Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
ispit_iup_vidpovidi.docx
Скачиваний:
2
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
340 Кб
Скачать
☆

38. Зобов*язальне право к.Р.

Зобов’язання насамперед випливали з договорів купівлі-продажу, позики, поклажі та деліктів (спричинення шкоди). Якщо продавець продавав чужу річ, то договір уважався недійсним. Річ поверталася власнику, а покупець звертався до продавця з вимогою відшкодувати збитки. Власник речі мав право вимагати її повернення з виплатою компенсації за користування нею.

У «Руській правді» регламентувався не стільки договір купівлі- продажу, скільки спори, які могли виникнути в результаті його укла¬дання.

Сервітутне право Київської Русі було досить прогресивним по¬рівняно з правом країн Західної Європи. Згідно з нормами сервітутного права Київської Русі, якщо майно з корабля, що зазнав аварії, принесе до берега, то особа, яка знайде його, повинна зібрати його, висушити й зберігати до появи власника. У країнах Західної Європи майно розтро¬щеного корабля і навіть того, що сів на мілину, ставало власністю тієї людини, яка мала землю, куди море викинуло товар або корабель. Окрім того, якщо хто-небудь проїздив возом через землю якогось власника і коли з воза падав товар на землю, то він ставав власністю цієї людини.

Відповідно до норм цивільного права Київської Русі, договір пози¬ки обов’язково укладався в присутності свідків.

Об’єктом договору позики були як гроші, так і збіжжя, худоба, хут¬ро, мед тощо. Існувала позика як безпроцентна, так і з процентами. У «Руській правді» зазначена позика з процентами грошей (різ), меду (настава), жита (присоп). Проценти поділялися на щомісячні, які бу¬ли досить важкими, і річні.

«Руська правда» обмежувала свавілля лихварів. Відповідно до ст. 53 «Просторової правди», лихвар, який дав у ріст з розрахунку 50 %, міг стягти з боржника зазначений відсоток два рази. Коли ж він стягував тричі по 50 %, то повністю втрачав право на повернення боргу.

Згідно з нормами «Руської правди», було встановлено строгий по¬рядок повернення боргу декільком кредиторам: «Якщо хто-небудь ба¬гато винен іншим, — зазначено в ст. 55 «Руської правди». — а купець прибуде з іншого міста або з чужої землі й не буде знати про борги і віддасть товар, а боржник знову не віддасть купцеві, а перші почнуть вимагати свій борг, то боржника треба вести на торг, продати і спочатку віддати куни купцеві, а місцевим — шо залишить¬ся, те і віддати; якщо ж куни будуть князівські, то спершу взяти кня¬зівські куни; той же, хто мав багато процентів, не отримує». Отже, чер¬говість сплати боргу була такою: спочатку борг отримував князь (дер¬жава), потім чужоземний купець або купець з іншої місцевості, а потім решта кредиторів. Однак якщо кредитор отримував високі відсотки із суми боргу, то він міг нічого не отримати.

У Київській Русі поширеним був договір поклажі (зберігання чу¬жих речей).

Відповідно до ст. 49 «Просторової правди», особа могла віддати речі на зберігання і без свідків. Проте коли вчасник речей буде претендувати на більшу кількість, ніж він дав на зберігання, то зберігач повинен був по¬клястися що він повертає все, що в нього було на зберіганні.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]