2.Проаналізувати теорії та практику глобалізму, антиглобалізму та альтерглобалізму в інформаційному вимірі.

Глобалізм, як теорія – це ідеологія розвитку людства з врахуванням усіх сфер життєдіяльності суспільства. Це також ідеологія капіталістичних глобалізацій або ідейно-політичного обґрунтування нового світового порядку з позицій «золотого мільярду»

Прояви глобалізму:

-гіберглобалізм всіх сфер МВ

- поміркований глобалізм (поступове входження різних країн в глобаліз.процес)

- трансформаційний глобалізм

РІВНІ ГЛОБАЛІЗМУ:

1 рівень глобалізму – економічний: на базі міжнародної економічної кооперації виникають глобальні зв’язки між державами, з’являються нові суб’єкти МВ, ТНК – для яких економічне середовище і є сукупністю економічних сфер майже всіх держав світу.

2 рівень глобалізму – політичний:

- формування в майбутньому глобального або світового уряду.

- послаблення ролі держав у світовій політиці.

- утворення нових союзів навколо нових лідерів (Шанхайський союз). Передбачало посилення ролі міжнародних організацій, які могли би перебрати на себе певні сфери правління.

- посилилася роль неурядових організацій

- стала слабшою ООН

- передбачалася певна ієрархічна система взаємин між державами

3 рівень – культурний: толерантність в ставленні до інших

4 рівень – екологічний: екологія мережених структур (незабрудненість системи Інтернет, відсутність злочинної, брудної інформації)

5 рівень – соціальний: міг би забезпечити рівний доступ до всіх благ цивілізації різним соціальним верствам (Італія, єдина серед європейських країн – реалізує соціальну інформацію)

Головні ідеологи глобалізму: Збігнев Бжезинський , Печчеи, Зангер, Кіссінджер.

Антиглобалізм – ідеологія розвитку людства, в основу якої покладено збереження ролі держав (провідних) в економічних, політичних сферах, протидія глобальної міграції - уникнення етнічних, релігійних конфліктів. Антиглобалізм це також ідеологія, що заперечує об’єктивну природу глобалізації в одних країнах і уникнення її в інших. Одна з рис антиглобалізму – обмеження ролі міжнародних синдикатів у світовій економіці та політиці. Антиглобалісти піднімають питання соціальної захищеності пересічних громадян, а також право кожної людини на свою індивідуальність.

Головні ідеологи: А.Г. Духін – виступає проти глобальної теорії, проти Росії, Мартін Вінсент, О. Панарін, Шуман та Томас Мартін, Олександр Голдвін, Панарін, Чоускі, Пітер Мартін, Мартін Шуман, Вайлс, Вінсес)

Альтерглобалізм – ідеологія, так званого іншого глобалізму, яка стосується тільки соціально-культурної сфери, екологічної, а також сфери становлення громадянського суспільства. Це також ідеологія, альтернативна глобалізації, в основеі якої рух за глобальну глобалізацію світу. Це ідейно-політичне обґрунтування нового світового порядку з позицій демократії.

Головні ідеологи: Джон Стірліц, Деніал Сакс, Джемаль, Левін, всі радники адміністрації Буша.

3.Охарактеризувати інформаційну парадигму цивілізаційного розвитку: складові, критерії, тенденції

На зламі тисячоліть людство вступає у кардинально нову фазу свого існування, пов'язану з бурхливим розвитком інформаційних технологій, комунікаційних мереж, засобів зв'язку та доступу до різноманітної інформації. Центральною тенденцією цивілізаційного розвитку стає глобалізація та побудова так званого ''інформаційного суспільства'', що ведуть за собою зростання інтегративних процесів у світовій економіці, уніфікацію правових норм, «розмивання» державних кордонів, транснаціоналізацію соціального та культурно-ідеологічного життя.

Інформаційне суспільство – історична фаза розвитку цивілізації, в якій головними продуктами виробництва є інформація і знання.

Ознаки інформаційної парадигми цивілізаційного розвитку:

1)збільшення ролі інформації і знань в житті суспільства; 2) зростання долі інформаційних комунікацій, продуктів і послуг у валовому внутрішньому продукті; 3)створення глобального інформаційного простору, що забезпечує ефективну інформаційну взаємодію людей, їх доступ до світових інформаційних ресурсів і задоволення їх потреб в інформаційних продуктах і послугах.

Перетворення у всіх сферах життєдіяльності сучасного світу сьогодні розглядаються у зв'язку з різними аспектами такого поняття, як інформаційне суспільство. Категорії «інформація», «знання», «технологія» є предметом і інструментом у дослідженні процесів нової соціальної революції. Питання інформаційної глобалізації є досить актуальним в сучасному світі, де з кожним роком взаємозв’язок країн стає сильнішим завдяки інформаційній складовій.

Сучасне людство постало на порозі епохальних трансформацій, основним напрямком яких є інтенсивний розвиток інформаційно-технологічного сектору та інформатизація всієї системи суспільних відносин. Розвинуті країни та регіони сьогодні здійснили перехід до принципово нового суспільно-економічного укладу та модерного шляху цивілізаційного розвитку.

Соціокультурний та політичний зміст інформатизації полягає у тому, що нові інформаційно-телекомунікаційні технології докорінно змінюють систему соціально-політичного співіснування, через формування мережевих суспільних комунікацій, налагодження зворотних зв‘язків між інститутами суспільства і держави та встановлення системи вільного доступу до суспільно-важливої та особисто-корисної інформації.

Починаючи ще з середини 60 років західними соціологами і соціальними філософами (Д. Белл, Д. Рісман, О. Тоффлер, А. Турен і ін.) активно обговорюється питання про вступ найбільш розвинених країн в якісно іншу стадію соціального розвитку, охарактеризовану ними як «постіндустріальне» або «інформаційне» суспільство.

Та роль, яку сьогодні відіграє інформація, зумовила «стискування» простору і «прискорення» часу.

Отже, аспекти та тенденції, які притаманні інформаційній глобалізації можна виділити такі:

1. Зростання сектора послуг і ролі послуг в промисловості і сільському господарстві.

2. Панування постфордівської економіки (гнучкість виробництва, гнучкість вжитку і гнучкість ринків). Інтенсифікація процесу глобалізації.

3. Поширення гнучкої спеціалізації і гнучкої зайнятості.

4. Трансформація категорій простору і часу під впливом інформаційних технологій.

5. Панування мережевих форм організації і діяльності.

6. Розширення сфери дії ринкових критеріїв (включення в цю сферу інформаційних аспектів життя суспільства).

7. Виникнення інформаційної нерівності, яка, накладаючись на традиційну нерівність, заглиблює соціальну диференціацію.

8. Центральна роль у світовій економіці корпорацій.

9. Зростання кількості інформаційного сміття. Розширення масштабів маніпуляції інформацією і криза сфери публічної інформації.

10. Успіхи рефлексивної модернізації: розширення простору вибору і зростання рефлексивності, обумовлене ним.

11. Різке підвищення об'ємів і якості відслідковування з боку держави і корпорацій.

12. Виникнення нового типа воєн – інформаційних воєн.

13. Релятівізация знань і змісту.

14. Дія критеріїв перформативності та товарності в сфері знань та інформації.

Тенденції: концепція інформаційного суспільства стає все більше пов'язана саме з процесами створення, використання і маніпулювання інформацією та знаннями, стає невід'ємною частиною нового світопорядку, становить одне з першочергових завдань сьогодення. Це підтверджується на національному рівні (нац.програми переходу до інф.сусп. та їх реалізація), регіональному (рег.програми,які розробляються МО) та міжнародному рівні (ООН, ЮНЕСКО).

Таким чином, можна зробити висновок, що глобальна роль інформації привела до появи в суспільстві концепції інформаційної цивілізації. У зв'язку з цим третє тисячоліття називають тисячоліттям становлення інформаційної цивілізації і визначають характеристики інформаційного суспільства.