§ 16. Україна в боротьбі за збереження державної незалежності (1918-1920)
16.1. Українська Держава п. Скоропадського
27 січня 1918 р. у Брест-Литовську укладений мирний договір між УНР і Німеччиною та її союзниками. Зобов’язання Німеччини – допомогти відновити контроль УЦР над територією України, зобов’язання УНР – постачати до Німеччини сільськогосподарську продукцію.
18 лютого 1918 р. почався наступ регулярних німецьких військ (450 тис). 2 березня 1918 р. у Київ входять війська УНР. Наступного дня підписано мир у Брест-Литовському між Німеччиною і РСФРР: Росія зобов’язувалася підписати мирний договір з УНР.
Але УЦР вступає в конфлікт з німецькою адміністрацією, оскільки німці вважали неспроможність УЦР забезпечити вивіз до Німеччини продовольства. Відбувається втручання німецької адміністрації у внутрішні справи УНР.
29 квітня 1918 р. відбулося останнє рішення УЦР – ухвалення конституції УНР та обрання Президентом М. Грушевського. У цей день, 29 квітня 1918 р., за підтримки німців у Києві зібрався Хліборобський конгрес, в роботі якого взяли участь майже 8 тис. делегатів, переважно селян. Учасники конгресу рішуче засуджували політику Центральної Ради, її соціалістичні експерименти, вимагаючи поновлення приватної власності на землю та утворення міцної державної влади у формі історичного гетьманату. Присутні одноголосно обрали гетьманом П. Скоропадського. Того ж дня в соборі св. Софії єпископ Никодим миропомазав гетьмана. Отож Центральна Рада, проіснувавши тринадцять з половиною місяців, припинила своє існування.
П. Скоропадський сконцентрував у своїх руках практично всю повноту влади, розпустив Центральну Раду й ліквідував Українську Народну Республіку: країна стала називатися Українською Державою. Гетьман оприлюднив два програмних документи – “Грамоту до всього українського народу” і “Закони про тимчасовий державний устрій України”. У сфері соціальної політики ставилося за мету поновити приватну власність на землю і передати її колишнім володарям. Були зміцнені державний бюджет, українська валюта. Відновилося міське й земське самоуправління.
Очолив Раду міністрів Ф. Лизогуб. Українські соціалістичні політики відмовилися від співпраці з П. Скоропадським. Формування органів місцевого самоврядування – губерніальних староств. Складання службовцями присяги на вірність Державі – з метою зміцнення службової дисципліни. Створення Державної варти – сил охорони порядку в країні. Аграрна реформа (в основі – відновлення приватної власності, повернення майна та землі поміщикам, ліквідація селянських комітетів). Трудова реформа – запровадження 12-годинного робочого дня для робітників.
Розбудова українських збройних сил ( структури, командування, запровадження нової форми, військової символіки) на класовій основі: ядро армії – козацький стан із заможних селян.
Особливо успішною була національно-культурна політика П. Скоропадського. Здійснено заходи по відродженню української культури (українізація освіти, створення Українського драматичного театру, УАН (Української академії наук), Національної бібліотеки, Державного українського архіву, Національної галереї мистецтв, Українського історичного музею).
Було встановлено дипломатичні стосунки із 25 країнами (наприклад з Німеччиною, Австро-Угорщиною, Швейцарією, Туреччиною, Польщею, Фінляндією, Францією, Англією, Румунією, Кримом). Напружені дипломатичні стосунки зберігалися з Радянською Росією (через територіальні проблеми і ідеологічні суперечності). Ставлення політичних партій до гетьманського режиму. Селянські повстання літа-осені 1918 р.
Український Національний Союз (утворився влітку 1918 р. внаслідок згуртування представників таких партій як УПСР, УСДРП, Селянська Спілка, Українська Трудова партія). Очолив: В. Винниченко. УНС ставив за мету повалення гетьманського режиму як антинародного. На літо 1918 р. припадає розгортання селянського повстанського руху анархічного забарвлення на Катеринославщині, в районі Гуляйполя. Очолив рух Н. Махно. Виступали за відновлення влади Рад, нападали на представників гетьманської влади і місцевих поміщиків, вели бої з регулярними військовими частинами Української Держави. Селянські повстання відбулися в Звенигородському і Таращанському повітах Київщини і на Чернігівщині.
Але 13 листопада 1918 р. РСФРР, скориставшись ослабленням Німеччини, анулювала Берестейський договір, зокрема ті його пункти, що стосувалися українсько-російських відносин і визнання самостійності УНР. 28 листопада 1918 р. у Курську було утворено Тимчасовий робітничо-селянський уряд України, який вже 29 листопада у прикордонному з Україною місті Суджі закликав до боротьби з гетьманським режимом. На кінець листопада 1918 р. розпочався наступ в Україну більшовицьких військ під командуванням В. Антонова-Овсієнка з північного сходу України (“нейтральної зони”). До них приєднуються створені більшовиками дві партизанські дивізії.