18.4. Громадсько-політичне життя в Україні в 30-ті рр. Хх століття

Одночасно в умовах створення тоталітарного режиму йде формування психології “сили”, “насильства”, “примусу” (у номенклатури), або “покори”, “слухняності” (в інших верств населення). А масові репресії призводять до формування нації “надломлених” і “поламаних” поколінь.

Спочатку було опубліковано проект Конституції СРСР (його обговорення тривало півроку, в Україні в цьому обговоренні взяло участь 13 млн. чол.). 5 грудня 1936 р. нову Конституцію СРСР було затверджено. В ній проголошувалося:

• побудову соціалістичного суспільства в СРСР;

• запровадження прямих виборів при таємному голосуванні;

• селяни одержували рівні з робітниками права обирати та бути обраними в усі органи влади;

• не допускалася дискримінація за соціальним станом і походженням.

Конституції республік було розроблено за зразком союзної. 30 січня 1937 р. було прийнято Конституцію УРСР.

Сталінська Конституція за всіма стандартами була найдемократичнішою на той період у світі. Але формальною і декларативною. У цей час іде процес формування тоталітарного режиму в СРСР:

• утверджується комуністична форма тоталітарної ідеології;(#)

• відбувається монополізація влади ВКП(б), усунення з політичної арени інших партій; (#)

• відбувається зрощення правлячої партії з держапаратом; (#)

• встановлюється жорсткий контроль держави над суспільним життям; (#)

• встановлюється контроль з боку партійного і державного апарату над економічною сферою, відбувається централізація керівництва економікою. (#)

Причини репресій:

• ліквідація можливої опозиції (в умовах формування незадоволення в суспільстві політикою партії і особисто Й. Сталіна);(#)

• ліквідація індивідуального інакомислення в партії (з метою згуртування сил навколо “генеральної лінії” партії, спрямованої на швидку побудову соціалізму);(#)

• утримання під жорстким контролем партії перебігу суспільних процесів у країні. (#)

“Шахтинська справа” 1928 р. В Шахтинській окрузі Пн.-Кавказького краю було “викрито” “шкідницьку” організацію технічної інтелігенції. На лаві підсудних опинилися і керівники промисловості України, які начебто очолювали “Харківський центр” – філіал цієї організації.

Процес “СВУ” березень 1930 р. Над “Спілкою визволення України”, в яку начебто входили видатні діячі української інтелігенції, які “намагалися реставрувати в Україні буржуазно-поміщицький лад”. Підсудними були 45 осіб, серед них С. Єфремов, В. Чехівський...

Масові репресії відбувалися в 30-х рр.:

• репресії-“чистки” держапарату 1929-1930 рр. (тих, хто проявляв “м’якотілість” у проведенні колективізації – 11 % звільнено з роботи);

• репресії у формі депортацій селян в 1930-1932 рр. (які чинили опір колективізації);

• репресії проти робітничого класу і нової технічної інтелігенції в 30-х рр. (як таких, що допускали “зриви” виробництва в умовах штурмівщини);

• репресії проти діячів української культури в 1933 р. (які чинили опір згортанню українізації – 250 вчених АН УРСР було репресовано, 89 письменників страчено, 64 заслано);

• репресії-“чистки” в партії 1933-1938 рр. (особливо після вбивства С. Кірова в 1934 р., під репресії попадали не тільки рядові комуністи, а й керівники КП(б)У – наприклад, з 11 членів Політбюро ЦК, обраних в 1937 р., знищено 10);

• репресії-“чистки” в армії – особливо активно в 1937-1938 рр. (пошук ворожих агентів в армії напередодні війни – наприклад, тільки у Київському і Харківському округах за півтора року було репресовано 17 комдивів і 18 комбригів).

Репресовані визнавалися “ворогами народу”, по відношенню до них застосовувалися моральний тиск і фізичне насилля (тортури). Від них таким чином вибивалися “зізнання”. Їх чекали табори ГУТАБу або розстріл, їх сім’ї (дітей і жінок) – тавро родичів “ворогів народу”, позбавлення роботи, висилка, дитбудинки.

Але масові репресії дійсно сприяли згуртуванню суспільства навколо “генеральної лінії партії”, зміцненню влади ВКП(б)і особисто Й. Сталіна, будучи характерною ознакою сталінського тоталітарного режиму.