“Шістдесятники”

З початку 60-х років формується покоління молодих літераторів і митців – “шістдесятників”. Вони протестували проти фальші та заідеологізованості у зображенні дійсності, боролися за відродження культури та національної самосвідомості. У 1960 р. під егідою міського комсомолу Києва виник Клуб творчої молоді, який став одним з перших осередків “шістдесятників”. Його очолив Лесь Танюк. Найактивнішими його учасниками були Іван Драч, Микола Вінграновський, Іван Світличний, Алла Горська.

Робота клубу розпочалася з відродження українських народних традицій та організації різних мистецьких гуртків. Згодом члени клубу вдалися до пошуків місць масових поховань жертв сталінських репресій. Пізніше рух “шістдесятників” набув національно-патріотичного забарвлення. Його учасники організовують вечори пам’яті Тараса Шевченка, Івана Франка, Лесі Українки, Леся Курбаса.

У 1962 р. у Львові було засновано клуб “Пролісок”. Навколо нього об’єдналися Михайло і Богдан Горині, Ірина та Ігор Калинці, Михайло Косів. Обмеженість процесів десталінізації зумовили новий сплеск боротьби з інакодумством.

21.9. Стан економіки України наприкінці 50-х – у першій половині 60-х рр. Реформи управління

Серед економічних реформ М. Хрущова була децентралізація управління промисловістю. У лютому 1957 р. ліквідовано 10 загальносоюзних і 15 союзно-республіканських міністерств, а замість них створено 103 територіальні ради народного господарства (раднаргоспи), серед них 11 в Україні. Раднаргоспи об’єднували 2,8 тис. підприємств України. Найбільшими в Україні були Київська, Харківська та Львівська ради народного господарства. Зі створенням цих органів управління місцеві партійні керівники вперше здобули можливість контролювати розвиток економіки. Зросла влада секретарів обкомів. У 1960 р. було сформовано ще три нові ради народного господарства – Кримську, Полтавську й Черкаську. Але планова економіка не могла діяти ефективно, отримуючи директивні вказівки з різних центрів. Тому через кілька років розпочався процес повернення М. Хрущова до централізованого управління. Спочатку було створено центральні раднаргоспи в Росії, Україні та Казахстані. У 1963 р. виникла Вища рада народного господарства СРСР, до обов’язків якої входило керівництво всіма органами управління економікою країни.

Розвиток промисловості

Було збудовано низку великих тепло- та гідроелектростанцій (Сімферопольська, Слов’янська, Дніпродзержинська, Каховська, Кременчуцька та ін.), освоєно нові вугільні басейни (Львівсько-Волинський та Дніпровський), газові родовища на Полтавщині та Харківщині. У 1955 р. став до ладу Південний гірничо-збагачувальний комбінат. Були збудовані унікальні за розмірами доменні печі й мартени. У 1959-1963 рр. в Україні побудовано 35 нових заводів і понад 250 великих хімічних виробництв. Серед них – гіганти: Роздольський гірничо-хімічний комбінат, Черкаський та Чернігівський заводи хімічних волокон, Дніпропетровський шинний завод.

З 1956 р. у Ворошиловграді й Харкові розпочали виготовляти тепловози, що дало змогу залізницям перейти на тепловозну та електровозну тягу. На Харківському авіазаводі налагоджено серійний випуск першого у світі швидкісного турбореактивного літака ТУ-104, а на Київському – турбогвинтового лайнера АН-24.