічну глобалізацію. Проаналізувати вплив процесів глобалізації на міжнародну конкуренцію тнк.
- •54.Охарактеризувати концепції інформаційної економіки, основні поняття і закони.
- •55.Проаналізувати регіональні та національні стратегії інформаційної економіки .
- •60.Охарактеризувати інформаційно–аналітичну діяльність зовнішньополітичних відомств.. Проаналізувати особливості інформаційно-аналітичного забезпечення зовнішньополітичних інтересів
- •61. Охарактеризувати інформаційно – аналітичні установи у системі міжнародних відносин. Дати класифікацію, структуру і проаналізувати методи діяльності.
- •62.Здійснити класифікацію інформаційних, інформаційно-довідкових, інформаційно-аналітичних та аналітичних документів у сфері зовнішньої політики.
- •63.Охарактеризувати інформаційно-аналітичні продукти та послуги. Проаналізувати вплив інформаційно-аналітичних інституцій на прийняття зовнішньополітичних рішень.
- •65.Охарактеризувати типологію інформаційних ресурсів у структурі зовнішньополітичної діяльності.
- •66. Охарактеризувати інформаційно-аналітичне забезпечення зовнішньої політики європейських країн : проаналізувати спільні і відмінні характеристики.
- •67.Охарактеризувати теоретичні засади зовнішньополітичних комунікативних технологій.
- •68.Охарактеризувати типологію комунікативних технологій у зовнішньополітичній діяльності держави.
- •69.Проаналізувати зовнішньополітичні комунікативні технології провідних країн світу.
- •70.Проаналізувати віртуальну дипломатію як інноваційну технологію у сфері міжнародних відносин: сутність, структуру, інструменти.
- •71.Охарактеризувати концепцію віртуальної дипломатії. Проаналізувати міжнародне співробітництво у глобальній мережі Internet
- •72.Здійснити класифікацію та проаналізувати структуру Web – сайтів зовнішньополітичних відомств.
- •73.Проаналізувати використання публічної дипломатії у структурі зовнішньої політики
- •74.Проаналізувати концепції іміджевої дипломатії
- •75.Охарактеризувати іміджеву дипломатію країн світу: програми, акції, зворотні зв’язки.
- •76.Проаналізувати технології та програми формування і підтримання іміджу держав у міжнародному інформаційному просторі.
- •77.Охарактеризувати медіадипломатію як інструмент зовнішньої політики.
- •78.Охарактеризувати gr-технології у площині комунікацій політичних інституцій і ділових кіл.
- •79.Охарактеризувати технології державного брендінгу у структурі зовнішньої політики.
- •80.Проаналізувати технології створення і просування державного бренду в системі міжнародних відносин
- •81.Охарактеризувати культурну дипломатію у структурі зовнішньої політики.
- •82.Охарактеризувати класифікацію, структуру та специфіку міжнародної публічної комунікації.
- •83.Охарактеризувати технології публічної дипломатії (спічрайтинг, пропаганда, полеміка тощо).
- •84.Проаналізувати практику дипломатичних представництв України в мережі Internet.
- •85.Охарактеризувати функціонування веб-порталу мзс України.
- •86.Охарактеризувати основні положення і стратегію міжнародного брендінгу України: проаналізувати проект «Брендбук-Україна».
- •87.Проаналізувати імідж України в міжнародному інформаційному середовищі (концепт, характеристики за спектром взаємодії, репутація країни, впливи).
- •88.Охарактеризувати проект «Інформаційне суспільство України»: проаналізувати концепцію, програму, практику.
- •89.Проаналізувати інформаційну політику України, основні положення концепції.
- •90.Охарактеризувати інформаційно-комунікаційні аспекти зовнішньополітичної діяльності України по забезпеченню національних інтересів.
10.Охарактеризувати wsis – як стратегію європейського інформаціоналізму. Декларації та План дій wsis для Європи 2003-2005 років і на перспективу до 2015 року.
ВСІС – зустріч на вищому рівні керівників всього світу з метою подолання інформаційної нерівності у світі. Приймають участь органи державного управління, міжурядові і неурядові організації, громадянське суспільство. Мета: «побудувати зорієнтоване на інтереси людей, відкрите для всіх і спрямоване на розвиток інформаційне суспільство, в якому кожен міг би створювати інформацію і знання, мати до них доступ, використовувати і обмінюватися ними з тим, щоб дати окремим особам, общинам і народам можливість в повній мірі реалізовувати свій потенціал, що також сприяло б стійкому розвитку і підвищувало якість життя».
В листопаді 2002 року, Генеральний Секретар ООН Кофі Аннан видав документ «Виклик Кремнієвій долині» з метою створення найсучасніших комп’ютерів і комунікативних систем, які б дозволили малим населеним пунктам та країнам, що розвиваються скористатися з надбань інформаційного розвитку (як приклад наводили започатковані проекти в Індії – сімп’ютер; стодоларовий леп топ тощо).
А вже в січні 2002 року Генеральна Асамблея ООН підтримала пропозицію започаткувати всесвітній саміт з питань інформаційних і комунікаційних технологій. Організацію саміту взяла на себе Міжнародна телекомунікаційна спілка, вони ж забезпечили участь в саміті більше ніж 50 глав держав. Також питанням організації саміту займалася ЮНЕСКО.
У відповідності із резолюцією 56/183 ГА ООН, ВСІС проходить в два етапи – в Женеві 10-12 грудня 2003 року і в Тунісі 16-18 листопада 2005 року. Кожен з етапів саміту був заключною частиною підготовчого процесу - багатьох місяців консультацій і переговорів між країнами - членами ООН, експертами ООН, представниками неурядових організацій. Також за проведення саміту відповідав спеціально створений орган – Організаційний комітет зустрічі на вищому рівні. Заснований під патронажем Кофі Аннана. Метою його діяльності була координація процесу підготовки, організації та проведення ВСІС. А в країнах, де проходив саміт – Швейцарія та Туніс – було створено Ради з управління справ. ВСIС рекомендував приймати участь представництвам урядів на вищому рівні, однак були також запрошені відповідні органи ООН та інші міжнародні організації, неурядові організації тощо.
В роботі Женевського етапу прийняли участь делегації високого рівня з 175 країн, в тому числі майже 50 глав держав і урядів і віце-президентів. Загалом прийняли участь більше 11 000 чоловік. Декларація принципів – «Побудова інформаційного суспільства – глобальна задача в новому тисячолітті» була прийнята 12 грудня 2003 року. В ній було закладено фундамент майбутнього інформаційного суспільства. Задекларовано спільну концепцію інформаційного суспільства. Основною задачею визначено необхідність використання потенціалу інформаційних і комунікаційних технологій для ліквідації бідності і голоду, забезпечення початкової освіти для всіх, сприяння рівності чоловіків і жінок, розширення прав і можливостей жінок тощо. Фундаментом інформаційного суспільства визначено статтю 19 Декларації прав людини – право кожної людини на свободу переконань і на вільне їх вираження. Серед основних принципів: органи державного управління мають сприяти застосуванню ІКТ в цілях розвитку, розвиток інфраструктури, доступ до інформації та знань, нарощування потенціалу, укріплення довіри і безпеки при використанні ІКТ, зберігання культурного і мовного розмаїття, розробка місцевого контенту. В плані дій встановлено обмеження часовими рамками цілей, досягнення яких буде сприяти перетворенню в реальність концепції відкритого для всіх і справедливого інформаційного суспільства.
Туніський етап. Саміт зібрав 19 401 учасника. Основними цілями зустрічі було рішення проблеми інформаційної нерівності і сприяння максимальному використанню потенціалу ІКТ. На восьмому пленарному засіданні саміту 18 листопада 2005 року світовими лідерами було прийнято два головних документи: Туніські зобов’язання, в якому підкреслено значимість ІКТ в подоланні «інформаційного розриву» в світі, необхідність ефективної співпраці з метою побудови глобального інформаційного суспільства; і Туніська програми для інформаційного суспільства, яка містить положення по ключових питаннях саміту і наступних кроках, які необхідно прийняти для її виконання. В процесі підготовки до Туніського саміту домінували три ключових питання: фінансові стратегії; управління користуванням Інтернет, механізми реалізації Плану дій, прийнятого на першому етапі в Женеві. Стосовно першого питання було вирішено, що для оптимального фінансування необхідно зміцнювати співробітництво на наднаціональному рівні, але основним джерелом фінансування мають бути національні уряди. Стосовно управління користування Інтернет було визначено ряд принципів, а саме: всі держави мають відігравати рівну роль і нести рівну відповідальність в справі регулювання Інтернетом, одночасно забезпечуючи його стабільність, безпеку і цілісність; держави не повинні втручатися в рішення, які стосуються привласнення доменів верхнього рівня інших держав; необхідно укріплювати співробітництво всіх зацікавлених сторін в сфері суспільної політики, яка стосується управління спільними доменами верхнього рівня. Заключним документом також започатковувався Форум з управління використання Інтернет.
Інвентаризація прийнятих зусиль була започаткована МСЕ через спеціально створену базу даних. Для туніського етапу було створено Золоту книгу проектів. У неї увійшло більше 200 проектів, серед яких є такі, бюджет яких перевищував декілька мільйонів доларів. А у Плані дій Женевського етапу було перераховано 11 основних напрямків діяльності, кожен з яких містив ключові елементи формування інформаційного суспільства.
Видано два заключних звіти з аналізу виконання рішень ВСІС. Один звіт від 19 жовтня 2005 року підводить підсумки роботи урядів і всіх зацікавлених сторін по виконанню Женевського етапу та звіт 2008 року, який приводить дані аналізу діяльності урядів, організації тощо по виконанню Туніських зобов’язань 2005 по 2008 роки.
