Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
опорний конспект лекцій.doc
Скачиваний:
3
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
8 Мб
Скачать
☆

2.2. Асортимент соусів,

що випускаються харчовою промисловістю

Більшість соусів промислового виробництва належить до групи гострих, так званих делікатесних соусів і масляних холодних соусів (різні майонези). Гострі соуси подають у невеликих кількостях до таких страв, як шашлики, люля-кебаб тощо, або додають при виготовленні кулінарних соусів.

Майонези застосовують для приготування салатів та інших страв абс готують на їхній основі похідні.

Використання соусів промислового виробництва дозволяє розширю­вати асортимент соусів, що застосовують у ресторанному господарстві.

Фруктові соуси. Готують їх зі свіжих стиглих яблук, абрикосів, персиків, айви й інших плодів. Використовують при виготовленні й подаванні круп'яних і борошняних страв або додають у соус майонез.

Соус ткемалі. Цей соус готують із пюре слив ткемалі, додають ба­зилік, кінзу, часник і червоний перець. Соус має гострий смак. Пода­ють його до страв кавказької кухні.

Соус томатний гострий. Готують його зі свіжих помідорів або то­матного пюре, додають цукор, оцет, сіль, цибулю, часник і прянощі. Ви­користовують при виготовленні м'ясних, рибних і овочевих страв.

Соус типу «Кетчуп». Виробляють його шляхом розпарювання то­матів із цукром, часником, сіллю, оцтом і прянощами. Додають до м'ясних соусів і майонезу. Соус можна використовувати перед пода­ванням м'ясних, рибних і овочевих страв.

Соуси соєві. Вони відрізняються дуже гострим смаком і сильним пряним ароматом. Готують їх із соєвого ферментативного гідролізату, додають яблучне пюре, томатну пасту, олію, спеції, прянощі, цибулю та інші добавки. Подають до страв східної кухні, додають у червоні м'яс­ні соуси.

МАСЛЯНІ СУМІШІ

Масляні суміші готують шляхом розтирання розм'якшеного верш­кового масла з різними продуктами. Після приготування масляні сумі­ші формують брусочками, прохолоджують, нарізають шматочками і кладуть на смажену рибу, м'ясо або використовують для приготування бутербродів тощо.

Зелене масло готують, додаючи подрібнену зелень петрушки, ли­монний сік або лимонну кислоту.

Для одержання кількового масла м'якоть кілки відокремлюють, протирають і збивають із вершковим маслом.

У масло оселедцеве додають вимочене й протерте філе оселедця та готову гірчицю, у сирне масло — тертий сир «Рокфор».

Щоб приготувати масло з гірчицею, збивають вершкове масло з го­товою гірчицею.

2.3. Нові напрямки в технологи соусів

СОУСИ НА ОСНОВІ ОВОЧЕВИХ СОКІВ І ПЮРЕ, ПЮРЕ З БОБОВИХ

Чудовим доповненням до смажених морепродуктів є соус, приготов­лений на основі морквяного соку. Для приготування соусу свіже приготований сік варто уварити й заправити сіллю, перцем, корицею та вершковим маслом.

Овочеві пюре, розведені вином або м'ясним бульйоном, — основа для безлічі легких соусів до смаженого м'яса. Овочі відварюють або припускають (наприклад, морква з маслом і цукром), а потім протира­ють. Пюре змішують із вином, бульйоном або вершками. Можна запра­вити вершковим маслом, знявши з вогню.

Для приготування таких соусів використовують солодкий перець, коренеплоди (ріпу, корінь селери, моркву), а також зелені овочі (салат, щавель, шпинат). Вершки або масло надають соусу ніжності. Ці соуси добре підходять до смаженого на сковороді або грилі м'яса. Так, соус із глазурованої моркви з вершками можна подати до телятини, а соус зі щавлю — до телятини, смаженої на грилі.

Піна із солодкого перцю. У курячий бульйон всипати паприку, до­дати томатну пасту, кубики цибулі й часник, сіль, перець і варити на повільному вогні 20 хв. Наприкінці на середньому вогні випарити зай­ву рідину, дати прохолонути. До охолоджених овочів додати солодкі І/І перець і подрібнити у блепдері, процідити крізь сито. Заправити оцтом.

Перед подаванням змішати зі збитими вершками. Подавати до смаже­ної індички.

Якщо соуси при протиранні дають дуже рідке пюре, його варто змі­шати із загусником або білим соусом.

Щавлевий соус. Пасерують порей на вершковому маслі, додають щавель і прогрівають ще 5 хв. Додати бульйон і тушкувати овочі 15 хв, а потім протерти. Змішати пасероване борошно із протертими овоча­ми, проварити 5 хв, за бажанням заправити вершками. Подавати соус до риби.

Пюре з бобових (свіжих і сушених), відварене з цибулею, морквою, часником і букетом гарні, дуже густе і сухе, тому його потрібно зміша­ти з томатним пюре або пюре із солодкого червоного перцю й запра­вити маслом. Такий соус подають до смаженої на грилі свинини.

СОУСИ НА ОСНОВІ ФРУКТІВ І ЯГІД

Ці соуси готують як для десертів, так і для страв з м'яса, птиці, ди­чини. Наприклад, до смаженої качиної грудинки бездоганним допов­ненням буде малиновий соус, приготовлений з увареного із цукром червоного сухого вина з подальшим додаванням у нього малини.

За основу соусу часто беруть фруктове або ягідне пюре. Занадто густе розводять цукровим сиропом, водою або вершками. Фрукти із грубою клітковиною (персики, абрикоси, сливи) відварюють із си­ропом, а потім протирають крізь сито. М'які й соковиті ягоди (малину, полуницю, червону смородину) протирають сирими. Яблука припуска­ють до цілковитого розм'якшення й заправляють маслом.

Якщо соус готують для десерту, у нього додають цукор або мед. На­приклад, малинове (полуничне) пюре можна прокип'ятити із цукром і водою, і тоді вийде знаменитий соус «Мельба». Цей спосіб приготуван­ня соусу на основі пюре відомий також як «куліс». Соус можна пода­ти з персиком або грушею Мельба (бланшований персик або відваре­на груша на порції ванільного морозива, политі соусом і прикрашені збитими вершками).

Соус «Мельба». Малинове пюре, полуничне пюре, цукор, воду змі­шати й довести до кипіння.

Цей соус можна приготувати тільки на малиновому пюре, протерто­му крізь сито й змішаному із цукром і малиновим лікером.

У соуси до десертів додають не тільки лікер, але й спирт (горілку), ром (наприклад, у гарячіш абрикосовий соус), для приготування соусу з манго в протерту магу з манго вводять ром і цукор.

До смаженої качиної грудинки рекомендують подати малішошш соус, приготовлений з чсрГІОІІмм вппом.

Малиновий соус. Уварити цукор з вином і додати малину. Про­варити 12 хв, постійно розмішуючи. Щоб соус вийшов пікантним, мож­на додати натерту цедру, гвоздику, мускатний горіх.

Фруктові соуси з кислуватим смаком (наприклад, пюре з вареного аґрусу, змішане із сіллю, цукром, мускатним горіхом, олією, солодким перцем, шеррі) подають до смаженого м'яса, птиці або дичини. Проте найбільше солодкі соуси з яблуком, абрикосів або ягід підходять не тільки до десертів, але й до свинини, м'яса качок, гуски. Свинина доб­ре поєднується з абрикосовим, яблучним, журавлиним соусом.

Журавлиний соус. Проварити журавлину на повільному вогні 10 хв до розм'якшення ягід. Зняти з вогню, додати цукор, портвейн, розмі­шати й охолодити.

До смаженої куріпки можна подати соус із чорної смородини.

Соус із чорної смородини. Відварити смородину в червоному вині, додати корицю, цедру лимона й желе із сирої чорної смородини, сочок, отриманий від смаження куріпки, заправити борошном. Прокип'ятити до загустішія й довести до смаку, додавши сіль, перець і цукор.

Цей же соус можна приготувати й за іншою технологією: цибулю тушкують зі смородиною, вливають бульйон, змішують із вершками, смородиновою настоянкою, додають сіль і перець.

Порічковий пікантний соус добре підходить до смаженої качиної грудинки. Щоб надати гостроти, в ці соуси додають оцет, цибулю, гост­рий перець.

Соус із мандаринів подається до рибних страв. Для його приготу­вання подрібнені часточки мандаринів змішують із вершками, жовт­ком, лимонним соком, салатним маслом, каррі, розтовченим мигдалем, сіллю, цукром.

Апельсиновий соус добре доповнює смак смаженого каченяти.

Апельсиновий соус. У посуд, у якій обсмажувалося каченя, влити бульйон, довести його до кипіння й варити на повільному вогні кілька хвилин. Заварити крохмаль, розведений у невеликій кількості холодної води, і знову кип'ятити. Потім зняти зайвий жир і процідити. Цедру з апельсина й лимона бланшувати і нарізати дрібною соломкою. Оцет із цукром прогріти до етапу легкої карамелі, влити сік апельсина й лимо­на і змішати із соусом, прокип'ятити, довести до смаку і процідити. У готовий соус додати нашатковану цедру.

Деякі соуси, наприклад, вишневий, для одержання потрібної кон­систенції заварюють крохмалем, а також готують без води, але на ви­ні, наприклад, червоному. Подають такий соус до пудингу, морозива. Якщо приготувати вишневий соус із коричневою (червоною) борошня­ною пасеровкою, заправити сіллю, цукром, лимонним соком, то вико­ристовувати його можна для подавання до оленя, козулі.

Вишневий соус також готують зі свіжої або сушеної вишні, вій пі­дійде до смаженої качки.

Соус зі свіжої вишні. У сотейник, у якому смажилася качка, влитії шеррі або мадеру, додати бульйон, прокип'ятити 4-5 хв і заварити крох­маль, розведений у невеликій кількості холодної води. Довести соус до смаку, зняти зайвий жир, процідити, додати вишию, прокип'ятити 3-5 хв.

Соус із сушеної вишні. Обсмажити цибулю-шалот, додати пор­твейн, сушену вишню й бульйон з качиного потруху, прокип'ятити на повільному вогні 5 хв.

До страв з ягнятини до смаку буде соус із аґрусу з м'ятою.

Соус із аґрусу з м'ятою. Припустити ягоди протягом 20 хв, дода­ти масла, солі, цукру, перцю, протерти і змішати з подрібненою м'ятою.

СОУСИ, ПРИГОТОВЛЕНІ З ВИКОРИСТАННЯМ М'ЯСНОГО СОЧКА

Така назва соусів, виділених в окрему групу, існує умовно. Це соу­си, приготовлені на основі прийому деглясирування (деглясе). Він по­лягає в тім, що зі сковороди, у якій смажилося м'ясо або птиці, злива­ють жир і заливають бульйон, базовий соус, пиво або вино й кип'ятять. Таке приготування соусу називається «а 1а тіпиіе».

Екстрактивні речовини, що знаходяться у густому концентровано­му осаді, який одержують під час смаження м'яса, птиці, розчиняють­ся в рідині. Іноді, щоб одержати соус з вираженим м'ясним смаком, достатньо навіть води. Біле вино, що використовується замість води, додасть соусу приємного смаку, а телячий бульйон — насиченої кон­систенції. Червоне вино завдяки своєму смаку й кольору буде добре для соусу, призначеного до темного м'яса. Міцні вина (марсала, маде­ра, портвейн) надаватимуть соусу насиченого смаку із солодкуватим відтінком. Такі соуси добре поєднуються зі смаком свинини. Для зм'якшення смаку і як загусник до цих соусів можна додати уварені жирні вершки.

Як приклад наведемо такі соуси:

• Обсмажити шматочки свинячого філе, видалити їх зі сковороди, злити залишки жиру. На сковороду влити мадеру і прокип'ятити, зі­скрібаючи осад дерев'яною ложкою або лопаточкою до його повно­го розчинення. Додати жирні вершки і прокип'ятити ще кілька хші-лип, довести до смаку.

• Ескалоп обсмажити, зібрати зі сковороди. Жир злити. У сковороду палити портвейн (125 мл), уварити тричі, додати бренді і злому умо­рити тричі, потім додати вершки, перець і проварити до за густій І Ія. Заправити сіллю й перцем.

• Шматочки окосту обсмажити по 1 хвилині з кожного боку, пере­класти, злити жир. На сковороду додати біле вино, вершки, гірчицю, сіль, перець, прокип'ятити до загустіння.

• Баранячі відбивні обсмажити на вершковому маслі, перекласти, а в сковороду додати 150 мл коричневого бульйону, 1 столову ложку желе із червоної смородини і щіпку імбиру. Прогріти до загустіння.

• Обсмажити качку, видалити жир зі сковороди, на якій вона смажи­лася, пасерувати цибулю-шалот, налити портвейн, додати сушену вишию, бульйон і тушкувати 5 хв.

• Качині грудинки обсмажити на вершковому маслі віялом, зібрати зі сковороди, злити жир. На цій же сковороді обсмажити 2-3 хв ци­булю, додати біле вино, прокип'ятити 3-4 хв, додати натертий со­ломкою буряк, апельсинову цедру, сік і знову прокип'ятити 2-3 хв, заварити крохмаль, додати вершки, прогріти, довести до смаку.

ДЕСЕРТНІ СОУСИ

До цієї групи входять соуси, приготовлені не тільки на фруктово-ягідиій основі, але й на основі вершків, рідкого шоколаду, цукрового сиропу тощо.

Пухкий ванільний соус. З води, цукру й ванілі приготувати сироп. Додати жовтки і проварити на водяній бані до загустіння, збиваючи. Охолодити й увести кілька ложок збитих вершків.

Для соусу з маракуйї за основу беруть фруктовий цукровий сироп,

Соус із маракуйї. Цукор змішати з однією столовою ложкою ви­чавленого апельсинового соку і варити, доки не утвориться карамель­на маса. Додати сік, що залишився, прокип'ятити до повного розчинен­ня цукру. У гарячий соус покласти м'якоть маракуйї.

Лікерний соус. Змішати каву із цукром, заварити крохмаль і дода­ти лікер «Калуа».

Пінний винний соус є досить популярним у сучасній кулінарії. По­давати його можна, наприклад, до фруктових салатів.

Пінний винний соус. На водяній бані варто прогріти суміш із яйця, цукру й білого вина. Наприкінці додати мараскін.

До складу десертних соусів нерідко вводять такі наповнювачі, як родзинки. Причому його можна попередньо замочити в алкогольному компоненті, наприклад, горілці.

Пуншевий соус. Змішати натерту цедру апельсина й лимона, яєчні жовтки, цукор, борошно і молоко. Отриману суміш нагріти на водянііі бані до загустіння. Соус охолодити, додати збиті вершки, замочені у го­рілці родзинки. Також можна в соус влитії ром або коньяк.

Пуншевий соус підходить до млинчиків.

Для приготування десертних соусів часто використовують шоколад. Для приготування шоколадного соусу до розтопленого шоколаду дода­ють невелику кількість води й масла. Можна змішати з вершками (250 мл на 100 г шоколаду) і ромом. За іншою технологією змішують порівну шоколад і цукор і, додавши воду, розчиняють шоколад на во­дяній бані або у мікрохвильовій печі на малій потужності.

Шоколадний соус. Молоко закип'ятити із цукром і ваніллю. Розто­пити шоколад. Збити вершки. Яєчні жовтки розтерти із цукром, дода­ти до них порошок какао, трохи борошна, холодного молока і добре збити. До отриманої маси долучити розтоплений шоколад, поступово влити гаряче молоко із цукром і ваніллю. Прогріти на повільному вог­ні, але не кип'ятити, ретельно розмішати. До отриманої маси додати збиті вершки і ром. Соус повинен бути не дуже солодким (залежно від якості шоколаду), але можна додати цукрову пудру.

СОУСИ НА ОСНОВІ МОЛОЧНИХ ПРОДУКТІВ

За основу соусів часто правлять сир, йогурт, вершки. Наприклад, для заправи салатів може бути використаний майонез із сиру.

Майонез із сиру. Збити жовток, лимонний сік і салатну олію, по­тім додати сир, вершки, сіль, перець, лимонний сік.

До рулету з лосося підходить майонез із сиром і апельсином.

Майонез із сиром і апельсином. Змішати апельсинову цедру з майонезом. Сік апельсина уварити удвічі, змішати із сиром і додати майонез. Довести до смаку.

Сирний соус із брусницею добре поєднується з холодною яловичи­ною або птицею.

Сирний соус із брусницею. Змішати знежирений сир, брусницю, гірчицю, сіль, цукор.

Сирний соус із копченим лососем можна подати до картоплі в мун­дирі.

Сирний соус із копченим лососем. Змішати знежирений сир, ско­лотини, копченого лосося, нарізаного дрібними кубиками, подрібнену зелень, часникову сіль і перець.

До печеної картоплі подають соус-крем з йогурту.

Соус-крем з йогурту. Змішати сметану, йогурт, салатну олію, оцет, часник, подрібнену цибулю, сіль і перець.

До салатів можна подати соус із йогурту іі мигдалю.

Соус із іюгіїрті] й мигдалю. Йогурт змішати з яйцями, звареними круто, гірчицею, обчищеним товченим підсмаженим мигдалем, масли­новою олією, сіллю, перцем і цукром.

Вершковий соус із гірчицею підходить до різних закусок,

Вершковий соус із гірчицею. Змішати гірчицю, перець, сіль, ли­монний сік. При постійному збиванні влити вершки.

До відварної або припущеної риби часто подають вершковий соус із ікрою.

Вершковий соус із ікрою. У рибний бульйон додати дрібно нарі­зану цибулю, шампанське, вермут, чебрець і варити на повільному вог­ні. Влити вершки і ще раз прогріти до загустіппя, процідити та збити в міксері. Посолити, поперчити. У готовий соус додати червону ікру.

До смаженої сьомги можна подати вершково-м'ятний соус. Для його приготування варто уварити вершки, додати м'яту, а потім дове­сти до смаку сіллю, перцем і цукром.

До смаженого на грилі шніцелю добре підійде сирний соус.

Сирний соус. Приготувати світлу борошняну пасеровку, змішати з бульйоном або молоком, тертим сиром. Варити 10 хвилин і довести до смаку сіллю та лимонним соком.

НЕТРАДИЦІЙНІ СОУСИ

Окрім відомих класичних соусів, в сучасній ресторанній кухні не­рідко трапляються соуси, які стали такими завдяки оригінальному ви­користанню окремих видів кулінарної продукції.

Так, соусом може бути подана тушкована із часником і зеленню овочева суміш із кабачків, баклажанів, цибулі, солодкого перцю і помі­дорів рататуй, наприклад, до пельменів.

Модний у європейських ресторанах суп капучіио (пюреподібний суп з молочною піною) нещодавно перетворився на не менш популяр­ний соус капучіно. А холодний протертий суп гаспачо — на холодний соус.

Просто й оригінальне готується соус із протертої картоплі, фак­тично картопляне пюре. Протерту картоплю змішують із перетертим із сіллю часником, заправляють маслиновою олією. Щоб маса не була густою, її розводять невеликою кількістю лимонного соку й води (бульйону). Такий соус можна подати до відварної тріски.

Незвичайний і соус із тунця, що подають до припущеної курячої грудинки. Для його приготування треба подрібнити консервованого тупця в маслі, додати маслинової олії, небагато молока, лимонного со­ку, сіль, каперси й перемішати до однорідної маси.

Валентинівський соус є свого роду кулінарним курйозом. Він призначений для м'яса, підсмаженого на грилі, але соусом стає лише після «складання» і подавання всієї страви. Спочатку це суміш із дріб­но нарізаних овочів (обчищених помідорів, петрушки, циоулї-шалота),

полита м'ясним соком без жиру, лимонним соком і посилана кубика­ми масла й меленим перцем. Цю суміш розтирають на підігрітій таріл­ці і на неї кладуть щойно підсмажене м'ясо-гриль. При цьому масло розтає, м'ясний сік перемішується з іншими інгредієнтами. Виходить ароматний соус із м'яким вершковим присмаком.

Як загусники і смакові добавки у деяких соусах можуть використо­вуватися не цілком звичні компоненти. Так, стародавній рецепт корич­невого соусу, що подається до зайця або кролика, включає до свого складу кров цих тварин. Змішана з пюре з печінки, вона падає соусу оксамитності і дуже темного кольору.

СОУСИ ДЛЯ МАКАРОННИХ ВИРОБІВ (ПАСТИ)

Якщо говорити про поєднання макаронних виробів (паста) і соусів, то, як правило, яєчні макаронні вироби (паста) якнайкраще підходять до вершкових і масляних соусів. Натуральні макаронні вироби (паста) ліпше поєднуються із соусами на основі томатів і маслинової олії. Хо­ча жорстких правил тут нема, вважається, що, наприклад, з довгою пас­тою краще гармоніюють не занадто рідкі або густі соуси. Добре підхо­дять до довгої пасти соуси з маслиновою олією або вершковим маслом, вершками, яйцями, натертим сиром і подрібненою зеленню. При цьо­му всі інгредієнти (овочі, м'ясо, риба та іп.), що додаються в соус для довгої пасти, мають бути подрібненими. Коротка паста поєднується практично з будь-яким типом соусу й більш крупне нарізаними овоча­ми, м'ясом або рибою.

Соус із петрушки. Часник, зелень петрушки розтерти в блепдері зі сметаною. Шалот нарізати дрібними кубиками й обсмажити на вершковому маслі, залити вином і довести до кипіння, підлити відвар, вершки й уварити на одну третину, посолити, поперчити. У цибулево-вершкову суміш додати крем з петрушки, сметани, часнику й подріб­нити у блепдері.

Класичний соус «Альфреда». У киплячі вершки додати «Парме­зан», вершкове масло, сіль, перець.

Горіхово-вершковий соус. Масло, нарізане невеликими шматоч­ками, у кілька прийомів увести в прогріті вершки при постійному по­мішуванні. Додати подрібнені волоські горіхи, сіль, перець, мускатний горіх.

Грибний соус. Обсмажити гриби на маслиновій олії, додати верш­ки, соєвий соус і прокип'ятити З хв.

Соус із копченого лосося й вершків. Припустити натерту моркву, долати шию її прокип'ятити 5 хвилин. Потім додати вершки, сіль.

перець і прокип'ятити ще 1 хвилину. У готовий соус додати скибочки копченого лосося і подрібнений кріп.

Соус із лимонної меліси із креветками. Обчищених креветок (крабів) нарізати й прогріти з вершковим маслом і подрібненою зеленню меліси, додати сметану. Заправити сіллю, перцем, лимонним соком.

Соус із блакитного сиру й волоських горіхів. У киплячу суміш вершків і курячого бульйону додати блакитний сир і варити, доки він не розплавиться. Заправити перцем, подрібненими й обсмаженими во­лоськими горіхами.

Класичний соус «Болоньєзе». Обсмажити цибулю, моркву й селе­ру, додати м'ясний фарш і теж обсмажити. Влити червоне вино і дове­сти до кипіння. Додати помідори із соком, сіль, перець, мускатний го­ріх і тушкувати 1 годину. Потім увести вершки і прогріти.

Песто. Розтерти до однорідної маси горішки й часник, а потім там же розім'яти і перемішати свіжі листочки базиліку. Почергово додава­ти тертий сир і вливати масло, ретельно перемішуючи соус.

Тема №9

Лекція 27-28

Страви та гарніри з овочів та грибів. Т9

АСОРТИМЕНТ І ТЕХНОЛОГІЯ СТРАВ та гарнірів З КАРТОПЛІ, ОВОЧІВ ТА ГРИБІВ

Характеристика сировини

Страви з картоплі й овочів мають високу харчову цінність, обумовлену значним вмістом у них вуглеводів, мінеральних речовин і вітамінів. Страви із грибів за харчовою цінністю дещо поступаються овочевим, але користуються неабияким попитом через своєрідний смак та аромат.

Калорійність страв з овочів і грибів відносно невелика, що дозволяє широко використовувати їх у дієтичному й лікувальному харчуванні. Додавання до цих страв у процесі приготування різних жирів, молока, сиру, сметани, соусів та інших продуктів дозволяє підвищувати їхню калорійність.

Овочеві страви можна готувати з одного виду овочів, їхньої суміші, а також у поєднанні з іншими продуктами — грибами, крупами. Кар­топля й овочі за органолептичними показниками добре поєднуються з виробами з м'яса, птиці й риби, тому їх широко використовують як гарніри до цих виробів.

Технологічні властивості картоплі, овочів і напівфабрикатів з них дозволяють застосовувати при виготовленні кулінарних виробів і страв практично всі способи теплової кулінарної обробки — варіння, припу­скання, смаження, тушкування й запікання; овочі, крім того, пасерують, бланшують, запікають, картоплю обсмажують і т.д.; гриби тушкують, смажать і запікають.

Картопля, овочі й гриби, що використовуються для виробництва на­півфабрикатів і страв, повинні відповідати за якостями вимогам чин­них ДСТУ й іншій нормативно-технічній документації.

Бульби картоплі повинні бути цілими, сухими, непророслими, незаб­рудненими, без захворювань; для звичайної картоплі — однорідними або різнорідними за забарвленням і формою; для пізньої - - зрілими, із щільною шкіркою; для високоцінних сортів -- однорідними за забар­вленням і формою. Розміри бульб повинні бути: для ранньої картоплі округлої й видовженої форми відповідно не менше ЗО і 25 мм за наймен­шим діаметром; для пізньої — 35 і ЗО; низькоцінних сортів — 45 і ЗО мм.

СТРАВИ І ГАРНІРИ З ОВОЧІВ

Овочі важливий регулятор процесу травлення, тому вони необхідні для повноцінного харчування. Клітковина і пектинові речовини, які містяться в ово­чах, сприяють видаленню з організму холестерину. Овочі, які додають до будь-якої страви з м'яса, риби та ін­ших продуктів, сприяють кращому її засвоєнню.

Страви і гарніри з овочів мають пре­красний смак, тому в кулінарній практи­ці є багато рецептів приготування дру­гих страв і гарнірів з овочів.

Білки овочів у основному неповно­цінні, але поєднання овочів з м'ясом, рибою підвищує біологічну цінність страв. Тому другі страви з м'яса, риби, птиці подають з овочевими гарнірами. До страв з нежирного м'яса краще пода­вати гарніри з ніжним смаком, овочі в молочному соусі, відварну картоплю, пюре картопляне. До страв з жирного м'яса і птиці використовують більш гострі гарніри - тушковану квашену капусту, овочі тушковані з томатним со­усом. До відварного м'яса як гарнір подають зелений горошок, відварну кар­топлю, пюре картопляне. До смаженого м'яса смажену картоплю, складні овочеві гарніри. До відварної і припуще­ної риби — картоплю варену і смажену. Гарніри з капусти, брукви і ріпи до риб­них страв не подають.

Гарніри з овочів можуть бути про­стими, комбінованими і складними. До складу простих гарнірів входить один вид овочів, комбінованих — два, склад­них— три і більше видів.

Особливо цінні складні овочеві гарні­ри, які добирають за смаком, кольором і складом. Наприклад, картопля смаже­на, горошок зелений або квасоля відвар­ні; картопля смажена і овочі в молочно­му соусі; картопляне пюре, морква або буряки, тушковані в сметанному соусі, та ін.

Смакові і ароматичні речовини, барв­ники, які містяться в овочах, підвищу­ють апетит і дають можливість урізно­манітнити харчування.

Залежно від виду теплової обробки розрізняють страви з відварних, припу­щених, смажених, тушкованих і запече­них овочів.

Розм'якшення овочів під час тепло­вої обробки відбувається в результаті переходу нерозчинної речовини прото­пектину в пектин, розчинний у гарячій воді. Тому зв'язок між клітинами по­слаблюється, і овочі розм'якшуються. В овочевій тканині містяться речовини, які осаджують кальцій, і чим їх більше, тим швидше розм'якшуються овочі. Ово­чі краще варити в м'якій воді, яка міс­тить менше солей кальцію, які затриму­ють реакцію розкладу протопектину.

Під час варіння крохмаль, який міс­титься в овочах, клейстеризується. Крохмальні зерна при температурі 55—70 °С вбирають воду, яка міститься в овочах, і утворюють драглисту масу -клейстер.

Під час смаження овочів, які містять крохмаль, на поверхні утворюється рум'яна кірочка в результаті декстринізації крохмалю, карамелізації цукрів і меланоїдинових утворень. Крохмаль розщеплюється, утворюючи розчинні в воді речовини — піродекстрини корич­невого кольору.

Під час нагрівання цукри, які міс­тяться в овочах, карамелізуються, відбу­вається глибоке розщеплення цукру з утворенням темнозабарвлених речовин. У результаті карамелізації кількість цукру в овочах зменшується, а на по­верхні утворюється добре підсмажена кірочка.

Меланіни утворюються в результаті сполучення азотистих речовин з цук­рами.

Різноманітне забарвлення овочів зумовлене присутністю в них пігментів (барвників) Зелений колір щавлю, шпи­нату, салату, зеленого горошку зумовле­ний вмістом пігменту хлорофілу. Під час теплової обробки органічні кислоти клі­тинного соку вступають у реакцію з хло­рофілом, утворюючи нову сполуку буро­го кольору. Тому зелені овочі рекомен­дується варити при бурхливому кипінні у відкритому посуді, при цьому кислоти разом з парою води вивітрюються і ко­лір овочів не змінюється.

Жовтий, оранжевий, червоний колір овочів (моркви, томатів, червоного бол­гарського перцю) зумовлений вмістом пігментів-каротиноїдів, які стійкі проти дії тепла, кислот, лугів і не змінюють колір під час теплової обробки.

Червоно-фіолетовий колір буряків зумовлений наявністю барвників — пур­пурний (бетанін) і жовтий. Пурпурний пігмент менш стійкий і при варінні. Ко­лір краще зберігається під час теплової обробки цілих буряків у кислому середо­вищі, тому при варінні і тушкуванні бу­ряків додають оцет.

Капуста, картопля, ріпчаста цибуля в процесі варіння набувають жовтого відтінку, що зумовлено вмістом безбарв­них флавонових глюкозидів. Під час теплової обробки змінюється маса ово­чів залежно від виду, способу теплової обробки і форми нарізання. Мінеральні речовини частково втрачаються, перехо­дять у відвар Для того щоб їх зберегти під час варіння, у воду спочатку додають сіль, потім кладуть обчищені овочі. Під час варіння необчищених овочів, варіння на парі і припусканні втрати мінераль­них речовин значно скорочуються.

Під час теплової обробки у відвар переходить волога і розчинені в ній мі­неральні речовини, вітаміни, органічні кислоти, цукри, білкові, ароматичні та інші речовини, барвники, які визначають смак і харчову цінність овочів. Наприк­лад, з моркви у відвар переходить до 17 %, з буряків — до 14, а з капусти -

до 33 % сухих речовин, які в них міс­тяться. Значна доля речовин, що пере­ходять у відвар, припадає на цукор і мінеральні речовини. Тому відвари ре­комендується використовувати, готуючи супи і соуси. Вітаміни (за винятком вітаміну С) стійкі проти теплової об­робки і майже не змінюються.

Під час теплової обробки руйнується вітамін С (аскорбінова кислота). Для кращого зберігання вітаміну не слід збе­рігати овочі обчищеними і нарізаними, а також використовувати посуд для їх приготування з металу, що окислюється. Під час варіння овочі необхідно класти в киплячу воду в такій послідовності, щоб одночасно довести їх до готовності; варити із закритою кришкою, щоб не було доступу кисню повітря, який сприяє окислювальним процесам. Овочі також не рекомендується довго перемі­шувати, слід додержувати строків тепло­вої обробки і зберігання готових страв гарячими.

Значні втрати вітаміну С спостеріга­ються при повторному і багаторазовому прогріванні овочів. Збереженню вітаміну С під час теплової обробки сприяє наяв­ність в овочах кислоти.

Вплив кулінарної обробки і строків реалізації на збереження вітаміну С в деяких продуктах такий:

Продукт Збережен-

ня вітамі­ну

С по­рівняно з вихідною сирови­ною, %

Капуста варена з відваром 50

Щі, які простояли 3 год на гарячій

плиті при температурі 70—75 °С 20

Щі підкислені, які простояли 3 год на

гарячій плиті при температурі 75 °С 50

Щі, які простояли 6 год на гарячій

плиті при температурі 70—75 °С 10

Щі з кислої капусти (варіння 1 год) 50

Капуста тушкована 15

Картопля дрібно нарізана смажена

з жиром 35

Картопля з шкіркою, яку варили

25—30 хв 75

Картопля обчищена, яку варили

25—30 хв 60

Картопля обчищена, яка пролежала

24 год в воді при кімнатній

температурі 80

Картопляне пюре 20

Картопляна юшка 50

Картопляна юшка, яка простояла

З год на гарячій плиті при

температурі 70—75 °С , З0

Картопляна юшка, яка простояла

6 год Сліди

Вітамін краще зберігається, коли продукт, в якому він міститься, варять на парі або смажать, оскільки жир пере­шкоджає проникненню в овочі кисню повітря.