15.2. Проголошення автономії України. Наростання політичної боротьби в Україні у липні-жовтні 1917 р.

Ще на Всеукраїнському національному конгресі (який проходив у Києві 6-8 квітня 1917 р.) було дано завдання Центральній Раді – добиватися від Тимчасового уряду автономії України. З цією метою 16 травня 1917 р. до Петрограда була відряджена делегація УЦР на чолі з В. Винниченком. Але Тимчасовий уряд відмовився надати Україні автономію, мотивуючи тим, що це питання мають розглянути Установчі збори. Ця позиція Тимчасового уряду викликала обурення населення України: і делегати І Селянського з’їзду (який розпочався у Києві 28 травня), і делегати ІІ Військового з’їзду (який працював у Києві з 5 по 10 червня) засудили політику Тимчасового уряду і вимагали від Центральної Ради негайно, не чекаючи згоди Тимчасового уряду, приступити до втілення в життя ідеї автономії України.

10 червня 1917 р. в останній день роботи ІІ Військового з’їзду В. Винниченко від імені Центральної Ради зачитав документ історичної ваги – І Універсал. В ньому проголошувалася автономія України, населення закликалося до згуртування навколо УЦР для організації суспільного життя на національній основі. 15 червня 1917 р. був створений уряд – Генеральний Секретаріат УЦР. Очолив його видатний український письменник, політичний діяч, член УСДРП – В. Винниченко.

Тимчасовий уряд засудив І Універсал Центральної Ради і навіть оголосив його “злочином”. Але мусив шукати компромісу із УЦР. До Києва була направлена делегація у складі І. Церетелі, М. Некрасова, О. Керенського, М. Терещенка. Після напружених переговорів компроміс було досягнуто. Підсумки компромісу були викладені у ІІ Універсалі УЦР від 3 липня 1917 р. В ньому вказувалося, що Центральна Рада найближчим часом має поповнитися представниками від інших народів. Генеральний Секретаріат буде представлений Тимчасовому урядові як носій найвищої крайової влади цього уряду в Україні. УЦР підготує закон про автономний устрій України для внесення його на затвердження Установчих зборів, Центральна Рада зобов’язується не запроваджувати самостійно автономії України.

ІІ Універсал спричинив нову урядову кризу в Росії: в знак протесту проти поступок українцям міністри-кадети покинули уряд. Урядова криза поклала початок загальній політичній кризі в Росії, яка ще більше поглибилася внаслідок поразок на фронтах у липні 1917 р. В цих умовах активізують свою діяльність більшовики, організовуючи масштабні виступи населення проти влади. В Україні проти ІІ Універсалу рішуче виступили самостійники: 4-5 липня вони організували у Києві збройний похід українського полку ім. П. Полуботка, вимагаючи від УЦР негайного проголошення самостійності України. Але виступ закінчився поразкою. На початку серпня 1917 р., 4 серпня, Тимчасовий уряд надіслав УЦР “Тимчасову інструкцію”. В ній мова йшла вже не про автономію України, а про “місцеве самоврядування”, Генеральний Секретаріат оголошувався крайовим органом Тимчасового уряду в Україні, визначалося, що розпорядження Генерального Секретаріату поширювалися лише на 5 губерній (Київську, Волинську, Подільську, Полтавську, Чернігівську). всі інші залишалися під безпосередньою юрисдикцією Тимчасового уряду. УЦР “взяла до відома” цей документ, але стосунки з Тимчасовим урядом у неї після цього погіршуються. Ідучи на компроміс з Тимчасовим урядом у питанні автономії України в липні 1917 р., УЦР втратила час, не розпочала дійових перетворень в соціальній сфері, на селі, в армії і тим самим послабила свої позиції. Авторитет УЦР серед населення поступово падає.

У боротьбі з корніловським заколотом, який підняли консервативні сили у Росії, активну участь брали більшовики, через те їх авторитет на осінь 1917 р. зростає. Під керівництвом В.І. Леніна вони починають готуватися до збройного повстання проти Тимчасового уряду. Авторитет Тимчасового уряду, який не зміг справитися із ситуацією спроби серпневого перевороту, навпаки, поступово падає. В цих умовах УЦР, перехоплюючи ініціативу, переходить до більш рішучих кроків у своїй політиці.

За ініціативою УЦР (без згоди Тимчасового уряду) в Києві 8-15 вересня 1917 р. було проведено З’їзд народів Росії. З’їзд закликав до федеративної перебудови Росії, до вирішення найважливіших питань соціально-економічного розвитку Російської держави з урахуванням місцевої специфіки. В кінці вересня УЦР оголосила про поширення своєї компетенції на всі сфери життя України і на всі її 9 губерній. Реакція Тимчасового уряду була негативною.