Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
ispit_iup_vidpovidi.docx
Скачиваний:
2
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
340 Кб
Скачать
☆

46. Мета і система покарань в кримінальному праві Литовсько-Руської доби

Метою покарання було відшкодування збитків потер¬пілій особі, попередження злочинної діяльності, завдання злочинцю адекватного покарання залежно від тяжкості злочину, спокутування гріха та залякування злочинців.

При застосуванні покарань ураховувався принцип законності. Якщо в законодавстві були відсутні певні норми, то судді мали керуватися нормами звичаєвого права. Принцип визнання особи винною в здійснен¬ні злочину полягав у тому, що покарання призначалося тільки за вироком суду. Існував також принцип відповідальності та застосування пока¬рання тільки за наявності вини, принцип покарання винного залежно від тяжкості злочину, принцип індивідуальності покарань. Останній обме¬жувався при скоєнні державних злочинів: повстання, перехід на бік ворога, змова проти господаря.

Принцип гуманізму простежується в застосуванні покарань стосовно вагітної жінки, неповнолітніх (до 16 років), у кримінальній відпові¬дальності шляхтича за вбивство простолюдина.

Система покарань складалася з покарань, призначених державою: майнові, у вигляді штрафів, тілесні покарання, вигнання, позбавлення волі, смертна кара, позбавлення честі, виволання (вигнання за межі держави, міста, села, і оголошення злочинця поза законом), зміщення з посади. Існували покарання у формі грошових стягнень, що мали за¬довольнити інтереси осіб і були спрямовані на відшкодування завда¬ної шкоди як потерпілим, так і членам їхніх сімей.

Литовський статут у третій редакції захищає майнові ін¬тереси, життя, честь, гідність шляхти, інших верств населення.

Під час розгляду злочинів, учинених проти держави й церкви, у суді панував слідчий процес, а злочинів проти особи — змагальний. Потер¬пілий сам збирав докази, представляв свідків і підтримував звинува¬чення в суді. Існували й професійні адвокати, які могли представляти сторони в суді. Система доказів поділялася на повні й неповні. До них належали показання свідків, речові докази, власні зізнання (їх отриму¬вали із застосуванням тортур), присяга тощо.

У другій половині XVI ст. поширилося покарання тюремним ув'язненням. З цією метою передбачалася наявність вежі при замко¬вих судах, регламентувався порядок утримування в ній злочинців. Термін такого ув'язнення був від трьох тижнів до декількох років. Тю¬ремне ув'язнення застосовувалося за незначні злочини.

Знищення або спалення майна було одним із видів майнових злочи¬нів. Навмисний підпал житлового будинку карався спаленням злочин¬ця. Інші способи знищення майна тягли за собою покарання у вигляді сплати різних розмірів штрафу: ловлення риби в озерах, звірів у лісі, знищення греблі, гатки або млина каралось штрафом у розмірі 12 коп. Знищення соколиних і лебединих гнізд, пташиних принад каралося штрафом у розмірі від 3 до 6 коп.

Крадіжка каралася штрафом і тілесними покараннями. Коли ж зло¬дій був неспроможним заплатити штраф, йому відрізали вухо. Якщо вартість украденого становила більше ніж чотири копи грошей, злодія карали смертною карою. Рецидивіста також карали смертною карою.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]