- •1.Здійснити порівняльний аналіз ключових чинників, тенденцій та невизначеностей глобальних тенденцій розвитку людства.
- •2.Проаналізувати теорії та практику глобалізму, антиглобалізму та альтерглобалізму в інформаційному вимірі.
- •3.Охарактеризувати інформаційну парадигму цивілізаційного розвитку: складові, критерії, тенденції
- •4.Охарактеризувати глобальні тенденції розвитку людства до 2015 року: 4 версії глобалізації (порівняльний аналіз)
- •5.Охарактеризувати глобальні тенденції розвитку людства до 2020р.: версія «Світ Давосу».
- •6. Охарактеризувати глобальні тенденції 2020 (Новий халіфат).
- •7.Охарактеризувати аналітичні дослідження глобалізації до 2020р. (версія „Pax Americana”).
- •8.Проаналізувати глобальні тенденції розвитку людства до 2025 року: 4 версії майбутнього.
- •9.Охарактеризувати глобальні тенденції розвитку людства до 2030 р. Сценарії розвитку і занепаду регіонів.
- •10.Охарактеризувати wsis – як стратегію європейського інформаціоналізму. Декларації та План дій wsis для Європи 2003-2005 років і на перспективу до 2015 року.
- •11.Проаналізувати мотивацію діяльності у суспільстві знань і трансформацію технологічного укладу та інтелектуалізації європейського суспільства.
- •12.Охарактеризувати міжнародні, субрегіональні, регіональні та національні стратегії інформаційного суспільства: спільні та відмінні характеристики.
- •13.Проаналізувати моделі інформаційного суспільства: основні риси ліберальної, соціальної, інтегрованої та формальної моделей
- •14.Охарактеризувати інституційні засади міжнародного обміну інформацією. Система і структура міжнародного інформаційного права.
- •15.Проаналізувати міжнародні договори та угоди про міжнародний інформаційний обмін.
- •17.Охарактеризувати історію, теорію і практику міжнародної інформаційної політики (за документами юнеско).
- •18.Охарактеризувати діяльність міжурядово-корпоративних організацій в сфері інформації та комунікації (Інтелсат, Інмарсат, Євтелсат, Інтерсупутник)
- •20.Охарактеризувати теорії глобалізації для Європи: інтеграції, потенційного лідерства, геополітичного домінування, утопії занепаду.
- •21.Проаналізувати теорії європейського інформаційного суспільства: підходи м.Бангеманна, е.Гідденса, м.Кастельса. Ф.Уебстера та ін.
- •22.Охарактеризувати тенденцію «міжрегіонального напруження» та його наслідки для Європи (за Global trends - 2025).
- •23.Охарактеризувати моделі європейського інформаційного суспільства. Характеристика і новації ххі ст.
- •24.Охарактеризувати європейську концепцію інноваційного та інформаційного розвитку « Європа-2020». Проаналізувати основні положення програми дій.
- •25.Охарактеризувати практику інформаційного суспільства країн Європи: програми, реалізація і перспективи.
- •26.Охарактеризувати доповідь м. Бангеманна «Інформаційне суспільство – виклик для Європи»: рекомендації для Європейської Ради єс (1994р.).
- •27.Проаналізувати проблему формування єдиного інформаційного простору Європи (за програмою і- 2010)
- •28.Охарактеризувати діяльність міжнародних організацій Європи у сфері інформації і комунікації (2009-2011 рр.) .
- •29.Проаналізувати міжнародні конференції рє з інформаційної політики та нових комунікацій (2009-2011 рр.).
- •30.Охарактеризувати Політичну декларацію і резолюцію Першої Європейської міністерської конференції рє «Медіа і нові комунікаційні послуги. Нове поняття медіа?» (Ісландія, 2009 р.).
- •32.Здійснити аналіз політичних декларацій та резолюцій Європейської конференції з інформаційної політики та нових комунікацій (Ісландія, 2009 р.).
- •33.Охарактеризувати історію, динаміку і практику інформаційної політики єс.
- •34.Охарактеризувати діяльність Генерального Директорату єс з інформаційного суспільства. Проаналізувати основні напрями політики гд єс у 2010-2011роках
- •35.Охарактеризувати економічні, технологічні, культурологічні та лінгвістичні інформаційні програми єс (1983-2003 рр.) і на перспективу 2015 року.
- •36.Охарактеризувати європейську стратегію і-2010. Проаналізувати основні положення та програму дій.
- •37.Охарактеризувати провідні галузі європейського інформаційного бізнесу. Проаналізувати перспективи міжнародної конкуренції Європи в інформаційному секторі світового господарства.
- •39. Проаналізувати. Конкуренцію на європейському ринку інформаційних продуктів та послуг (корпорації, держави, зарубіжні компанії).
- •40.Охарактеризувати теорію інформаційного домінування м.Лібіцкі. Визначити основні положення та оцінки інформаційної безпеки багатополюсного світу.
- •41.Охарактеризувати провідні концепції і доктрини міжнародної інформаційної безпеки. Проаналізувати еволюцію концепцій згідно з розвитком високих технологій.
- •42.Проаналізувати моделі міжнародної інформаційної безпеки. Визначити перспективні моделі глобальної інформаційної війни.
- •44.Проаналізувати міжнародні регіональні організації у системі інформаційної безпеки (діяльність обсє, нато, шос, снд, оад, атес).
- •45.Визначити форму інформаційного протиборства за ситуативною моделлю інформаційної безпеки. Охарактеризувати проведення реальної спецоперації у сучасному світі.
- •46.Охарактеризувати стратегії боротьби з міжнародними інформаційним тероризмом. Проаналізувати відповідні міжнародні документи з проблем боротьби з інформаційним тероризмом.
- •47.Охарактеризувати етимологію міжнародного інформаційного тероризму. Визначити специфіку кібер-, медіа і психотероризму як складову інформаційних загроз.
- •48.Здійснити порівняльний аналіз стратегій національної інформаційної безпеки сша, Росії, Китаю та країн Європи.
- •49.Здійснити порівняльний аналіз національних стратегій інформаційної безпеки країн світу. Концепція інформаційної безпеки України у системі міжнародних відносин.
- •50.Проаналізувати доповідь б. Обами про нову стратегію інформаційної безпеки сша (2008). Визначити основні положення і критерії кібербезпеки сша
- •51.Проаналізувати вплив нової стратегії кібербезпеки сша на спільну європейську безпекову політику: порівняльний аналіз підходів і положень (2010-2011 рр.)
- •52.Проаналізувати Європейські міністерські конференції Ради Європи з кібербезпеки 2009-2011 рр.
- •53.Охарактеризувати вплив інформаційної революції на економічну глобалізацію. Проаналізувати вплив процесів глобалізації на міжнародну конкуренцію тнк.
- •54.Охарактеризувати концепції інформаційної економіки, основні поняття і закони.
- •55.Проаналізувати регіональні та національні стратегії інформаційної економіки .
- •60.Охарактеризувати інформаційно–аналітичну діяльність зовнішньополітичних відомств.. Проаналізувати особливості інформаційно-аналітичного забезпечення зовнішньополітичних інтересів
- •61. Охарактеризувати інформаційно – аналітичні установи у системі міжнародних відносин. Дати класифікацію, структуру і проаналізувати методи діяльності.
- •62.Здійснити класифікацію інформаційних, інформаційно-довідкових, інформаційно-аналітичних та аналітичних документів у сфері зовнішньої політики.
- •63.Охарактеризувати інформаційно-аналітичні продукти та послуги. Проаналізувати вплив інформаційно-аналітичних інституцій на прийняття зовнішньополітичних рішень.
- •65.Охарактеризувати типологію інформаційних ресурсів у структурі зовнішньополітичної діяльності.
- •66. Охарактеризувати інформаційно-аналітичне забезпечення зовнішньої політики європейських країн : проаналізувати спільні і відмінні характеристики.
- •67.Охарактеризувати теоретичні засади зовнішньополітичних комунікативних технологій.
- •68.Охарактеризувати типологію комунікативних технологій у зовнішньополітичній діяльності держави.
- •69.Проаналізувати зовнішньополітичні комунікативні технології провідних країн світу.
- •70.Проаналізувати віртуальну дипломатію як інноваційну технологію у сфері міжнародних відносин: сутність, структуру, інструменти.
- •71.Охарактеризувати концепцію віртуальної дипломатії. Проаналізувати міжнародне співробітництво у глобальній мережі Internet
- •72.Здійснити класифікацію та проаналізувати структуру Web – сайтів зовнішньополітичних відомств.
- •73.Проаналізувати використання публічної дипломатії у структурі зовнішньої політики
- •74.Проаналізувати концепції іміджевої дипломатії
- •75.Охарактеризувати іміджеву дипломатію країн світу: програми, акції, зворотні зв’язки.
- •76.Проаналізувати технології та програми формування і підтримання іміджу держав у міжнародному інформаційному просторі.
- •77.Охарактеризувати медіадипломатію як інструмент зовнішньої політики.
- •78.Охарактеризувати gr-технології у площині комунікацій політичних інституцій і ділових кіл.
- •79.Охарактеризувати технології державного брендінгу у структурі зовнішньої політики.
- •80.Проаналізувати технології створення і просування державного бренду в системі міжнародних відносин
- •81.Охарактеризувати культурну дипломатію у структурі зовнішньої політики.
- •82.Охарактеризувати класифікацію, структуру та специфіку міжнародної публічної комунікації.
- •83.Охарактеризувати технології публічної дипломатії (спічрайтинг, пропаганда, полеміка тощо).
- •84.Проаналізувати практику дипломатичних представництв України в мережі Internet.
- •85.Охарактеризувати функціонування веб-порталу мзс України.
- •86.Охарактеризувати основні положення і стратегію міжнародного брендінгу України: проаналізувати проект «Брендбук-Україна».
- •87.Проаналізувати імідж України в міжнародному інформаційному середовищі (концепт, характеристики за спектром взаємодії, репутація країни, впливи).
- •88.Охарактеризувати проект «Інформаційне суспільство України»: проаналізувати концепцію, програму, практику.
- •89.Проаналізувати інформаційну політику України, основні положення концепції.
- •90.Охарактеризувати інформаційно-комунікаційні аспекти зовнішньополітичної діяльності України по забезпеченню національних інтересів.
77.Охарактеризувати медіадипломатію як інструмент зовнішньої політики.
Медіа-дипломатія (від англ. – media diplomacy) – поняття виникло у середині 1970-х рр. і увійшло в політичний та науковий обіг у зв”язку з широким використанням традиційних (преса, радіо, ефірне телебачення) і нових (кабельне і супутникове телебачення, відео, факси, телекси тощо) засобів масової комунікації у дипломатичній практиці. Роль мас-медіа у виробленні зовнішньополітичних рішень особливо вагома на етапах збирання та інтерпретації інформації про міжнародні справи. Медіа-дипломатія – це утвердження і проведення зовнішньої політики держави шляхом використання засобів масової комунікації, а також використання можливостей різноманітних мас-медіа для впливу на зарубіжну громадську думку.
Особливу роль у розвитку медіа-дипломатії відіграла перша глобальна телевізійна мережа новин – CNN (Cable News Network, початок функціонування – 1980 р.), яка запровадила прямі репортажі з місця подій двадцять чотири години на добу в режимі кризового стану у майже невідредагованому форматі “відео веріте” (video verite – правдиве відео), що зробило її одним із суттєвих джерел інформації для державних діячів, особливо в періоди політичних і воєнних криз, конфліктів, воєн, і часто випереджає офіційні дипломатичні канали інформації, примушуючи голів держав швидко реагувати на інформацію, майже не залишаючи часу не тільки на вироблення офіційної позиції, але й її формулювання. Також мас-медіа стали використовуватися як носії глобально оприлюднених дипломатичних послань – нової форми дипломатичного дискурсу, нового механізму взаємин у практиці міжнародних відносин.
Поява нових глобальних акторів - Sky News, BBC World та інших постачальників теленовин у глобальному форматі створюють жорстку конкуренцію корпорації CNN-AOLTimesWarner. Для медіа-дипломатії використовуються і значно менші за обсягом національні або комерційні канали, які можуть оприлюднювати звернення опозиційних сил у конфліктах, демонструвати відеоплівки із записами вимог дійових осіб (державних діячів, голів церков, видатних суспільних діячів, терористів тощо).
Попри дієвість, мобільність та емоційний вплив, який притаманий медіа-посланням, природа образів, що передаються медіа, викликає обгрунтовану дискусію в дипломатичному світі. Піддаються сумніву авторство і контроль над образами, вибір кута зору під яким ведеться репортаж з місця подій і навіть автентичність події (чи не була вона спеціально підготовлена журналістами або для жунналістів) та ін. Це свідчить про те, що медіа-дипломатія – інструмент, який може бути не тільки корисним, але й небезпечним не тільки для тих, проти кого він використовується, але й для тих, хто його використовує.
78.Охарактеризувати gr-технології у площині комунікацій політичних інституцій і ділових кіл.
Government Relatіons (GR) це розробка та реалізація системи взаємодії з державним апаратом. Шляхом створення довірливих неформальних відносин з держслужбовцями та представниками громадських організацій GR-менеджери сприяють процвітанню підприємства та його сталого розвитку
В рамках GR PR-спеціалісти виконують наступні завдання:
встановлення та підтримка взаємодії з органами державної влади;
ініціювання розгляду питань в інтересах Замовника;
проведення заходів по створенню впливу на прийняття рішення;
підготовка формальних і неформальних заходів;
організація зустрічей та переговорів з представниками державних організацій;
участь у спеціалізованих виставках і конференціях, проведення семінарів та презентацій для представників державних органів;
відстеження законодавчих і політичних тенденцій і змін, консультування, політичний аналіз;
організація системи комунікацій всередині компанії Замовника між підрозділом/фахівцем по зв'язкам з органами державної влади, керівництвом, акціонерами.
Спеціаліст по GR повинен вибудувати тісні, довірчі відносини між своїм роботодавцем і владою. Завдання «джіарщіка» - не вирішення конкретної проблеми, а встановлення неформального діалогу «Джіарщіків» з вулиці не беруть. Ці люди мають як мінімум розмовляти з клієнтами на одній мові і не стояти добами перед дверима в очікуванні, коли секретарка допустить їх до «тіла». Тому більшість «джіарщіков» - вихідці з виконавчої та законодавчої влади. Причому з самого її верху. Більшість фахівців не хочуть афішувати свою нинішню діяльність. Політик, відкрито зайнявшись «джіаром», ставить хрест на своєму політичному майбутньому.
В даний час у всіх великих компаніях існують структурні підрозділи по роботі з органами державної влади (GR-департамент). У Росії більшого всього подібних відділів утворено в компаніях нафтового, телекомунікаційного та металургійного профілю. Наприклад, в головному офісі компанії ТНК-BP за GR відповідають відразу три управління: по роботі з регіонами, по законотворчій роботі та по зв'язках з органами державної влади. Крім того, на рівні суб'єктів РФ, в яких розташовані основні виробничі активи компанії, існують місцеві підрозділи по GR. Вони були перетворені з колишніх благодійних фондів компанії СИДАНКО, яка була практично повністю поглинена ТНК в 2001 році.
Крім взаємодії з федеральними, регіональними та місцевими органами влади, GR-департаменти сприяють виходу компанії на нові ринки, налагодження контактів з місцевим істеблішментом, громадськими організаціями та ЗМІ.
Великі транснаціональні компанії, тривалий час працюють в іноземній державі, для зменшення існуючих країнових ризиків і пом'якшення інвестиційного клімату для зарубіжних компаній, так само організують GR-департаменти в своєму філіалі. За часту GR-спеціалісти залучає до просування приватних інтересів посла своєї країни.
Донесення позиції країни до політичної еліти іноземної держави так само може вважатися GR-діяльністю. Більш того, вітчизняний бізнес і держава часто координують свої дії на міжнародній арені. GR-функції держави можуть здійснювати, наприклад, посольства, служба зовнішньої розвідки, фонди, релігійні секти та інші організації. Крім цього велике значення має запуск власних ЗМІ на території іноземних держав.
Так само GR-технології використовують територіальні одиниці держав. Наприклад, в Ярославській області був створений Центр інформації та стратегічного планування [4]. До складу нової структури увійшли вже існуюче управління громадських зв'язків, інформації і друку, а також новостворене управління регіонального маркетингу. Основним завданням новоствореного центру стало формування іміджу регіону в Росії і за її межами з метою залучення російських і іноземних інвестицій, інновацій та туристів.
Класичними об'єктами GR є виконавча і законодавча гілки влади. В даний час стає очевидним, що судова влада так само є об'єктом впливу. Вибір об'єкта для GR-спеціаліста визначається характером поставлених завдань і колом питань, які відносяться до компетенції того чи іншого органу влади.
Таким чином можна визнати, що GR сприяє скороченню ризиків при веденні підприємницької діяльності в будь-який з існуючих галузей економіки.
