42.Проаналізувати моделі міжнародної інформаційної безпеки. Визначити перспективні моделі глобальної інформаційної війни.

Слід підкреслити, що стратегії глобального інформаційного протиборства лежать в основі аналітичних розробок дослідницьких інституцій різних країн, метою яких е саме забезпечення інформаційного лідерства у сфері міжнародної безпеки. За результатами досліджень аналітики виділяють наступні моделі системи глобальної інформаційної безпеки.

Модель А — створення абсолютної системи захисту країни-інфолідера проти будь-якого виду наступальної інформаційної зброї, що обумовлює об'єктивні переваги в потенційній інформаційній війні, змушує інші країни шукати альянсу у військово-інформаційних діях з країною-інфолідером. При цьому може бути використано систему жорсткого контролю над інформаційним озброєнням противника на підставі потенційних міжнародних документів з інформаційної безпеки.

Погляд на такий розвиток подій викладено у відомому дослідженні Дж. Ная та У. Оуенса 1996 p. ("Головна сила Америки — її інформаційні можливості"), в якому стверджується домінуюча роль США в інформаційній революції, тобто у використанні надважливих засобів комунікації та інформаційних технологій (супутникового спостереження, прямого мовлення, швидкісних комп'ютерів, унікальних можливостей в інтегруванні складних інформаційних систем), у політиці стримування і нейтралізації традиційних воєнних загроз та нових видів озброєнь.

У сучасному світі, де трансформовано поняття "ядерної парасольки" та стратегії неядерного стримування, наявність інформаційних переваг обумовлює інтелектуальний зв'язок між зовнішньою політикою США та їх військовим потенціалом, збереження світового лідерства за допомогою нових засобів впливу та закріплення домінуючої ролі в альянсах і тимчасових коаліціях. Інформаційне лідерство посилює ефект американської дипломатії як інструменту "м'якої сили", уможливлює використання інформаційних ресурсів для конструктивного діалогу із потенційними противниками — Китаєм, Індією, Росією та іншими інформаційно розвинутими країнами з проблем міжнародної безпеки, і одночасно інфолідерство США забезпечує протидію нарощуванню інформаційних озброєнь в потенційно агресивних країнах (Іран, Ірак, Пакистан).

Модель В — створення значної переваги держави — потенційного ініціатора інформаційної війни в наступальних видах озброєнь, у знешкодженні систем захисту держави-противника засобами інформаційного впливу, координація дій із союзними державами з використаннями визначених засобів інформаційної зброї для ідентифікації будь-яких джерел і типів інформаційних загроз.

Практичне втілення другої моделі спостерігається в перебігу інформаційної операції "Союзницька сила" (1999 р.), яку США та країни-члени НАТО здійснили проти Союзної Республіки Югославії. Більшість експертів, які аналізували конфліктну ситуацію, підкреслюють формування безпрецедентної за масштабами системи управління інформаційними потоками для проведення військових операцій (спроможність надавати розвідувальну інформацію безпосередньо кожному з учасників бойових дій), масованих пропагандистських кампаній з широким спектром інформаційних методик (від технологій PR для формування сприятливої світової громадської думки, вибіркового інформування із заданим ефектом сприйняття контенту до всебічної дискредитації політики противника, і навіть відвертої дезінформації світової громадськості), спрямованого інформаційно-психологічного впливу (основні завдання психологічних операцій здійснювали спецпідрозділи армії США, які брали участь у всіх міжнародних інформаційних операціях останньої чверті XX століття), потужного використання Internet та комп'ютерного протиборства для модифікації національного інформаційного простору і контролю за інфоінфраструктурою Югославії. Нові стратегії і тактика проведення інформаційних операцій, продемонстровані США та їх союзниками по НАТО на Балканах, засвідчили як могутність інформаційних озброєнь розвинутих країн, так і необхідність міжнародного вирішення проблеми інформаційної безпеки.

Модель С — наявність кількох країн — інфолідерів та потенційного протиборства між ними, визначення фактору стримування експансії інформаційних загроз, забезпечення в перспективі домінування однієї з держав у сфері міжнародної інформаційної безпеки з можливостями значного впливу на глобальну інфосферу та переважного права вирішення проблем глобального світопорядку.

Дослідження ЦРУ 90-х років та на перспективу до 2020 року визначали як основні джерела загроз в кіберпросторі для США тільки дві країни — Росію і Китай. У новій військовій доктрині збройних сил США, де було запропоновано дві складові театру воєнних дій — традиційний простір і кіберпростір, основними об'єктами впливу, крім відомих у теорії війн, стали інформаційна інфраструктура і психологічна сфера потенційного противника.

Модель D — всі конфліктуючі сторони використовують транспарентність інформації для формування ситуативних альянсів, для досягнення переваг локальних рішень, які спроможні заблокувати технологічне лідерство, для використання можливостей інфоінфраструктури на окремих територіях з метою організації внутрішнього конфлікту між опозиційними силами (політичні, сепаратистські, міжнаціональні конфлікти) для проведення міжнародних антитерористичних інформаційних операцій.

У рамках міжнародної антитерористичної операції "Помста" (Афганістан, 2001 р.) мета спеціалізованих центрів США, відповідальних за проведення інформаційних операцій, полягала у плануванні психологічних кампаній, реагуванні на зміну ситуації, у підтримці інформаційних ресурсів та безпеки військових сил і цивільного населення.

Мета операції "Помста" полягала не тільки у боротьбі проти тероризму, а й у переконанні певних режимів, які підтримують політику тероризму в тому, що така стратегія не відповідає їх власним інтересам. США задоволені реакцією світової спільноти та політичних лідерів більшості країн на пропозиції щодо глобальної боротьби з тероризмом.

Модель Е — протиборство світової спільноти та міжнародної організованої злочинності (терористичних угруповань), здатної контролювати перебіг політичних, економічних, суспільних і, зрештою, цивілізаційних процесів. Можливість такої моделі передбачена в аналітичному дослідженні Національної ради розвідки США у версії „Коло страху", яка є найбільш песимістичним сценарієм майбутнього світової спільноти.

Враховуючи високу здатність інформаційних озброєнь до інтеграції з іншими традиційними і технологічно новими видами військових засобів, потенційні наслідки безконтрольного застосування багатошарового страту можуть виявитися катастрофічними для існування людства. Тому тільки широке багатостороннє співробітництво може гарантувати світові вирішення но¬вих складних проблем інформаційної доби і забезпечити реальну міжнародну інформаційну безпеку.

43.Охарактеризувати типологію інформаційних загроз за критеріями впливу в інформаційному просторі. Проаналізувати специфіку інформаційно-технологічних, інформаційно-психологічних та інформаційно-комунікативних загроз.

Концепція міжнародної інформаційної безпеки визначає критичні структури, які, в першу чергу, зазнають впливу в умовах інформаційного протиборства.

Найбільш вразливими вважаються політична, суспільна, економічна, військова, науково-технологічна, духовна сфери життєдіяльності суспільства (існують інші класифікації).

Відповідно до критичних сфер міжнародного співробітництва класифікуються загрози для інформаційної безпеки. Існують різні типології загроз, але, узагальнюючи, можна виділити: інформаційно-технологічні, інформаційно-комунікаційні, інформаційно-психологічні. Інформаційні загрози реалізуються через порушення інфраструктури, вільного обігу інформації, неправомірні дії щодо використання інформації; через невідповідність інформаційної політики, засобів інформування громадськості та ЗМК життєво важливим інтересам суспільства. Широке використання маніпулятивних технологій, тенденційна модифікація інформаційних ресурсів, формування викривленої інформаційної реальності призводить до зруйнування глобального інформаційно-психологічного середовища, трансформації ціннісних орієнтацій суспільства, порушення фундаментальних прав і свобод як складових міжнародної інформаційної політики.

Інформаційно-технологічний аспект безпеки зорієнтований на реалізацію системних заходів, спрямованих на максимальне вдосконалення науково-технологічної сфери, ефективний захист інтелектуальних ресурсів. Проблема інформаційної безпеки в цій сфері тісно пов’язана з діяльністю промислової розвідки, несанкціонованим втручанням у конфіденційні мережі та системи, кібернетичними (хакерськими) війнами спеціалізованих підрозділів окремих країн, конкуренцією на світових ринках. Відомими стали інформаційні операції в галузі цифрового мобільного телебачення, "нейронних" комп’ютерів, новітнього програмного забезпечення, біотехнологій Японії, США, Ізраїлю, країн ЄС, де системи аналізу науково-технологічної інформації є елементом державної політики та доктрини воєнної безпеки. Аналітичні дослідження науково-технологічного потенціалу країн Європи за допомогою методик "Моссад" дали змогу Ізраїлю скерувати технологічний розвиток країни, розширити ринки збуту інформаційних продуктів та біотехнологій, усунути конкурентів (викрадення технологій проекту "Міраж", Франція).

Проблема захисту ресурсів інформаційно-комунікаційних систем та мереж стає ще більш актуальною у зв'язку з розвитком і поширенням глобальних обчислювальних мереж, територіально розподілених інформаційних комплексів та систем з віддаленим управлінням доступом до інформаційних ресурсів.

Вагомим аргументом для підвищення уваги до питань безпеки ІКСМ є бурхливий розвиток програмно-апаратних методів та засобів, здатних існувати в системі і здійснювати потенційно будь-які несанкціоновані дії (процеси), що перешкоджають нормальній роботі користувача й самої системи та безпосередньо завдають шкоди властивостям інформації (конфіденційності, доступності, цілісності).

Незважаючи на розробку спеціальних програмно-апаратних засобів захисту від впливу загроз інформаційним ресурсам автоматизованих систем, кількість нових методів реалізації атак постійно зростає. Зазначений вплив може бути реалізовано технічно або організаційно, тільки в тому випадку, коли відома інформація про принципи функціонування ІКСМ, її структуру, програмне забезпечення, тощо.

Інформаційно-психологічна безпека - стан захищеності окремих осіб або груп осіб від негативних інформаційно-психологічних впливів і пов'язаних з цим інших життєво важливих інтересів особистості, суспільства і держави в інформаційній сфері. Іноді в літературі як синонім використовують термін психофізична безпека - інформаційно-психологічна захищеність свідомості і захищеність органів і груп людей від енергоінформаційного впливу. В організації інформаційно-психологічної захищеності свідомості виділяють три основні рівні: індивідуальний, груповий і громадський. На індивідуальному рівні реалізується захищеність індивідуальної свідомості людини за допомогою формування комплексу захисних механізмів і алгоритмів поведінки. На груповому рівні реалізується захищеність групової свідомості за допомогою розповсюдження та використання внутрішньогрупових інформаційних потоків і джерел, а також специфічних для конкретних соціальних груп та організацій способів соціальної взаємодії, переробки та переоцінки інформації. На громадському рівні реалізується захищеність суспільної свідомості за допомогою регулювання і організації інформаційних потоків (система розповсюдження інформації в суспільстві) і поширення способів і засобів, визначених алгоритмів обробки та оцінки інформації в процесі соціальної взаємодії (від міжособистісного спілкування до масової комунікації).