2.3. Розквіт Київської Русі

Після смерті батька Ярополк прагнув одноосібно правити Руссю. У 977 р. він захопив Овруч і вбив Олега. Володимир втік до варягів. У 978 р. зібравши війська, Володимир розбив Ярополка і став великим київським князем. Своє правління він розпочав, посадовивши синів і старших дружинників у найголовніших містах Русі. Володимир повернув Русі землі хорватів і дулібів, радимичів і в’ятичів, фактично завершив формування державної території Київської Русі. Володимир провів військову реформу та встановив феодальну організацію війська – службу за право володіти землею. Це зміцнило і владу князя. Окрім цього, було створено розгалужену систему фортець і різноманітних укріплень для захисту від степових кочівників. Для зміцнення держави було запроваджено християнство як державну релігію. Але процес християнізації затягнувся на багато років. Наслідком релігійної реформи Володимира стало зростання авторитету князя у країні і Київської Русі в Європі. Запровадження християнства дало потужний поштовх розвиткові давньоруської культури. Було збудовано перший кам’яний храм – Десятинну церкву.

Князь Володимир, поділивши територію між своїми синами, сприяв відцентровим тенденціям у великій державі. Відчувши себе повновладними господарями уділів, сини виявили непокору батькові: відмовився платити данину Ярослав у Новгороді, Ізяслав у Полоцьку. Під час підготовки походу проти Ярослава великий князь помер. Літопис розповідає про боротьбу між братами за владу. За версією літописця, у 1015 р. Святополк, названий ним “окаянним”, першим почав усобиці і вбив Бориса та Гліба. Пізніше вони були проголошені першими святими Русі. У 1016 р. Ярослав переміг Святополка, і той втік до тестя – польського короля Болеслава. Але через два роки Святополк з Болеславом повернулись до Києва. Біля Переяслава, на річці Альті, відбулась вирішальна битва, у якій перемогу здобув Ярослав. Тепер його головним опонентом став брат Мстислав – Тмутараканський князь, що був відомий перемогами над печенігами. У 1024 р. у “січі лютій” переміг Мстислав. Але вирішили так поділити між собою Русь: Мстислав правив на Лівобережжі, а Ярослав – у Києві та на Правобережжі. Після смерті у 1034 р. Мстислава Ярослав став одноособовим правителем, тримаючи у “порубі” брата Судислава, якого вважав претендентом на владу.

Ярослав Володимирович спрямував свої зусилля на зміцнення держави і її культурний розвиток. Він у 1030-1031 рр. повернув Червенські міста на заході Русі. На кордонах були побудовані десятки фортець. Та найзначнішою перемогою стала перемога у 1036 р. над печенігами, після якої вони вже не становили загрози Русі. У 1043 р. його син Володимир очолив похід русичів на Візантію, який закінчився невдачею. Основним засобом зміцнення зовнішньополітичного становища Ярославом стали “династичні шлюби”. Не випадково його називали “тестем Європи”: Сам одружений з шведською королівною, він трьох доньок видав за французького короля Генріха (Анна), за угорського короля Андрія (Анастасія), норвезького Гаральда Сміливого (Єлизавета).

Ярослав, названий у літописі “мудрим”, провів важливі реформи. Він сприяв створенню і запису першого збірника законів Київської Русі – “Руської правди”. Цікаво, що звід законів передбачав смертну кару лише у деяких випадках і то за межами Русі. Злочинець, як правило, сплачував великий штраф за вбивство чи інші тяжкі злочини. У 16 разів менше було “оцінене” життя простого селянина, порівняно із боярином чи князівським чиновником.

Великий київський князь встановив порядок наслідування влади, що мало врятувати його державу від кровопролиття і братовбивчих воєн. Владу у Києві отримував найстарший за віком син. Після його смерті великим князем київським ставав не син київського князя, а його молодший брат. Та як виявилось, це не припинило усобиць. Вибухнули безкінечні війни між дядьками і племінниками. Ярослав Мудрий продовжив справу свого батька. При монастирях і церквах було створено школи. При Софії Київській він заснував книгозбірню та майстерню з переписування книг – скрипторій.

Було призначено київським митрополитом Іларіона – першого слов’янина на цій посаді. Ярослав Володимирович проводив широке будівництво у Києві. На честь перемоги над печенігами було збудовано собор Святої Софії Київської. Міста були прикрашені храмами і монастирями. Русичі довели всьому світові, що вони за одне покоління змогли перевершити своїх учителів – візантійців в архітектурі, у мистецтві мозаїки та фрески. Фортеця столиці найбільшої за площею держави Європи збільшилась у сім разів. Київ був великим торговим, культурним та ремісничим центром.

За короткий час правління двох князів – Володимира та Ярослава – Русь перетворилась із язичницької держави на околиці Європи в одну із найбільших і наймогутніших держав.