12. Джерела права Радянської україни1917-1922

ІІ етапи -17-19, 20-22

Джерела першого етапу 1917-1919

1)звичаєве право його поділяють на

а) місцеве

б) революційне\конституційне

2) законодавство Рос імп

3) Нормотворчість рад України Конституція 1919

4) Рішення зїздів і пленумів Російської комуністичної партії більшовиків, автономною частиною якої з 12.07.1918 була ком партії більшовиків України.

5) Революційна правосвідомість – зводилася до того щоб зберігати найсуворішу рев охорону всього що сприяє до нового господарства, експропріація на користь держави а не анархістів.

6) Судова практика

8) Міжнародно-правові договори

ІІ етап

20-22. Від Політика воєнного комунізму – заборона приватної торгівлі і націоналізація,

перехід до НЕПу, державного капіталізму.

14 березня 1919 року на третьому всеукраїнському зїзді рад була прийнята перша конституція України, яка стала базою для подальшого розвитку законодавства. Було видано велику кількість нпа, вживаються заходи для систематизації права рад укр, видавались зібрання законів, відомчих збірників та інших актів, проводилася робота з підготовки до кодексів.

14. Кодифікація 18 ст.

Має свої причини і передумови:

Економічні, Соціально-політичні, Юридично-технічні.

Економічні . Ще під час народно визвольної війни в другій половині 17 ст. 60% закріпачених селян стають фактично юридично вільними, їх приписують до так званих вольних військових маєтностей. Стають державними селянами, відбувається капіталізація господарств. Процвітає подвірне господарювання що наближається до фермерського. Більш удосконалюється ринкові відносини, як сільськогосподарському так і мануфактурному господарстві, торгівлі. Майже всі міста лівобережної України отримують магдебурзьке право на самоуправління надаються гетьманами. Ринкові відносини повинні були закріплені законодавцем.

Соціально-політичні.Ініціатором було старшина та шляхта. Хотіли юридично закріпити за собою земельні маєтності які їм достались під час народно-визвольної війни. Не рангова, спадкова земля.Старшинські селяни. – вільні, що проживали на старшинській або шляхетській землі. Міщанство також бажало більшої автономії та самоуправління в містах. Більше різних привілеїв, розширення судової юрисдикції та судочинства. Розширення автономних прав всієї України.

Юридично-Технічні. Різноманітність правових норм, які суперечили одна одній. В полкових та сотенних судах : хабарництво, тяганина, не освіченість суддів особливо москалів, які не знали навіть місцевих звичаїв.

1720, Петро Перший направив спец лист до укр. Ген канцелярії в якому зважав на ці недолики. Потрібно було удосконалювати процес розгляду справ в апеляції, та встановити строки розгляду справ. 2 завдання: 1. Перекласти на тогочасну канцелярську укр. Мову збірники магдебурзького права та литовських статутів з польської, староруської мови та інші діючі законодавчі акти. 2. Створити принципово новий звід законів.

Наслідки: до 1734 року були перекладені статут ВКЛ, книга порядок прав цивільних магдебурзьких, артикули права магдебурзького, зерцала саксонів (польск, лат), книга про оборону сиріт і вдов, право хелмінське. Проект нового збірника друкувався 15 років і був переданий до сенату у 1743. Сенат його затвердив і передав на підпис імператору. 1) Права за якими судиться малоросійський народ. 2) Процес короткий приказний 1734 року. Він був підготовлений і ухвалений під керівництвом гетьмана Данили Апостола в Генеральній військовій канцелярії Глухова. 17 серпня 1734 року.Довгий час проект пролежав у канцелярії. Був відхилений, а потім слугував для кодифікації наступних. 3) Інструкция судам 1830 року. 4) Суд і розправа в правах малоросійських 1750 р. Процес був результатом офіційної кодифікації, то суд і розправа була приватною роботою генерального обозного і видатного правника Федора Чуйкевича .

2 етап кодифікації. Через ліквідацію гетьманату України ліквідовано – полково-сотенний устрій встановлена нова судова система. Результатами таких намагань були книга – статут та інші права малоросійські 1764, екстракт малорос прав 1767, екстракт із указів, інструкцій та установ урядового сенату 1786 року.

15. Результати загально-імперських кодифікаційних робіт в першій половині 19 ст. в 1804 р була створена кодифікаційна комісія, під керівництвом Сперанського. Склала проекти уложень цивільного, торгівельного, морського. Проте прийняті вони не були тому, що підривали основи феод права.

В 1826 році комісія відновила свою роботу. Комісією було складено – повне зібрання законів російської Імперії. Це була систематизаційна робота у вигляді хронологічної інкорпорації. Були зібрані всі закони з 1649 із часів соборного уложення. Вони були зібрані розставлені в хронологічному порядку і надруковані.

До 1830 року інкорпорація була видана 330 920 актів і 6 том .

Паралельно велася робота для складання зводу діючих законів. В 1832 був вже готовий Звід законів Рос. Імп. Введений в дію з 1835 року. В тому числі на лівобережній та правобережній україні. Тільки норми державного права. Ввібрав у себе раніше укладені і відділені акти вітчизняного походження, велика кількість норм рецептована. Деякі статті можна вважати нормотворчами. В 1854 році 2 видання зводу 1887 третє. Звід складався з 8 розділів поділених на 15 томів.

Уложення про покарання кримінальні і виправні 1845 р.

Перший кримінальний=кодекс рос імперії. З цього моменту інші закони перестають діяти.

В 1866 була друга редакція, в 1885 третя, 1903 – ухвалено нове кримінальне уложення але тільки в загальній частині і в частині держвних злочинів. Основний зміст уложення 1845 продовжував діяти на території України аж до кінця 1920 року.

На початку 1804 року було створено кодифікаційну комісію ("Комісію складання законів"), яка поділялася на 3 експедиції. "Малоросійськими правами" повинно було займатися 6-те відділення 2-ї експедиції. У його складі над кодифікацією права України працювали 2 групи. Перша, на чолі з А.Р. Повстанським, займалася правом Правобережних (Київської, Волинської та Подільської), друга, під керівництвом Ф. І. Давидовича — правом Лівобережних (Чернігівської і Полтавської) губерній. Підсумком праці групи А. Повстанського був проект "Зводу місцевих законів губерній та областей, приєднаних від Польщі". Група Ф. Давидовича підготувала "Зібрання громадських законів, діючих у Малоросії” ("Зібрання малоросійських прав 1807 року"). "Зібрання..." стало першим в Україні систематизованим збірником реально діючих норм цивільного права. Джерелами його були норми звичаєвого права та збірники польсько-литовського і німецького права, зокрема, Литовські Статути, а також "Саксонське зерцало"."Зібрання..." поділялося на 3 розділи; про особи, про зобов'язання, про майно (викладені у 5-ти книжках), котрі поділені на глави та параграфи. Наприкінці 1807 року відредагований примірник "Зібрання..." було передано для перевірки у II експедицію Кодифікаційної комісії, де він і залишився на довгі роки. Після цього кодифікаційні роботи були фактично майже припинені: здійснено лише переклад на російську мову Литовського Статуту, який був опублікований у 1811 році. У 1826 році "Комісію складання законів" перетворено у друге відділення власної його імператорської величності канцелярії, яке повинно було спеціально і постійно займатися кодифікаційними роботами. Результатом діяльності цього відділення стали "Повне зібрання законів Російської імперії", публікація якого почалася у 1830 році, та "Звід законів Російської імперії", що почав виходити з 1833 року. У 1830—1833 роках у складі відділення працювала група під керівництвом І. М. Даниловича, яка здійснила систематизацію діючих правових норм в Україні і підготувала "Звід місцевих законівg`u3dmhu губерній" (Правобережної України та Білорусії). Він складався із вступу, 3-х частин і додатків і за своїм характером був збірником матеріального і процесуального цивільного права.Автори проекту прагнули якомога ширше використати загальні норми російського права як головного джерела, а місцеве право підпорядковували імперському законодавству, щоб воно лише регулювало конкретні взаємовідносини в межах загальних вимог основних законів. Передбачалася повна ідентичність систем Зводузаконів Російської імперії в розділах, де викладені норми про стани, судочинство та цивільні права. У Звід були включені деякі норми місцевого права Правобережної України в галузі цивільних відносин: право власності дворян-татар (нехристиян) на кріпаків, деякі норми, які визначали правове положення дружини, особливості опіки, договору даріння, складання договорів взагалі та ін. У 1833 році проект Зводу було затверджено Державною Радою, але юридичної сили діючого джерела права він так і не набув. Перемогла інша тенденція — поширення на територію України російської системи права і введення в дію Зводу законів Російської імперії. У 1827—1835 роках було скасовано застосування збірників магдебурзького права в усіх містах України, а в 1840—1842 рокахскасовано чинність норм Литовського статуту і поширено загальноімперське цивільне та кримінальне законодавство. Водночас при підготовці 2-го видання "Зводу законів Російської імперії" у 1842 році булозатверджено до включення в його 10-й том ряд норм "Зводу законівзахідних губерній" для застосування їх тільки у Чернігівській таПолтавській губерніях. У Правобережній Україні вводилося виключнозагальноросійське законодавство. Дія норм місцевого цивільногоправа допускалася законом лише в двох вказаних вище губерніях, алетільки тих, що увійшли до "Зводу законів Російської імперії"".Таких норм налічувалося 53 з 3979 статей. Таким чином, булоліквідовано останні залишки політичної автономії України.Розвиток правової системи України відбувався шляхом централізації і уніфікації, відміни системи права, що діяло в Україні, і поширення на її територію загальноросійської системи при збереженні окремих особливостей, які склалися історично.