76.Проаналізувати технології та програми формування і підтримання іміджу держав у міжнародному інформаційному просторі.

Політичний імідж держави (далі – ПІД), на думку Д. Ольшанського, – «це уявний образ певної держави, що формується у свідомості громадян країни та закордонної аудиторії. Він формується у процесі комунікативної взаємодії суб’єктів економічного, соціального та політичного життя як усередині країни, так і за її кордонами»

ЦІЛІ:

• . активна інтеграція в світове політичне та економічне суспільство, адже в умовах усебічної глобалізації політична ізоляція держави на міжнародній арені через її негативне сприйняття світовою спільнотою може призвести до гуманітарної та соціально-економічної катастрофи (КНДР, Ірак за часів Хусейна та ін.);

• забезпечення безпеки країни від політичного та військового тиску ззовні;

• забезпечення підтримки світовою спільнотою владної еліти як ресурсу боротьби з опозицією;

• підтримка національного бізнесу та приваблення іноземних інвестицій;

• сприяння розвитку туристичної сфери;

• підтримка та захист громадян у їхніх зовнішніх стосунках.

Державні PR-програми, спрямовані на підтримання своїх економік, існують фактично у всіх розвинутих країнах. США наприклад на державний маркетинг і піар з держбюджету щорічно виділяє приблизно 2 млрд. доларів. В Україні, в свою чергу, існує лише концепція покращення державного іміджу.

Відповідно до теорії Ф. Котлера існує три інструменти для формування ефективного іміджу держави: слогани, теми і позиціонування; візуальні символи і події та дії. Слогани, теми і позиціонування. Як правило, іміджмейкери виробляють слоган для додання єдиного стилю конкретної кампанії. Слоган - це коротка ємна фраза, яка висловлює спільне бачення держави. Хороший слоган створює платформу, спираючись на яку імідж держави може бути в подальшому посилений. Також він повинен бути досить широкий за змістом, щоб його могли використовувати і туристичні, і урядові, і бізнес-організації в своїх маркетингових проектах. ПРИКЛАД: Іспанія - місце під. сонцем, Фінлянфія - краще в європі місце для бізнесу. Іншим інструментом є іміджеве позиціонування, коли держава позиціонує себе на регіональному, національному та міжнародному рівні як таку, що призначена для певного виду діяльності. Складність при іміджевому позиціюванні полягає в тому, щоб створити імідж, який передає переваги та унікальні якості, завдяки яким дана держава виділяється на тлі інших. Ось кілька формул іміджевого позиціонування з чіткою європейською спрямованістю: В останні роки в Європі і Росії спостерігається цікавий феномен використання рекламного гасла «Північна Венеція». Сьогодні як мінімум п'ять міст рекламують себе так, або мають репутацію Північної Венеції - Брюгге, Санкт-Петербург, Гамбург, Стокгольм і Амстердам. Візуальні символи. Візуальні символи відіграють помітну роль у маркетингу держав. Багато характерних видів держав назавжди врізані в свідомість людей: Червона площа - Москва, Біг Бен - Лондон, Бранденбурзькі ворота - Берлін. Існують чотири поширені візуальні іміджеві стратегії. 1. Диверсифікований візуальний ряд. У стратегії диверсифікації глядачам представляється широкий діапазон візуальних образів, пов'язаних з місцем. Метою є руйнування уявлення про те, що дане місце володіє єдиним характером.  2. Послідовний візуальний ряд. Це протилежність диверсифікованого візуальному ряду. 3. Гумористичний візуальний ряд. Візуальний ряд представляє місце в дотепному світлі. Це особливо корисно при роботі з негативними аспектами місця. 4. Заперечує візуальний ряд. Ще один спосіб роботи з негативним іміджем місця полягає в тому, щоб обрушити на цільову аудиторію потік позитивних образів, деякі з яких тонко заперечують негативні сторони. Події та дії. Імідж може також поширюватися і за допомогою подій і дій. Успішно реалізоване зусилля може створити місцем бренд і імідж назавжди. Заходи можуть бути зухвалими, але можуть бути і тихими, тонко впливають на аудиторію з плином часу.

Також слід відзначити ПОЛІТИЧНИЙ ІМІДЖ, як складову іміджу держави. Політичний імідж держави – явище багатокомпонентне, складне за структурою. Сучасні дослідження з політології, соціології та політичної іміджелогії дають змогу виокремити такі структурні компоненти феномену:

· суб’єктивні – імідж політичного лідера, імідж політичної еліти, імідж політичних інститутів влади, імідж політичних партій, що перебувають при владі, та опозиційних, імідж збройних сил, імідж дипломатів -з давніх часів державний лідер та його образ відігравали найважливішу роль у сприйнятті держави як ззовні, так і серед її населення///Александр Македонський, Наполеон I, Петро І, Гітлер, Маргарет Тетчер, Володимир Путін.//;

· об’єктивні – імідж політичного режиму, імідж рівня демократії, імідж соціально-економічного розвитку, імідж законодавчих і судово-виконавчих стосунків, імідж релігійних стосунків, імідж зовнішньополітичних акцій //політична стабільність у державі, регіональна політична стабільність, податкова стабільність, захищеність приватної власності, повага до закону як головний принцип організації суспільства;

· часові – культурно-історичні факти, сучасні політичні події, політичні прогнози;

· комунікативні – модель іміджу, канали трансляції та тиражування, реципієнти.

ПРИКЛАД, ЯПОНІЯ:

Японія після другої світової війни опинилася, як і більшість інших держав, у важкій ситуації. При цьому до неї ставились як до держави-агресора, якості японської продукції не довіряли, власне японцям - також.

У такій ситуації, японська влада доклала всіх зусиль для того, щоб створити одну ключову галузь, в якій Японія зможе виступати конкурентом на міжнародному ринку. Відтак метою нової інформаційної політики Японії стало заявити на весь світ про імплементацію передових технологій.

Метод, яким скористались японці для тогочасного світу, був оригінальним і новим. Японія підтвердила на практиці правило про те, що культурна експансія сприяє реалізації економічних інтересів. У післявоєнний час у багатьох країнах створювалися японські культурні центри, проводилися різноманітні заходи, що розповідали про японські традиції, філософію, національну кухню. Стали просувати сучасну поп-культуру, розповідати про життя молоді, показувати японське кіно.

Звісно, на сьогодні бренд «made in Japan» в першу чергу асоціюється із високою якістю і передовими технологіями. Причиною цьому є централізована державна політика, яка була спрямована у чіткому руслі – розвитку hi-tech.

прикладом кооперації між приватним сектором та державою є АВСТРІЯ. Австрійський національний туристичний офіс (АНТО) – національна туристична організація Австрії – фінансується із федерального бюджету (75% - федеральним міністерством економіки і праці, 25 % - Торгово-промислова палата Австрії). На сьогодні АНТО налічує близько 32 закордонних представництв, що курують ринки в 40 провідних країнах світу, в 2007 році по всьому світові було проведено близько 2 тис. маркетингових і PR- акцій, направлених на просування австрійського туристичного продукту. До них входили класична реклама, PR-кампанії, участь у виставках, проведення семінарів, презентацій, workshops та багато іншого. Загальний бюджет АНТО на 2009 рік складав 52 млн. Такий інструмент називають – «політична парасолька». Тобто бізнес-інтереси прикриваються державою.

Розвиненою в сфері державного PR є США, які користуються інструментами маркетингових технологій для просування національного інтересу. В США наприклад, після проведення такого дослідження, виясняють, що в країні Х не вистачає мережі ресторанів швидкого харчування і США направляє приватну компанію для заповнення даної ніші. Компанія США приводить в країну Х власні ідеї, системи, ментальність, створює свою власну інфраструктуру, завойовує симпатію населення.