32.Здійснити аналіз політичних декларацій та резолюцій Європейської конференції з інформаційної політики та нових комунікацій (Ісландія, 2009 р.).

Міністри та представники 47 держав – членів Ради Європи ухвалили план подальшої діяльності Ради Європи у сфері ЗМІ та Інтернету. У політичній декларації, ухваленій на першій конференції міністрів, які опікуються питаннями, пов’язаними зі ЗМІ та новими комунікаційними послугами у державах – членах Ради Європи (Рейк’явік, 28–29 травня цього року), йдеться про те, що Рада Європи має проаналізувати поняття «засоби масової інформації», а також, за необхідності, створити нову концепцію у цій галузі задля визначення критеріїв відмінності між ЗМІ або медіа-послугами та новими формами особистої комунікації. Міністри закликали Раду Європи проконсультуватися з відповідними учасниками та визначити, чи мають чинні для традиційних ЗМІ стандарти свободи вираження поглядів поширюватися на нові ЗМІ та постачальників інформаційних послуг, або потрібно створювати нові норми. Щодо традиційних ЗМІ, учасники конференції вважають саморегулювання основним засобом забезпечення дотримання стандартів свободи вираження поглядів. Вони підкреслили, що постачальники нових послуг, зокрема Інтернет-провайдери, контент-агрегатори й пошукові системи мають усвідомлювати свої права, обов’язки та відповідальність. Міністри ухвалили також резолюції про нову концепції ЗМІ, найважливіші Інтернет-ресурси, захист свободи вираження поглядів та інформації у контексті антитерористичного законодавства. Учасники конференції вирішили проводити регулярний огляд антитерористичного законодавства та практики їхніх країн, щоб забезпечити відповідність будь-якого впливу на свободу вираження поглядів та інформації стандартам Ради Європи, зокрема прецедентній практиці Європейського суду з прав людини1. Вони заявили, що хоча у певних випадках, зокрема з метою запобігання терористичним актам, в інтересах судового розслідування, для захисту жертв або щоб не перешкоджати правосуддю, недоцільно поширювати деяку інформацію, «інформування про тероризм не можна вважати підтримкою тероризму». Крім іншого, учасники конференції підкреслили, що було висловлене занепокоєння випадками, коли антитерористчине законодавство держав–членів, яке обмежує свободу вираження поглядів та інформації, є занадто загальним і не встановлює чітких меж втручання з боку органів влади або не надає достатніх процесуальних гарантій запобігання зловживанням. Щодо Інтернету, міністри закликали представників відповідних державних та приватних структур забезпечувати управління найважливішими Інтернет-ресурсами в загальних інтересах, вважаючи їх суспільним надбанням, а також створити з цією метою відповідний правовий інструмент. Вони також запросили Раду Європи розглянути можливість опрацювання договору про посилення захисту транскордонного Інтернет-трафіку. Учасники конференції закликали Раду Європи до подальшої ефективної діяльності з метою організації загальноєвропейських заходів з управління Інтернетом.

33.Охарактеризувати історію, динаміку і практику інформаційної політики єс.

Інформаційна політика ЄС – це ідеологія європейського співробітництва у сфері комунікацій, узгоджена учасниками міжнародного співтовариства, вона є втіленням програм і концепцій розвитку інформаційної сфери, спрямованих на співробітництво в галузі інформації та комунікації. Співробітництво держав–членів ЄС у галузі інформації та комунікації здійснюється шляхом реалізації спільної інформаційної політики, що здійснюється відповідно до її специфічної архітектури, яка складається з трьох рівнів – національного, регіонального та глобального, в трьох сферах – внутрішній політиці, зовнішній політиці та праві та правовому регулювання . Співпраця країн — членів Європейського союзу (ЄС) у царині інформатизації бере свій початок з 50—60 років у зв’язку із проведенням спільних досліджень з проблем атомної енергетики. У 1971 р. при КЄС було створено Консультативний комітет з проблем розвитку інформаційного та документального обслуговування у галузі науки та технології. Цей Комітет — перший європейський офіційний орган, який почав розробляти пропозиції у галузі інформаційної політики .Інформаційна політика ЄС за свою основу має доктрину Європейського інформаційного суспільства, що була проголошена у 1994 році у доповіді М. Бангеманна “Європа і глобальне інформаційне суспільство: рекомендації для Європейського Союзу. Основна ідея документа – створення інформаційного суспільства на основі процесу європейської інтеграції для забезпечення економічної стабільності країн Європи, економічного зростання традиційних і нових (інформаційних) виробництв; розв'язання соціальних проблем Усвідомлюючи важливість нових тенденцій еволюційного розвитку, Європейська комісія прийняла програмний документ “Шлях Європи до інформаційного суспільства” (1994 р.), в якому визначені принципи діяльності ЄС в галузі інформації і комунікації. Вони полягають у необхідності формування суспільної думки і підготовці європейської спільноти до усвідомлення реалій інформаційного суспільства; у створенні концепції європейської інформаційної політики та європейського інформаційного права; у забезпеченні вільного доступу до інформаційних послуг із широким спектром використання; впровадження багатомовності в інформаційній і комунікаційній діяльності, збереженні національної культурної самобутності та ідентичності. Інститути, через які реалізується загальна політика в галузі інформації — Європейську Раду, Європейську Комісію. Генеральний Директорат з інформаційного суспільства. Форум інформаційного суспільства ЄС, Генеральний Директорат з освіти і культури та через інформаційні центри у країнах-членах організації та за її межами . У рамках ЄС реалізується близько 500 програм і проектів, спрямованих на всебічний розвиток інформаційного сектору, ефективність індустрії та впровадження високих технологій у всі сфери життєдіяльності країн–членів ЄС. Реалізація програм і проектів ЄС, спрямованих на становлення інформаційного суспільства в Європі, здійснюється на найвищому рівні (до 80% річного бюджету Єврокомісії). У політичному плані Єврокомісія ЄС визначила 1998 рік як останній термін для трансформації національних законодавств у сфері лібералізації телекомунікацій та ринку інформаційних послуг. слід відзначити, що країни Євросоюзу на глобальному рівні беруть участь у міжнародній інформаційній політиці (через участь в роботі спеціалізованих установ ООН з питань освіти, науки, культури та комунікацій, в рамках НАТО та інших). Провідними в цій сфері є країни-засновники ЄС, такі як Франція, Німеччина, країни Бенілюксу.