20. Контрреформи 80-90 років

Почався послідовний ряд “реформ навиворіт”, ограничивавших і що спотворювали ліберальні реформи 60-70-х р. ХIХ в.

Торішнього серпня 1882 року було прийнято ТИМЧАСОВІ ПРАВИЛА Про ДРУКУ. Нарада чотирьох міністрів одержало право закривати будь-які видання і забороняти неугодним особам займатися журналістської діяльністю. Відповідно до них, після третього попередження видання припинялося, та був його черговий номер мав до 23:00 кожних діб представлятися в цензуру. Тим самим було видання позбавлялося вечірніх новин і безнадійно програвало конкурентам. З іншого боку, видавці на першу вимогу влади були зобов'язані розкривати псевдоніми авторів статей. Результати дії правил про пресу не змусили себе довго ждать—через двох років після запровадження мит, не залишилося ані одного радикального журнала.

З 1883 року почали діяти ОХОРОННІ ВІДДІЛЕННЯ (охранка) –жандармські органи, які спеціалізувалися на агентурної работе.

У 1884 р. було видано НОВИЙ УНІВЕРСИТЕТСЬКИЙ СТОМИВШИСЬ, нищив університетську автономію. На чолі університету було поставлено попечитель і призначуваний міністром народної освіти ректор наділений широкими адміністративними повноваженнями; відповідно звузилися правничий та значення учених колегій й поради. Професори призначалися міністром, а декани - попечителем навчального округу, університети повністю від попечителей.

Становище студентів докладно регламентувалося особливими правилами.

Така сама політика проводилася уряд і щодо пресі й театра.

У 1887году міністр народної освіти І.Дз. Делянов видав “ЦИРКУЛЯР Про КУХАРКИНЫХ ДІТЕЙ”, який передбачав брати участь у гімназії і прогімназії “лише дітей, які перебувають опікуванні осіб, які мають достатнє запорука в правильному з них нагляді й у наданні їм який буде необхідний уроків зручності”. Це мало, за задумом авторів, призвести до з того що навчальними закладами “звільняться від надходження у яких дітей кучерів, лакеїв, кухарів, праль, крім хіба обдарованих незвичайними здібностями, яких зовсім не від слід виводити з середовища, до якою вони належать “З цією ж метою підвищено плату за обучение.

АлександрIII зайняв прямо ворожу позицію стосовно до земству. 12 липня 1889г. було видано “СТАНОВИЩЕ Про ЗЕМСЬКИХ ДІЛЬНИЧНИХ НАЧАЛЬНИКІВ”, його єдиною метою було створення” міцної і близька народу влади”. Земські начальники призначалися з дворян і було наділені широкими правами розправи над селянами. Вони могли припиняти рішення сільського сходу і волосне суду, призначати волостных суддів, накладати грошові штрафи і піддавати арештам в адміністративному порядку за своєму розсуду. Світовий суд знищили, яке права було передано земським начальникам.

Видане в 1890г. НОВЕ СТАНОВИЩЕ Про ЗЕМСЬКИХ УСТАНОВАХ посилило роль дворянського елемента у земських установах, контроль адміністрації над цими учреждениями.

Ненависть царату викликали ще й міське самоврядування. При реорганізації міських дум влади прагнули “поліпшити” особовий склад міських дум і “підпорядкувати їхня діяльність нагляду уряду”. НОВЕ МІСЬКЕ СТАНОВИЩЕ 1892 р. надавало виборчі права переважно власникам нерухомості, та заодно підвищувався майновий ценз, значно сокращало число виборців із дрібнобуржуазних міських слоёв.

Менш успішним було урядове наступ на судові установи. Рішучих перетворень тут провести її не удалось.

Політика “контрреформ” зовсім не від свідчила силі самодержавства. Вона засвідчувала все більшому страху перед усиливавшейся класової боротьбою як у місті, і у деревне.

Дії уряду щодо відношення до іншим народам.

У тісному зв'язку з усім реакційним соціально-політичним курсом царського уряду перебувала й перебуває його політика у різних народів, які населяли Російську імперію. Було прийнято низку заходів для НАСИЛЬНИЦЬКОЇ РУСИФІКАЦІЇ ОКОЛИЦЬ, що полягала в переслідуванні “іновірців” (не християн), в натравливании однієї нації на другую.

У Прибалтійському краї уряд боролося з германізацією: в 1885 р. всім посадових осіб було наказано вести діловодство й конфіденційне листування на російській мові. У 1887 р. було наказано вестися російській мові у навчальних закладах. У 1893 р. Дерптський університет було перейменовано на Юрьевский.

Було прийнято ряд соромливих заходів щодо євреїв. Межа єврейської осілості (де дозволялося жити євреям) було скорочено, в межах “риси осілості” євреям було заборонено селитися поза міст і містечок. У 1887 р. було запроваджено сумнозвісна “ВІДСОТКОВА НОРМА” для єврейських дітей при вступі до навчальними закладами. У 1891 р. було заборонено селитися у Москві евреям-ремесленникам, які мали цього права згідно із законом 1865 року, а 1891 року був зроблений ряд виселень євреїв з Москвы.

Войовнича націоналістична політика уряду Олександра Ш виражалася й у рішучу переслідуванні російської демократичної культури (друку, літератури, школи, театру, музики) та Міністерства культури інших народів империи.