75) «Жалувана грамота короля Казиміра IV» 1457 року, її зміст та історичне значення.

Жалувана грамота короля Казимира складалася з 15 артикулів. Це перша загальнодержавна грамота( вона діяла на всіх територіях і для всіх станів)Це перше грамота, яка прирівнювала права православного і католицького населення, Казимір прирівняв шляхетство поляків та українців.Вона складалася з таких положень:

*Всі дарування, привілеї церков головних, збірних і кляшторних в межах наших земель захищати будемо всією міццю держави.

* Нікого з княжат, рицарів, шляхтичів, бояр і міщан, що живуть на землях наших, не будемо судити за наклепом, а лише через суд за правом християнським, звичаєм і правом держави нашої.

* Також за проступок ніхто інший, а лише винуватий відповідно із правом християнським страчений має бути: ні дружина за проступок свого чоловіка, ні батько за проступок сина, ні інший родич, ні слуга не відповідають, хіба були б причетними до тих проступків, за вийнятком проступків проти держави.

* Княжата, рицарі, шляхтичі, бояри мають право добровільно виїхати за межі земель нашого князівства для пошуків щастя, а також вчинків рицарських, за виключенням земель ворожих.

* Предписуємо княжатам і рицарям, шляхтичам, боярам, міщанам маєтності свої і вотчини утримувати і привілеями користуватися. Вони мають право продати, поміняти, позичити, подарувати їх.

*Після смерті батька сини та дочки не можуть бути позбавлені своєї спадщини, а мають право володіти нею разом з своїми найближчими родичами.

* Дочки, племінниці і вдови можуть заміж виходить без дозволу на те намісників наших, оберігаючи при цьому звичаї християнські.

* Всі піддані наші, в тому числі селяни, від різних податей держав них, платежів, зборів і повинностей звільняються, за винятком робіт по будівництву міст, а також ремонту старих укріплень.

* Також обіцяємо, що землеволодінь панства нашого не зменшимо, оберігатимемо їх у тих межах, що і предки наші мали.

* Обіцяємо, що в межах земель держави нашої землеволодіння зберігатимемо за їх віковічними власниками, не даватимемо у володіння чужоземцям. На засвідчення цього листа прикладається печатка наша.

76) «Ухвала Люблінської унії» 1569, її зміст та значення.

Люблінська унія 1569 р.

Велике князівство Литовське поступово занепадало. Унаслідок Лівонської війни з Московією (1558—1583 pp.) воно опинилося на межі воєнної катастрофи й змушене було піти на поступки Польщі, яка прагнула приєднання Литви.

Злиття Польщі й Литви в одну державу відбулося на об'єднаному засіданні сейму в Любліні, що тривав з 10 січня до 12 серпня 1569 р.

1 липня 1569 р. посли Великого князівства Литовського підписали акт про унію. Польща і Литва об'єдналися в одну державу, яка дістала назву Річ Посполита (республіка).

Основні умови Люблінської унії

Об'єднання Польщі й Литви у федеративну державу, очолювану виборним монархом, який одночасно є польським королем і великим князем литовським. Він мав обиратися на спільному польсько-литовському сеймі й коронуватися в Кракові.

Створення єдиного сейму, грошової системи і ведення спільної зовнішньої політики. Збереження Польщею і Литвою свого державного статусу: окреме законодавство, судова система, центральний і територіальний уряди, військо і фінанси. Проте в Литві власний сейм ліквідувався

• Перехід до складу Польщі українських земель — Підляшшя, Волині, Київщини та Брацлавщини.

Литовське князівство отримало статус автономії. Українські землі, що раніше належали Литві, переходили під владу безпосередньо Польщі й поділялися на шість воєводств: Белзьке, Брацлавське, Волинське, Київське, Подільське, Руське.

Для України Люблінська унія мала вкрай негативні наслідки. Внаслідок унії польські магнати і шляхта здобули великі можливості для привласнення українських земель, нещадного визиску селян і міщан та для духовного поневолення народу. Люблінська унія спричинила зміни в адміністративному управлінні українських земель. Під її впливом відбулося посилення національного гніту та зростання національно-визвольного руху.