13. Джерала права України 1922-1991 р. Конспект

НАДЗВИЧАЙНО-УКАЗНЕ ЗАКОНОДАВСТВО РОСІЙСЬКОЇ ІМПЕРІЇ 1906-14

- правові акти, прийняті урядом Росії і затверджені царем Миколою II відповідно до правил ст. 87

Основних державних законів Російської імперії у ред. від 23.ІУ(6.У) 1906. Зазначена стаття складалася з 2

частин. Першою встановлювались умови видання надзв.-указного акта (надзв. обставини; припинення засідань

Держ. думи; необхідність у законод. заході та ш.). У другій частині визначались умови припинення його дії (

невнесення надзв. -указного акта до Держ. думи; неприйняття його Держ. думою; неприйняття його Держ. радою).

Н.-у. з. Р. і. 1906—14 не було особливістю Осн. держ. законів Рос. імперії. Свій початок цей інститут бере зі

ст. 14 франц. Конституційної хартії від 4.VI 1814, в якій, зокрема, наголошувалося: «Король ... верховний

глава держави ... видає розпорядження та ордонанси, необхідні для виконання законів і безпеки держави».

Аналогічні статті про надзв.-указне право були в конституціях нім. держав поч. 19 ст. Схожі статті містилися

і в прийнятих у 19 ст. конституціях таких країн, як Австро-Угорщина, Болгарія, Данія та Японія. Передбачений ст.

87 институт Н.-у. з. Р. і. 1906—14 забезпечував лег. можливість для існування в Рос. імперії законод. прерогатив

не тільки парламенту краіни, а й викон. влади і там самим певного обмеження повноважень Держ. думи. Практика

застосування ст. 87 отримала розвиток відразу після розпуску І Держ. думи. Так, за період першого міждум'я [8(21).\

ТІ 1906 — 20.ІІ (5.ІІІ) 1907] у порядку надзв.-указної нормотворчості було прийнято 60 правових актів (за ін.

даними — 78). За важливістю ці акти видавалися у формі або іменних «височайших» указів, або «височайше»

затверджених Положень уряду Рос. імперії — Ради Міністрів. Серед надзв.-укази их актів названого періоду були,

напр., такі: Положення про військ.-польові суди (негативно зустрінуті широкою громадськістю країни); Положення

про заходи щодо запобігання втечам в'язнів; Положення про посилення відповідальності за антиуряд. агітацію серед

військ; указ про відповідальність за вихваляння злочин, діянь у промовах і пресі; акти щодо столип. аграрної

реформи, зокрема іменний «височайший» указ від 9(22).ХІ 1906 «Про доповнення деяких постанов діючого закону,

що стосуються селянського землеволодіння і землекористування». За період другого міждум'я [

3(16).УІ - 1(14).Х1 1907] відповідно до ст. 87 Осн. держ. законів Рос. імперії було прийнято 18 прав, актів, один

з яких — Положення про буд-во Амурської залізниці. Далі аж до серед. 1914 ст. 87 у процесі нормотв. Практики

не застосовувалася. Шир. розвитку Н.-у. з. Р. і. 1906—14 набуло в Росії у період її участі у Першій світ, війні

1914—18. Так, з поч. війни і до 8(21).II 1917 заг. кількість прав, актів, прийнятих за даний період по ст. 87,

досягла 654. Це пояснюється тим, що війна — обставина справді надзвичайна, яка вимагала операт. прав,

регулювання шир. кола питань, чого неможливо було досягти при парлам. процедурі розгляду і прийняття

законод. актів.

Літ.: Штильман Г. Внепарлам. зак-во в конст. России. СПб., 1908; Магазинер Я. М. Чрезвычайно-

указное право в России. СПб., 1911: Дякин В. С. Чрезвычайно-указное зак-во в России (1906—1914 гг.).

«Вспомогательные истор. дисциплины», 1976, в. 7.