19.5. Проголошення Карпатської України

Після Мюнхенської угоди, у жовтні 1938 р. Чехословаччина погодилася надати автономію Закарпаттю. Уряд краю спочатку очолив угрофіл А. Бродій, а через кілька днів А. Волошин, який виступав за будування автономної Карпатської України у федеративному зв’язку з чехами й словаками. Йому вдалося провести кілька реформ, серед яких – українізацію адміністративної влади та освіти. Був створений зародок збройних сил – “Карпатська Січ”, до складу якої увійшли 5 тис. осіб. Однак міжнародні події перешкодили існуванню автономії.

2 листопада 1938 р. Німеччина та Італія провели у Відні арбітраж, який розділив Закарпаття. Як наслідок, Будапештові передано українські землі зі 180-тисячним населенням і містами Ужгородом, Береговим, Мукачевим. Уряд А. Волошина переїхав до Хуста. У ніч з 14 на 15 березня 1939 р. німецька армія вступила на терени Чехословаччини. 15 березня 1939 р. Сойм Карпатської України проголосив незалежність країни й ухвалив Конституцію.

Основні положення Конституції:

• “Карпатська Україна є незалежна Держава;

• Назва Держави є: КАРПАТСЬКА УКРАЇНА;

• Карпатська Україна є республіка на чолі з президентом, вибраним Соймом Карпатської України;

• Державна мова Карпатської України є українська;

• Барва державного прапора Карпатської України є синя і жовта...”.

Президентом Карпатської України став Августин Волошин.

Одночасно з німецьким нападом на Чехословаччину Угорщина почала окупацію Закарпаття.

“Карпатська Січ”, – незважаючи на героїчний опір, не змогла зупинити вторгнення.

Закарпатська Україна була окупована Угорщиною. А. Волошин разом з урядом змушений був емігрувати.

§ 20. Україна в роки другої світової війни

20.1. Становище українських земель напередодні Другої світової війни

Напередодні Другої світової війни українські землі перебували під владою чотирьох держав: СРСР (Українська РСР), Польщі (Галичина, Волинь і Берестейщина), Румунії (Північна Буковина з Хотинським, Ізмаїльським та Акерманським повітами Бессарабії), Чехословаччини (Закарпаття). У вересні 1938 р. Закарпаття було окуповане угорськими військами.

23 серпня 1939 р. у Москві між Радянським Союзом та нацистською Німеччиною було підписано угоду про ненапад. Цей договір увійшов в історію як “Пакт Молотова-Ріббентропа”. Його підписали народний комісар закордонних справ СРСР В. Молотов та міністр закордонних справ Німеччини Й. фон Ріббентроп.

Окремою частиною цього документа став таємний додатковий протокол, що визначав розмежування сфер інтересів цих держав у Східній Європі.

За протоколом:

1. У разі територіально-політичної перебудови областей, які входять до складу Прибалтійських держав (Фінляндія, Естонія, Латвія, Литва), північний кордон Литви одночасно є межею сфер інтересів Німеччини й СРСР. При цьому інтереси Литви щодо Віленського краю визнавали обидві сторони.

2. У разі територіально-політичної перебудови областей, які входять до складу Польської держави, межа сфер інтересів Німеччини й СРСР повинна проходити приблизно по лінії річок Нарва, Вісла й Сян. Питання, чи буде у взаємних інтересах бажаним збереження незалежної польської держави та якими будуть кордони цієї держави, має бути остаточно з’ясоване протягом подальшого політичного розвитку.

3. СРСР виявив зацікавлення Бессарабією. З німецького боку підкреслювалася повна політична незацікавленість щодо областей Південно-Східної Європи.

4. Цей протокол обидві сторони мали зберігати в суворій таємниці.

Цим пактом Німеччина та Радянський Союз прискорили початок Другої світової війни.