20.7. Оборонні бої літа-осені 1941 р. (Карта)

У липні-серпні розгорнулися вирішальні бої за Україну. 11 липня 1941 р. розпочалася героїчна оборона Києва. (Карта) Вона тривала понад 80 днів. Навколо міста були створені три лінії оборони. На допомогу армії в столиці сформовано 13 винищувальних батальйонів і 19 загонів народного ополчення загальною чисельністю 32805 осіб. Припинивши лобову атаку Києва, ворог зумів на початку вересня обійти Південно-Західний фронт з флангів, створивши загрозу оточення. На початку вересня 1941 р. танкова група генералів Клейста та Гудеріана форсували Дніпро й вийшли на оперативний простір на Лівобережжі. Єдиним способом урятувати радянські війська від оточення був негайний відступ з Києва. Проте Й. Сталін категорично заборонив це робити. Лише 17 вересня він дозволив залишити Київ, але вже було пізно. У полон потрапило 650 тис. радянських воїнів. Під Лохвицею (на Полтавщині) загинув командувач Південно-Західного фронту М. Кирпонос і весь склад штабу. Проте й німецькі війська зазнали втрат: на Київському напрямку загинуло понад 100 тис. німецьких солдатів і офіцерів.

Після поразки під Києвом радянська влада намагалася організовувати упорядкований відступ. Вона застосувала традиційну тактику “спаленої землі”. Усі промислові підприємства, які не були евакуйовані, підлягали знищенню. Так, тільки у Києві у повітря висадили більше визначних споруд міста, ніж зруйнували німці під час наступу. На Донбасі було затоплено майже всі шахти. Катастрофа під Києвом відкрила шлях німецькому наступові на Харків, Донбас і Крим.

5 серпня 1941 р. 300-тис. німецько-румунська група розпочала наступ на Одесу. Оборона міста тривала до 16 жовтня. Евакуйовані частини були перекинуті до Севастополя, який перебував у ворожому оточенні.

20.8. Трагедія літа 1942 року

Улітку 1942 р. ворог розраховував розпочати нову наступальну операцію. Загалом на радянсько-німецькому фронті були зосереджені 217 дивізій, на 17 бригад – більше, ніж перед початком війни. Головний удар ворог планував завдати на півдні – вийти на Волгу й Кавказ. До початку реалізації цих планів Берлін намагався ліквідувати кримську групу радянських військ у районі Севастополя й на Керченському півострові, а також барвінківський виступ у районі Харкова. Героїчною сторінкою Другої світової війни стала оборона частин кримського угруповання в Аджимушкайських каменоломнях, яка тривала п’ять з половиною місяців. У травні 1942 р. радянські війська зазнали поразки на Керченському півострові. Далі німці завдали удару по Севастополю. Після 250-денної оборони, яка тривала до 4 липня 1942 р., радянські війська залишили місто. Поразки в Криму та під Харковом знекровили радянські війська. Стратегічний наступ німецьких військ, що розпочався 28-30 червня 1942 р. спонукав радянські війська залишити останній населений пункт на території УРСР – м. Свердловськ (Луганська обл.).

20.9. Причини поразки радянських військ на території України

• для більшості військових частин, які дислокувалися в Україні, напад ворога був раптовим;

• незважаючи на певну загальну чисельну перевагу радянської армії, на напрямках головного удару ворог мав значну перевагу в живій силі й техніці;

• під час сталінських чисток 1937-1938 рр. зазнали репресій найкращі командні кадри Київського та Одеського військових округів. Репресовано всіх командирів корпусів (їх було 4), усіх командирів укріпрайонів (їх було 4), 24 з 25 командирів дивізій; були розстріляні командири двох округів — Й. Якір та І. Федько;

• сталінське керівництво недооцінило військово-технічні можливості Вермахту, його бойовий досвід, набутий від початку Другої світової війни, та використання військового й економічного потенціалу окупованої Європи.

Результатами наступу гітлерівських військ та їх союзників в Україні стали:

• захоплення ворогом стратегічної ініціативи;

• окупація нацистами значної території України;

• важкі поразки радянських військ, що боронили терени УРСР.

Водночас німецько-фашистським військам не вдалося здійснити план “Барбаросса” в Україні:

• радянські війська не були розбиті на кордонах, а, зазнавши великих утрат, відступили в глиб країни;

• підприємства та установи, які становили фундамент оборонної галузі, були передислоковані на схід СРСР;

• на окупованих територіях України зароджувався могутній Рух Опору, який з часом зіграв важливу роль у розгромі гітлерівської Німеччини.