15.Проаналізувати міжнародні договори та угоди про міжнародний інформаційний обмін.

Міжнародний обмін інформацією здійснюється на основі міжнародної правової бази, яка регулює виконання та обмін різних видів інформації. В міжнародних правових документах зазначені такі особливості інформації як належність її до специфічного ринку товарів або віднесені до прогресивного розвитку інформаційного бізнесу. Міжнародні відносини в галузі інформації підпадають під регулятивні дії загальновизначених принципів міжнародного права, які конкретизовані в міжнародних документах різної юридичної сили. Міжнародні правові документи, які регулюють інформаційні відносини: Документи, які розглядають загальні принципи і норми у сфері обміну інформацією. Документи, які забезпечують свободу слова, плюралізм тощо. Документи, які розглядають інформацію, як продукт. Пакет документів “міжнародні договори при інформаційну власність”. Документи, головні в міжнародних відносинах щодо інформації є: Міжнародна конвенція про використання радіомовлення в інтересах миру (1932р). Конвенція про запобігання обігу порнографічних видань та торгівлі ними (1923р – найстаріша міжнародна конвенція в галузі інформації. Вона закликає держави до знищення та запобігання обігу порнографічних видань).  Угода про міжнародний обмін візуальними і звуковими матеріалами освітнього та наукового характеру (1948р). Конвенція про міжнародний обмін виданнями (1958р). Конвенція про обмін урядовими документами та офіційними виданнями між державами (1958р).  Регламент міжнародного союзу електроннного зв”язку (1972р)  Міжнародна конвенція електренного зв”язку (1982р). Прблеми використання і передачі інформації регламентовані також в міжнародних документах, які мають рекомендаційну силу: Декларація ЮНЕСКО про принципи супутникового зв”язку (1972р). 2й розділ заключного акту МБСЄ (1975р). принципи телевізійного мовлення (1982р).  резолюція ООН про інформацію на службі людству (1996р)

16.Охарактеризувати міжнародні організації у системі міжнародних інформаційних відносин. Здійснити класифікацію, проаналізувати напрями інформаційної політики та програмної діяльності міжнародних організацій.

Міжнародні організації – союзи або альянси, які передбачають членство держав, наявність засновницького договору, постійні органи, повагу до суверенітету держав-учасниць. Як правило, такі організації називають міжнародними міжурядовими.

До міжнародних організацій в сфері інформатизації відносяться:

1) Всесвітній телеграфний союз - 1865р. (сучасний Міжнародний Союз Електрозв’язку)

2) Всесвітня поштова спілка- 1874р. (зараз є Спеціалізованою установою ООН)

В світі налічується 7000 МО різного характеру, крім того близько 10000 організацій неурядового характеру і їх кількість продовжує зростати, оскільки більшість має віртуальне представництво в мережі Інтернет.

Діяльність МО регулюється і встановлена двома конвенціями

1)Віденською конвенцією про право міжнародних договорів від 1986 року

2)...за участю МО 1989 рік

Міжнародні міжурядові організації:

І рівень: ООН та її спеціалізовані установи, Рада Безпеки ООН, ЕКОСОР, Генеральна Асамблея.

Рада Безпеки. Розглядає та приймає документи з інформаційної безпеки, інформаційної злочинності та боротьби з інформаційним тероризмом.

ЕКОСОР. Опікується створенням та підтримкою інформаційної економіки, впровадженням електронної торгівлі, особливо в країнах третього світу.

Генеральна Асамблея. Видає резолюції, що є обов’язковими для виконання лише для тих держав, що їх підписали.

ПРООН (програма розвитку ООН).

ІІ рівень:ЮНЕСКО

Стратегії ЮНЕСКО в сфері інформації та комунікації

1.«Новий міжнародний інформаційний та комунікаційний порядок» (1980)

2.«Нова комунікаційна стратегія» (1985-2000). Принципи, викладені у

3.«Інформаційне суспільство для всіх» (з 2000р).

Міжнародний Союз електрозв’язку має 600 партнерів(корпорацій,асоціацій), а також 190 країн-членів.

• Розробляє технічні стандарти, тарифні сітки, координує фінансову допомогу іншим країнам, опікується розвитком телекомунікаційних мереж, регулює використання радіочастот в атмосфері, реєструє частотні ресурси, розробляє рекомендації з експлуатації країн космічного зв’язку, стандартних обсягів.

Всесвітня Поштова Спілка (ВПС)

Всесвітня організація інтелектуальної власності (ВОІВ)

ІІІ рівень:

ЮНКТАД, ЮНЕП - (охорона навколишнього середовища), ІКАО, Всесвітня метеорологічна організація, Всесвітня морська організація, МАГАТЕ

ІV рівень:

Банк реконструкцій та розвитку, МВФ, Світовий Банк

Міжнародні корпоративні організації - установи,що сполучають в собі риси МО та приватних компаній.

Мета - організація глобального супутникового зв’язку та надання інфо продуктів та послуг через кордони держав.

Інтелсат має чотири покоління супутників, всього їх 29, надають їх в аренду. 1 супутник коштує 1 млрд доларів. 20% акцій має США, 10% Великобританія, всі інші розподіляються між 120 країнами світу. 140 держав-членів. Являєтсья оптовим постачальником телекомунікаційних послуг. Переважна більшість клієнтів – CNN, BBC. Працює на міжнародні банки, нафтові кампанії та інформаційні агенції.. Компетенція: «морський стандарт», проектування, розробка, конструювання, спорудження, експлуатація, технічне обслуговування космічного сегмент у глобального супутникового зв’язкку,надання сегменту на комерційних засадах для міжнародних ТКМ послуг загального користування.

Інмарсат. Це міжурядово – корпоративна організація, яка займається суто організацією зв’язку. 70 країн – членів. 900 акцій. США та Великобританіія – 40% акцій.Основні напрями діяльності: забезпечення послуг супутникового зв’язку для судноплавства, забезпечення лоцманських послуг, обслуговування всіх регіонів судноплавства

ЕВТЕЛСАТ. Діяльність: підтримка та експлуатація космічного сегменту європейського супутникового зв’язку, забезпечення національної та міжнародної телефонії

Інтерсупутник пройшов лібералізацію в 2001 році. 24 країни, має 50 станцій супутникового зв’язку, обслуговує країни СНД та Азії. має статус спостерігача в комітеті ООН по мирному використанню космічного простору, с членом Азіатсько- Тихоокеанської Ради по супутниковому зв'язку.

Міжнародні неурядові організації мають членство як держав, так і юридичних та фізичних осіб. Створюються на основі добровільної згоди учасників.