22.Охарактеризувати тенденцію «міжрегіонального напруження» та його наслідки для Європи (за Global trends - 2025).

Згідно з Global Trends 2025, світ буде багатополярним, а відтак нестабільним, про що свідчить світова історія. Вірогідність конфліктів до 2025 року різко зросте. До того ж зменшаться впливи таких систем колективної безпеки як НАТО, а зростатиме роль окремих країн.

Причому характер конфліктів дещо зміниться.

По-перше, ми знову можемо стати свідками воєн за ресурси, як енергетичних, так і харчових та водних.

По-друге, зростатиме кількість конфліктів всередині окремих країн. Чимало вже сьогодні є країн, де уряди не здатні виконувати свої функції – захисту та забезпечення своїх громадян. Відтак, ці процеси поглиблюватимуться, кількість біженців з таких держав зростатиме, а всередині країн спостерігатимуться громадянські та військові конфлікти, що може призвести і до втручання інших держав.

Не виключають експерти і розширення "клубу ядерних держав", в першу чергу за рахунок держав Близького Сходу. Це призведе до дестабілізації та посилить ризики використання ядерної зброї у конфліктах. Хоча, експерти зазначають – такі загрози є мінімальними, а дипломатичні шанси на припинення ядерних розробок тим же Іраном ще не вичерпані.

Тероризм не зникне в 2025, хоча основне втілення цього явища в очах західних експертів - Аль-Каїда - може припинити своє існування, адже вона має стратегічні цілі, які не можна реалізувати, та не має широкої підтримки мас.

Проте її може замінити інша, більш живуча та активна терористична мережа. І сьогодні експерти мають виробити антитерористичну стратегію, яка завадить цій організації побачити світ. До речі, згідно звіту, в Іраку та в Афганістані і в 2025 році нестабільність та боротьба за владу може тривати.

Успішна інтеграція мусульманських меншин у Європі могла б збільшити масштаб продуктивних сил і запобігти соціальній кризі. Якщо Європа і Японія не зроблять спроб вирішити демографічні проблеми, це може привести до довгострокового спаду.

Європа і Японія продовжать значно перевершувати силу Китая і Індії за багатством на душу населення, але їм доведеться боротися, щоб підтримувати активний темп зростання, оскільки кількість працездатного населення знизиться. США частково стануть винятком в області старіння населення в розвинених країнах світу, оскільки переживуть підвищення рівня народжуваності та імміграції. Ймовірно, збільшиться кількість мігрантів, які бажають перебратися з неблагополучних у відносно привілейовані країни.

Також неясно, як вирішаться демографічні проблеми, з якими зіткнуться Європа, Японія і навіть Росія. У всіх цих випадках демографія необов'язково визначить долю регіональних і світових держав. Технології, роль імміграції, поліпшення охорони здоров'я і закони, які спонукають жінок приймати більшу участь в економіці, - ось деякі із заходів, які могли б змінити траєкторію нинішніх тенденцій, що вказують у бік меншого економічного зростання, посилення соціальної напруженості і можливого спаду.

Світ без Заходу. У цьому світі, описаному в вигаданому листі майбутнього глави Шанхайської організації співробітництва, нові сили витісняють Захід з лідируючих позицій на світовій арені. США відчувають себе перевантаженими і йдуть з Центральної Азії, в тому числі і з Афганістану; Європа не візьме на себе відповідальність і лідерство. Росія, Китай та інші країни змушені рахуватися з тим, що в Центральній Азії можливі перенаселення і нестабільність. Вплив ШОС посилюється, а вплив НАТО йде на спад. Антикитайський антагонізм в США і Європі досягає піку; вводяться протекціоністські обмеження в торгівлі. Росія і Китай вступають в шлюб з розрахунку, інші країни, Індія та Іран, групуються навколо них. Відсутність хоч якогось стабільного блоку - будь то на Заході або в незахідному світі - лише підсилює і без того наростаючу нестабільність і безладдя, погрожуючи глобалізації.

Міжрегіональна напруженість може розділити Захід, при цьому в США і ЄС буде наростати неоднорідність економічних і грошових пріоритетів, ускладнюючи Заходу спроби вести за собою і спільно культивувати світову економіку.

Ситуація в Західній Європі відображає більш змішану картину. Щорічний рівень чистого імміграції повинен буде збільшитися вдвічі або втричі, щоб не допустити різкого скорочення числа працездатного населення в Західній Європі. До 2025 року неєвропейські меншини можуть досягти значного числа - 15 відсотків або більше - майже у всіх країнах Західної Європи, і вони будуть мати значно молодшу вікову структуру, ніж корінне.

Наслідками такої тенденції є те, що Європа до 2025 року трохи просунеться на шляху до досягнення цілей, поставлених нинішніми лідерами і елітами: стане узгодженим, інтегрованим і впливовим глобальним актором, здатним незалежно використовувати весь спектр політичних, економічних і військових інструментів для підтримки європейських і західних інститутів і загальних ідеалів. Європейському Союзу слід було б заповнити прірву в баченні демократії, що розділяє Брюссель і виборців Європи, і подолати тривалі дебати про європейські інституційних структурах. Європейський союз виявиться у вигідній позиції, щоб просувати політичну стабільність і демократизацію на периферії Європи, включивши в свої структури нових членів на Балканах і, можливо, Україна і Туреччину. Національні інтереси великих держав будуть ускладнювати і заплутувати європейську зовнішню політику і політику безпеки, а підтримка Європою НАТО може виявитися розмитою. Питання про входження Туреччини до складу ЄС стане випробуванням для Європи і залишиться в центрі уваги аж до 2025 року. Європа залишиться у великій мірі залежною від Росії в сфері енергетики в 2025 році, незважаючи на зусилля з пошуку енергоефективності та відновлюваних джерел енергії та роботу зі зниження викидів парникових газів.