20.12. Визволення України від німецько-фашистських загарбників

Восени 1942 р. на Волзі в районі Сталінграда розпочалась одна з найбільших битв Другої світової війни. У результаті наступу радянської армії 19-23 листопада в оточенні 2 лютого 1943 р. фашистські війська капітулювали. Перемога під Сталінградом відкрила можливість для наступу радянських військ в Україні. 18 грудня 1942 р. фашистів вибили із с. Півнівка Міловського району (Луганщина). Першим районним центром, звільненим від окупантів, було м. Мілове. Улітку 1943 р. радянським військам удалося завдати поразки гітлерівським арміям на Курській дузі (5 липня – 23 серпня 1943 р.). Наступ під Курськом дав можливість визволити місто Харків (23 серпня 1943 р.). Уперше Москва салютувала визволителям українського міста. Почався загальний наступ. Протягом серпня-вересня 1943 р. від німців звільнено Лівобережжя. У жовтні 1943 року радянські війська остаточно ліквідували німецькі плацдарми в районі Мелітополя та Запоріжжя й почали закріплюватися на правому березі Дніпра біля Києва та Кременчука.

Визволення Києва від німецько-фашистських загарбників.

“Східним валом” назвали фашисти укріплення на правому березі Дніпра. Тут їм удалося сконцентрувати значні військові сили, зокрема есесівські танкові дивізії “Адольф Гітлер”, “Рейх” та ін. упродовж жовтня 1943 р. війська І Українського фронту під командуванням М. Ватутіна вели запеклі бої за розширення плацдарму на правому березі Дніпра в районі Букрина. У ході Дніпровської наступальної операції виявилася слабка матеріально-технічна підготовка військ, не вистачало переправних засобів, незадовільно забезпечувалося прикриття наступальних частин. Ураховуючи ситуацію, яка склалася в районі Києва, ставка Верховного головнокомандування та керівництво І Українського фронту прийняли рішення про переведення наступальних сил на новий плацдарм у район Лютежа. Такого маневру фашисти не очікували. 6 листопада 1943 р. Київ було звільнено від загарбників. 13 листопада почався німецький контрнаступ. Важкі бої тривали до 25 листопада. Гітлерівцям удалося захопити Житомир та Коростень. Командування І Українського фронту ввело в бій стратегічні резерви. Наприкінці грудня фашистів відкинуто від Києва. За Київську наступальну операцію 2438 воїнам присвоєно звання Героя Радянського Союзу. 65-ом військовим частинам та 15-ом з’єднанням на честь визволення Києва надано назву “Київські”. У результаті успішних бойових дій радянські війська оволоділи на правому березі Дніпра територією площею близько 500 кв. км.

Остаточне визволення території України від німецько-фашистських загарбників

За 1944 рік на теренах України радянські війська здійснили 35 військових операцій. 24 січня 1944 р. війська І та II Українських фронтів перешли в наступ на Корсунь-Шевченківському напрямі. 28 січня війська обох Українських фронтів з’єдналися в районі м. Звенигородки. У “котлі” опинилися 10 гітлерівських дивізій, майже 80 тис. солдатів і офіцерів. Майже одночасно з Корсунь-Шевченківською операцією війська І Українського фронту розпочали наступальні дії на Рівненсько-Луцькому напрямку. Велику допомогу радянським частинам надали партизанські загони О. Сабурова, О. Федорова, В. Бегми та ін. 2 лютого 1944 р. було звільнено Луцьк і Рівне. У результаті наступу радянських військ визволено Проскурів, Тернопіль, Вінницю.

30-31 січня 1944 р. війська III та IV Українських фронтів розгорнули наступ на Нікопольсько-Криворізькому напрямку. Війська генералів Р. Малиновського та Ф. Толбухіна раптовими ударами прорвали оборону німців і 8 лютого визволили Нікополь, а 22 лютого Кривий Ріг. З 4 березня по 17 квітня 1944 р. війська І Українського фронту здійснили Проскурівсько-Чернівецьку операцію, у результаті якої вороже угруповання було розколоте на дві частини. Радянські війська вийшли до передгір’я Карпат. 5 березня – 17 квітня 1944 р. війська II Українського фронту в ході Умансько-Ботошанської операції розгромили VIII німецьку армію, і 26 березня 1944 р. вийшли до державного кордону СРСР. Війська III Українського фронту за підтримки сил Чорноморського флоту успішно здійснили Одеську операцію. 28 березня вони визволили Миколаїв, а 10 квітня – Одесу. 8 квітня 1944 р. розпочалися бої за Крим. 11 квітня визволено Керч, 13 квітня – Сімферополь. 5 травня почався штурм севастопольських укріплень ворога. Особливо жорстокі бої розгорнулися на Сапун-горі. Після 9-годинного штурму вона вже була в руках радянських військ. 9 травня 1944 р. Севастополь звільнено від загарбників. 12 травня 1944 р. Крим повністю визволили від фашистів.

13-14 липня розгорнулися бої з угрупованням гітлерівських армій “Північна Україна” на Рава-Руському та Львівському напрямках. У результаті наступу під Бродами (Львівська область) були оточені 8 дивізій ворога чисельністю до 60 тис. осіб. Серед розбитих підрозділів Вермахту була й дивізія СС “Галичина”. У ході успішного здійснення Львівсько-Сандомирської операції (13 липня – 29 серпня 1944 р.) була знищена група армій “Північна Україна”. Війська II та III Українських фронтів унаслідок Яссько-Кишинівської операції (20-29 серпня 1944 р.) розбили групу армій “Південна Україна”.

У жовтні 1944 р. в ході Карпатсько-Ужгородської операції завершилося визволення всієї території України, 27 жовтня був звільнений від окупантів Ужгород, а наступного дня – решта населених пунктів Закарпатської України. (#)

Внесок працівників тилу України в перемогу над фашизмом.

Здійснена евакуація промислових та сільськогосподарських об’єктів України у східні райони Радянського Союзу (Поволжя, Урал, Сибір, Середня Азія) відбувалася за загальним планом Державного комітету оборони (ДКО). Ця програма передбачала:

• переведення народного господарства на воєнні рейки;

• перехід промислових підприємств на випуск військової продукції;

• мобілізацію матеріальних ресурсів сільського господарства на потреби армії;

• перебудову транспорту для військових потреб, забезпечення першочергового руху військових потягів;

• ·забезпечення потрібними кадрами нових та евакуйованих військових об’єктів.

Організація оборонної індустрії складалась із трьох основних етапів:

• евакуація промислових потужностей та об’єктів сільського господарства;

• розгортання промислових та сільськогосподарських комплексів на нових місцях;

• випуск військової продукції та забезпечення всім необхідним військових галузей.

Евакуація підприємств здійснювалася в умовах постійного бомбардування чи артилерійських обстрілів німців. Незважаючи на це, з липня 1941 року до середини 1942 р. З України вдалося евакуювати найголовніші промислові об’єкти і вивести їх на довоєнні потужності. Працювати доводилося без відпусток і вихідних, по 12-14 годин на добу. За 6 місяців було побудовано й уведено в дію провідні цехи Маріупольського металургійного заводу ім. В. Куйбишева, а на початку листопада 1942 р. цех виробив перші партії труб. На підприємства вугільної галузі східних районів СРСР перевезено 54 тис. шахтарів з Донбасу. Героїчною працею відзначалися українські машинобудівники. Танкові заводи Уралу щомісяця випускали 2 тис. танків. Тільки трудівники Харківського тракторного заводу випустили тисячі бойових машин. За участі українських робітників, інженерів, службовців у східних районах СРСР побудовано 2250 великих промислових підприємств. Уже на кінець 1942 р. Радянський Союз обігнав гітлерівську Німеччину з виробництва військової техніки та озброєння. Евакуація колгоспів і радгоспів з України здійснювалася переважно до Поволжя та Казахстану. До середини осені 1941 р. вдалося вивезти в радянський тил близько 2 млн. т зерна та зернопродуктів, понад 6 млн. голів худоби, близько 26 тис. тракторів. До тилових районів СРСР евакуювали з України 40 тис. кваліфікованих сільськогосподарських працівників.

Трудівники сільського господарства України надали істотну допомогу колгоспам і радгоспам східних регіонів. За 1942-1945 рр. посівні площі в Радянському Союзі збільшилися на 26 млн. га. За роки війни колгоспи й радгоспи України здали державі 16,5 млн. т зерна, 400 тис. т м’яса, майже 250 тис. т молока.